фото: img.depo.ua

1 036 709. Таку кількість користувачів соціальної мережі VK.com (Вконтакті), які мешкають у Львові, видає пошук.  І мертвих, і живих, і ненароджених – у півтора рази більше, ніж письменне населення міста. Приблизно так само роздутим у півтора-два рази – за рахунок ботів та інших «мертвих душ» – є домінування російської соціальної мережі в українському інтернет-просторі. Проте заперечувати очевидне немає сенсу: VK – головна комунікаційна платформа для українців, особливо дітей та молоді. Максим Саваневський оцінює її реальну аудиторію в 12-14 мільйонів, Однокласників – у 7-9 мільйонів українців.

Більшість користувачів знає, що мережа російська, що інформацією з нею користуються російські спецслужби, а на перегляді реклами заробляє бізнес, який платить податки в бюджет Росії. Меншість цим переймається і про це замислюється.

У вересні минулого року провід «Пласту», української скаутської організації, звернувся до пластунів – їх в Україні кілька тисяч, найбільше в західних областях – із закликом не використовувати російські соціальні мережі та онлайн-сервіси. «Закликаємо кожного пластуна/ку, пластові проводи всіх рівнів автоматично ігнорувати сервіси, які зареєстровані в доменній системі «ru» (допоки діятиме законодавство Російської Федерації, яке порушує право на конфіденційність користувачів інтернету). Це означає, зокрема, що потрібно виключити відповідні електронні адреси з усіх пластових розсилань в інтернеті та видалити усі пластові сторінки у відповідних соціальних мережах (Вконтакте, Однакласники та ін.)», – ідеться у зверненні. Пару місяців по тому я питав знайомих пластунів, як справи із виконанням настанови. Вони сором’язливо ховали очі: ніхто з юних патріотів  не сперечався з документом, але використовувати зручний і звичний ресурс, де є всі, виявилось для них важливіше.

Це я до того, що (не)користування VK, Однокласниками, аномально популярним серед студентів mail.ru не є питанням (не)патріотичності та свідомого вибору: це певний стандарт комунікації, який існує в їхньому середовищі.  

VK – це не снікерс, який можна замінити батончиком українського виробництва. Насправді соціальна мережа – це не сайт і не компанія, а система зв’язків, яку кожен індивід вибудовує з іншими – людьми, брендами, спільнотами. Ці зв’язки є, можливо, найважливішою річчю, яка в нас є. Вони набуваються поступово, а коли втрачаються, відновити їх вкрай важко (знаю це з власного досвіду – пережив не один крах попередніх поколінь комунікаційних платформ).

Для багатьох дітей і підлітків VK є свого роду замінником усього інтернету – багато з них не виходять за межі цієї платформи, споживаючи там безкоштовний (здебільшого піратський, здебільшого російськомовний) відео- та аудіоконтент та ігри в кількості, достатній, щоб не хотіти нічого іншого. Це їхній маленький онлайн-всесвіт – деякі навіть не мають електронної пошти, адже їм вистачає VK.

Читайте також: Обмежити доступ до "ВКонтакте" фізично неможливо

Люди, для яких VK є важливим комунікаційним інструментом, скоріш за все, легко обходитимуть заборони й далі користуватимуться російською мережею. Натомість, від української VK-спільноти відпаде частина пасивних, не досить мотивованих або технічно грамотних користувачів, які заради використання саме цієї мережі не зможуть або не схочуть, наприклад, опановувати браузер Tor чи проксі-сервер. А діти, що виростають і починають опановувати мережу, можливо, обиратимуть уже не VK, а Snapchat, Instagram або іншу мережу.

Чи станеться масовий перехід користувачів VK й Однокласників до Facebook, якого чомусь так бояться чимало користувачів останньої? Навіть якщо так, це не мало б нас обходити, адже в соціальній мережі ми самі обираємо, кого френдити, на кого підписуватись і кого бачити.

Напевно, правильніше було б офіційно попрощатися з російськими соціальними мережами три роки тому, за компанію з російськими телеканалами. Тоді чимало колег-експертів говорили, що заборона не дасть нічого – мовляв, аудиторія російських каналів «піде в інтернет», де дивитиметься їх онлайн, або купить собі супутникові антени. Можливо, так і сталося з багатьма, але далеко не всіма, зате російська пропаганда в телеефірі перестала бути доступною для кожного, хто просто випадково перемкнувся на «РТР» чи «Первый канал». Зараз уже мало хто пам’ятає, що колись російські телеканали показували в українському телеефірі, й навряд чи багатьом їх бракує.

Слід визнати, що жодної свідомої чи поступової, але масової відмови українців від російських ресурсів не буде – цей зв’язок із ментальним простором «русского мира» можна лише відрубати. Коли щось відрубують, це боляче, а будь-які заборони будь-чого в інтернеті – погано, адже інтернет від свого народження був територією свободи і не приймає обмеження свобод. У цьому випадку заборона мотивована економічними санкціями, але важливо, щоб наступного разу владі не прикортіло заборонити щось суто у власних політичних інтересах. 

Читайте також: «Yandex, go home!»: хто виганяє Яндекс.Таксі зі Львова і чому воно залишається

Крім того, в руйнуванні зв’язків, багатьох спільнот, що самоорганізувались та робили корисні справи на платформі VK, і – це також важливо – зв’язку з мешканцями окупованих територій, немає нічого доброго. Це травма. Але не кінець світу, адже людина здатна до адаптації, й услід за кожною занепалою онлайн-спільнотою завжди постає нова.