фото: thietkewebsite.org

фото: thietkewebsite.org

Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?

1250 0
Зараз шкільні стандарти дуже вузькі. Так ми ігноруємо та маргіналізуємо талант та інтелект, які мають наші діти. Але людський ресурс дуже різноманітний і ми маємо викривати його, досліджувати та вдосконалювати. Але як це зробити?

Стратегічні зміни в українській системі в час глобальних викликів обговорювали упродовж трьох днів на тематичному форумі «Освіта» у рамках Форуму видавців у Львові. Одним із них для нашої освіти стала реформа школи. Tvoemisto.tv подає основні акценти дискусії українських та міжнародних експертів, що відбулася 15-16 вересня у конференц-залі SoftServe.

Створити нову школу, а не покращувати стару

«Освіта — це одна з найбільших інвестицій, яку будь-яка культура чи країна може зробити у своє майбутнє», —з такими словами у відеозверненні освітянський форум відкрив всесвітньо відомий інноватор у сфері освіти Кен Робінсон. В той час, коли більшість світових систем освіти проходить процес реформ, він пропонує трансформувати їх «у щось нове», а не покращувати те, що є. Це чи не основний посил його книги «Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту», яку цього року на Форумі презентувало видавництво «Літопис». Автор акцентував на тому, як створювати школу нового типу та змінювати недосконалу систему освіти, зважаючи також на реформи в Україні.

На думку Робінсона, шкільні стандарти дуже вузькі: «Ми маємо фундаментально переглянути те, як ми дивимося на талант, інтелект та спроможність. Більшість наших систем базуються на дуже вузькому погляді. Так ми ігноруємо та маргіналізуємо талант та інтелект, які мають наші діти. Людський ресурс дуже різноманітний, але маємо викривати його, досліджувати та вдосконалювати». Експерт впевнений, що інакше ставлення до дітей — це шлях до креативної школи.

У своїй книзі Кен Робінсон наголошує на фундаментальних змінах, на тому, як вони працюють в різних країнах. Він певен, що в освіті має бути два головні фокуси – допомогти молодим людям розуміти світ навколо себе та розуміти світ в собі, як взаємодіяти з ним. Окрім цього, освіта має сприяти економічному росту, бути продуктивною, сприяти активності громадян, їхній взаємодії в соціумі, відповідати на культурні виклики. До того ж, вона має бути персоналізованою, а не стандартизованою, тобто пристосовуватися до індивідуальних обставин та до конкретної спільноти.

Нова школа має стати частиною всієї глобальної освіти

Ще одним віртуальним гостем тематичного форуму, присвяченого освіті, став президент Міжнародного союзу шкільних директорів, вчитель, виконавчий директор одного з найбільших навчальних закладів Фінляндії, письменник Арі Покка. Наразі видавництво «Ранок» готує переклад його книги «Вищий клас. Шкільне керівництво й управління по-фінськи», в якій автор розповідає про впровадження інновацій у школі.

За даними авторитетної міжнародної організації PISA, систему освіти цієї країни вважають однією з кращих у світі. Мета фінської дошкільної освіти визначається можливостями розвитку та навчальним потенціалом кожної дитини індивідуально, з одного боку, та потребами суспільства, з іншого. «Упродовж останніх 15 років Фінляндія є одною з топових освітніх точок», - наголосив Арі Покка. – У нас розвинений освітній туризм — багато людей приїжджають сюди за досвідом фінських шкіл». Втім, фінський експерт порадив українцям створювати свою власну шкільну систему, свою школу, яка стане частиною всієї глобальної освіти. Мовляв, треба враховувати культурні особливості країни та розвивати те, що працюватиме в конкретній спільноті.

Однак Арі Покка все-таки поділився кількома секретами успіху фінських шкіл: «Особливість фінських шкіл в тому, як вони тренують вчителів. Їхні навички дозволяють школам самостійно розвиватися, але також додають багато довіри до вчителів та директорів. Всі знають, що роблять, адже мають сильний академічний бекграунд»,— розповів письменник.

Окрім цього, фінські школи є автономними, втім це не означає, що вони ізольовані, а радше  є констатацією того, як все організовано. Така незалежність дає школі можливість вирішувати, що і як вона робитиме. За словами Арі Покка, створити школу нового типу неможливо без довіри між учнями та вчителями, вчителями та директорами, батьками та вчителями, а також постійного навчання вчителів та директорів вже в процесі роботи. Також необхідно створювати сприятливе середовище навчання для всіх і не змушувати когось слідувати за іншими.

Як може система освіти нової України попередити ще одну війну?

На тематичному форумі своє бачення освіти в Україні презентував засновник англійської некомерційної організації «Наші таланти — наше майбутнє» (з англ.— ред.), яка є партнером Малої академії наук України і також успішно працює в Азербайджані, Карл Лауел. Проект допомагає дітям та підліткам з малозабезпечених сімей повністю розкрити свій  потенціал як продуктивних та відповідальних учасників суспільства, розвиваючи їхню здатність вчитися самостійно й думати критично.

За словами Карла Лауела, головна роль їхніх педагогів — бути мотиваторами, а не годувальниками інформацією. Така візія освіти базується на його власному досвіді, адже пан Лауел залишив школу, коли йому було 13 років, а потім навчався в одному із провідних університетів світу. «Ми розвиваємо практичну модель, яка максимізує повернення освітніх інвестицій до суспільства»,— стверджує британець.

Говорячи про бачення освіти в Україні у 2030, він намагався відповісти, як може система освіти нової України попередити ще одну війну, як громадяни можуть стати кращими платниками податків, а політики та держслужбовці стати надійними менеджерами державних активів; як можна не лише зупинити еміграцію, а й повернути капітал назад у країну та зробити Україну магнітом для іноземних інвестицій.

Опираючись на досвід програми в Україні та Азербайджані, Лауел відзначив її позитивні переваги, адже «діти отримують кращі оцінки в школі, стають відповідальнішими та ініціативнішими». Зокрема, він додав, що школи та міська адміністрація, з якою вони працювали у Слов'янську, завжди були раді допомогти.

Карл Лауел певен, що одні з найефективніших вчителів — це не традиційні педагоги, а ті, хто, зокрема, має добрі стосунки з дітьми. За його спостереженнями, завдяки проектам організації «діти раді навіть вчити більше, ніж потрібно для школи», «академічна успішність українських учнів значно зросла — вони успішно проходили олімпіади та робили проекти в рамках програм МАНу».

Дотепер добра освіта — це право. Наголос потрібно змістити з права на відповідальність

«Втім, ми також помітили, що багато наших учнів перевантажені та часто стомлюються, а це не добре як для навчання, так і для того, щоб діти посіли вагомішу роль у суспільстві. Важливий досвід нашої програми полягає в тому, що можна використовувати освітню підтримку як нагороду за соціальну роботу. Однак багато дітей не хочуть робити те, що невесело чи некруто, тому ми повинні знаходити «піонерів», за якими підуть інші. Також важливо, щоб діти були активними, просували власні ідеї, що ідентифікують їхні соціальні проекти, розвивати їхню залученість»,— вважає британець.

Засновник організації також наголосив на значенні відбору вчителів, яким варто одразу сказати, що від них очікують у сфері соціальної робити та практичного підходу до втілення інноваційної концепції.

Карл Лауел переконаний, що треба також змінити ставлення до освіти: «Дотепер добра освіта — це право. Я ж вірю, якщо освіта має мати більший вплив на розвиток країни, наголос потрібно змістити з права на відповідальність».

Ми робимо все, щоб предмети «заговорили»

Проблемним аспектом шкільної освіти в Україні залишається й підхід до вивчення інженерних спеціальностей. В межах проекту Євросоюзу «Інноваційна техніка. Програми уроків техніки для учнів середньої школи» аналогічну проблему в Польщі вирішував і віце-президент комітету з науки та технології Польської федерації інженерних організацій Єжи Колонтай. Також як учасник українсько-польського проекту «Якісна шкільна природнича освіта сьогодні — кваліфікований інженер завтра», на львівському тематичному форумі про освіту він поділився досвідом, як підвищити зацікавленість школярів у інженерній сфері.

«Близько 180 років ми розвиваємо технічну культуру польського суспільства. В технічні інститути вступає молодь незацікавлена у техніці. В Польщі причиною цього є нехтування технічним вихованням школярів. Ми робимо все, щоб предмети «заговорили»»,— польський доповідач форуму вірить, що школа має бути джерелом натхнення технікою.

Серед впливових факторів для зацікавлення учнів у технічній справі Єжи Колонтай відзначив, що потрібно формулювати інноваційний підхід у молоді, розвивати творчість та технічне уявлення дітей, привчати їх до роботи у колективі. Не останню роль в цьому відіграє і технічне забезпечення школи необхідними приладами, ноутбуками, посібниками. До того ж, Колонтай певен, що майбутніх техніків та інженерів повинні вчити фахівці-практики, а школа має бути відкритою до експериментів.

Від компетенцій до цінностей

Своє бачення майбутньої школи в Україні окреслив і заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей. Концепцію нової української школи досі обговорюють, втім він запевнив, що міністерство вже знає «куди йти», і цей напрямок «співзвучний з тим, про що говорив Кен Робінсон». «Ми хочемо бачити випускника як цілісну, усебічно розвинену особистість, патріота з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами, який здатен приймати відповідальні рішення, як інноватора, здатного змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці і вчитися впродовж життя. Але основне завдання — змінити знаннєву парадигму і авторитарну школу, від якої ми не відійшли»,— зазначив заступник міністра. Власне, Хобзей пропонує змінити цю парадигму на компетентнісну й ціннісну, а відтак і повернути довіру людей до школи та провести заплановані реформи.

Підготувала Ірина Матвіїшин

Інтерв'ю Твого міста