Про особливості поєднання професійної та громадської роботи, як звітність допомагає виявити професійних фарисеїв, програми медичної та депутатської допомоги Tvoemisto.tv розповів Андрій Дворакевич – лікар-хірург, керівник Центру малоінвазивноі хірургії дітей та новонароджених в львівській лікарні «Охматдит», депутат львівської міської ради фракції «Об’єднання "Самопоміч"».
Пане Андрію, із чим найчастіше цього року приходять до вас як до лікаря?
Моя основна робота – «Охматдит». Враховуючи те, що ми маємо епідемію, а швидше пандемію кору, то цього року його лікування стоїть на першому місці. У лютому додає ускладнень ще й грип. Ми на цей період розписуємо менше планових операцій, хоча, звісно, пацієнти з гострою патологією – апендицит, защемлення грижі, травми – є завжди. Але після зимових свят, на початку лютого, була ціла хвиля дітей із запущеними формами захворювань – ми діагностували гострі стани. Таке трапляється, коли з віддалених районів області привозять дітей не з першої доби захворювання. Це, перш за все, – втрата пильності батьків. Але є і ще одна проблема – складність отримати в селі відповідну фахову допомогу. Із села – в амбулаторію, з амбулаторії – у район, з району – до Львова. Втрачається час.
А як до депутата? З якими запитаннями найчастіше звертаються?
Зараз це надання матеріальної допомоги і знову ж таки здоров’я. 90% – це прохання про кошти на придбання ліків чи проведення лікування: онкологія, трансплантація суглобів. Люди літнього віку звертаються по найнеобхідніше – ліки від тиску.
Про проблеми старших людей та державні програми оздоровлення
До лікаря звернення змінюються в залежності від сезону і обставин, а до депутата приходять з одними і тими ж проблемами?
Так. І більшість тих, хто приходить на прийом до мене як до депутата, – це літні люди. А дві проблеми львів’ян поважного віку загалом – самотність і здоров’я. Точніше, недостатня кількість грошей для забезпечення базових потреб. Мова йде і про профілактику, і про реабілітацію після захворювання – фізичні заняття, добре харчування, вітаміни, відпочинок. А ще старші люди економлять, скільки б коштів не мали, яку б пенсію не отримували, – вони не впевнені в завтрашньому дні. Усе життя пенсіонерів – це «культпохід» магазин-аптека, аптека-магазин. Тому я щасливий, що можу надати різну допомогу – і як депутат міськради, і як лікар.
Ваші прийоми майже завжди перетворюються на депутатсько-медичні.
І це добре – я можу проконсультувати, як саме можна отримати доступні ліки. У країні діють різні фонди і державна програма, про які, на жаль, пенсіонери просто не знають і не використовують їх.
Так само, приходить багато людей, які потребують пересадки суглобів. Така проблема є в літніх людей усіх країн світу. З віком традиційне лікування вже не діє, і необхідне оперативне втручання – заміна на штучний суглоб. Сама по собі така операція недешева, але мало хто знає, що є державна програма допомоги, і у Львові є достатньо таких суглобів «на заміну».
Про професійних фарисеїв і фінансову звітність
Які найважливіші риси повинні бути в лікаря?
Професіоналізм і емпатія.
А в депутата?
Професіоналізм, емпатія і вміння бути психологом.
«Читати» людей?
Так, бачити їх глибше.
Часто зустрічаєте тих, хто звертається по допомогу, використовуючи неправдиві дані про себе?
Досить часто. Прикро визнавати, але є професійні фарисеї. Я вже навчився їх бачити, впізнавати. Людей, котрі з місяця в місяць ходять від однієї партії до іншої, від однієї фракції і депутатів до інших, ми називаємо вже їх «човниками». Це для них своєрідне хобі. Ми вже з колегами давно помітили таких недоброчесних громадян, хочемо мінімізувати це явище, але це складне питання.
Люди можуть дуже добре замаскувати обман, вони вже добре знають права і закон. А головне – слова «Ви маєте мені це зробити». Треба бути еластичним, але мудрим – це ж кошти платників податків, наші кошти, а не аморфні гроші. Ми вже збільшили цього року суму можливої допомоги – від 150 до 200 тисяч, через що і відповідальність збільшилась. Дуже хочеться виділяти ці гроші тим, кому справді треба.
Як ви вирішуєте таку проблему?
Прошу людей, які приходять повторно, надати певну звітність: на що витрачено отримані попередньо кошти. Прошу виписки – де були, на що використали надану допомогу. Мені не потрібні чеки – достатньо побачити виписку з лікарні і запитати про самопочуття.
При цьому є дуже багато скромних потребуючих людей, які навіть не думають звертатися. Ми з моїм помічником намагаємось самі дізнатись, кому потрібна допомога, і скерувати її такій людині.
Про медичну реформу, Уляну Супрун та рецепт здоров’я і щастя
Наскільки вас торкнулася медична реформа і «Охматдиту», в якому ви працюєте?
Наша медична установа на стадії підготовки – це перехідний період. Ми мусимо бути готові до 2020 року, коли медреформа торкнеться третьої ланки – стаціонарних закладів. Це не лише зміна роботи лікарні, це – зміна ментальності. Ми маємо стати ще більш відповідальними. Раніше як: на установу виділили кошти – і все. Тепер все зміниться. Поки що найбільші зміни відчутні для першої ланки – сімейних лікарів, які на щодень мають контакт з пацієнтом.
Як ви особисто ставитеся до цієї реформи?
Я радий, але знаю чимало колег, які не розділяють мої почуття. Противники Уляни Супрун – це противники реформи, які її блокують. Наш обов’язок – не допустити зупинки реформи, зупинки розвитку і прогресу.
Багато львівських лікарів знає Уляну Супрун особисто?
Так, і я теж. Вона все розуміє з півслова, жодних зайвих розмов і запитань. Саме з Уляною Супрун я зміг реалізувати програму допомоги у співпраці з американським фондом. Вона завжди підтримує усі добрі розумні ідеї, які будуть працювати на людей України. Це єдина людина, яка справді хоче змінити систему і наблизити її до європейської.
А що ви порадите, аби бути здоровим?
Займатись плаванням.
А щоб бути щасливим?
Знайти баланс між фізичним, психологічним і духовним здоров’ям. Вирішальним тут є спілкування. Настає той час, коли головне, за що ми маємо боротися – родина.
Публікація в межах програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб і депутатів
