Фото: Ганна Аргірова
Тут ростуть гранат і кава. Як у центрі Львова працює таємний ботсад
Таємний сад
Майже сто років тому тут, на вулиці Пекарській, був пустир, а недалеко починалася Полтва. Річку закопали, а от пустир перетворився на таємний ботанічний сад, який заклав професор Тадеуш Вільчинський у 1927-28 роках. Майже через століття тут можна знайти гранат і кавові зернята, аргентинський мате та рослину, яку використовують, щоб чай мав смак бергамоту. Якщо бути дуже уважним, то вдасться віднайти забуті смаки дитинства – рослини із запахом мікстури від кашлю або чорниці, які ростуть лише у бабусі в селі. Тут є навіть різні види м'яти, завдяки яким роблять жуйки з різними відтінками м’ятного смаку.
Початок стежки у ботсад
Таємним цей ботанічний сад є тому, що тут не влаштовують дні відкритих дверей, а у туристичних довідниках немає «Ботсаду на Пекарській». Повз нього можна пройти і не помітити. Хоча локація не така вже й таємна, а фіртка майже завжди відчинена.
Ботанічний сад Львівського медичного університету імені Данила Галицького розташований на вулиці Пекарській поблизу головного корпусу університету. Це – єдиний університетський ботанічний сад в Україні, який має таку велику колекцію лікарських рослин – понад 1200 видів.
Читайте також: Не лише Полтва. Львів міг би бути містом 400 озер
Одного разу до саду завітала група маленьких школярів. «Я їм показав черемшу, а поблизу неї був невеличкий кущик із червоними ягідками. Так от, це смертельно-отруйні ягідки», – розповідає директор ботанічного саду Ростислав Гулько. – «Я не встиг обернутися, як діти почали жувати ті листочки», – із переляком досі згадує він.
Тож з тих пір екскурсії у ботанічному саду не проводять.
«Хіба якщо дуже хочуть, і я матиму вільний час», – усміхається директор.
Ростислав Гулько на фоні аміністративного корпусу ботсаду
У самому ж університеті Ростислав Гулько майже 60 років.
«Але не у саду», – уточнює він, – «бо у той час я хіба що лопатою міг тут махати».
Він поправляє свою червону краватку, яка губиться поміж країв зручної куртки. У 1960 році він прийшов сюди вчитися і незабаром почав працювати.
«Таких вже мало в інституті, як я», – говорить він маючи на увазі свій досвід роботи.
Багато років Ростислав Гулько пропрацював доцентом кафедри та керівником курсу ботаніки. Але за вислугою років йому запропонували опікуватися ботанічним садом, яким він займається вже десять років.
Читайте також: Амбасадори Твого міста. Творець молекул для ліків
Директор ботсаду працює над тим, щоби поповнювати збіднілу після радянських часів колекцію різними видами рослин з усього світу. Дістає їх по-різному, але переважно допомагають друзі-науковці. Насіння пан Ростислав зберігає у невеличкій хатинці.
Частина приміщень – це аудиторії, де студенти роблять лабораторні роботи. Є ще три кімнати, поєднані між собою, – це кабінет директора. Хоча він радше схожий на невеличку квартирку, ніж кабінет. Гулько зберігає там купу книг з ботаніки, документи, насіння, а на одній з поличок навіть є шматок протиракового грибу, який росте на березі.
Відданий садівник
На початку ХХ століття Львів був містом, де упродовж двох десятиліть між світовими війнами творилась культура і наука. Зокрема, тут відбувається бурхливий розвиток історії природних наук. Безпосередній стосунок до цього має флорист та ботанік, професор Тадеуш Вільчинський. Саме він у 1927 році заклав ботанічний сад, у якому сто років опісля вчитимуться студенти з усієї України.
Тадеуш Вільчинський народився у 1888 році у польському селі Хотова, але свої студентські роки вирішує провести у Львові, тож переїжджає до міста, в якому врешті проведе своє життя.
Тадеуш Вільчинський (1920 рік)
Ботаніка завжди була пристрастю Вільчинського. Професор мав групу студентів-фармацевтів та викладав для них ботаніку з точки зору медицини. Після деякого часу роботи він зрозумів, що студентам потрібен сад з лікарськими рослинами. Саме це підштовхнуло його викупити всю територію від головного корпусу університету на Пекарській аж до Личаківського цвинтаря. Це було шість гектарів землі.
Вільчинський звозив сюди рослини з усього світу: і лікарські, і декоративні. Навіть такі, що на той момент не мали лікарського значення на цих землях. Наприклад, гінгко дволопатеве з Японії, яке досі росте у львівському ботсаду. У європейську медицину ця рослина зайшла нещодавно – лише років тридцять тому.
В університеті розповідають, що збирати насіння Тадеушу Вільчинському допомагала його кохана, яка колись його зрадила, а потім виїхала за кордон. Поступово професор наповнював усі свої шість гектарів рослинами з різних куточків світу: з Японії, Канади, Австралії, Аргентини та інших. Окрім того, він збирав гербарії, багато працював у Карпатах – фотографував тамтешні рослини і привозив їх до свого саду.
Тадеуш Вільчинський зі студентами (1950 рік)
Коли почалася Друга світова війна, то в будиночку в ботанічному саду, який майже через сто років стане кабінетом Гулька, Тадеуш Вільчинський переховував деяких євреїв-професорів, а також родичів своєї дівчини, яка так і не стала його дружиною.
У цьому приміщенні, окрім студентських лабораторій, нагорі є шафи із таємною засувкою та сховком за ними. Саме там, найвірогідніше, і ховав Вільчинський євреїв під час війни.
Уже після війни Тадеуш став професором і першим деканом фармацевтичного факультету Львівського медуніверситету.
«Він був справжнім вченим й ентузіастом. Тадеуш Вільчинський високо цінував ботаніку, попри все інше. Це була його любов, він так відчував життя», – такі спогади збирає про Вільчинського польський культуролог Кшиштоф Дуда, який пише про львівського ботаніка книгу.
Дуда розповідає, що Вільчинський працював у ботанічному саду та університеті до 1963 року. Він пішов, бо виявилось, що сад, який поляк закладав з великими науковими цілями, університет підтримувати не хотів – ні матеріально, ні морально. Водночас орієнтовно в ці ж роки територія саду починає різко зменшуватися. Колись куплену Вільчинським територію для ботанічного саду вже радянський медичний університет починає забудовувати гуртожитками та новими корпусами. Ботанічний сад повільно, але впевнено втрачав свої гектари.
Решту життя Тадеуш Вільчинський прожив у своєму другому будинку на вулиці Черемшини, який знесли у 2016 році. Поховали видатного науковця, який помер у 1981-му, на Личаківському цвинтарі.
Ростислав Гулько згадує, що після смерті професора сад почав ще більше занепадати.
«Ми найбільші вороги самі собі», – каже він.
У кінці XX століття сад втратив не лише гектари, але й велику кількість цінних видів рослин, які колись звозилися з усього світу.
Читайте також: Як змінилися фонтани Львова упродовж ста років. Фото до і після
Чому сад під загрозою зникнення
До приходу нинішнього директора велика частина колекції Вільчинського вже була знищена, а з шести гектарів саду залишилося лише півтора. Відновлювати територію Ростислав Гулько взявся разом зі студентами. Тепер на практику сюди приходять не лише з медуніверситету, а й з «Львівської політехніки», Лісотехнічного університету, а також з університетів Івано-Франківська і Тернополя. Такий спеціалізований ботанічний сад лікарських рослин в Україні лише один. І він у Львові.
«Сад наш за площею малий, зате за кількістю видів великий», – хвалиться директор. – «Тут є 1200 видів декоративних, лікарських та навіть біблійних рослин. Останніх – орієнтовно 80 видів. Для порівняння, у Чернівцях відкрили сад біблійних рослин, але там їхня кількість значно менша».
У Львові є ще один університетський ботанічний сад з багатою колекцією рослин – в ЛНУ ім. І.Франка. Але Гулько зазначає, що їх не можна порівнювати.
«Різниця не лише у віці, а й у території самого саду. По-перше, в ЛНУ сад набагато більший, а по-друге, на його утримання йде багато коштів», – каже він.
На цей ботсад виділяють кошти з бюджету медуніверситету. Але найчастіше директор змушений просити, щоби для саду купили хоча б півмішка добрив.
Кшиштоф Дуда розповідає, що в польських університетах кожен факультет чи інститут має окремий «науковий бюджет». Ці гроші вкладають в інновації та наукові дослідження. Якби в Україні була така система, то ботанічний сад міг би фінансуватися з такого бюджету, адже тут не лише роблять лабораторні роботи чи заготовляють інгредієнти для різних ліків, але й пишуть дисертації.
«Такий сад неможливо оцінити фінансово, бо кожна рослина тут цінність», – говорить Гулько.
Наразі штат ботанічного саду нараховує декілька людей: агроном, кілька робітників, директор. І собака. Гунько зазначає, що при такому штаті та площі мати заробіток від саду та утримувати самих себе неможливо: «По-перше, це заборонено. По-друге, для цього треба плантації, а не кілька гектарів».
Територія парку з кожним роком стає все меншою. Якщо дійти до крайньої межі саду, то можна побачити високу гору, яка визначає кінець парку. Насправді ж це не гора, а насип, який з кожним роком стає все вищим. Це на ботанічний сад «наступає» Львівська обласна клінічна лікарня. Гулько пояснює, що таким чином розширюють місця для паркування. Шлях із зеленої оази до парковки лежить якраз через цю гору.
Якщо ж пройти трохи далі, можна помітити, що літерою «г» парк відмежований іншим парканом, уже невисоким. Ставши навшпиньки можна зазирнути за нього і побачити стрілковий тир, розташований на колишній території ботанічного саду. Тепер там стріляють з лука.
Ростислав Гулько продовжує вкладати всі свої сили в розбудову та благоустрій ботсаду. Наступного року в університеті збираються святкувати 90-річчя від моменту заснування ботанічного саду. Тож Ростислав Гулько планує провести спільну з Польщею конференцію, яка проходитиме і в Кракові, і у Львові.
«А з мого кабінету ми зробимо кімнату-музей. Тут же не дарма три кімнати, з'єднані між собою – тут спав, їв, працював та жив Вільчинський», – натхненно розповідає директор і з усмішкою уточнює: «Маю вже навіть табличку».
Ганна Аргірова
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери