Фото: Національна поліція України
Доволі просто говорити про «руку Москви» у погромі ромського поселення на околиці Львова. Таким чином українські чиновники намагаються перекласти символічну відповідальність за вбивство 24-річного чоловіка на сили, які їм нібито непідвладні. Однак якби силовики вжили належних заходів після попередніх нападів на ромів, то, можливо, суботнього погрому і його трагічного фіналу вдалося би уникнути, пише правозахисниця Ярина Боренько.
Коли ввечері 9-го травня цього року напали на табір біля Рудного, то дружина побитого Михайла чула, як хлопці в масках сказали: «Не рухай його, ми вже його вбили», і погнались з кийками за дітьми. Уже цього дня було зрозуміло, що ромів настроєні вбивати, а не просто бити, і що це молоді люди, для яких «вбити» не означає нічого неординарного. Поліція навіть нормально не допитала потерпілих, тому говорити про об’єднання справ не доводиться. Загалом ситуація вкладалася в розуміння «нормальності»: мовчав Facebook мера, мовчала церква, поліція комизилася, а деякі місцеві журналісти два дні виясняли в соцмережах, чи той табір справді був. Цього разу все змінилося. Facebook мера зробив заяву, церква зробила заяву, управління освіти скликає директорів, які скликають батьківські збори. Справу взяв під контроль Київ, в ознаки злочину навіть приписали 161-у статтю (розпалювання міжнаціональної ворожнечі), якої постійно стараються уникати. Тепер не треба нікому доводити, що табір був.
Читайте також: Напад на ромів. Ми самі довели до цієї ситуації і маємо нести відповідальність
Дуже легко побачити в погромах ромських поселень руку Москви. Це ніби знімає з нас відповідальність, що ми у Львові нічого не можемо протиставити. Але ж можна було провести розслідування щодо нападу 9-го травня? Можливо, це б попередило смерть 23-го червня? Не Путін же зробив паблік «Твереза і зла молодь», яка спеціально вбила рома. І, можливо, не треба замовчувати, що на пабліку в Telegram були фото конкретних людей, яких там закликали «мочити». Доволі незручно – адже це були фото анархістів, а наша мораль нічого не має проти того, щоб мочити ліваків. Не факт, що коли вб’ють анархіста, то Facebook мера і церкви це засудить.
Отож, про обґрунтованість руки Кремля може свідчити лише один аргумент – культура тверезості. Це виправдовує й нас: як можна боротися проти такої благородної справи?
Сама ідеологія тверезості, яка поєднується з ультраправими теоріями, розвивається в Україні вже понад десять років. В основі концепції є псевдонаука собріологія, особливо популярна в Росії. Собріологія визначається як наука про тверезість та пошуки шляхів її дотримання, а у випадку втрати – її відновлення. Особливі методи розробляються і щодо молоді, фактично намагаються вкласти в голови основну тезу: будь-яке споживання алкоголю, тютюну і наркотиків є відхиленням від норми, а відхилення треба знищувати. Особливістю тверезого руху є фанатизм і створення іміджу вищості тих, хто тверезий. Культури і групи, які вживають алкоголь, тютюн та наркотичні засоби вважаються істотами нижчого порядку і не можуть бути рівноправними громадянами. У крайніх випадках це спричиняє ненависть до тих, хто веде інший спосіб життя, а в поєднанні з ультраправою ідеологією часто закінчується насильством. Під планку «ненормальності» підводяться всі групи, які ведуть інший спосіб життя, по-іншому виглядають та навіть мають інший світогляд. Тому активістів тверезого руху можна побачити в багатьох ультраправих угрупуваннях. Примітно, що тут насильство допустиме та навіть заохочується, у тому числі щодо дівчат, жінок і малих дітей.
Численні організації, об’єднані під брендом «Твереза Україна», чомусь дуже легко ще з часів Табачника заходять у школи, на просвітницькі і культурні заходи та ненав’язливо вкладають свою теорію молоді. У нас є своя власна «Твереза Галичина», що у симбіозі з ультраправими взяла на озброєння тезу про тверезість Степана Бандери, який навіть весілля гуляв без алкоголю. «Методики» собріолістів теж дуже подобаються вчителям у школах – вони прості і примітивні, як і наша педагогіка, а псевдонауку у нас люблять не менше, ніж в Росії. Ну а пробіги, марші за здоровий спосіб життя і генетичну чистоту нації, погроми алкогольних магазинів (які справді продають алкоголь неповнолітнім), фестивалі тверезості і конкурси шкільних малюнків на тему тверезості подобаються всім. Поєднання собріології і ультраправої ідеології дуже добре вписується в культ «здорових українців», які покликані зберегти «генетичний код нації». Вважається, що поняття «культура споживання алкоголю» видумане на Заході, який через алкоголізм загниває і є загрозою для розквіту української нації. Звідси виводиться теза, що як Росія, так і Європа несуть нам загрози, і нам треба обирати свій власний шлях. На цьому легко вибудовується відраза до Європи (до Росії вона й так ніби є).
Читайте також: Закарпатські роми у Львові. Ми змусимо їх піти, але що потім?
Особливо «тверезими» у нас стали тусовка «Добровольчий корпус ОУН» і футбольні ультраси, традиційно «тверезих» можна побачити в купі з С14, «Національним корпусом» чи «Правим сектором». Ультраси й до того використовували на стадіонах нацистські символи, через що львівський стадіон був дискваліфікований FIFA у 2013 році. Львів’ян це дуже тоді обурило, футбольні фани були озлоблені. Двадцятирічному Андрію, якого звинувачують в організації вбивства, було тоді 15 років, і, напевно, він ходив на футбол. Тепер Андрій під вартою, а через нього на канікулах скликають батьківські збори.
Через десятьох учнів львівських шкіл усі підлітки стануть жертвами містечкової педагогічної машини. Спершу з директорами шкіл поговорить керівниця управління освіти, найімовірніше, вона вийде на трибуну і озвучить якусь банальщину про те, що треба під час канікул зібрати батьківські збори і розказати, що за дітьми треба слідкувати і дивитися, що вони роблять в інтернеті. Нещасні директори шкіл почнуть видзвонювати батьків, щоб прийшли на збори. Вони навіть впрошуватимуть їх прийти, бо за збори треба буде відзвітуватися. У тій всій катавасії ніхто не розмовлятиме з підлітками, тому що кожен вважатиме, що це обов’язок іншого. І так чомусь виходить, що цей обов’язок або беруть на себе ультраправі, або з ними розмовляє рука Москви.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
