Фото companion.ua
Про місто
Я народився у Миколаєві під Львовом. Чотири роки ми там прожили і переїхали до Львова. Вчився в школі у Львові, вчився в інституті у Львові... все життя жив у Львові. Львів для мене – батьківщина. Кажуть, що це мала батьківщина, а Україна – велика. Я не на всі 100% для себе Львів ототожнюю з Україною. В цьому плані я в деякій мірі сепаратист. Вважаю, що Львів – то Львів, а Україна – то Україна. Я більше патріот Галичини.
В мене була і є можливість жити в інших країнах, містах, в дуже гарних містах. Але я завжди повертався до Львова і тут щось робив. Навіть тоді коли не було, що робити, не було грошей, і я не знав, як вийти з якихось становищ... З одного боку тут є свої правила, є цінності європейські, а з іншого боку – ми більш вільні, більш гнучкі та флексибельні, ніж європейці. Мені підходить такий спосіб життя, така ментальність львівська. Підходить хоча б тому, що я в ній виріс, живу і відчуваю себе, як риба у воді.
Про їжу
Готувати я не вмію взагалі і ніколи не вмів. Це моя проблема... Не скажу, що я люблю просту їжу, але також і просту, якщо вона смачна. Люблю різну їжу. Я їв тарганів в Таїланді, змій в Китаї, черепах в Сінгапурі. Люблю наші кумпелівські (приготовані в ресторані «Кумпель», – ред,) голонки і зупи, американські стейки. Люблю все, що смачно і добре приготовано зі свіжих продуктів. В цьому сенсі я гурман, безумовно. Мені не треба якихось особливих декорацій на стравах. Це, напевно, потрібно людям, які хочуть естетичну насолоду отримати. Погоджуюсь з цим, це правильно, але мені це нецікаво.
Про ресторанний бізнес
Мені колись здавалося, що це найлегше, чим можна займатися. Я за професією радіоінженер. І я думав: «А що там – ресторан робити? Взяв на кухню якусь жінку, яка тобі гарно може готувати їжу, закупив обладнання, інтер'єр. І в голові щось є...». Це було 30 років тому. Потім я деякий час попрацював в Німеччині. І побачив, що це дещо інше. Зрозумів, що це системний і складний бізнес. Я вчасно збагнув, що цим треба займатися серйозно і професійно. Запрошувати професіоналів, встановлювати професійне обладнання, щоб все було зручно для людей. Напевно тому наш бізнес пішов і ми створили велику мережу ресторанів. Хоча це не так просто, третина мого життя пішла на це.
Про галицьку кухню
Про галицьку кухню надовго забули. Вдома готували, безумовно, але ресторани відкривалися які завгодно, але не галицької кухні. Відкривалися, як я їх називаю, галушечні: борщ, вареники, частково галицька кухня, але дуже частково. Це неправильно, несправедливо і економічно недоцільно. Особливо тоді, коли до Львова повалив великий потік туристів... Нащо киянину їсти суші у Львові? Він шукає щось притаманне цій побутовій культурі... «Кумпель» – типовий ресторан галицької кухні. Але міської, адже була і сільська галицька кухня. Вважаю, що за галицькою кухнею мабутнє.
Про відпочинок
Улюблений відпочинок – це зимою поїхати на лижі, однозначно... Це для мене святе, вже напевно 35-ий сезон я від'їздив. Не можу сказати, що я якийсь майстер цієї справи, але з задоволенням їжджу. Літній відпочинок – це для родини, у нас троє дітей. На морі не знаю, що робити, книжку хіба читаю.
Взагалі я урбаністична людина, люблю міста... В Україні для мене найкраще місто – це Львів. Порівняти зі Львовом не можу жодне місто України. Він для мене є містом №1.
Tvoemisto.tv продовжує проект – «Люди Твого міста». Ми вважаємо, що будь-яке місто – це, насамперед, люди. Люди, які тут живуть, працюють, творять, п'ють вранішню каву і просто гуляють його вуличками. Ми і надалі розповідатимемо вам про людей, які надихають нас і, сподіваємось, надихатимуть і вас. Читайте також про попередню учасницю проекту, письменницю і видавця Мар’яну Савку.
Використано фото: companion.ua, kumpel.biz.
