У соцмережах відреагували на закриті укриття в Києві. Люди діляться власним досвідом та шукають винних

У зв'язку із закритим укриттям, через що загинули троє осіб, кияни жваво обговорюють наявність, стан та умови перебування у захисних спорудах міста.

Фото: з відкритих джерел

На фоні закритих укриттів та загиблих, зокрема через ракетний удар 1 червня по Києву, у соцмережах містяни активно обговорюють досвід використання захисними спорудами.

Журналіст та історик Вахтанг Кіпіані у Facebook ділиться власним досвідом користування укриттями та припускає, що укриття закривають через "дивних людей" - безхатьків, для яких простір став ідеальним місцем тимчасового перебування.

«На самому початку великої війни у лютому-березні минулого року пару разів відносив у сховища разом з побратимом продукти... Одного разу ми занесли пару коробок цукерок, печиво, апельсини, соки з розрахунку на кільканадцять дітей. За пів години ми принесли наступну партію і... не побачили жодної людини та жодного сліду від щойно принесеного», – пише Кіпіані.

За його словами, після цього продукти не лишали без контролю, а давали в руки. «Тоді вирішили більше не лишати без контролю продукти, а давати в руки. Одного разу люди сказали, що бояться там перебувати, бо там "дивні люди". Пішли й перевірили. То були безхатьки, для яких той простір став ідеальним місцем тимчасового перебування. Мови щоб лишати за відсутності контролю воду, каремати, зарядки і так далі нема», – каже він.

Вказує Кіпіані і на укриття в школах, у яких «неввічливо повідомляють, що вони не для всіх, а лише для «здобувачів освіти і педагогів».

Читайте також: п ід час тривоги людям відмовляють у доступі до шкільних укриттів. У чому справа

«Ще місто має мати напоготові сотню спринтерів, які будуть бігом відкривати підвали, випереджаючи швидкість "Кінджалів", а це плюс мінус п'ять хвилин. Можу помилитися, але здається кількість киян, які користуються укриттями падає. І не тому, що там погано, а тому, що походи щоночі туди з літніми, дітьми, собаками-котами це не менше випробування, ніж чекати на уламки російських ракет», – зазначає журналіст.

Журналіст, медіаексперт Роман Кабачій переповідає слова знайомого журналіста, що на фронті, який вказує, що цивільні повинні керуватися принципом військових – «де б не знаходився, завжди шукати очима укриття»: «на рейді, по дорозі в магазин, на позиціях. Завжди дивись, куди ти заникаєшся, якщо почне прилітати».

«Повномасштабна війна триває п'ятнадцять місяців. Масові обстріли, наступи, все по-справжньому. Дайте відповідь: гуляючи містом, як часто ви звертаєте увагу на найближче укриття? Будь-яке: підвал комунального закладу чи напівпідвальна кав'ярня, арка будинку, міцний під'їзд, фоє з товстими стінами, підземний перехід, просто якась заглибина рельєфу?», – цікавиться дописувач.

Так, жити, постійно скануючи простір, це і є жити на війні.

Кабачій розповідає, що кожен повинен «допоможи державі вберегти себе самого»; слід знати елементарні речі: чи є підвал у вашому будинку, у сусідньому, де від нього ключ, якщо він зачинений, чи є там хоча б 100 літрів питної води, якісь ковдри чи палети для сидіння та інше.

Журналіст Тарас Міщенко акцентує на тому, що карта укриттів КМДА недосканала та зроблена для галочки: «По факту маємо карту укриттів від КМДА, на яку нанесено все, що попало: підвали будинків, які підтоплює і там не можна знаходитися; розвалені підземні переходи; давно приватизовані та перероблені під комерцію підвальні приміщення; підвали шкіл чи лікарень, куди вас з великою ймовірністю не пустять, або які взагалі закриті й там ніхто ніколи не візьме слухавку за вказаним на карті номером. Бо це все зроблено для "галочки", щоб відзвітувати. А потім прилітає ракета чи уламки, і стається трагедія, гинуть люди. Парадоксально, але у такого великого міста як Київ та у його мера з 12 заступниками ніяк не вибудувана система управління зі зворотним зв'язком».

Транспортна експерта Анна Мінюкова намагається розібратися у відповідальності та повноваженнях: питання укриттів – відповідальність військових адміністрацій, голову яких призначає та звільняє президент; у кожному районі міста відповідальність за роботу укриттів несуть керівники установ, де розташовані укриття, і глави районів. Керівники установ структурно підпорядковуються КМДА, а призначення та звільнення голів районів погоджує уряд та ОП. "Людям хочеться знайти винних і накидати побільше гівна на вентилятор. Але має бути справедливість, а не компанія чорного піару на кістках", - пише вона.

Питанням, хто головний у Києві задається піарниця Ярина Ключковська: "Труман сказав колись: «Президент, ким би він не був, мусить приймати рішення. Він не може передати бак нікому іншому. Ніхто не може взяти на себе його рішення. Це його робота». Так, це доля лідера: нести остаточну відповідальність за найскладніші рішення, за найбільші проблеми, за те, що інші самостійно зробити не змогли. Ні, лідер не сам робить усю роботу. В нього для цього є команда. Але він ту команду формує, будує процеси, організовує контролі й на основі принесеної йому інформації та рекомендацій ухвалює рішення. Він не перевалює відповідальності ні на кого. The buck stops here.

У Києві вдосталь табличок про те, що нові алеї в парку чи скульптури зʼявилися з ініціативи міського голови імʼярек. У Києві є кому підписуватися під відкритими станціями метро, мостами чи дитячими садочками. В успіху завжди багато батьків, і в Києві є кому взяти на себе відповідальність за здобутки. Але за проблеми, за біди, за трагедії ніхто не спішить взяти на себе відповідальність. За потворну забудову, за неспроможну транспортну систему, за черги в садочках. І тим більше за втрату людських життів через провал у роботі комунальних структур.

А це і є критерій лідерства. У кризовій ситуації відповідальність несе перша особа. Я зараз не про юридичну відповідальність - це інша історія, і я в ній не експерт. Але поганий той лідер, який збирає лаври за роботу своїх підлеглих, але не визнає своєї моральної відповідальності за недоліки та провали своїх підлеглих. Готовність лідера відповісти за причини, наслідки та дії під час кризи - невідʼємна частина роботи на керівній посаді. Бо не буває повноважень без відповідальності. Сьогодні в Києві лідера не виявилося".

Ключковська наводить цитати очільників міста та району і пише, що ніхто із них не взяв на себе відповідальність за трагедію? "Ні голова районної державної адміністрації Дмитро Ратніков: «З самого ранку ведеться робота з керівництвом поліклініки та фахівцями департаменту муніципальної безпеки КМДА. Викликані на доповідь всі відповідальні особи. Будуть ухвалені жорсткі рішення відносно всіх відповідальних осіб після зʼясування всіх обставин».

Ні міський голова Віталій Кличко: «Відповідальність за роботу укриття несе керівник медзакладу і глава районну, який має контролювати роботу укриттів, що є на мапі міста і повинні працювати».

Ні голова Київської міської військової адміністрації, Сергій Попко, який через пів дня після трагедії радо розмазує відповідальність на всіх та сподівається, що слідство тикне пальцем на якогось виконавця: «Трагедія із загиблими під час ракетного обстрілу — це відповідальність влади на усіх рівнях - від керівника міста до голів району. Тому, ніхто — ні я, ні жоден інший керівник найвищої чи найнижчої ланки в цьому місті не мають права знімати із себе відповідальність до завершення слідчих дій».

Жоден, жоден обраний чи призначений керівник міста не сказав: «Як очільник місцевої громади я не зміг захистити людей, за яких відповідаю. Прошу пробачення. Зроблю все, щоб такого більше не сталося». Жоден не взяв на себе моральної відповідальності за те, що система не спрацювала. Жоден не сказав: “The buck stops here.” І хто після цього лідер? Хто головний у Києві?», - резюмує вона.

Інші користувачі мережі діляться власними досвідами:

Мешканка Києва Анна Виноградова розповідає, як не хотіли впускати в укриття її собаку: «Уявіть. якось під час обстірлу ми всією сімʼєю прибігаємо до нашого супер-укриття. двері привідчиняє жіночка, мабуть, якась наша сусідка. і побачивши Патрона, швидко починає двері зачиняти, вимовляючи наступні слова найзалупнішим тоном: «Ні ні, сюди з собаками не можна». В укриття, ми тоді потрапили, звісно. а ось як вижила пані в той день — загадка і диво, переховувалася в усіх куточках як могла».

Стан укриттів бажає кращого.

«З мого досвіду: в сусідній школі укриття що не ремонтувалося з часів побудови школи. Пліснява, обсипана штукатурка, поламані меблі. Чи можна було б за рік довести то все до ладу? Можна, але хіба хто тим опікувався?», – ділиться Alex Zakletsky.

Читайте також: у КМВА пояснили, хто повинен відповідати за зачинені укриття

«Ніхто не ходить в укриття, тільки коли вже бахкає... Рік тому в Києві прийшла в укриття свого будинку, але не свого під'їзду (бо в моєму його нема), то ходили сусіди кричали "чого ви тут тиняєтеся". Там укриття прибрали, але воно все ще непридатне для перебування. Зайшла туди з дитячим візком, а вийшли всі в іржі і я, і дитина – металеві конструкції не чистили і не фарбували... туалет, який колись був в укритті, побили, кахлі обдерли. Там колись було справжнє бомбосховище, але вентиляцію вкрали і порізали на метал», – пише жителька Києва.

В укриття медзакладів не впускають людей нібито через чиновницьке розпорядження:

«У нас є єдине укриття в поліклініці, куди ходили літні люди та мами з дітьми. В один чудовий день туди перестали впускати людей, дозволено там перебувати лише працівникам та відвідувачам і в робочі години. Постійні виклики поліції нічого не дали. Ось так, ховайтесь куди хочете», – розповідає Світлана Гнатів.

Додамо, у КМДА вирішили залишити усі укриття в місті постійно відчиненими.

Нагадаємо, через закрите укриття у поліклініці в Деснянському районі внаслідок ракетної атаки загинули троє людей, з них одна дитина, ще 11 зазнали поранень. Пізніше стало відомо, що в Деснянському районі міста загинули 33-річна жінка і 34-річна жінка з 11-річною дочкою. Усі вони не змогли потрапити у сховище, через те, що воно було під замком.

До слова, Рада оборони Києва ініціює скликання 2 червня за участі керівників фракцій Київради та представників громадськості. Головна тема зібрання стане обговорення стану та використання споруд цивільного захисту у Києві.

Окрім цього міська влада залучить громадськість до перевірки доступу до укриттів. Група громадського моніторингу «Озон» збирає та надає Департаменту адреси укриттів, на які скаржаться мешканці. Наразі вже проведено низку спільних інспекцій.

Щоб долучитися, звертайтеся на офіційну електронну пошту Департаменту муніципальної безпеки: [email protected].

__________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні новини Києва, підписуйтеся на наші Facebook та Telegram.

«Твоє місто. Київ» – сучасне незалежне медіа європейської столиці. Ми пишемо про міську культуру, урбаністику, інфраструктуру, бізнес та людей, які змінюють місто на краще.