Фото ілюстративне

Майже у  центрі Львова, біля офісної будівлі на початку проспекту Чорновола, нещодавно з’явився банер із рекламою програми релігійної організації  «Відродження» та її очільника Володимира Мунтяна. Громадський активіст Павло Федоров розповідає, що криється за вивіскою цієї «церкви» і ким є її лідер.

Хто такий Володимир Мунтян? Свого часу його засудили на три роки за крадіжку та шахрайство. Ув’язнення відбував у колонії в Кривому Розі, де й познайомився з місіонерами-п’ятидесятниками, які відвідували в’язнів.

Вийшовши на волю, Мунтян приєднався до цієї релігійної громади, закінчив біблійний коледж Християн віри Євангельської.

Його послали з місією заснувати церкву в селі Перещепиному на Дніпропетровщині. Мунтян виконав завдання, але частково – заснував церкву харизматичного напрямку.  Церква п’ятидесятників виключила його зі своїх лав. Відтоді самозваний пастор пішов своїм шляхом: створював церкви на Дніпропетровщині, а потім і в Києві, де зараз розташований центр організації.

Мунтян називає себе апостолом. Насправді ж його відлучили від церкви 2013 року, а Українська міжцерковна рада у 2013 і 2016 роках виступила з заявами, застерігаючи вірних щодо діяльності Мунтяна та Сандея Аделаджі – ще одного харизматичного пастора, який виявився шахраєм. Представники протестантських церков називають «Відродження» «деструктивною та небезпечною» організацією, попереджаючи, що людей там можуть обдурити, зруйнувати духовно, довести до банкрутства.

Людям, які приходять до «Відродження», обіцяють звільнення від родових проклять, «вінка безшлюбності», «печаті самотності», «прокляття бідності». Представники євангельських церков убачають у цьому окультні практики. Під час молитов за звільнення від демонічної сили на сцені часто з’являються підставні особи.  Мунтяна не раз ловили на неправдивих заявах, зокрема й на засіданні Української міжцерковної ради. Поміж іншим він говорив, що його покликання не в тому, щоб збудувати нове об’єднання церков, а в «хрестових походах» у різних регіонах України для допомоги місцевим церквам. На практиці ж «Відродження» просто приєднує до себе місцеві церкви, переманює до себе вірян і служителів, використовуючи для цього ЗМІ та різні маніпулятивні технології, а якщо вони не спрацьовують, то й хабарі.

Про такі «дрібниці», як призначення на духовне служіння осіб із сумнівною репутацією, публічне приниження пасторів інших церков чи образи незгідних із його «практиками», здається, не варто й згадувати.

Є в діяльності «Відродження» й ознаки тоталітарної секти. Вони не гребують психологічним тиском, маніпулюванням свідомості, формують культ особистості Мунтяна.

Мунтян обіцяє своїм прибічникам «гарантоване» Боже благословення, наприклад, добре здоров’я та матеріальний добробут. Але за однієї умови: щедрих дарів самому пасторові «на служіння». Люди, які йому повірили, часом набирають кредитів на космічні суми, щоб на них зійшло благословення. Та натомість мають борги й проблеми з кредиторами.

Такі «духовні лідери» часто знаходять прихильників серед тих, хто мріє вмить казково розбагатіти без щоденної сумлінної праці, або ж серед тих, хто опинився у скруті й шукає підтримки. У таких ситуаціях люди часто бояться робити вибір чи брати на себе відповідальність, тому готові віддати свою долю в руки того, хто все вирішить або бодай переконливо це пообіцяє. Цим користаються шахраї, які майстерно грають на людських слабкостях. Людина потрапляє в залежність, а «прозріває» лише тоді, коли з неї вже висмоктали все, що вона могла дати.

Як не потрапити на гачок до таких людей? Передовсім не поспішати й не вірити сліпо незнайомцям, які обіцяють розв’язати ваші проблеми й нічого не просять взамін. Особливо треба бути пильними тоді, коли складні проблеми обіцяють розв’язати швидко й безболісно, малюють картини неймовірного фінансового процвітання, демонструють «чуда». Досвід каже, що складні проблеми не мають простого роз’язання й вимагають складних рішень із болючими наслідками. Багатіють легально хіба що біржові маклери й продавці біткойнів, звичайні ж люди досягають успіху клопіткою працею.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна републікація тексту без згоди редакції або його часткове відтворення без покликання на оригінальний матеріал забороняється і вважається порушенням авторських прав.