«Мені було страшно тієї ночі». Волонтер – про те, як з колегами врятували загубленого в горах львів'янина

4990 0
На двох за перші 20 годин волонтери з‘їли снікерс, по енергетичному батончику і випили по 300 г чаю.
фото: дснс закарпаття

фото: дснс закарпаття

У районі карпатської вершини Піп Іван Мармароський напередодні, 14 січня, загубився турист зі Львова, що вирушив туди сам. Його понад добу шукали рятувальники ДСНС, у тому числі сконтактували з румунськими колегами. Проте знайшли львів'янина волонтери з туристського прихистку Marmaros Rescue Hut. Один з них – Богдан Фуштрига розповідає в себе на Фейсбуку деталі порятунку туриста, те, як знайшли його та супроводжували.

Як все почалося

«Олексій Тригуб‘як пробив своїм дзвінком, і крізь мармароський снігопад повідомив, що є змерзлий і знесилений потерпілий на іншому кінці хребта. Скинув його ім’я, прізвище і координати. Далі дзвонять друзі Стефана (потерпілого) і щось з‘ясовують, але пошуковий механізм уже запущений. Вирішуємо йти удвох з Максимом Люльченком, бо маємо схожий досвід, беремо з собою рацію, щоб бути на зв‘язку з притулком», – розповідає він.

Далі Олексій пише, що турист впав і його болить нога. Він сидить в наметі і його засипає снігом, уже другий раз відкопувався, бо не мав чим дихати.

«Я беру з нами термос з чаєм (+1 Максовий), мотузку (це у Макса), сам беру додаткову аптечку, пуховий светр, шину, чіпляю до рюкзака ак‘ю. Снігоступи я не взяв, бо вирішив, що без них в таку дічь чувак не заломився б, отже вони у нього є. От о 22:07 ми виходимо на пошуки», – додає він.

На момент виходу з бази на телефоні в Богдана було 64% заряду, з собою був павербанк, але чоловік розумів, що йому має вистачити телефона лише туди, назад уже підзарядить.

«Приблизно за 300 м до точки я звернув увагу на ліхтар на полі внизу, ще через 150 м упевнився, що то таки ліхтар, і ми круто звертаємо з хребта, оминаючи скельний скид. Прибуваємо до потерпілого, знаходимо змерзле тіло, яке своїми руками з шкарпетками горне сніг, пробуючи в ньому переміщатися. За плечима камуфляжний рюкзак, а на рюкзаку бовтається ще купа всяких речей, наприклад саперна лопата. Перша реакція: «О, люди! Давно так людей не бачив, 5 днів», – пише рятувальник.

Супровід та евакуація

Богдан та Максим просили потерпілого витрусити все зайве з наплічника, але він все одно залишився важким. Потерпілий просить заночувати в колибах неподалік, але рятувальники розуміли, що повноцінно зігрітися та відпочити там не вийде. Окрім цього, в туриста були обморожені пальці, що «просилися» до опікового відділення доброї лікарні.

«Я пробиваю стежку, Макс її трамбує, а Стефан одразу за ним йде по пробитому, але він надто знесилений і втомлений, щоб тримати хоч якийсь темп. На підйомі дізнаємося, що хлопець уже дев‘ятий день гуляє, а як показав подальший огляд пальців ніг (уже в притулку), обмерзав він уже десь другу добу. Після порції харчів для роздумів і чаю іде бадьоріше. 6-7 ранку 15.01 було найскладніше: мікросни, галюни і всі радості ночі без сну давалися взнаки. Ще й підйом на хребет у цьому темпі здався вічним. Далі таки вийшли, зустріли світанок».

Стефанові з кожною годиною ставало все важче йти, він регулярно засинав, тож місцями він тримався за лямки рюкзаків рятувальників або ж просто за плечі.

«Удвох везти 100 кг потерпілого та його багажу в ак‘ї – сумнівне задоволення, та й туман зі свідомістю підкидають сюрпризи. Скинувши 100 м висоти я остаточно впевнююся, що виїхали таки на Румунію і ми беремося траверсувати вправо. Десь за годину до прибуття на цю локацію я попросив через рацію вийти нам назустріч двох людей з гарячим чаєм і снігоступами».

Після половини спуску знизу до них вирушив колега, завдяки якому процес пішов значно швидше, а внизу уже чекав з чаєм ще один колега. Також із села прибігли засновник притулку Владислав та його брат Василь, – за хребтом рація не тягнула, тому волонтерів не було 10 годин в ефірі, і всі вже встигли захвилюватися.

«Тим часом Стефана, відпоєного чаєм та бадьорого, знову пакують в ак‘ю та тягнуть до притулку вже купа людей. На годиннику 21:30. Проводимо огляд Стефанових кінцівок,  – йому треба негайно в опікове відділення, але транспортувати далі вже теж не варіант. На зв‘язок виходять ДСНСники, повідомляють, що виходять до нас на «Богуні» в складі 10 осіб. Пригрівшись у кріслі біля пічки, я засинаю, а вранці дізнаюся, що прибули вони в районі 3 ранку», – додає волонтер.

16 січня

«Розумію, що мене добряче потрясла емоційно ця виправа. Я відверто боявся, що у якийсь момент Штефко просто ляже і скаже «все». І ми нічого більше не вдіємо. Але він справився, вигріб і вижив. На повному серйозі ми пояснили йому, що його життя в основному у його руках, і матиме воно продовження чи ні, вирішувати йому», – каже Богдан.

На двох за перші 20 годин вони з Максом з‘їли снікерс, по енергетичному батончику і випили по 300 г чаю. Снігохід був би дуже доречний у цій ситуації, – зауважує він, – з його допомогою евакуація Стефана з дороги до притулку скоротилася б як мінімум на годину.

«Мені було страшно тієї ночі, бо розумів, що ми можемо спізнитися або знайти Стефана уже не в стані ходити, але обставини були на його і нашому боці. Якби він таки добрався до колиб, то заснувши в такому стані замерз би, а не заснути в нього шансів не було», – зазначив волонтер.

Додамо, що Marmaros Rescue Hut – це добровільний рятувально-пошуковий пост в українських Мармаросах.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!