Почнемо зі статистики

Олена Смалюх, керівниця відділу метеопрогнозів Львівського регіонального гідрометцентру зауважує, що на ріст температури, частоти та інтенсивності опадів у Львові впливають світові тенденції і треба добре думати, як їх змінити. «Температура швидко зростає, по опадах – то густо, то пусто. До 2000-го температури мали гармонійне коливання. Зараз середньорічна температура значно вища за норму і продовжує зростати. У 2024-му вона найвища: 11,8 градусів Цельсія при нормі 8,3 (?). Найхолодніше було в 2005-му – 7,5 градусів», – каже вона.

По опадах є це усереднені місячні і річні дані з 1946-го року, там нема такого коливання. Найбільша річна кількість опадів випала у 2021-му (994,7 мм), трошки менше в 2010-му (932 мм). Їх кількість зростає через інтенсивність і активність синоптичних процесів. До прикладу, в 2015-му за три місяці у Львові випало тільки 1,2 мм, тоді температура зашкалювала.

«З помірних широт переходимо до субтропіків. Якщо так продовжиться далі, то можливі посухи, пилові бурі, смерчі», – додає метеорологиня.

Швидкі рішення: озеленення…

Юрій Полянський, керівник проєктів Європейського Союзу Інституту міста наголошує на зниженні комфорту через зростання температури, що негативно впливає на здоров'я. Процес змін клімату прогресивний, його не уникнути, війна погіршує ситуацію. Але пом'якшити вплив кліматичних змін можна і для цього вже зараз маємо приймати конкретні рішення. Проведене у 2024-му Інститутом міста дослідження стало першим глобальним вивченням впливу «теплових островів» у Львові. Воно показує на конкретних прикладах, як дерева і зелені насадження залежно від розміру і віку поглинають тепло. Ось один із них. «В перші дні дослідження ми проводили заміри. На баскетбольному майданчику в парку «На валах» температура металевих конструкцій о 13:00 сягала 45 градусів, за кілька метрів у затінку дерев – 25 градусів. Навіть температура металевої стійки з пакетами для прибирання за собаками була на 10 градусів меншою, за температуру такої ж, розташованої за три метри, саме завдяки близькості дерев», – каже спікер.

Після одного міжнародного проєку, до якого також були залучені представники Інститут міста, а також Кенія, Єгипет, де ситуація значно важча, і Німеччина, учасники дійшли висновку, що головними локальними рішеннями для адаптації міста до підвищення температур є озеленення та вода. Остання також ефективно знижує температуру. Можна будувати фонтани, але під час війни це складно. Та є інші можливості.

Озеленення – довготривалий процес, дерева ростуть десятків років. Тому кількість зелених насаджень вже зараз має зростати в геометричній прогресії. Інститут міста за проєктом «Майстерня міста» залучає мешканців, які готові активно боротись зі змінами клімату. Є субгрантинг: виділення невеликих сум для організації подій та озеленення в межах проживання мешканців.

«До прикладу, до нас звернулись дві пані, що мешкають на Лінкольна, з ідеєю озеленення території біля їх будинку. Це вписалось в концепцію «кишенькових парків» – невеликих зон озеленення, які охолоджують територію довкола будинків. Ми це організували, всі мешканці активно долучились. Дерева і кущі не лише покращують естетику, а й поглинають тепло, знижуючи температуру в навколишньому середовищі, навіть якщо будинки розташовані на сонячній стороні», – веде далі Юрій Полянський.

Великі дерева дуже цінні, основне завдання міста – зберегти їх якнайбільше, але це не завжди вдається (згадаймо кейс Городка, де сквер вирубали через реконструкцію площі). Чимало з них утилізують, бо вони аварійні, або не придатні до життя. «Пригадуючи ситуацію щодо Стрийського парку зауважу: не всі дерева можна кількісно і якісно перевірити, чи зможуть вони прожити ще 100 чи більше років. Це залежить від породи і ще низки факторів», – пояснює співрозмовник.

… і вода

Олександра Сладкова, колишня очільниця управління екології та заступниця директора Департаменту економічного розвитку ЛМР, раніше вважала, що більша кількість опадів у Львові (порівняно з областю) зумовлена рельєфом та розташуванням на європейському вододілі. І була вражена фактом, що під час однієї події на 10 ранку у Львові випало 112 мм опадів, тоді як в області – лише 50 мм. Це спонукало її шукати причину. Вищезгадане дослідження підтвердило, що саме перегріті міські поверхні («теплові острови») є причиною інтенсивніших та непередбачуваних злив у містах. Кількість опадів у таких місцях може бути в 2,5 рази більшою.

«У Києві процес ще інтенсивніший. Через ризик раптових злив у літні місяці не проводять екскурсії підземними річками (це моє хобі). Оскільки прогнози погоди не завжди можуть передбачити такі локальні явища. Міста перегріті, що більше «теплових островів», то більше дощу. В містах, де багато бетону та бруківки, гірше справляються з інтенсивними опадами, ніж відкриті території», – зауважує вона. І додає, шо забруднене повітря також сприяє утворенню хмар, це посилює кількість опадів над містами. Дрібні часточки, які вимірюють для визначення якості повітря, є ще й «центрами» конденсації.

Львів розташований на вододілі, але всупереч очікуванням, на 60% площі Львова (де проживає 40% населення), звідки води течуть до басейну Балтійського моря, підтоплень майже не було. Вони несподівано виникли там, де каналізація розділена, є дощівки, які вважались убезпеченням від таких ситуацій (води йдуть до басейну Чорного моря), хоча це вважалося безпечним.

«Міста не розраховані на повне поглинання всієї води від інтенсивних дощів. Ключова проблема – відсутність зон накопичення води, оскільки всі намагаються відвести її подалі від себе. У річок «крадуть» заплави, підсипають береги, забудовують їх. Багато ділянок під садівництво, розданих протягом останніх 5-10 років, забудували житлом. Це призводить до підтоплень житла. Створення таких заплавних парків на межі міста, як у Чехії, є необхідним уроком для Львова. Маємо переглянути, що відбувається на межі між містом і наступними населеними пунктами, передбачити місця, де вода може накопичуватися. Це найбільший урок», – пояснює Олександра Сладкова.

Чиновниця наголошує на критичній ролі великих дерев. Дослідження супутникових знімків показало, що в найбільш забудованій, але багатій на великі дерева частині долини Полтви (належить до Балтійського моря) 50% території закрито кронами. А от на Сихові переважають травники, а великих дерев майже немає. Нові посадки не замінять старі великі дерева, оскільки змінені умови (ущільнений ґрунт, клімат, водонепроникні поверхні) можуть не дати їм вирости до потрібних розмірів. Тому максимальне збереження і відтягування зрізання великих дерев є ключовим.

Львів спільно з данським містом Орхус (яке 100 років тому закрило річку, а потім її перевідкрило) розробляє Водну візію Львова. Орхус у 2010 році проаналізував, що станеться з водою через 100 років. Виявилось, що якісної не вистачатиме ні людям, ні природі. Їх візія – забезпечити достатньо якісної води. «Ми вирішили проаналізувати, що ми робимо. На генплані Львова ви не побачите водних об'єктів. На місцях деяких з них заплановані дороги. Маємо переглянути міські політики, зараз працюють робочі групи щодо водопостачання, каналізування, поводження з дощовою водою, поверхневими водами, землекористування, будівництва та водної просвіти. Вода має стати окремим «шаром інформації» для міста», – резюмує вона.

Що вже робить і планує робити Львів

Ось кілька прикладів, як міста у світі адаптуються до змін клімату. Копенгаген має зелено-блакитні коридори, щоб відводити воду з вулиць, водопроникні тротуари та басейни для тимчасового збору води. Роттердам використовує water squares – громадські простори, які перетворюються на резервуари для дощової води. Мельбурн планує висадити 3 мільйони дерев до 2030 року для охолодження міста та покращення якості повітря.

Антон Коломейцев, головний архітектор Львова наголошує, що наше місто, як і інші, стикається з наслідками глобальних кліматичних процесів, зокрема з ударними дощами та повенями: «Не всі розуміють процес глобального потепління. Є німецьке слово zersiedelung – забудова незабудованих раніше територій. Green deal ЄС передбачає мінімальне розширення міст назовні, лише ущільнення. Завдання перетворити його з дискомфортного на комфортне. Сільське господарство потребує величезної кількості аміаку (для виробництва якого потрібен природний газ). Рекомендую почитати книгу Вацлава Сміла «Як насправді влаштований світ. Минуле, теперішнє і майбутнє з погляду науки», скільки ресурсів потрібно для вирощування врожаїв для 8,1 млрд людей, що живуть на Землі. Також є питання будівництва, де використовують бетон. Виробництво цементу для нього декарбонізує вапняк, що призводить до викидів вуглекислого газу, що має величезний вплив на клімат. Будівельна сфера, за дослідженнями німецького архітектора Вернера Собека, відповідає за 35-40% його загальних викидів світі».

Львів активно впроваджує заходи для зменшення впливу на клімат. Це:

• компактна забудова – впродовж п’яти років Львів системно запобігає розширенню міста в поля, щоб уникнути додаткової інфраструктури та викидів.
• стала мобільність – оновлено 80% трамвайної мережі для зменшення забруднення повітря від автомобілів.
• зелено-блакитна мережа інтегрується у розроблювану концепцію громади.
• «дощові садки» вже реалізовані в перших комплексах, як Viking Park на Зеленій, для акумуляції дощової води.
• накопичення води на місці: на вул. Стуса біля житлового будинку, де витікала джерельна вода, для неї створено водойму, до якої тепер прилітають качки.
• специфічне озеленення: на місці звалища будівельних відходів вивезли сміття і влаштували рекреаційну зону для комплексу «Незламні матусі» з рослинами, пристосованими до ґрунту з високим вмістом води.
• захисні стінки від підтоплень для будинків (як у Баварії і Чехії) реалізовано на Торф'яній, де були сильні підтоплення в 2023-2024-му.
• максимальне впровадження дренуючих поверхонь при благоустрої (гравій у три шари). Жодна каналізаційна мережа (навіть у Токіо, Нью-Йорку) не справляється з ударними дощами, коли тримісячна норма випадає за раз.
• зелені дахи із сукулентами. Такий на 1000 метрів квадратних створено на протезній майстерні для поглинання води.
• висадження платанів та інших крупномірів, які дають тінь. В 2024-му такі висадили вул. Наливайка і біля пам'ятника Короля Данила.
• інклюзивні питні фонтанчики, як в парку «На валах», зручні для дітей, також є ємності для тварин.

«Це приклади специфічного, локального підходу, зроблені мінімальним коштом. Вони вже дають місту важливі водні і зелені місцини. Маємо успішну синергію міста та бізнесу у вирішенні екологічних викликів. З таких маленьких кроків вибудовується великий шлях. Місто чотири роки тому рекомендувало забудовникам зелені дахи. Це додатково 1-1,5% до вартості будівництва, яка ляже на плечі покупців. Інновації даються важко, тому місто показує їх на муніципальних проєктах. Як і будівництво з дерева, клеєного брусу: БМК збудувала двоповерхову лікарню на 2000 квадратних метрів, «Дельта» протезну майстерню, пройшовши всі експертизи. Ці рішення можуть стати масовими», – резюмує головний архітектор Львова.

Стратегія Львова – це інтегрована концепція розвитку міста, затверджена п’ять років тому, де екологія є ключовою. Вона впроваджується у всі детальні плани (минулого року їх було 34). Завдяки цій політиці Львів став 27-м у світовому рейтингу найбільш компактних міст (серед міст понад 500 000 мешканців) за версією The Economist. Львів також реалізує GCAP (Green City Action Plan) ЄБРР, що приносить фінансову допомогу на реконструкцію очисних споруд і дозволить виготовляти енергію з намулу.

Антон Коломейцев окреслив стратегічні плани Львова щодо адаптації до змін клімату. Ключові елементи – це компактність міста та збереження зелених зон, що є важливішим за просту кількість висаджених дерев. Львів є досить зеленим містом порівняно із Західною Європою. Місто розвиває політику догляду за зеленими просторами, що включає не лише дерева, а й, наприклад, ідею болотяного парку на торфовищах.

У забудові районів, як Під Голоско, враховується розташування тальвегів та вододілів для уникнення підтоплень, в муніципальній школі передбачені дощові садки. Реконструкція Пелчинського ставу та вул. Вітовського планується після війни. «В межах Lviv Urban Forum Оля Криворучко зі студентами зробила там майстерню з озеленення, вже створено дві невеличкі Інтервенції можуть бути різними і не завжди потребують гігантських капіталовкладень», – веде далі спікер.

Місто активно впроваджує малобюджетні рішення у скверах, як-от на вул. Йосипа Сліпого. Там замінили бетон на дерев'яні сходи, гуму на мульчу, а штучне футбольне поле – на газон, що забезпечує природний дренаж та комфорт у спеку. Щодо води – важливо не забудовувати все бетоном, а зберігати дренуючі поверхні. Спікер наголошує: розвиток міста має відбуватися в межах існуючих кордонів, без будівництва нових міст на 100 000 людей поза ними, що лише посилює проблеми з водовідведенням.

«Щодо Сихова, то це достатньо зелений район з парком Івана Павла II та реконструйованими зеленими бульварами. Можливість «озеленення» трамвайних колій (як розповідав французький архітектор Мартен Дюплентьє) є, але це вимагає дороговартісних тягачів для трамваїв, щоб не нищити газон. Зараз Львів робить те, що доступно, а масштабніші та дорожчі впровадження можливі після перемоги», – пояснив головний архітектор Львова.

У відповідь на заяву Антона Коломейцева про озеленення Львова, модератор Тарас Яценко перевірив дані через ChatGPT, який вказав на відсутність централізованого обліку дерев в українських містах. Водночас, за його даними, Ляйпциг має понад 66 000 облікованих вуличних дерев, Орхус висадив додатково 77 800 нових дерев до кінця 2022-го в рамках програми озеленення, Франкфурт-на-Майні має майже 200 000 облікованих дерев та великий міський ліс. Тарас Яценко наголосив на важливості обліку насаджень (до чого активно залучають громадськість, як в Орхусі) та сподівання, що Львів та інші українські міста матимуть такі дані.

Що можна робити спільно з містянами

Які є кейси і висновки щодо вищезгаданих точкових проєктів та що можна робити в співпраці з мешканцями у сфері екології? Еколог, виконавчий директор громадської організації Plato Микола Рябика, наголошує, що для досягнення кліматичних цілей у Львові слід спиратися на розвиток спільнот та наявність відповідальної структури в міській раді. «Ми вже маємо успішні приклади розвитку спільнот. З 2019 року «Твоє місто» організовувало облік дерев. Я тоді приєднався, ми фотографували дерева, зазначали їх на мапі. Згодом управління екології це підхопило», – пригадує він.

Розвиток спільнот є надзвичайно важливим, адже він дає змогу людям створювати додану вартість. Незалежно від того, чи це ОСББ, громадські організації, чи місцеві ініціативи, їх треба розвивати так, щоб люди розуміли процеси навколо себе.

«Не можу не згадати про наш публічний простір «Розсадник» у парку «Залізна вода», який розбудовуємо з містом з 2021 року за ініціативи міжнародних партнерів. Люди приходять туди, долучаються до садівництва й городництва, навчаються, обмінюються досвідом. Цього року ми більше інтегруємо тему природотерапії, – веде далі еколог. – Розвиток спільнот спонукає людей робити щось важливе і корисне. Зокрема, в контексті можливого посилення продовольчої кризи і використання хімічних добрив, локально вирощувати їжу, використовувати альтернативні джерела енергії, компостувати органічні відходи та збирати дощову воду для своїх потреб».

Те, що Львів впроваджує круті зелені та природоорієнтовані рішення, надихає представника Plato. Спікера бентежить відсутність єдиної структури в громаді, яка б збирала, аналізувала інформацію від всіх структур, все, що відбувається. Моніторила показники і спонукала інших їх виконувати. Чи є відповідний орган в стінах міської ради, до кого пересічний мешканець, може звернутися і отримати інформацію, або долучитися до формування кліматичної політики.

«Як ми реалізуємо практичні речі? Це ж прямо пов’язано з нашим комфортом. У міста є План дій сталого енергетичного розвитку до 2030 року, прийнятий у липні 2022-го. Там прописані максимально практично кроки, задачі які ми маємо втілити у Львові. Проміжний звіт за два роки за ним мав бути у серпні-вересні 2024-го, але його немає, хоч ми комунікували з тими, що мають його реалізовувати. То чи дійсно ми досягаємо амбітних цілей? – наголошує співрозмовник. – На жаль, у Львівській міській раді немає відповідальної структури. Наразі не бачу, щоб Інститут міста мав задачу збирати та володіти всією інформацією. Коли термін Плану дій сталого енергетичного розвитку спливе, ми напишемо звіт, що все добре. Та може нам треба частіше моніторити, щоб бути гнучкішими».

Розвиток спільнот – беззаперечна дія. Люди повинні знати інструменти, програми, робочі групи, куди долучатись. І головне – потрібна відповідальна структура за кліматичну політику в комплексі, яка б моніторила та спонукала інших до якісної реалізації того, що вже є, і того, що будемо робити. Багатовекторність працює «в полі», тут потрібна співкоординація і координування залучення громадськості.

Потрібен координатор всіх процесів у міській раді

Олександра Сладкова зауважує, що постійно працює з Планом дій щодо клімату і звіряється з ним щомісяця: «За 3 роки ми зрозуміли набагато більше, ніж під час його розробки, і бачимо більшу цілісність процесів, сфера комунальних послуг більш інтегрована. Раніше це були переліки потреб, як, наприклад, «Теплоенерго» потребує 200 млн грн на ремонт мереж, а ремонтуємо на 20 млн грн, бо є лише стільки. Наразі план потребує оновлення та перегляду, адже пріоритети та виклики постійно змінюються. Приміром, два роки тому всі активно говорили про когенераційні установки, але зараз стало зрозуміло, що це не панацея, і потрібен комплексніший підхід. Я озвучую те, що здалося важливим мені за 2 роки роботи в економіці на стику великих комунальних підприємств, і що, на мою думку, має бути стратегічно враховано для подальшого розвитку».

Микола Рябика погоджується, що все змінюється дуже швидко. І каже, що ключова відповідь у тому, що не треба чекати роки на реалізацію стратегій, а раз на квартал моніторити й аналізувати: «Нам потрібен хтось у міській раді, хто розуміється на всіх процесах і синхронізує дії різних структур, щоб ми якісніше реалізовували те, що вже маємо і що плануємо робити. Навіть у Департаменті економіки, який багато працює з дотичними до клімату питаннями, у статуті немає згадки про клімат, лише про бізнес-клімат. Це створює таку ж ситуацію, як з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства, де економіка витісняє захист довкілля та клімату».

Юрій Полянський згадує про перспективу розвитку Green deal, хоч ЄС цього року й «порізав» його, замінивши на безпеку: «Коли ми вперше включилися в процес формування проєктів Європейської комісії, в нас був проєкт Sparks, в межах якого ми працювали над формуванням в місті енергопозитивних районів і досягнення кліматичної нейтральності. Тоді ми зрозуміли, що ця тема буде тяглою, попри те, що вона дійшла до нас пізно. Ми включилися в цей процес, підсилюємо роботу ЛМР в межах кліматичних ініціатив та проєктів, робитимемо це надалі. Я повністю погоджуюся, що збори та зустрічі необхідні для постійного контролю та розуміння статистики. Важливо розуміти загальну калькуляцію».

Микола Рябика наголошує: «Нам всім – політикам, чиновникам, активістам, просто людям – потрібно дивитися вгору (аналогія на фільм «Не дивись вгору»), бачити проблему і не чекати 2030 року, на який багато сподівань. Маємо діяти вже зараз, але для цього маємо знати актуальну інформацію, а не застарілу».

Треба вчити поводженню з довкіллям з дитинства

Олена Смалюх зауважує: «Кожен бачить реалії життя і робить висновки. Найкращий час посадити дерево – сьогодні, і зробити це разом з дитиною. Ми – покоління, через яке минуле йде до майбутнього. Важливо донести дітям, наскільки для нас важливе те, що ми робимо, і що людина та природа – одне ціле. Якщо ми шкодимо природі, це шкодить і нам. Виховний процес та духовність мають бути на першому місці, тоді нам на зміну прийдуть розуміючі молоді люди».

Юрій Полянський коментує, що історія не лише про садіння дерев, а й про те, щоб діти в початковій школі вивчали взаємодію з водою та природою: «Земля – розумний організм, що працює комплексно. Якщо діти змалку розумітимуть це, вони правильно поводитимуться з довкіллям, і тоді буде легше впроваджувати необхідні зміни, бо люди розумітимуть їхній сенс».

Дискусія підкреслила спільну відповідальність чиновників, громадського сектору та кожного мешканця. Необхідно діяти одночасно у двох напрямках: негайно впроваджувати зміни (наприклад, садити дерева) та паралельно виховувати дітей, щоб вони змалку розуміли важливість дбайливого ставлення до довкілля. Це допоможе їм уникати шкоди природі, зокрема, не вирізати каталізатори з машин і не забруднювати повітря.

Висловлено сподівання, що місто надаватиме пріоритет кліматичній адаптації, зокрема з економічної та фінансової точки зору, попри виклики воєнного часу. Мета: рухатися швидше, масштабніше та стратегічніше, дбаючи про комфорт і здоров'я мешканців, адже зміни клімату відбуваються шаленим темпом.

Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.