
Фото: Ганна Аргірова
Тут ростуть гранат і кава. Як у центрі Львова працює таємний ботсад
Таємний сад
Майже сто років тому тут, на вулиці Пекарській, був пустир, а недалеко починалася Полтва. Річку закопали, а от пустир перетворився на таємний ботанічний сад, який заклав професор Тадеуш Вільчинський у 1927-28 роках. Майже через століття тут можна знайти гранат і кавові зернята, аргентинський мате та рослину, яку використовують, щоб чай мав смак бергамоту. Якщо бути дуже уважним, то вдасться віднайти забуті смаки дитинства – рослини із запахом мікстури від кашлю або чорниці, які ростуть лише у бабусі в селі. Тут є навіть різні види м'яти, завдяки яким роблять жуйки з різними відтінками м’ятного смаку.
Початок стежки у ботсад
Таємним цей ботанічний сад є тому, що тут не влаштовують дні відкритих дверей, а у туристичних довідниках немає «Ботсаду на Пекарській». Повз нього можна пройти і не помітити. Хоча локація не така вже й таємна, а фіртка майже завжди відчинена.
Ботанічний сад Львівського медичного університету імені Данила Галицького розташований на вулиці Пекарській поблизу головного корпусу університету. Це – єдиний університетський ботанічний сад в Україні, який має таку велику колекцію лікарських рослин – понад 1200 видів.
Читайте також: Не лише Полтва. Львів міг би бути містом 400 озер
Одного разу до саду завітала група маленьких школярів. «Я їм показав черемшу, а поблизу неї був невеличкий кущик із червоними ягідками. Так от, це смертельно-отруйні ягідки», – розповідає директор ботанічного саду Ростислав Гулько. – «Я не встиг обернутися, як діти почали жувати ті листочки», – із переляком досі згадує він.
Тож з тих пір екскурсії у ботанічному саду не проводять.
«Хіба якщо дуже хочуть, і я матиму вільний час», – усміхається директор.
Ростислав Гулько на фоні аміністративного корпусу ботсаду
У самому ж університеті Ростислав Гулько майже 60 років.
«Але не у саду», – уточнює він, – «бо у той час я хіба що лопатою міг тут махати».
Він поправляє свою червону краватку, яка губиться поміж країв зручної куртки. У 1960 році він прийшов сюди вчитися і незабаром почав працювати.
«Таких вже мало в інституті, як я», – говорить він маючи на увазі свій досвід роботи.
Багато років Ростислав Гулько пропрацював доцентом кафедри та керівником курсу ботаніки. Але за вислугою років йому запропонували опікуватися ботанічним садом, яким він займається вже десять років.
Читайте також: Амбасадори Твого міста. Творець молекул для ліків
Директор ботсаду працює над тим, щоби поповнювати збіднілу після радянських часів колекцію різними видами рослин з усього світу. Дістає їх по-різному, але переважно допомагають друзі-науковці. Насіння пан Ростислав зберігає у невеличкій хатинці.
Частина приміщень – це аудиторії, де студенти роблять лабораторні роботи. Є ще три кімнати, поєднані між собою, – це кабінет директора. Хоча він радше схожий на невеличку квартирку, ніж кабінет. Гулько зберігає там купу книг з ботаніки, документи, насіння, а на одній з поличок навіть є шматок протиракового грибу, який росте на березі.
Відданий садівник
На початку ХХ століття Львів був містом, де упродовж двох десятиліть між світовими війнами творилась культура і наука. Зокрема, тут відбувається бурхливий розвиток історії природних наук. Безпосередній стосунок до цього має флорист та ботанік, професор Тадеуш Вільчинський. Саме він у 1927 році заклав ботанічний сад, у якому сто років опісля вчитимуться студенти з усієї України.
Тадеуш Вільчинський народився у 1888 році у польському селі Хотова, але свої студентські роки вирішує провести у Львові, тож переїжджає до міста, в якому врешті проведе своє життя.
Тадеуш Вільчинський (1920 рік)
Ботаніка завжди була пристрастю Вільчинського. Професор мав групу студентів-фармацевтів та викладав для них ботаніку з точки зору медицини. Після деякого часу роботи він зрозумів, що студентам потрібен сад з лікарськими рослинами. Саме це підштовхнуло його викупити всю територію від головного корпусу університету на Пекарській аж до Личаківського цвинтаря. Це було шість гектарів землі.
Вільчинський звозив сюди рослини з усього світу: і лікарські, і декоративні. Навіть такі, що на той момент не мали лікарського значення на цих землях. Наприклад, гінгко дволопатеве з Японії, яке досі росте у львівському ботсаду. У європейську медицину ця рослина зайшла нещодавно – лише років тридцять тому.
В університеті розповідають, що збирати насіння Тадеушу Вільчинському допомагала його кохана, яка колись його зрадила, а потім виїхала за кордон. Поступово професор наповнював усі свої шість гектарів рослинами з різних куточків світу: з Японії, Канади, Австралії, Аргентини та інших. Окрім того, він збирав гербарії, багато працював у Карпатах – фотографував тамтешні рослини і привозив їх до свого саду.
Тадеуш Вільчинський зі студентами (1950 рік)
Коли почалася Друга світова війна, то в будиночку в ботанічному саду, який майже через сто років стане кабінетом Гулька, Тадеуш Вільчинський переховував деяких євреїв-професорів, а також родичів своєї дівчини, яка так і не стала його дружиною.
У цьому приміщенні, окрім студентських лабораторій, нагорі є шафи із таємною засувкою та сховком за ними. Саме там, найвірогідніше, і ховав Вільчинський євреїв під час війни.
Уже після війни Тадеуш став професором і першим деканом фармацевтичного факультету Львівського медуніверситету.
«Він був справжнім вченим й ентузіастом. Тадеуш Вільчинський високо цінував ботаніку, попри все інше. Це була його любов, він так відчував життя», – такі спогади збирає про Вільчинського польський культуролог Кшиштоф Дуда, який пише про львівського ботаніка книгу.
Дуда розповідає, що Вільчинський працював у ботанічному саду та університеті до 1963 року. Він пішов, бо виявилось, що сад, який поляк закладав з великими науковими цілями, університет підтримувати не хотів – ні матеріально, ні морально. Водночас орієнтовно в ці ж роки територія саду починає різко зменшуватися. Колись куплену Вільчинським територію для ботанічного саду вже радянський медичний університет починає забудовувати гуртожитками та новими корпусами. Ботанічний сад повільно, але впевнено втрачав свої гектари.
Решту життя Тадеуш Вільчинський прожив у своєму другому будинку на вулиці Черемшини, який знесли у 2016 році. Поховали видатного науковця, який помер у 1981-му, на Личаківському цвинтарі.
Ростислав Гулько згадує, що після смерті професора сад почав ще більше занепадати.
«Ми найбільші вороги самі собі», – каже він.
У кінці XX століття сад втратив не лише гектари, але й велику кількість цінних видів рослин, які колись звозилися з усього світу.
Читайте також: Як змінилися фонтани Львова упродовж ста років. Фото до і після
Чому сад під загрозою зникнення
До приходу нинішнього директора велика частина колекції Вільчинського вже була знищена, а з шести гектарів саду залишилося лише півтора. Відновлювати територію Ростислав Гулько взявся разом зі студентами. Тепер на практику сюди приходять не лише з медуніверситету, а й з «Львівської політехніки», Лісотехнічного університету, а також з університетів Івано-Франківська і Тернополя. Такий спеціалізований ботанічний сад лікарських рослин в Україні лише один. І він у Львові.
«Сад наш за площею малий, зате за кількістю видів великий», – хвалиться директор. – «Тут є 1200 видів декоративних, лікарських та навіть біблійних рослин. Останніх – орієнтовно 80 видів. Для порівняння, у Чернівцях відкрили сад біблійних рослин, але там їхня кількість значно менша».
У Львові є ще один університетський ботанічний сад з багатою колекцією рослин – в ЛНУ ім. І.Франка. Але Гулько зазначає, що їх не можна порівнювати.
«Різниця не лише у віці, а й у території самого саду. По-перше, в ЛНУ сад набагато більший, а по-друге, на його утримання йде багато коштів», – каже він.
На цей ботсад виділяють кошти з бюджету медуніверситету. Але найчастіше директор змушений просити, щоби для саду купили хоча б півмішка добрив.
Кшиштоф Дуда розповідає, що в польських університетах кожен факультет чи інститут має окремий «науковий бюджет». Ці гроші вкладають в інновації та наукові дослідження. Якби в Україні була така система, то ботанічний сад міг би фінансуватися з такого бюджету, адже тут не лише роблять лабораторні роботи чи заготовляють інгредієнти для різних ліків, але й пишуть дисертації.
«Такий сад неможливо оцінити фінансово, бо кожна рослина тут цінність», – говорить Гулько.
Наразі штат ботанічного саду нараховує декілька людей: агроном, кілька робітників, директор. І собака. Гунько зазначає, що при такому штаті та площі мати заробіток від саду та утримувати самих себе неможливо: «По-перше, це заборонено. По-друге, для цього треба плантації, а не кілька гектарів».
Територія парку з кожним роком стає все меншою. Якщо дійти до крайньої межі саду, то можна побачити високу гору, яка визначає кінець парку. Насправді ж це не гора, а насип, який з кожним роком стає все вищим. Це на ботанічний сад «наступає» Львівська обласна клінічна лікарня. Гулько пояснює, що таким чином розширюють місця для паркування. Шлях із зеленої оази до парковки лежить якраз через цю гору.
Якщо ж пройти трохи далі, можна помітити, що літерою «г» парк відмежований іншим парканом, уже невисоким. Ставши навшпиньки можна зазирнути за нього і побачити стрілковий тир, розташований на колишній території ботанічного саду. Тепер там стріляють з лука.
Ростислав Гулько продовжує вкладати всі свої сили в розбудову та благоустрій ботсаду. Наступного року в університеті збираються святкувати 90-річчя від моменту заснування ботанічного саду. Тож Ростислав Гулько планує провести спільну з Польщею конференцію, яка проходитиме і в Кракові, і у Львові.
«А з мого кабінету ми зробимо кімнату-музей. Тут же не дарма три кімнати, з'єднані між собою – тут спав, їв, працював та жив Вільчинський», – натхненно розповідає директор і з усмішкою уточнює: «Маю вже навіть табличку».
Ганна Аргірова
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Міські акценти
- Чи відсторонять Андрія Садового від посади і що буде із Львовом далі
- Чи знесуть ЦУМ та куди поїде трамвай. Перспективи Франківського району Львова
- Відчути себе Залізною людиною. Як львів’янин 25 разів подолав дистанцію Ironman
- Місто в місті. У Львові будують перший інноваційний парк. Візуалізація
- Інвестувати в майбутній «Океан Ельзи». Що може заробити бізнес, крім грошей
- Вхід через сусідів. Який готель хочуть будувати на початку вулиці Дорошенка
- Культура — це не лише розваги. Навіщо Львову перший в Україні Конгрес культури
- «Такого нема ніде у світі». Як у Львові та Києві будують інноваційні парки
- Фізика і хімія львівської кави. Як і для кого працює найкраща кав’ярня міста
- Почати життя заново. Як у Львові облаштовують притулок для жінок у кризі
- «Ви вже на Львівщині». Як представляли нового очільника поліції області
- «То не вольно». Як у Львові домовляються не склити балкони
- Усе про трагедію в Дрогобичі в один клік. Фото. Оновлюється
- Полярон та Кінескоп. Як територію колишніх львівських заводів перетворюють на житло
- Орендують навіть старе житло лише з диваном. Як знайти квартиру у Львові
- Не потонути й не згоріти. Як Львову адаптуватися до кліматичних змін
- Пелюстка до пелюстки. Як реставрують історичні брами у Львові. Фоторепортаж
- Як перемогти в Громадському бюджеті Львова. Приклад Залізничного району
- Не здаватися до останньої хвилини. Як стати переможцем Громбюджету Львова
- «Політика мене не цікавить». Маркіян Мальський про своє майбутнє в ЛОДА
- Те, чого ви не маєте знати. Що лишається за лаштунками Leopolis Jazz Fest
- Скільки разів «мінували» Львівщину та що робить із цим поліція
- Побороти затори. Що може змінити Інтегрована концепція розвитку у Львові
- Подарунок школі чи посаджене дерево. Як у Львові відзначать завершення навчального року
- Без нього не було б України. Львів'яни сумують за Маркіяном Іващишиним
- Олег Синютка: Шанси зараз стати міським головою Львова є у всіх
- Як пройшли дебати між Порошенком та Зеленським. Повна розшифровка. Оновлено
- Нам потрібні розумні люди. Андрій Пундор про візію та прорив Львова
- Чи мав право Порошенко заблокувати центр Львова: що каже закон
- Рушійна сила – мешканці. Як три роки поспіль вигравати у конкурсі Громбюджету Львова
- Проста ідея. Як перемогти в конкурсі Громадського бюджету Львова
- Чиста джерельна. Звідки потрапляє вода у крани львівських будинків
- Зелена лінія. Як планують з’єднати Сихів та центр Львова
- Що відбувається у Палаці Хоткевича та чому там знову не обрали керівника
- Зміни до трудового законодавства. Що це значить та чому Львівський ІТ Кластер проти
- Чи поїде моя пляшка на переробку або Що стримує львів’ян від сортування сміття
- Молодий і динамічний. Як Сихів стає конкурентом центральній частині міста
- «Про результат повідомимо згодом». Як працює Гаряча лінія Львова
- У білих халатах і з рентгеном. Як працюють львівські реставратори
- Портрет львівського туриста. Хто сюди їде і навіщо
- Відпустка за відпусткою. Хто дбає про Львів замість Садового
- На Різдво до Остапа. Як львівський художник зібрав у своїй квартирі триста колядників
- Зберегти не можна штрафувати. Як Львів охороняє історичне середовище
- Право на навчання. Як шукати помічника вчителя у Львові
- Як у Львові перероблятимуть сміття у добриво. Приклад Польщі
- Без цукру, без хліба немає обіду. Як змінити меню у львівських школах
- Метро та ІТ-курси для незрячих. Хто і як робить Львів кращим
- Заморожена Ряшівська. Чому три кілометри вулиці будують сім років
- Тарас Кльофа: Військові зараз мають усі медикаменти – їм бракує уваги
- Місто розумних та жорстких. Як регулюють світлофори у Львові
- Доглядачі коминів: як працюють львівські сажотруси. Фоторепортаж
- Фонтан і мобільна служба для хворих дітей. Які ініціативи потрібні Сихову
- Озеро та дорога на кладовище. Що хочуть втілити у Шевченківському районі
- «Бабки знають, під чим підписуються». Як пройшло обговорення реконструкції площі Довженка
- Спорт, спорт і ще раз спорт! За який проект проголосувати у Франківському районі
- Школа самооборони та нова музична апаратура. Чого потребує Личаківський район
- Червона доріжка для батюшки. Як живе церква Московського патріархату у Львові
- Окремий світ або все, що треба знати про поховання у Львові
- Дитмайданчики та тротуар для Лесі. Що нового хочуть зробити у Залізничному районі
- Обсерваторія, арфа та пригодницьке містечко. Проекти Громадського бюджету в Галицькому районі
- Бався, вчись, чекай на гроші. Чого навчила Нова українська школа за перші місяці
- Я прийшов — авта нема. Як у Львові забрати машину зі штрафмайданчика
- Різати не можна пересадити. Хто у Львові може зрізати дерева
- Пацієнта не цікавить слово «ймовірно». Як львівським закладам запобігти поширенню гепатиту
- Звірюка в короні. Скільки пам'ятників ЗУНР потрібно Львову
- Чому у Львові не живуть пінгвіни. Як містам підготуватись до кліматичних змін
- Гарячий і вологий. Яким може стати Львів через зміни клімату
- «Можна пагромче і на русскам». Як у Львові обговорювали громадський простір біля Палацу Хоткевича
- 60 грн на добу. Хто заплатив за турне Андрія Садового Україною. Інфографіка
- Як виглядають перші класи львівських шкіл перед 1 вересня. Фото
- Знайти квартиру у Львові: 5 шахрайських схем і як їх оминути
- Архітектура Незалежності. Що Львів втратив і здобув за 27 років
- Виграти і чекати. Чому втілення проектів Громадського бюджету розтягується на роки
- Дістати колію з кущів. Чи поїдуть електрички на Знесіння та Личаків
- Історія ремонту вулиці Личаківської у датах і цифрах. Візуалізація
- Перший раз у нову школу: за що платитимуть батьки першокласників
- Ігри розуму. Як рекордна кількість вступників змагається за ІТ-місце у Львові
- Мистецтво не може бути ворожим. Чому зникають львівські радянські мозаїки
- «Та набийте їм морди»: як пройшли слухання щодо будівництва сміттєпереробного комплексу у Львові
- Як починалося IT у Львові. Історичні фото
- Як працює перша державна сортувальна станція на Львівщині
- Вудка замість риби. Що таке соціальний бізнес та чому ним займаються у Львові
- Чи потрібен Львову приватний пологовий будинок
- Знайти відьму та спалити. Як минули слухання про будівництво приватного пологового у Львові
- Великий Львів. Чи зможе місто об’єднати приміські села і розширити свої межі
- (Не)довести Львів до межі. Навіщо місту План сталої мобільності
- Таблетки для історії. Чи збереже Львів ще одну старовинну аптеку
- Як у Львові працює центр «всиновлення» тварин
- Друга цісарська. Одна з найстаріших шкіл України цьогоріч святкує 200-річчя
- У гості до пана Едзя: чому у Львові не вистачає громадських туалетів
- Львів спить, Шептицький працює. Репортаж з першої цілодобової бібліотеки
- Спортивний інтерес. Чому львів'яни неохоче займаються спортом
- Наукові туристи. Як Львів заробляє на конференціях
- Обранці на мільйон. Рейтинг найбагатших і найбідніших народних депутатів Львівщини
- Львів’яни не поспішають сортувати. Репортаж зі сміттєсортувальної лінії у Львові
- Зміниться багато. Як реформують медицину за межами Львова
- «Любовь всєгда права». Як у львівських кнайпах і далі крутять російську музику
- Тарадайки та пижики: на чому їздили львів'яни. Історія у фотографіях
- Трамвай, веломаршрут чи стадіон. Що насправді треба Винникам і Львову
- Скромні та багаті. Що задекларували нардепи-мажоритарники Львова