«Є такі казки, що просто шедеври». Історія про збирача давніх текстів з Турки
Величні скелі, водоспади, народні ремесла та прекрасні, щирі люди. Все це Львівщина, яка стає для нас ближчою. Тvoemisto.tv запустило тревел-шоу про мальовничі і сакральні місця Львівщини, подорожуючи разом із партнером проєкту, мережею АЗК ОККО. У першому випуску – мальовничі Тустань, Турка та Східниця.
Однак є дуже багато неймовірних розповідей, які не потрапили в основний реліз проєкту і яким ми обов’язково хочемо поділитися з вами. До пана Петра Зборовського ми їхали аж у саму Турку, мальовничий куточок українського Прикарпаття. Дуже хотіли почути оповідки цього унікального чоловіка, адже знали, що він колекціонує особливий, раніше ніде невідомий фольклор.
Читайте також: Тvoemisto.Tv розпочинає тревел-шоу про неймовірні місця Львівщини
Петро Андрійович – казкар, збирач давніх текстів: пісень, віршів, різдвяних віншувань, музикант. Ним написано щонайменше десять книжок із фольклористики та краєзнавства, понад сотню популярних не лише в Україні статей. А ще зібрано понад десять тисяч унікальних записів автентичного усного, інструментального і співочого фольклору, лише дитячих колисанок у нього – понад дві тисячі.
«Шукав собі справу для душі»
Кружляємо вуличками затишної Турки. Квартира пана Петра знаходиться в центрі, по вулиці гасають галасливі діти, усюди ростуть квіти.
Пан Петро зустрічає нас у вишиваній сорочці, гостинно запрошує до себе в домівку. Вражає кількість ікон, образків та хрестиків на стінах, біля однієї з ікон палахкотить вогник лампадки. «Це мій іконостас», – пояснює пан Петро.
Розповідає, що сам родом не з цих країв, не бойко. Народжений у Миколаєві, що під Одесою. Навчався у Львівській консерваторії, працював у Самборі. Згодом зустрів свою майбутню дружину, корінну турківчанку і таким чином опинився тут.
Просимо розповісти нам, звідки та як народилось таке бажання-покликання, збирати та оберігати скарби вмираючого українського фольклору.
«Турка – містечко маленьке, – пояснює Петро Андрійович. – Хіба що кінотеатр та ресторан, а я шукав собі справу для душі. У мене була велика потреба щось бачити та з чимось знайомитись».
Все почалося з того, що у 1985 році сів в автобус з магнітофоном «Весна» (на той час не було диктофонів) і подався навмання – на пошуки нерукотворних скарбів.
Потрапив у прилегле село Лосинець, заходив в сільську раду, в бібліотеку та й просто ходив від хати до хати. Розпитував людей, чи не знають вони бува когось, хто пам’ятає народні пісні, казки. Так натрапив на пані Марію. Вона тоді наспівала стільки, що забракло касети.
«А потім, я подумав, а що в сусідньому селі? І так потихенько я оббігав весь район, а це близько ста населених пунктів», – згадує він.
«А ви знаєте, що таке латкання?»
Найбільша його книжка – «Спів різдвяного циклу свят на Турківщині», над нею митець працював 12 років. Це збірка нот і текстів колядок.
«Зараз молодь знає, від сили, три коляди: «Нова радість стала», «Во Вифлиємі», «Бог предвічний». Тих, хто знає більше, то велика рідкість. І я дуже хочу цю ситуацію виправити», – ділиться своїми мріями Петро Андрійович.
Ще одна книга «Бойківські латканки». Автор особливо пишається нею, адже це перша і єдина збірка латканкового співу.
«А ви знаєте, що таке латкання?», – якраз запитує пан Петро. Пояснює – це вид народного співу, корені якого губляться не лише у віках а й у тисячоліттях. Латкання зародилось у часи матріархату і походить від старовинних заклинань. Латкають лише жінки, тільки в унісон і тільки акапельно. Цей вид співу дійшов до наших днів передаючись виключно з уст в уста.
«Казок тут багато. Є такі, що просто шедеври»
Слухати пана Петра дуже цікаво та ми все ж запитуємо: «А як же казки? Які вони тут, на Турківщині?
«Оооо…– тягне пан Петро. – Казок тут багато. Є такі, що просто шедеври. Я маю кілька улюблених і можу вам розповісти просто зараз.»
Читайте також: На яку гору піднятись у Славську. 4 унікальні піші маршрути
Надворі вже смеркалося. В кімнатці було майже темно, лише світло від вогника лампадки. І тут почалась магія – Петро Андрійович почав оповідати нам казку про сліпого царя, цілющу яблуню та трьох синів.
Ми були зачаровані та вражені тою казкою, наче малі діти. Хотілось слухати ще та була вже майже ніч.
Сумно те, що збірка казок, а також інші, зокрема, унікальні колисанки для немовлят лежать поки що невиданими через брак коштів і почути їх можна лише з уст пана Петра або ж мандруючи загадковою Турківщиною.
В готель ми їхали в повній тиші, кожен думав про щось своє, схоже фантазував свою власну казку.
Марта Чабан
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня