Фото:velychlviv.com
Ввечері, 24 грудня під час традиційного різдвяного послання «Urbi et Orbi» – «Містові і світові», Папа Римський Франциск очолив Святу Месу Різдва в базиліці Святого Петра у Ватикані, під час якої зауважив на вмінні бачити прояв Бога у малих речах, та проявляти свою любов і шану до нього у підтримці до бідних.
Читайте також: Коли Папа Римський Франциск приїде в Україну і що для цього потрібно
Традиційно у Ватикані, у католицькому Соборі святого Петра відбулось святкове богослужіння. Різдвяну месу відслужив папа римський Франциск. Утім, як і торік, через пандемію у базиліці перебувало значно менше людей, ніж за звичних обставин. Меса, яка зазвичай починається рівно опівночі, цьогоріч розпочалась о 20:30 вечора (за київським часом).
У своєму зверненні до пастви «Urbi et Orbi» – «Містові і світові», глава Римо-католицької церкви звернув увагу на вміння бачити прояв Бога не в грандіозних, а, навпаки, у малих речах. Невипадково, зазначив понтифік, Ісус народився в бідній сім’ї, в якій для нього не було навіть колиски.
Пропонуємо декілька уривків з цьогорічної промови понтифіка. Украхнською вона опублікована на сайті «Духовна велич Львова»
- «Бог не приходить у величі, а принижує себе до малості. Малість – це шлях, який Він обрав, щоб торкнутися наших сердець, спасти нас. Брати і сестри, стоїмо перед яслами. Погляньмо у їхній центр – побачимо більше, ніж ліхтарики і прикраси. Споглядаймо Дитя. Весь Бог у своїй малості. Впізнаймо Його»
- «Бог відкриває Себе. Але люди Його не розуміють. Він стає малим. А ми продовжуємо шукати велич, відповідно до цього світу. Бог упокорює себе, а ми хочемо вийти на п’єдестал. Всевишній показує нам смирення, а ми хочемо звеличуватися. Ісус народжений, щоб служити, а ми роки витрачаємо на досягнення успіху. Бог не шукає сили і влади. Просить ніжності і внутрішньої малості. Ось чого ми повинні просити у Ісуса на Різдво – благодаті малості. Господи, навчи нас любити мале. Допоможи нам зрозуміти, що це шлях – ось шлях до справжньої величі»
- «Сестро, брате, якщо тебе оточує темрява, немов у Вифлеємі, якщо ти відчуваєш байдужість навколо себе, якщо рани, які несеш у собі, кричать: “ти нічого не вартий, тебе ніколи не полюблять так як ти цього хочеш”. Ось що Бог відповідає “Я люблю тебе таким, який ти є. Мене не турбує твоя малість, твоя крихкість, Я для тебе став малим, щоб бути Твоїм Богом. Любий брате, люба сестро, не бійся Мене. Знайди у Мені твою велич. Я близько тебе і прошу тільки про одне – довіряй Мені».
- «Прийняти малість означає ще одне – прийняти Ісуса у сучасних малих. Це означає любити Його у бідних. Вони найбільше схожі на Ісуса, народженого у бідності. І саме у них Він хоче, щоб Йому поклонялися. У цю ніч любові маємо один страх – образити Божу любов, скривдити Його, зневажаючи бідних».
- «Ісус приходить, щоб облагородити відсторонених і відкривається перед ними. Не перед освіченими і важливими, а перед бідними і працюючими. Бог приходить, щоб гідністю наповнити тягар праці. Нагадує про важливість людської гідності через працю. Бо людина є господарем, а не рабом праці».
- «Погляньмо ще раз на вертеп, на його околиці. Бачимо волхвів, які йдуть у паломництві, щоб обдарувати Господа. Довкола Ісуса все перетворюється у єдність. Бідні і багаті разом. Все складається разом, коли Ісус у центрі. Тож, дорогі брати і сестри, повернемося до любові, до адорації. Як синодальна Церква, у дорозі, підемо до Вифлеєму. Життя це паломництво. Прокидаймося, бо сьогодні ввечері засяяло Світло, це ніжне Світло. Ми діти Світла. Радіймо, бо ніхто і ніколи не погасить це світло».
