Творчість, окрім музи і власне творення, пов’язана і з живим спілкуванням, і з концертами, і з фінансовими моментами. Лідер гурту МЕРІ Віктор Винник – про те, як ведеться музикантам на карантині.
На початку карантину ми дотримувалися тодішніх жорстких обмежень – не бачились і з близькими людьми, які живуть поруч. Навіть з учасниками групи навесні записали пісню «Мерідіани» окремо – кожен свою партію удома, а згодом звели це разом.
Цілком можливо, що на творчість карантин впливає позитивно, якщо говорити про творчість від слова творити. Але не треба забувати, що творчість пов’язана і з економічними моментами. Пісню можна написати, але її треба записувати, згодом – промувати, знімати кліпи, а це все дуже затратні штуки.
Як ведеться людям, у яких була робота, а потім – зникла? Багато музикантів змушені заробляти не тільки музикою, але й працювати на «нормальній роботі» і витрачати зароблені гроші вже на музику. Та є й інша категорія – для них музика є основною роботою і окрім неї вони нічого не роблять. Їм важко в усіх аспектах, передусім – у матеріальному.
Читайте також: Пандемія - це марафон. Про які несподівані речі ішлося в лекції німецького вірусолога
Є ще психологічний аспект – люди по-різному сприймають проблеми, що на них навалюються. Тож, у першу чергу, бажаю усім психологічної стійкості і здоров'я. Це треба перебути. Я впевнений, що ми вийдемо із цього з новим досвідом, що допоможе нам у майбутньому.
Моє покоління пережило 90-ті, і, здавалося б, нам вже нічого не страшно. Але це було давно – 25 років тому. Зараз пахне тим, що можна буде бодай частково пережити їх ще раз. У мене мало оптимізму, але будемо писати пісні, як у 90-х – просто так.
Дивитись по-іншому
Разом з тим, за час карантину змінилось ставлення до знань, умінь і навичок, що були раніше. Наприклад, банальне миття рук. Ми – люди цивілізовані і більшість з нас мили руки і до пандемії, але зараз ми це робимо більш якісно.
Так само – дистанція під час розмови. Спочатку це насторожує, але згодом розумієш, що це правильно. Скажу чесно, мені й раніше подобалась дистанція при розмові. Звичайно, що не у 2 метри, але я почуваю себе некомфортно, коли деякі люди підходять надто близько і проникають в особистий простір. Тому сучасне дистанціювання – правильне навіть з точки зору психології.
Ми по-іншому подивились на всі застороги медиків, що вони так довго намагались нам пояснити.
Щодо масок, то вони стали повсякденним необхідним аксесуаром. Випуском масок я особисто також долучаюсь до боротьби з пандемією. Окрім того, з напису на моїх масках, можна зрозуміти, хто є хто, адже ми не бачимо обличчя один одного, а напис «Я з України» допомагає ідентифікувати «своїх». У такі важкі часи треба єднатися, а для мене однодумці – це українці, для яких мова та європейські погляди не є пустим словом.
Читайте також: Карантин вихідного дня для ресторану - це як ампутувати ноги, але по шию
Я дуже відвикнув від кафе та ресторанів за час карантину – не відвідую їх без нагальної потреби. Не бачу змісту вештатися просто так магазином чи сидіти в кафе – пам’ятайте, що ви наражаєте себе та інших людей на небезпеку. Звичайно, люди не можуть залягти у сплячу, як ведмеді, але обмежити свою публічну діяльність так чи інакше можна – зараз це правильно.
Як би не було, треба шукати позитив – навіть у таких речах, де, на перший погляд, його й бути не може. Але буде завтрашній день, зійде сонце і життя продовжиться. Дуже хотілося б зіграти і свою партію в оркестрі нового дня.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
