Фото: Unsplash
Без меж. Як дистанційне навчання впливає на психіку дітей і підлітків
Про те, як карантинні обмеження, дистанційне навчання та вимушена ізоляція впливають на психіку дітей і підлітків, в експрес-інтерв’ю Tvoemisto.tv розповіла Анастасія Скаковська – психологиня Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медцентру, спеціалістка психологічної служби Львівського університету імені Івана Франка.
Розкажіть, будь ласка, із вашого досвіду, як пандемія коронавірусу та пов’язані із нею обмеження впливають на психіку дітей?
Почнімо з того, що ситуація пандемії є незавершеною ситуацією, як, до прикладу, війна, що триває на Сході України. Такі незавершені тривалі ситуації викликають напруженість, стрес.
Під час карантину у дітей збільшилось відчуття внутрішньої тривоги, страху. Пандемія, карантин похитнули базове відчуття безпеки, адже доводиться справлятись із новою ситуацією, що є неконтрольованою. А діти є більш вразливими і чутливими, ніж дорослі, тому важливо, як до карантину ставляться дорослі, як вони справляються із ситуацією. Діти і батьки – дуже взаємозалежні. Діти так само відчувають розгубленість у цій ситуації, можуть відчувати агресію.
Читайте також: Львів закривають на посилений карантин. Що і як працюватиме
На емоційний досвід дітей впливає досвід родини – можливо, хтось тяжко перехворів на Covid-19 або родина зіштовхнулась зі смертю близьких, знайомих. Це піднімає у дітях власні страхи смерті, відбувається травматизація.
Окрім того, діти потребують власного дитячого світу, де є спілкування з однолітками, ігри, власні правила, тенденції. Гра – це один зі способів впоратись зі стресом, відпрацювати складні переживання. У тривалій ізоляції складно повноцінно бути в цьому дитячому світі, хоч він необхідний.
А як на дітей і підлітків впливає дистанційне навчання?
Коли дитина перебуває у школі наживо або відвідує гурток, вона відчуває рамки і правила, що допомагають їй налаштуватись на навчальний процес, самоорганізуватись. Коли ж навчання – онлайн, то втрачається цілісне сприйняття ситуації, воно стає фрагментарним. Адже дитина не тільки сприймає та запам’ятовує інформацію і відтворює, вона її проживає та відчуває. Онлайн-формат не дає можливості для цього і знання закарбовуються не так цілісно.
Дистанційне навчання не може дати відчуття згуртованості, а для дітей і підлітків відчуття приналежності до групи є важливим.
Водночас діти молодшого шкільного віку недостатньо володіють навичками самоорганізації, тож вчитель у школі здійснює контроль, який є підтримкою. Під час онлайн-навчання здійснити такий контроль складно і дитина лишається сам на самі зі ситуацією – вона сама мусить себе контролювати і організовувати. Навіть попри допомогу батьків, дитина залишається без об’єкту вчителя, який їй допомагав.
Багато батьків скаржаться, що діти, а особливо підлітки, не хочуть вчитись онлайн, сприймають цей період як додаткові канікули. Як із цим бути?
Так, діти часто сприймають онлайн-навчання як щось несерйозне, щось таке, як канікули або онлайн-гра. Є випадки, як мені розповідали вчителі, що хтось з учнів може включити камеру і лягти далі спати. Тобто доброго навчального процесу не відбувається.
Батьки мають пояснити дитині, що це такий же урок, як наживо, що тут так само є рамки. Звісно, їх не можна забезпечити, як в школі, тож варто пояснити, що дитина має так само доглянути себе, вдягнутися так само, як вона була би на живому уроці, мати перерви між навчанням. Варто нагадати дитині, що ті првила етикету, які існують офлайн переносяться і в онлайн. Дитині важливо мати режим і повноцінний контроль від батьків – чи дитина була сьогодні на уроці, які вона має успіхи, які у неї домашні завдання. Залученість батьків має бути максимальною, щоб додавати дитині контролю.
Емоційна залученість дає зрозуміти, що це дійсно серйозно, а не канікули, гра чи відпочинок. До дитини мають бути вимоги. До дитини і до процесу мають зберігатися певні вимоги.
Не можна говорити лише про обмеження онлайн, потрібно вміти побачити і можливості. Онлайн-навчання дозволяє мати інший вид взаємодії з вчителями та однокласниками.
Наскільки сильно під час карантину страждає соціалізація дітей і чим це може обернутись?
Діти ходять до школи не лише для того, щоб навчатись – вони ще спілкуються, взаємодіють з іншими, зустрічаються з труднощами і викликами. З іншими дітьми вони набувають соціальних компетенцій. Це важливий досвід, що відбувається поміж уроками.
Соціальний, емоційний інтелект потрібен для розвитку дитини. Тривалий карантин і період ізоляції забирають простір для напрацювання, підтримки і тренування цих навичок. Ідеться, наприклад, про уміння попросити про допомогу або надати її тому, хто потребує. Це формується саме у живих стосунках, а не онлайн.
Тому довга ізоляція може вплинути на побудову моделі стосунків у подальшому.
Із чим до вас звертаються батьки і діти упродовж карантину?
У моїй практиці після тривалого карантину побільшало запитів від батьків стосовно тривожності у дітей, підліткових запитів щодо соціальної тривоги. Тобто якщо підліток тривалий час не спілкується, не має взаємодії з іншими, то спілкування, що було звичним раніше, може викликати тривогу і дискомфорт. Це як, наприклад, коли ми довго користувались власним авто, а потім пересіли у громадський транспорт – некомфортно, потрібно адаптуватись.
Читайте також: У Львові 10-річну дитину підключили до апарату ШВЛ через Covid-19
Так само почастішали звернення щодо обсесивно-компульсивного розладу (нав’язливі дії, що виконуються з певною частотою, аби зняти напруження – ред.). У деяких підлітків симптоми з’явились ще під час першого локдауну. ЗМІ весь час говорять про те, що потрібно мити руки, користуватись антисептиками. Так, нагадувати потрібно, але коли такої інформації забагато, це не сприяє психічному здоров’ю.
Читайте також: Львовом їздять машини та нагадують мешканцям про карантин. Відео
У підлітків та молодих людей почастішали звернення про панічні атаки, депресивні стани, загострилось почуття самотності. Це є наслідками колективної травми, яку переживаємо ми всі, не лише діти – трансформації відбуваються не тільки в індивідуальній площині, а і в загальносвітовому масштабі. Ця колективна травма також передається наступним поколінням – наслідки пандемії будуть довготривалими.
Питання у тому, як діти будуть опрацьовувати ці наслідки. Одним із найважливіших ресурсів для опрацювання колективної травми є стосунки в суспільстві, а ми в нинішньому контексті не завжди їх маємо. Можливо, у дітей, які зараз більшість часу проводять онлайн, будуть формуватись інші компенсаторні механізми для самозцілення від цієї травми. Тобто структура особистості у цих дітей змінюватиметься. Отже, все зводиться до відсутності живого стосунку.
Що порадите батькам, аби допомогти дітям зменшити вплив травми на них у часі пандемії?
Під час чергового локдауну важливо подбати про відчуття безпеки – дорослі є захистом і острівцем психологічної безпеки для дитини. Потрібно дати емоційну підтримку, дозволити дітям говорити про свої емоції. При цьому говорити з дітьми важливо тоді, коли вони самі хочуть і мають потребу. Варто запитати, які страхи є у дитини – це не сколихне їх страхи, а, навпаки, дасть можливість їх висловити. Важливо навчити дитину і навчитись самому концентруватись на сьогоднішньому дні – можна будувати плани на майбутнє, але пам’ятати при цьому про ситуацію невизначеності.
Діти часто запитують, коли це все завершиться. Батькам не варто боятись сказати, що вони не знають – ми справді не знаємо, можна щось прогнозувати, але достеменної відповіді немає. Ми мусимо показати і цю свою сторону – що ми живі люди і не знаємо всього.
Читайте також: Як проходить вакцинація від коронавірусу у Львові. Від питань до відповідей
Важливо не знецінювати спільні заняття творчістю. Будь-яка творчість здатна зцілювати негативні емоції, переживання. Діти мають знати, що вони не самі. Варто долучити дитину до буденних домашніх справ – це знижує рівень стресу. Ідеться про звичні речі, але вони допомагають досягнути психологічної безпеки.
Для кращого пережиття важливий власний простір – і для дорослих, і для дитини. Не всі, звісно, мають умови для цього, але потрібно кожному давати час побути наодинці, наскільки це можливо.
Де батькам, які працюють, навчаються з дітьми, займаються побутом, брати на все це сили?
Так, з одного боку здається, що час карантину є найкращим, щоб стати ближчими з дітьми, але іноді відбувається зовсім навпаки. Батьки часто виснажені і не завжди можуть зберігати емоційну рівновагу, тож відбуваються конфлікти.
Лайфхаки прості. Є час, що потрібно проводити разом, – це посприяє добрим стосункам. Але також має бути час окремо, навіть якщо батьки і діти фізично перебувають в одній кімнаті. Так менша дитина навчиться самостійно бавитись, а старша – самостійно вчитись. Карантин – це добра точка для зростання в плані самостійності дитини.
Батьки і діти не можуть перебувати в одному просторі 24/7. Діти потребують подібних собі – такого ж віку, з такими ж інтересами. Тож варто виходити на свіже повітря, змінювати діяльність.
Так само батькам потрібно дбати про себе – діти залежать від нашого емоційного стану. Важливо мати годину часу на свої потреби. Добра організованість, передусім психологічна, допомагає не виснажуватись.
Розмовляла Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку