5 тез Вакарчука про те, що вдалось зрозуміти до сорока

5036 0
Святослав Вакарчук ідеально відповідає класичним уявленням про те, чого варто досягти чоловіку до сорока років. Він співає в найуспішнішій групі країни. Він забезпечений матеріально настільки, що здатен масштабно допомагати тим, хто цього потребує. Кожне його публічне слово підхоплюється на льоту тисячами українців і розноситься вітром країною. У часи більш психічно врівноважені розмова була б, швидше, про особисте, індивідуальне. Про персональний проміжний фініш у житті та очікування майбутнього. Зараз це неможливо. І в творчості, і в соціальній активності Вакарчук знаходиться на лінії вогню. Пропонуємо вам 5 думок фронтмена «Океанів» про творчість, Бога і час.

Про патріотизм у музиці

Зараз я відчуваю сплеск української музики. Цей процес йшов би й так, просто зараз на патріотичному підйомі він гостріше сприймається. Культура – лакмусовий папір, який реагує на події навколо. Але не хочеться, щоб зараз кожні три місяці сотнями випускалися пісні про героїв, про революцію і про патріотичну любов до країни. Пишіть просто: як пишеться, як відчуваєте. Адже навіть патріотична кон'юнктура – це, насамперед, кон'юнктура.

Про вплив часу на створення музики

Принципової різниці в тому, як я писав музику 20 років тому, і як це роблю зараз нема. Різниця в тому, що я роблю з піснею після початкового інтуїтивного посилу. Зараз став досвідченішим, збільшилася швидкість потоку інформації, яка приходить у вигляді пісень. Раніше мені потрібно було більше часу, щоб відчути наближення імпульсу, зараз все відбувається набагато швидше. Але суть залишилася тією ж. Коли сідаю до піаніно і більше десяти секунд думаю, що ж мені зіграти, значить, це просто вправа, а не нова музика. Я іноді зловживаю, народжую якісь етюди, але з них ніколи не з'являлося нових пісень. Тренування, не більше. Коли ж приходить пісня, то ти підходиш до рояля і виявляєш її там відразу.

Про продюсерську роботу

Раніше я боявся занадто суб'єктивного підходу: сам написав музику і слова, сам заспівав, разом з групою зробив аранжування, а потім ще і збираєш її в ціле? Занадто багато однієї людини, я б назвав це певним культурним інцестом. Але саме у випадку з піснею «Не твоя війна» відчув, чого точно хочу – симфонізму і патетики. Крім того, приходить і якийсь новий досвід. Погляд з боку – добре, але думаєш про те, як зробив би ти. Цим треком я задоволений. Але це не означає, що я тепер буду продюсувати всі пісні «Океану Ельзи». Саундпродюсер – відповідальна робота. Це режисер в музиці. Завдяки продюсерам артисти часом стають кращими, ніж вони є насправді.

Про власні якості

Я детально планую всі свої кроки. Це абсолютна правда. Я фізик за освітою, мене так вчили. Крім того, це властивість мого характеру. Я ніколи не живу сьогодні на сьогодні, а намагаюся думати, що буде завтра і післязавтра. Але це стосується всього, крім написання пісень та їхнього виконання. Бізнес, громадська діяльність, відносини з людьми – так. Музика – ні.

Про Бога

Якщо чесно, в піснях до Бога безпосередньо намагаюся не звертатися. Звертаюся я до нього часто, кожен день, мабуть, але щоб писати про це пісні... Свідомо я цього не роблю, для мене це занадто інтимне. Бог повинен бути скрізь і одночасно ніде. Я з тих, хто не вважає за необхідне говорити про це буквально. Так що я не буду відкривати великих таємниць, надувати щоки і робити вигляд. У піснях все-таки найчастіше звертаюся до жінки. У мене є кілька пісень, де я явно звертаюся до чоловіка. Там, де неоднозначне трактування, − все і завжди про жінку.

Джерело: cultprostir.ua.

Опублікувала Наталія Середюк


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!