Різдвяний ярмарок, що розгорнувся на площі Ринок біля північного боку Ратуші, знову наповнив центр Львова святковим настроєм. Уперше від початку повномасштабного вторгнення він повернувся як простір світла, зустрічей і тихої радості. Яким став цьогорічний ярмарок, чим він особливий і чи багато людей сюди приходить? У чому, зрештою, його різдвяна магія – з’ясовувало «Твоє місто», побувавши серед яток, вогнів і запаху глінтвейну, які побачити можна буде до 4 січня 2026 року.

На ярмарок за Різдвом

Сніг повільно лягає на бруківку. Різдвяний декор прикрашає старовинні кам’яниці, а з дерев’яних будиночків ллється тепле світло. Усе довкола нагадує сцену з різдвяної листівки – спокійну, трохи ностальгійну, дуже львівську.

Читайте також: «Ніякого Різдва»: Як у Києві колядували всупереч заборонам

Тут панує незвична для ярмарків атмосфера домашнього затишку. М’яке світло підкреслює велич середньовічної архітектури й додає простору казковості. Без «гучної» ілюмінації – неону, різнобарвних вогнів і світлових спалахів. Цьогоріч ярмарок стриманий і камерний: лише 20 дерев’яних будиночків замість понад двох сотень до війни. І саме це робить його особливим.

Як пояснювали у відділі промоції Львівської міської ради, на ярмарку реалізовують виключно крафтову продукцію від локальних виробників, зокрема фермерів і ветеранського бізнесу. До участі допустили лише виробників або авторів продукції, без посередників.

До речі, це не єдине, що цьогоріч сланували на свята: 28 грудня відбулась традиційна Хода звіздарів у межах традиційного фестивалю «Спалах різдвяної звізди», який цього року відзначає 20-річчя від дня заснування. У святковій ході взяли участь близько тисячі учасників. Спеціально до ювілейного фестивалю організатори підготували чотири унікальні різдвяні звізди.

Людей на різдвяному ярмарку багато. Водночас тут не чути звичного для таких локацій людського гамору, гучної веселості й різких звуків.

«Вирішили з чоловіком Різдво провести у Львові, – розповідає Вероніка з Жашкова на Черкащині. – Ми тут уперше. Взимку Львів зачаровує. Атмосфера Різдва відчувається всюди, я ніде такого не бачила. Вчора були на ярмарку, надихнулися львівським Різдвом і сьогодні знову прийшли».

Читайте також: Незалежно від того, де ти живеш, дотримання звичаїв – це усвідомлений вибір, або Як я полюбила нашу культуру

Вероніка – волонтерка й мама трьох дітей. Її чоловік Олександр – військовий. Нині проходить навчання, після якого служитиме бойовим медиком.

«Випала нагода побути разом хоч короткий час, – каже він. – Вирішили скористатися нею».

За словами людей, із якими ми спілкувалися, на різдвяний ярмарок вони приходять не лише щось придбати, а насамперед – за настроєм. Надихнутися старовинною архітектурою площі Ринок, різдвяним вбранням середньовічних кам’яниць, автентичною атмосферою львівського Різдва, щоб відчути дух свята навіть у складні часи. І, звісно, скуштувати різдвяні смаколики.

Безперечним «хітом» ярмарку став львівський пампух. Його продають майже в кожному дерев’яному будиночку, адже пампух – справжній символ Різдва у Львові. Бо яке ж Різдво без пампуха?

«Пампухи смачні. Задля цього варто чекати Різдва, – ділиться враженнями Роксоляна, одна з відвідувачок ярмарку. – З маком був дуже добрий, багато начинки. Хоч ми й смажили пампухи вдома на Святвечір, тут не могли втриматися».

«З вишнею також смачний», – додає її сестра Дзвінка.

На ярмарок вони прийшли всією родиною. Роксоляна – з чотирирічним сином Устимом і двомісячною донечкою Яринкою у візочку, які приїхали з Ужгорода додому на Різдво, її сестра Дзвінка та мама Оксана. Кажуть, хотіли відчути різдвяну атмосферу і побачити вертепи, що ходять центром міста.

Зайшла розмова й про те, чи потрібні ярмарки під час війни.

«Людям теж потрібна віддушина, можливість трохи переключити думки, – вважає пані Оксана. – Звісно, ніхто не говорить про гучні веселощі. Але хочеться відчути чарівну мить народження Христа, надію на краще, що наступне Різдво ми святкуватимемо в мирі. Ця надія, підсилена вірою, дає сили жити».

Роксоляна додає: ніхто тут не веселиться – люди просто хочуть вдихнути свято. «Дитина їсть пампух, ми п’ємо безалкогольний різдвяний пунш – вишневий, солодкий. Сьогодні ми полювали за пампухами і снігом, і нам вдалося впіймати і те, і те. А тепер ідемо шукати колядників».

На прилавку пані Ірини – вітрина з пампухами та обладнання для підігріву й зберігання гарячого глінтвейну. Запитуємо, як іде торгівля і чи багато купують.

«Не встигаємо підвозити пампухи, – усміхається пані Ірина. – Розбирають усі: з маком, вишнею, вареною згущенкою. Пампух коштує 50 гривень, глінтвейн – 100. Зараз похолодало, сипле сніг, люди хочуть зігрітися, тож глінтвейн купують навіть частіше, ніж каву чи чай».

Пампухи безперечно стали топом продажів на ярмарку. Ціни скрізь однакові – по 50 гривень, як і асортимент. Продавців чимало, покупців також не бракує. Найчастіше біля столиків люди смакують пампухами та глінтвейном, затримуючись тут трохи довше, ніж планували.

Крафтові сири, авторські вишиванки та рукавиці з овечої вовни

Магія різдвяного ярмарку не лише в тому, що він є символом свята. Цьогоріч ярмарок має й благодійну мету – підтримати ЗСУ, а також фермерський і ветеранський бізнеси та крафтових локальних майстрів.

На кожній з яток за спеціальним QR-кодом можна зробити донат на підтримку ЗСУ. Підприємці збирають кошти на РЕБи та безпілотники і запрошують усіх гостей ярмарки долучатися до цієї ініціативи.

Пані Марія – гуцульська майстриня із села Шепіт Косівського району на Івано-Франківщині. Вона власноруч виготовляє традиційні смаколики з овечого молока. На її прилавку – сирні коники, гуцульський сир із петрушкою та кропом, сир, копчений на дровах, сир-«косичка», а також два види сирної намазки у вигляді кульок – з часником і травами.

«У нас ще бабуся зналася на сирах, але вона була вже старенька, тож нас навчала інша майстриня з нашого села, – розповідає пані Марія. – Саме вона показала, як робити сирних коників. Уже 20 років займаємося сироварінням. Я їжджу з продукцією по всій Україні на ярмарки та фестивалі, маю багато нагород. До Львова привезли різні сири, але найпопулярнішими виявилися саме сирні коники».

За словами майстрині, цього року їх розбирали особливо охоче – рік Коня зробив свою справу. Менші коники продавали по 25 гривень, трохи більші – по 30, ще більші – по 40. Сир-«косичка» коштує 40 гривень за штуку, копчений сир – 600 гривень за кілограм. Смаків багато, тож кожен знаходить свій – і нерідко повертається за добавкою.

У сусідньому будиночку – авторські вишиванки львівської майстрині вишитого одягу, яка переосмислює старовинні орнаменти предків і перетворює їх на сучасні, витончені образи. Погляд одразу зупиняється на розкішній чоловічій сорочці, рясно вишитій спереду.

«Її вартість – 3900 гривень. Жіноча вишиванка з такою ж густою вишивкою коштує від 5 тисяч гривень, – розповідає продавчиня пані Людмила. – Купують не лише туристи, а й львів’яни. Одна жінка зізналася, що має вже вісім вишиванок – і в нас придбала дев’яту».

Поруч пані Ольга з Полтавщини продає рукавички та шкарпетки з овечої вовни.

«Вони повністю з натуральної овечої вовни, – пояснює вона. – Ми самі купуємо вовну, прядемо нитку і з неї в’яжемо вироби. Вони не “збігаються”, теплі, зручні в носінні. А ще корисні для здоров’я – зберігають правильне тепло для суглобів».

Рукавички коштують 200 гривень, незалежно від розміру.

Окрім цього, пані Ольга продає мед із власної родинної пасіки.

«Пасіку тримаємо ще від батька. Маємо мед з лісу й різнотрав’я – пасіка стоїть біля річки, а вздовж неї багато медоносів. Найменше цього року зібрали акацієвого й липового меду – через пізні заморозки цвіт облетів. Липовий мед із Полтавщини коштує 600 гривень за літрове пластикове відерце, решта – по 500. Кошти на підтримку ЗСУ передамо наприкінці ярмарку. Від щирої душі. У нашій родині воюють двоє племінників чоловіка – на Харківщині й Донеччині».

Як наголошують організатори, ярмарок працює не для масових гулянь, а для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Частину виручених коштів спрямують на потреби військових – на підтримку тих, хто сьогодні захищає Різдво.

Ось за чим була найбільша черга…

Найдовша черга на ярмарку – і водночас на диво спокійна – вишикувалася за трдельниками. Люди нікуди не поспішали й навіть у черзі встигали вбирати атмосферу різдвяного ярмарку. Трдельник – популярний символ різдвяних ярмарків і вуличний смаколик у Чехії та Словаччині – нині дійшов і до Львова.

Назва походить від чеського та словацького слова trdlo – валика, на який спіраллю накручують смужки дріжджового тіста й випікають до золотистої скоринки. В Угорщині цю випічку знають як кюртошкалач, а в Німеччині – як баумштрицель.

«Черги немає хіба зранку, – розповідає продавчиня Надя, посипаючи черговий трдельник цукром із корицею. – Далі людей багато аж до закриття. Скільки випікаємо за день, навіть не рахуємо – коли черга стоїть постійно, це неможливо».

Найпопулярніша посипка – класична, з цукру та кориці. Окрім неї, пропонують ще дев’ять варіантів: із кунжутом, кокосовою стружкою, арахісом, маком, кольоровими кульками, насінням коноплі, шоколадною крихтою, фундуком і волоським горіхом. Трдельник із посипкою коштує 130 гривень, маковий – 140, з шоколадною крихтою та горіхами – 150 гривень.

Є й начинки – шоколад, заварний крем або абрикосове конфі. Кожна з них додає до ціни ще 50 гривень.

Сніг дедалі щільніше вкриває бруківку. Різдвяний ярмарок світиться теплими вогниками дерев’яних будиночків із крафтовою продукцією, сувенірами й смаколиками. В повітрі – солодкий карамельний аромат трдельників і пряні нотки кориці та гвоздики з глінтвейну. Площа Ринок наповнюється багатоголоссям вертепів, які зупиняються чи не на кожному кроці, щоб заколядувати. Разом це створює відчуття справжнього різдвяного дива.

Різдвяний дух цьогорічного ярмарку – не лише у стриманому форматі, що надає йому камерності. Він – у єдності львів’ян і гостей міста, які приходять сюди не просто за покупками та смаколиками, а щоб підтримати благодійну справу й відчути дух Різдва навіть у складні часи.

Нагадаємо, що на кожній з яток за спеціальним QR-кодом можна зробити донат на підтримку ЗСУ. Ярмарок працює з 11.00 до 22.00 до 4 січня 2022 року.

З іншими різдвянмим подіями у Львові можна ознайомитися тут.

Наталя Меркулова

Фото авторки і зі сторінки Львівської міської ради

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.