Моя дитина – не тренажер для «гуманізму і милосердя»

29455 4
Діти з особливими потребами мають таке саме право на освіту, як усі інші. Інклюзія потрібна не для того, щоб виховувати «нормальних» дітей.
фото надала Анна Косарєва

фото надала Анна Косарєва

Анна Косарєва, мама хлопчика з аутизмом та співзасновниця інклюзивного дитсадка «Яскрава доШкола», вважає, що ставлення до особливих дітей як до «тренажерів милосердя» принижує їхню гідність і порушує права.

Колись давно ми з чоловіком поїхали кататися на бордах на невеличкий австрійській курорт Фюген. Тоді мене вразила величезна кількість людей із особливими потребами на схилах, у саунах, у ресторанах. Лижники без однієї кінцівки професійно спускалися схилами, в саунах та басейнах були спеціально облаштовані пандуси, в лижних школах були різні діти.

Я була молода і зелена, тому єдине, що спало мені тоді на думку, було: «о боги, яка ж хвора нація! Скільки в них людей із інвалідністю!».

Лише зараз я розумію, що проблема не у кількості, а у якості життя таких людей там і тут. І ця якість напряму залежить від готовності суспільства прийняти таких людей, перестати дискримінувати за медичними показами, впустити їх у світ «нормальних» людей. Але ж у нас «усі звірі рівні між собою, але деякі рівніші», як писав Джордж Орвелл.

Сьогодні я натрапила на анкету дитячого садка «Веселі та розумні». В ній батькам на повному серйозі пропонують висловити своє ставлення до можливості «вводу однієї дитини із фізичними вадами під індивідуальним наглядом у дитячий колектив із метою виховання милосердя та гуманності».

Не кошеня підібрати або цуцика, а ввести дитину! І на це запитують дозвіл у батьків, пояснюючи свої наміри не правом кожної дитини на освіту, а бажанням виховати в «нормальних» людей гуманізм.

Мого молодшого сина звати Макс. Йому чотири роки і в нього розлад спектру аутизму. Він не заразний, не агресивний, розмовляє трьома мовами, обожнює «Посіпак» і «Суперкрила». Він надзвичайний, красивий і кмітливий хлопець.

Якого, на думку власників садку «Веселі та розумні», треба вводити в колектив під наглядом та ледь не в наморднику, щоб інші тренували на ньому свій гуманізм і милосердя.

У Конвенції ООН про права дитини чітко зазначено, що:

«Кожна дитина має право на освіту;

Кожна дитина має право на рівень життя, котрий забезпечить його/її фізичний, інтелектуальний, духовний та соціальний розвиток. Дитина із особливими потребами має право вести повноцінне і достойне життя в умовах, які розвинуть його/її впевненість у собі, забезпечать його гідність та спростять йому/їй активну участь у житті суспільства»

Я вважаю, що таке ставлення до дітей з особливими потребами, що відображене в цій анкеті, порушує їхні права та ображає їхню гідність.

Читайте також: Чому дорослим не слід боятись інклюзивної освіти

Цього року в Україні ухвалили закон про інклюзію. Діти з особливими освітніми потребами вийдуть із «резервацій» – спецшкіл та інтернатів, аби вчитися разом із своїми однолітками.

Чи готові ми до цього? Чи зможемо ми прийняти їх? Від цього залежатиме якість не лише їхнього, а й нашого життя в майбутньому. Чи дамо ми їм шанс стати продуктивними членами суспільства, працювати в міру своїх можливостей, жити, спілкуватися…? Чи полишимо на узбіччі життя, використовуючи як тренажер для милосердя і сплачуючи мізерну пенсію за інвалідністю? 


Читайте також:
20 Липня, 2017 14:22
Тетяна Шкода, що дітки з особливими потребами, в більшості випадків, потрібні тільки своїм батькам. Як завжди, починаючи із садочків, продовжуючи школою, величезну роль грає людський фактор. Якщо вихователь- вчитель полюбить таку дитинку, свїм серцем, душею, зуміє згуртувати діток навколо неї, дасть пояснення батькам, що дітки з особливими потребами також мають своє місце під сонцем разом з усіма, то така дитина не буде відчувати себе тягарем. Знаю, що важко, знаю, що потрібне великеееееееее терпіння. Тому низько, з подякою, схиляю голову перед такими ПЕДАГОГАМИ. Тоді все буде добре і всі будуть щасливі.Хочеться вірити, що таких людей є багато і вони це ро[***]!
20 Липня, 2017 13:27
Оксана Інклюзія? Україна лише розпочинає шлях до неї. Повноцінна ж інклюзія - справа майбутнього. Тому, що доя її впровадження потрібні значні кошти та зусилля:
1. Зміна архітектури дошкільних закладів та шкіл (пандуси, ліфти, ресурсні класи для діток з аутизмом. Навіть туалети треба буде переобладнати так, щоб дітки з особливими потребами могли ними користуватися. Парти, за якими сидітимуть особливі учні, мають бути пристосовані до їх потреб).
2. Зміни в підготовці вчителів та вихователів. Нині, коли у клас заходить учень з особливими потребами, вчителі просто не знають, як з ним працювати. Крім того, педагоги мають набувати бодай основи медичних знань. Допустим, у класі навчається учень з епілепсією. Якщо, не дай Бог, на уроці у нього почнеться приступ, вчитель має не лякатися, й не непритомніти, а мати уявлення, що й як треба зробити, щоб, поки прибіжить шкільна медсестра, аби допомогти учню.
3. Для супроводу учня з аутизмом, трапляється, потрібен кваліфікований тьютор. Тим часом поки ще не визначено, які саме вузи й за якою програмою мають їх готувати. Не вироблені й етичні норми роботи тьютора. Хто з яких саме фондів має платити тьютору зарплату, особливо в умовах, коли батьки дитини з аутизмом не завжди мають матеріальну можливість оплачувати необхідні послуги тьютора. Крім того, у батьків завжди має бути можливість вибору чи зміни тьютора, якщо той з якихось причин не справляється чи не може знайти підхід до дитини.
20 Липня, 2017 12:06
Анна Косарєва Ваш син демонстрував не незручну, а агресивну та небезпечну для інших дітей поведінку. В медичній картці вашого сина зазначено "здоровий". Ми неодноразово пропонували вам методи корекції поведінки. Ми залучали повединкового аналітика, пропонували психолого, ваша дружина сиділа під групою майже весь час перебування дитини у садку.
20 Липня, 2017 07:46
Юрій А чи не ви погрожували моїй дитині виключенням з вашого садочку через незручну поведінку? Чи не ваші вихователі (з 20 річним стажем в держсадках) не давали дитині сходити, вибачте, в туалет? Починайте, шановна, з себе.
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!