Зображення: .protothema.gr

Зображення: .protothema.gr

Чому дорослим не слід боятись інклюзивної освіти

7024 0
Фахівець центру «Джерело» Тереза Фаласеніді пояснює, чому діти з інвалідністю можуть і мають навчатись разом зі здоровими, і як дорослі можуть допомогти їм адаптуватись.

1 вересня діти з інвалідністю підуть до звичайних загальноосвітніх шкіл. У жовтні 2016-го року Міністерство освіти на науки ухвалило рішення про створення інклюзивних класів, куди до 2022-го року мають бути поступово переведені всі учні спецшкіл та інтернатів. У шістнадцятьох львівських школах уже є такі класи, що дають майже ста дітям з інвалідністю та їхнім одноліткам з нормальним психофізичним розвитком змогу навчатись в одному класі.

Проблеми виникають і з безбар’єрним середовищем, і з підготовкою кваліфікованих кадрів для супроводу дітей з інвалідністю, і з підходами психолого-медико-педагогічної консультації, що оцінює стан дітей та дає їм рекомендації щодо режиму навчання. Та головною перешкодою на шляху до впровадження цієї звичної для цивілізованого світу практики стають упередження батьків здорових дітей. Вони виступають проти інклюзії на батьківських зборах, пишуть звернення до адміністрації, забирають своїх дітей із інклюзивного класу чи налаштовують їх проти дітей з інвалідністю.

Фахівець із соціальної роботи навчально-реабілітаційного центру «Джерело», асистент кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» Тереза Фаласеніді розповіла Tvoemisto.tv, в чому причина батьківських страхів і як переконати дорослих, що спільне навчання дітей з інвалідністю та здорових дітей – це нормально.

Діти з якими особливостями можуть навчатись в інклюзивному класі?

Протипоказань немає. Це можуть бути діти з дитячим церебральним паралічем, із синдромом Дауна, з аутизмом, із генетичними захворюваннями, з легкою розумовою відсталістю, з порушеннями слуху, зору, мовлення. Для всіх є спеціальні освітні програми.

Чи всі діти в інклюзивному класі займаються за спрощеною програмою?

Ні. Для дітей з інвалідністю Міністерство освіти і науки розробило спеціальну програму відповідно до рівня їхнього розвитку та певних психофізичних особливостей. Говорити, що вона складніша чи простіша, некоректно: програма враховує всі риси розвитку дитини. Попередньо фахівці вивчають усі особливості конкретної дитини з інвалідністю, яка навчатиметься в класі.

Хто і де навчатиме вчителів працювати з дітьми з інвалідністю?

Педагоги проходять курси підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти. Інклюзивна освіта – це окрема дисципліна. Зараз у педагогічних вишах викладають базові курси про особливості дітей. Крім того, є безліч семінарів і майстер-класів для вчителів і вихователів, що дозволяють зрозуміти організацію навчального процесу в інклюзивному класі. Зокрема, навчають педагогів і в центрі «Джерело».

Як діти з інвалідністю потрапляють до інклюзивних класів?

Перш ніж піти до загальноосвітньої школи, вони відвідують підготовчу групу раз на тиждень протягом декількох місяців. Тоді відбувається перше знайомство з дітьми, батьками й учителями, і 1 вересня їм буде легше адаптуватись до навчального середовища та людей. Найважливіше до початку навчання налагодити контакт із батьками, які не розуміють інклюзії та бояться її.

Чому батьки здорових дітей бояться?

Причина в незнанні. Можливо, вони ніколи не спілкувались із дітьми з інвалідністю й мало про них знають. Батьки починають прораховувати й аналізувати, які виклики та загрози можуть бути в інклюзивному навчанні для їхніх дітей. Натомість, самі діти з нормальним розвитком реагують на дітей з інвалідністю зовсім інакше. Якщо їм щось не зрозуміло, вони просто підходять і з’ясовують це, запитуючи прямо: «а чому так?», «а що сталося?». Діти стараються йти на контакт і допомагати.

Як переконати батьків не боятись?

Є практика, коли на перших загальних зборах батьки дітей з інвалідністю розповідають про свою дитину, її якості та риси характеру. Так можна вибудувати довіру одне до одного. Соціальні педагоги, вчителі та психологи повинні розповідати дорослим, в чому полягають особливості дітей з інвалідністю і як із ними слід поводитись.

Чому важливо, щоб усі діти навчалися разом?

А чому діти з інвалідністю не мали б навчатись з іншими? Що в них не так? Вони мають таке саме право на освіту. До того ж, вони можуть навчити нас і толерантного ставлення, і любові до ближнього. Молодому поколінню часто закидають відсутність належної поваги до старших. Проте формування цієї риси починається змалку, коли діти перебувають в одному середовищі та вчаться допомагати одне одному. Інклюзія створює сприятливе середовище і для дітей з інвалідністю, і для здорових.

Чи можуть діти з інвалідністю завдати шкоди здоровим?

Шкоди одне одному можуть завдати будь-які діти. Немає такого класу, де б діти не чубилися, де б вони чогось не зламали. Потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного. Наприклад, дитина не розмовляє. Щоб висловити своє невдоволення, якщо їй щось заважає чи болить, вона може когось відштовхнути – можливо, це єдиний метод спілкування для неї. Якщо дитина щось кинула, це аж ніяк не означає, що вона агресивна: можливо, вона просто демонструє своє небажання бавитись. Дитина може специфічно реагувати на занадто сильний шум на перерві, якщо не звикла до нього. Проте не всі розуміють таку поведінку. Через брак знань дорослі сприймають її одразу як загрозливу для себе та своїх дітей.

Поведінка дітей з інвалідністю змінюється через інклюзію?

Над цим працюють педагоги: вчать дітей поведінки в колективі, дотримання шкільних правил та дисципліни. Але особливості цих дітей потрібно враховувати. Щось, до чого дитина не звикла, може викликати в неї плач або голосний крик. Їжа або запах у їдальні може їй не сподобатись, й вона відмовиться туди заходити. Якщо дитина не розуміє завдання або воно для неї занадто складне, вона може висловити незадоволення, а якщо перевтомилась чи занадто довго була в класі, може потребувати усамітнення. Тому важливо, щоб у школі були ресурсні кімнати, де дитина може позайматись із психологом, а потім повернутись до класу.

Як можуть допомогти дорослі?

У новому середовищі дітям з інвалідністю потрібен певний час, щоб адаптуватись, запам’ятати, де туалет, а де їдальня. Щоб допомогти, вчитель повинен якомога краще знати особливості дитини, тому батькам слід розповідати про неї якнайдокладніше. Тоді він знатиме, що, наприклад, варто дати дитині навушники, коли занадто шумно, або знайти їй додаткове заняття, коли вона занадто активна – наприклад, доручити витерти дошку чи роздати зошити.

Загалом у 15 школах і одному дошкільному закладі  Львова є 52 класи/групи, в яких інклюзивно навчається 99 дітей.

СШ №34 (Замкнена, 8) – 1 клас

СШ №60 (Полтави, 32) – 7 класів

СШ №65 (Роксоляни, 35) – 1 клас

СШ №13 (Шафарика, 13) – 11 класів

Школа-садок «Провесінь» (Тракт Глинянський, 151-б) – 2 класи

СШ №72 (Зубрівська, 1) – 1 клас

СШ№95 (Кавалерідзе, 15) – 14 класів

Школа «Тривіта» (Зубрівська, 1) – 3 класи

СШ№55 (Бандери, 91) – 1 клас

ЛСЗШ «Надія» (Наукова, 60) – 4 класи

СШ№50 (Комаринця, 2) – 1 клас

«Джерельце» (Сахарова, 80) – 1 клас

СШ№23 (Варшавська, 126) – 1 клас

СШ№78 (Замарстинівська, 132) – 1 клас

СШ№100 (Величковського, 58) – 2 класи

Дошкільний заклад «Барвінок» (Шафарика, 15) – 2 класи

 

Підготувала Олеся Біда

Міські акценти