Опікувалась дітьми та хворими. На Личакові поховають монахиню, яка загинула в аварії

7902 0
Ольга Дуплеца належала до монашого згромадження сестер францисканок Родини Марії.
Фото: 24 канал

Фото: 24 канал

Сьогодні у Львові ховають монахиню Ольгу Дуплецу із Конгрегації сестер Францисканок Родини Марії (FMM), яка трагічно загинула у ДТП у Львові 20 листопада. Її та іншу монахиню збив водій приміського автобусу у центрі Львова, на перехресті проспекту Свободи та вул. Дорошенка. Тіло 47-річної Ольги Дуплеци поліція знайшла на іншому кінці міста. Іншу монахиню сестру Галину після госпіталізації відпустили на амбулаторне лікування.

Читайте також: «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові

Ольга Дуплеца належала до монашого згромадження сестер францисканок Родини Марії. Воно було засноване о. Зигмундом Щенсни Фелінським в 1857 році у тодішній столиці Російської імперії – Санкт-Петербурзі. Орден займається вихованням та навчанням дітей і молоді у школах, дитячих будинках, садочках. Сестри ордену доглядають за хворими в осередках опіки.

Із Санкт-Петербургу згромадження поширило свою діяльність до Одеси і Ялти. У 1884 році воно дісталося до Галичини та заснувало у Львові генеральний дім. У 1934 році у Львівській області було 487 сестри, які працювали в 80 будинках. Після Другої Світової війни Згромадження втратило багато з них. Останні сестри покинули Львів у 1946 році. На теренах Галичини орден відродився у 1975 році зусиллями настоятеля кафедрального собору у Львові о. Рафала-Владислава Kерницького. Наразі генеральний дім ордену знаходиться у Польщі, у Варшаві.

Сестра Ольга народилася у Болехові в багатодітній сім’ї, згадує на Facebook сторінці «Болехівчани» Галина Герцик, вчителька Болехівського ліцею №1 «Академічний», яка знала загиблу сестру Ольгу.  

«Їй було 47 років, вона походила із Болехова. У її сім’ї було п’ятеро братів та сестер. Із сестрою Марією вони народилися в один день. Її старшій сестрі Любі зараз 63 роки, Стефанії – 58 років, а братові Йосифу 57 років. Тому в її багатодітній родині завжди було багатолюдно, тепло і весело», – пише Галина. 

Батьки народили її уже в старшому віці, особливо любили. Сестра Ольга з дитинства відрізнялася працелюбністю, згадує Галина Герцик. 

«Мама в розмові завжди підкреслювала, що бачить старість поруч і під опікою Олі. З дитинства Оля завжди любила працювати на городі, прибирати в хаті та готувати їжу. Закінчивши школу в Болехові, вона поїхала вчитися до Львова. Маючи кулінарний дар, вона хотіла стати хорошою господинею та кухарем. Після закінчення її навчання в Україні були дуже важкі часи – дев’яності, тоді вона не могла знайти роботу», – каже Герцик. 

Врешті вона змогла зреалізувати себе у служінні та брала участь у відновленні напівзруйнованого римо-католицького костелу у рідному селі, згадує вчителька.

«У той час у Болехові римо-католики повернули костел, який освятили 22 грудня 1992 року. Цій інформації дуже зраділа Оля, почала ходити до костелу і допомагати в ремонті напівзруйнованого храму. Коли ходила до костелу, то відрізнялася лагідністю, добротою та старанністю. Завершивши ремонтні роботи в костелі, ксьондз Кшиштоф Панасовєц організував благодійну допомогу хворим та літнім людям, які опинилися у важкому матеріальному становищі», – говорить Галина Герцик. 

Ольга звернулася до настоятеля місцевого костелу з проханням вступити до монастиря, каже Галина Герцик. 

«У липні 2004 року ксьондз Кшиштоф відвіз Олю до міста Бібрки під Львовом, а звідти вона невдовзі виїхала до Варшави, щоб вступити у Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії. Після трьох років у Польщі вона повернулася в Україну, щоб служити Богу та ближньому у релігійному домі при парафії Святого Миколая в Бібрці», – згадує вчителька Болехівського ліцею.

Їй подобалося працювати з маленькими дітьми і вона завжди згадувала про своє служіння у Бібрці, говорить Галина.

«Вона завжди з теплотою згадувала трирічне перебування в Бібрці, особливо цікаву роботу з маленькими дітьми, за якими доглядали сестри. З Бібрки її перевели до Львова, щоб служити Богові та ближньому в дещо іншому середовищі. Робота на кухні і не тільки на кухні завжди приносила їй задоволення. Вона ніколи не скаржилася, завжди намагалася всім догодити. Хоча вона часто була серйозною і могла здатися сумною, цей вираз її обличчя ніколи не був картиною її духовного життя, і вона часто любила говорити про смерть. Вона ніколи не боялася її. Завжди до цього готувалася. Тому, коли вона прийшла до неї вранці 20 листопада 2021 року, ми можемо бути спокійні за сестру Олю. Померла по дорозі до Львівського Собору, по дорозі до «Дому, де живе Бог», – каже Галина.

Читайте також: ДТП у Львові – комплексна проблема або Чи справді лише водій винен

Сестру Ольгу поховають у гробівці сестер-францисканок на Личаківському кладовищі, говорить о. Олександр Кусий, священик парафії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Катедра) Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької церкви України, де служила сестра Ольга. 

«Її поховають на Личакові. Чин поховання монахів нічим не відрізняється від чину поховання мирян. Сестри-францисканки мають там гробівець, як і кожна стара львівська родина. Монастир вважається родиною, то вони мають там свій гробівець. Очікуємо, що заупокійну Службу має звершувати архиєпископ Мечислав Мокшицький», –говорить отець Олександр.

Нагадаємо, що водія приміської маршрутки №138 Віктора Шебашинова, який наїхав на монахинь у Львові, взяли під варту на 60 діб без права внесення застави. У суді він сказав, що було темно (6 година ранку), і нічого не бачив, а коли одна із монахинь впала, він думав, що вона просто послизнулася за вологій бруківці, бо тоді падав дощ. Детальніше про трагічний випадок читайте у матеріалі.

Роман Тищенко-Ламанський

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!