Росія може напасти на Україну «у будь-який час». Про це нещодавно заявив Президент США Джо Байден та закликав всіх американців покинути Україну впродовж 48 годин. Проте не всі громадяни США збираються повертатися. Один із них – Метью Кененітз, американець із Чикаго, який зараз викладає світову літературу в Українському Католицькому Університеті. Tvoemisto.tv поговорило із ним про те, чому він вирішив залишитися в Україні навіть попри загрозу російського вторгнення та розпитало його більше про життя та роботу в Україні.

Я із штату Пенсільванія. Мої прадід і прабабуся з Карпатських гір: Турки та Славського. Вони приїхали в Америку у 1915-1916 роках, тому я третє покоління україно-американців. Після рідного краю переїхав до Чикаго, де провів шість років і працював в українській громаді. Я працював у кількох школах у Пенсільванії та у Чикаго. Здебільшого це були приватні школи та коледжі, хоч займався і репетиторством.

Я вирішив приїхати до Львова після розмови з митрополитом Борисом Ґудзяком у США. Він сказав мені, що якщо я хочу, то можу приїхати в Україну вивчати українську мову. Відтоді пройшло три роки, як я переїхав до Львова. Я ніколи не шкодував про моє рішення. Я об’їздив всю Україну: був у Тернополі, Умані, Києві, Чорнобилі, двічі був у Чернівцях, Івано-Франківську, Дніпрі. Планую також поїхати на батьківщину моїх пращурів – у гори в Славське, у  Воловець. Можливість перебувати тут та подорожувати країною – це справді чудовий досвід. Мені подобається, що у Львові і в Україні дуже відкриті і привітні до мене.

Більшість людей не осягають справжніх розмірів України. Два тижні тому я повернувся із Дніпра, і коли говорив про мою подорож із сім’єю, то вони були шоковані і питали, чи зі мною все добре. Для них лінія фронту і Дніпро були тотожними поняттями. 

У моїй місцевості у США невід’ємними щоденними атрибутами українця вбачають похід до церкви, одягання вишиванки та обід варениками. Так американські українці проводять своє повсякденне життя у Штатах та з подивом дізнаються, що щоденне буття в Україні ширше. 

Коли моя бабуся і дідусь приїхали до Пенсильванії, то оселилися у місті, де були вугільні шахти. Його більше не існує через те, що на шахтах почалася пожежа у 1963 році, яка триває досі. Все місто евакуювали. Це ідентично сюжету Сайлент Хілл. Тож коли я поїхав у Чорнобиль, я всім єством відчув зв’язок із катастрофою. Звісно, ​​катастрофу у моєму рідному місті не можна порівнювати із Чорнобилем. Проте коли я дивився на ті будинки та місто, яке заросло деревами, то я дивно відчувався. Було щось дуже схоже із моїм рідним містом. 

Про те, чому він вирішив залишитися в Україні попри загрозу вторгнення Росії

Це гарне запитання. Мій телефон не переставав дзвонити після того, як Президент США Джо Байден закликав всіх американців виїхати з України. Всі мої друзі та близькі в Америці не припиняли телефонувати. Вони змушують мене відчувати мене винним за те, що вони хвилюються за мене. Це дійсно важке рішення. Я говорив про це зі своїм директором із попередньої роботи у США. У нас були дуже теплі стосунки із нею та я поважаю її. За її словами, якщо щось станеться, то є вихід. 

Я веду свою особисту боротьбу, тому що я розмовляю зі своєю родиною в Америці. Вони дивляться американські ЗМІ і хочуть, щоб я поїхав. Вони говорять це у кожній телефонній розмові, а якщо я не відповідаю, то вони думають, що росіяни вже мене схопили. Зараз я відчуваю, що я частина Львова та є складовою частиною України. Моє серце тут, моє життя тут, я не хочу все це лишати. 

Зараз ЗМІ багато пишуть про можливе російське вторгнення, але коли Росія анексувала Крим у 2014 році, де вони були тоді, де тоді була їхня увага? У Луганську та Донецьку війна триває вже понад вісім років, загинуло 12 тисяч українських воїнів. Тож це не нова війна, вона триває, і досі це особливо нікого не хвилювало. Тому я схильний думати про політичні мотиви роздмухування паніки та цього конфлікту загалом. Ніхто не знає, що станеться. Все може статися в будь-який день. Ми можемо прокинутися, вийти на вулицю і нас зіб’є автобус. 

Тому я відчуваю, що замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути тут, бути стовпом сили та мудрості для своїх студентів. Я думаю, що це дуже важливо. Є люди, які мають суперечливі почуття, які хвилюються, мають психологічний стрес. Вони цього не показують, але є багато людей, з якими я працюю, і вони поділяють ці проблеми. Тому я вважаю, що якби я був в Америці, я б зійшов з розуму від хвилювання за Україну будучи за океаном. Я тут саме тому, що тут моє єство, цілісність моєї особистості. Я чи не вперше за три роки відчув це так сильно. Мене покликали бути тут, і я прийшов у потрібне місце.

Нагадаємо, США закликали американців покинути Україну упродовж 48 годин та евакуюють своїх дипломатів. У Міністерстві закордонних справ України просять зберігати спокій та не панікувати. 

За даними розвідки, Росія поступово нарощує війська біля кордонів з Україною. Газета The Washington Post, посилаючись на джерела з числа офіційних осіб і співробітників американської розвідки, поширила твердження про те, що Росія «стягнула до кордонів України близько 70% сил та засобів, необхідних для великомасштабного вторгнення».

Напередодні міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що його місто готове прийняти тих, хто шукатиме безпеки та притулку, зокрема і його сім’я. Про те, що робить Львів та Львівщина для того, аби підготуватися до можливого вторгнення Росії, як розгортають тероборону у місті та області, чи є належні укриття та дієва система оповіщення населення, Тvoemisto.tv розпитало у голови Львівської МТГ Андрія Садового та керівника Львівської ОДА Максима Козицького. Читайте матеріал за посиланням. 

Роман Тищенко-Ламанський, Віталій Голіч