
фото: thietkewebsite.org
Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
Стратегічні зміни в українській системі в час глобальних викликів обговорювали упродовж трьох днів на тематичному форумі «Освіта» у рамках Форуму видавців у Львові. Одним із них для нашої освіти стала реформа школи. Tvoemisto.tv подає основні акценти дискусії українських та міжнародних експертів, що відбулася 15-16 вересня у конференц-залі SoftServe.
Створити нову школу, а не покращувати стару
«Освіта — це одна з найбільших інвестицій, яку будь-яка культура чи країна може зробити у своє майбутнє», —з такими словами у відеозверненні освітянський форум відкрив всесвітньо відомий інноватор у сфері освіти Кен Робінсон. В той час, коли більшість світових систем освіти проходить процес реформ, він пропонує трансформувати їх «у щось нове», а не покращувати те, що є. Це чи не основний посил його книги «Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту», яку цього року на Форумі презентувало видавництво «Літопис». Автор акцентував на тому, як створювати школу нового типу та змінювати недосконалу систему освіти, зважаючи також на реформи в Україні.
На думку Робінсона, шкільні стандарти дуже вузькі: «Ми маємо фундаментально переглянути те, як ми дивимося на талант, інтелект та спроможність. Більшість наших систем базуються на дуже вузькому погляді. Так ми ігноруємо та маргіналізуємо талант та інтелект, які мають наші діти. Людський ресурс дуже різноманітний, але маємо викривати його, досліджувати та вдосконалювати». Експерт впевнений, що інакше ставлення до дітей — це шлях до креативної школи.
У своїй книзі Кен Робінсон наголошує на фундаментальних змінах, на тому, як вони працюють в різних країнах. Він певен, що в освіті має бути два головні фокуси – допомогти молодим людям розуміти світ навколо себе та розуміти світ в собі, як взаємодіяти з ним. Окрім цього, освіта має сприяти економічному росту, бути продуктивною, сприяти активності громадян, їхній взаємодії в соціумі, відповідати на культурні виклики. До того ж, вона має бути персоналізованою, а не стандартизованою, тобто пристосовуватися до індивідуальних обставин та до конкретної спільноти.
Нова школа має стати частиною всієї глобальної освіти
Ще одним віртуальним гостем тематичного форуму, присвяченого освіті, став президент Міжнародного союзу шкільних директорів, вчитель, виконавчий директор одного з найбільших навчальних закладів Фінляндії, письменник Арі Покка. Наразі видавництво «Ранок» готує переклад його книги «Вищий клас. Шкільне керівництво й управління по-фінськи», в якій автор розповідає про впровадження інновацій у школі.
За даними авторитетної міжнародної організації PISA, систему освіти цієї країни вважають однією з кращих у світі. Мета фінської дошкільної освіти визначається можливостями розвитку та навчальним потенціалом кожної дитини індивідуально, з одного боку, та потребами суспільства, з іншого. «Упродовж останніх 15 років Фінляндія є одною з топових освітніх точок», - наголосив Арі Покка. – У нас розвинений освітній туризм — багато людей приїжджають сюди за досвідом фінських шкіл». Втім, фінський експерт порадив українцям створювати свою власну шкільну систему, свою школу, яка стане частиною всієї глобальної освіти. Мовляв, треба враховувати культурні особливості країни та розвивати те, що працюватиме в конкретній спільноті.
Однак Арі Покка все-таки поділився кількома секретами успіху фінських шкіл: «Особливість фінських шкіл в тому, як вони тренують вчителів. Їхні навички дозволяють школам самостійно розвиватися, але також додають багато довіри до вчителів та директорів. Всі знають, що роблять, адже мають сильний академічний бекграунд»,— розповів письменник.
Окрім цього, фінські школи є автономними, втім це не означає, що вони ізольовані, а радше є констатацією того, як все організовано. Така незалежність дає школі можливість вирішувати, що і як вона робитиме. За словами Арі Покка, створити школу нового типу неможливо без довіри між учнями та вчителями, вчителями та директорами, батьками та вчителями, а також постійного навчання вчителів та директорів вже в процесі роботи. Також необхідно створювати сприятливе середовище навчання для всіх і не змушувати когось слідувати за іншими.
Як може система освіти нової України попередити ще одну війну?
На тематичному форумі своє бачення освіти в Україні презентував засновник англійської некомерційної організації «Наші таланти — наше майбутнє» (з англ.— ред.), яка є партнером Малої академії наук України і також успішно працює в Азербайджані, Карл Лауел. Проект допомагає дітям та підліткам з малозабезпечених сімей повністю розкрити свій потенціал як продуктивних та відповідальних учасників суспільства, розвиваючи їхню здатність вчитися самостійно й думати критично.
За словами Карла Лауела, головна роль їхніх педагогів — бути мотиваторами, а не годувальниками інформацією. Така візія освіти базується на його власному досвіді, адже пан Лауел залишив школу, коли йому було 13 років, а потім навчався в одному із провідних університетів світу. «Ми розвиваємо практичну модель, яка максимізує повернення освітніх інвестицій до суспільства»,— стверджує британець.
Говорячи про бачення освіти в Україні у 2030, він намагався відповісти, як може система освіти нової України попередити ще одну війну, як громадяни можуть стати кращими платниками податків, а політики та держслужбовці стати надійними менеджерами державних активів; як можна не лише зупинити еміграцію, а й повернути капітал назад у країну та зробити Україну магнітом для іноземних інвестицій.
Опираючись на досвід програми в Україні та Азербайджані, Лауел відзначив її позитивні переваги, адже «діти отримують кращі оцінки в школі, стають відповідальнішими та ініціативнішими». Зокрема, він додав, що школи та міська адміністрація, з якою вони працювали у Слов'янську, завжди були раді допомогти.
Карл Лауел певен, що одні з найефективніших вчителів — це не традиційні педагоги, а ті, хто, зокрема, має добрі стосунки з дітьми. За його спостереженнями, завдяки проектам організації «діти раді навіть вчити більше, ніж потрібно для школи», «академічна успішність українських учнів значно зросла — вони успішно проходили олімпіади та робили проекти в рамках програм МАНу».
Дотепер добра освіта — це право. Наголос потрібно змістити з права на відповідальність
«Втім, ми також помітили, що багато наших учнів перевантажені та часто стомлюються, а це не добре як для навчання, так і для того, щоб діти посіли вагомішу роль у суспільстві. Важливий досвід нашої програми полягає в тому, що можна використовувати освітню підтримку як нагороду за соціальну роботу. Однак багато дітей не хочуть робити те, що невесело чи некруто, тому ми повинні знаходити «піонерів», за якими підуть інші. Також важливо, щоб діти були активними, просували власні ідеї, що ідентифікують їхні соціальні проекти, розвивати їхню залученість»,— вважає британець.
Засновник організації також наголосив на значенні відбору вчителів, яким варто одразу сказати, що від них очікують у сфері соціальної робити та практичного підходу до втілення інноваційної концепції.
Карл Лауел переконаний, що треба також змінити ставлення до освіти: «Дотепер добра освіта — це право. Я ж вірю, якщо освіта має мати більший вплив на розвиток країни, наголос потрібно змістити з права на відповідальність».
Ми робимо все, щоб предмети «заговорили»
Проблемним аспектом шкільної освіти в Україні залишається й підхід до вивчення інженерних спеціальностей. В межах проекту Євросоюзу «Інноваційна техніка. Програми уроків техніки для учнів середньої школи» аналогічну проблему в Польщі вирішував і віце-президент комітету з науки та технології Польської федерації інженерних організацій Єжи Колонтай. Також як учасник українсько-польського проекту «Якісна шкільна природнича освіта сьогодні — кваліфікований інженер завтра», на львівському тематичному форумі про освіту він поділився досвідом, як підвищити зацікавленість школярів у інженерній сфері.
«Близько 180 років ми розвиваємо технічну культуру польського суспільства. В технічні інститути вступає молодь незацікавлена у техніці. В Польщі причиною цього є нехтування технічним вихованням школярів. Ми робимо все, щоб предмети «заговорили»»,— польський доповідач форуму вірить, що школа має бути джерелом натхнення технікою.
Серед впливових факторів для зацікавлення учнів у технічній справі Єжи Колонтай відзначив, що потрібно формулювати інноваційний підхід у молоді, розвивати творчість та технічне уявлення дітей, привчати їх до роботи у колективі. Не останню роль в цьому відіграє і технічне забезпечення школи необхідними приладами, ноутбуками, посібниками. До того ж, Колонтай певен, що майбутніх техніків та інженерів повинні вчити фахівці-практики, а школа має бути відкритою до експериментів.
Від компетенцій до цінностей
Своє бачення майбутньої школи в Україні окреслив і заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей. Концепцію нової української школи досі обговорюють, втім він запевнив, що міністерство вже знає «куди йти», і цей напрямок «співзвучний з тим, про що говорив Кен Робінсон». «Ми хочемо бачити випускника як цілісну, усебічно розвинену особистість, патріота з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами, який здатен приймати відповідальні рішення, як інноватора, здатного змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці і вчитися впродовж життя. Але основне завдання — змінити знаннєву парадигму і авторитарну школу, від якої ми не відійшли»,— зазначив заступник міністра. Власне, Хобзей пропонує змінити цю парадигму на компетентнісну й ціннісну, а відтак і повернути довіру людей до школи та провести заплановані реформи.
Підготувала Ірина Матвіїшин
Інтерв'ю Твого міста
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?