Фото: Олег Дорожовець, Христина Дорожовець, VisitEger
Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
Чому варто
До Угорщини зазвичай їдуть у Будапешт. І це зрозуміло. Будапешт – одне з найгарніших міст Європи. Еґер не дасть тієї пишноти й розмаху. Але їх і не варто порівнювати. Це як стадіонне шоу й акустичний концерт. Еґер створений для іншого. Щоб утекти з мегаполісу, освідчитися в коханні, зустріти старість, перевітрити мозок… Зрештою, відвідини Будапешта й Еґера легко поєднуються в одній мандрівці.
Шлях
В Угорщині нині одні з найм’якших карантинних вимог у Європі. Зокрема, українці, котрі в’їжджають сухопутним транспортом, взагалі не повинні надавати будь-яких довідок про Covid-19. А ті, хто прилітає, мають показати на кордоні сертифікат про вакцинацію (будь-якою вакциною, хоч і китайським Коронаваком) або негативний ПЛР-тест. Усередині країни маскового режиму більш-менш дотримуються, але про сертифікат за всю подорож спитали тільки раз, у будапештській опереті.
До Еґера можна добиратися і потягами, й автобусами. Але з перельотом через Будапешт буде найшвидше і найдешевше. Ryanair літає зі Львова двічі на тиждень (щосереди і щонеділі). Ціна – цукерка: квитки бувають по 8 євро в один бік, хоч частіше – по 10, 13, 16 євро. Тривалість польоту – година. Єдина незручність – до Будапешта рейс прибуває майже опівночі. Проте шанси встигнути на останній автобус до міста непогані. Нумерується він 100Е, відходить о 01:05, посадка одразу при виході з летовища (зліва). Автобус курсує як експрес і має лише три зупинки у центрі – Deák Ferenc, Astoria, Kálvin tér. Усі вони суміщені зі станціями метрополітену. Вибирайте собі найвідповіднішу. А детальна шпаргалка про будапештський громадський транспорт зі схемою – он за цим лінком.
Вартість проїзду на 100Е – 900 угорських форинтів, це трохи менше ніж 3 євро. Платити можна безпосередньо в салоні, зокрема й картою (щоб не міняти валюту на форинти за невигідним аеропортівським курсом). Тут принагідно зазначимо, що Угорщина на євровалюту не перейшла: це благотворно позначається на цінах, але змушує постійно вмикати внутрішній калькулятор. Тому надалі будемо вказувати уже приблизно сконвертовані у євро ціни. Зрештою, значних незручностей туристам це не створює. Оскільки у 99% випадків можна розрахуватися платіжною карткою. Але якийсь дріб’язок у форинтах усе ж варто мати.
Так-от, до головного будапештського вокзалу Keleti, звідки відходять потяги на Еґер, найпростіше доїхати на метро або ж дійти за 20-25 хвилин пішки – від згаданої вище зупинки Astoria по прямій вулицею Rakoczi. Електрички до Еґера курсують щогодини (тут вам – розклад). Квиток коштує неповних 8 євро. Придбати його можна онлайн чи у вокзальній касі. Потяг – просто мрія українських приміських колій. Чистий, теплий, напівпорожній і з вайфаєм. Менш ніж 2 години – і ви на місці.
Дах
Еґер – місто гостьових домів та апартаментів. Порядний дабл можна знайти в межах 25 євро за ніч, хоч би й через пошук у Booking, не потрібно нічого вигадувати. Крім того, обширний перелік приватних помешкань є на місцевому туристичному порталі Visiteger (як, до речі, багато чого іншого корисного). Вибираючи житло, варто лише припильнувати, щоб вас не закинуло кудись на задвірки. Для цього знайдіть на мапі Еґера два головні орієнтири – Замок і Базиліку. Усе, що в радіусі між ними і поблизу, – це і є центр. Тут і шукаємо дах над головою.
Якщо хочеться пожити кілька днів в автентичному й атмосферному місці – кращого, ніж невеликий сімейний готель Senator haz (Дім Сенатора), не знайти. Так, тут ціни стартують від 50 євро за ніч. Але крім сніданку й великої ванни у цінник входять і враження. Ціла будівля – від фоє до горища – нашпигована різноманітними антикварними дрібничками: мереживо, посуд, меблі, картини, декори. І все це можна помацати і навіть покористуватися, попити каву за сенаторським столом, почитати книжку під вінтажною лампою…
Видовища
Головне природне диво чи не всієї Угорщини знаходиться за 6 кілометрів від Еґера у сусідньому селі Еґерсалок. Уявіть собі курган (приблизно 20 на 20 метрів), увесь обліплений застиглим воском. Проте це не віск, це соляні породи, які тисячоліттями вимивають з-під землі гарячі джерела і які закам’яніли химерними патьоками. Відповідно над цією соляною горою постійно висне гаряча пара. А поруч ще одне утворення, поверхня якого вкрита звивистими терасами, які піднімаються вгору каскадами.
Хто бував у турецькому Памуккале, той погодиться, що Еґерсалок – це його зменшена копія. Безпосередньо на пагорб заходити заборонено. Його можна оглянути згори, прогулявшись підлісовою стежкою, або допливти до підніжжя з термального комплексу Saliris, збудованого поряд у 2007 році. У складі фешенебельного резорту – 17 басейнів з температурою води від +12 до +36. Тут можна й оселитися. Але навіщо? Це дорого і недоцільно. Термали відкриті й для сторонніх відвідувачів. Квиток на весь день коштує майже 20 євро, на 3 години (а цього вистачає) – приблизно 13 євро, вечірній (після 17.00) – 7 євро. Більшість басейнів закриті, але є кілька просто неба. Це найекстравагантніше, особливо взимку. На схилах лежить сніг (якщо лежить), навпроти парує соляна скеля, і ти, такий, млієш у теплій ванні. До Еґерсалока з еґерської автостанції приблизно раз на годину ходить автобус № 3450. Розклад можна задати на цьому сайті: menetrendek.hu. Проїзд – 250 форинтів, тобто менше одного євро.
Ще одні термали, обов’язкові для відвідин, дислокуються у самому Егері. Це Турецькі купальні (вул. Fürdő, 3-4). Закладені ще в XVII столітті, вони досі функціонують за призначенням і зберегли історичний формат. Заходиш досередини й опиняєшся десь у серіалі про Роксоляну і Величне століття. Найбільш імпозантним є центральний басейн з радоновою водою, накритий типовим східним куполом, а стеля вистелена дрібнюською мозаїкою, що імітує позолоту. Ще один величезний плюс – камерність. В Еґерсалоку, звичайно, масштаби більші, але там бовтається кілька сотень людей нараз, а тут ми не налічили і двох десятків. Почуваєш себе майже як у приватному спа. Та й ціни приємніші: звичайний квиток – у межах 7 євро, вечірній (а це найвідповідніший час) – менше ніж 3 євро.
Турки пробули в Еґері 91 рік. Це навіть менше, ніж в інших регіонах Угорщини. Але слід по собі залишили чи не найпомітніший. Ось він у вигляді витонченого, під 40 метрів, мінарету стовбичить посеред міста.
Мечеті поруч давно нема. А мінарет у гордій самоті проштрикує небо. За переказом, після окупації міщани хотіли зруйнувати османський символ, але навіть 400 впряжених волів не могли його звалити. А потім втрутився еґерський архієпископ і велів зберегти пам’ятку, тільки на вершечку встановили хрест. Нині на балкон мінарету можна піднятися за 3 євро, але це розвага не для схильних до клаустрофобії. Нагору веде 98 крихітних сходинок у вузькому замкнутому просторі.
Власне, боротьба з турками стала тою доброю глиною, з якої Еґер зліпив свою легенду. У 1552 році залога місцевої фортеці на чолі з комендантом Іштваном Добо понад місяць утримувала наступ бусурманів, що в десятки разів переважали числом. Урешті-решт ті втомилися, замерзли і відійшли. А місто ще 50 років втішалося волею. На початку ХХ століття письменник Гейза Гардоні написав роман про ці події, який став бестселером, а оборона Еґера – національним міфом.
На місці старих мурів, які майже запалися в землю, відбудували потужний фортифікаційний комплекс (будова триває й досі). І нехай про його правдоподібність можна сперечатися, але мальовничості й героїчної постави місту Замок, безумовно, додає.
І стимулює внутрішній туризм до місць бойової слави. Характерно, що іноземних туристів у місті не так і багато, більшість гостей – самі ж угорці. Вхід на територію замку – 7 євро, у понеділок і для відвідувачів віком до 26 років – удвічі дешевше.
Із Замкової гори чудово видно усе середмістя, зокрема, й білу квадратну вежу на протилежному краю. Тепер нам туди. Це Магічна вежа. Вона увінчує еталонно бароковий корпус місцевого університету, який усі за старою звичкою називають Lyceum. Сміливо заходьте в університетську браму.
За нею – ціла колекція фізичних явищ та ілюзій. Уже в холі, якщо тупнути по підлозі у правильному місці, можна викликати штучну луну. Далі підіймаємося на третій поверх в архієпископську бібліотеку з чудовими інтер’єрами. По-перше, у ній зберігається понад 20 тисяч стародруків. По-друге, багаті розписи на стелі є оптичним обманом, який вивищує приміщення на 5-6 метрів угору.
Прямуємо за вказівниками до самої вежі. По дорозі можна розхитати маятник Фуко, позаглядати у стародавні телескопи, потримати в руках скляну кулю, всередині якої бушують електричні розряди. І от ми майже на самому вершечку, де в темній-темній кімнатці зберігається головний скарб – одна з найкращих у світі камер-обскура. Ця камера – гібрид перископа і проєктора. За допомогою збільшувальних лінз і спеціальних важелів з кімнати можна спостерігати за всім, що діється внизу у місті. Камера здатна розвертатися на всі 360 градусів, а зображення проєктуються на гладкому білому столі з підсвіткою. Чіткість настільки висока, що можна розпізнати номерні знаки автомобілів. За вхід у Магічну вежу потрібно заплатити 5 євро, студентам – 3,5 євро.
Недалеко звідси, на вулиці Csiky Sándor, 30, є ще одна брама, яку ніяк не можна оминути. І це, мабуть, найбільша несподіванка в Еґері. Саме тут діє музей, присвячений творчості гурту Beatles – Egri Road, який входить у неофіційний Топ-5 аналогів у світі. Збірку уже кілька десятиліть наповнюють та утримують троє місцевих ентузіастів. Один із них, Габор Петерді, і провів нам коротку екскурсію. Чого тут тільки нема. Волосся Джона Леннона, барабанні палички Рінго Старра, клаптики постелі, на якій музиканти спали, й обшивки сидінь автобуса, яким вони їздили в турне, та ще багато подібних артефактів. А також сотні платівок, постерів, фото й газетних вирізок. У музеї можна приміряти клубний костюм сержанта Пеппера, заглянути в нутро жовтої субмарини чи заграти свою версію котрогось із бітлівських хітів на електрогітарі.
Хліб і вино
Почнемо, мабуть, із вина. Багата на мінерали вода й нехарактерний для Угорщини горбистий ландшафт дають змогу культивувати тут виноград з оригінальними смаковими якостями. Тож Еґерський регіон щедрий на цікаві локальні вина. Але коронною маркою є еґерська «Буйволяча кров» – Bikaver. Це насичене червоне вино на рівних конкурує за лідерство в Угорщині з більш відомим у нас токаєм. Скуштувати «крові» можна всюди: ресторани, бари, дегустаційні зали й винні крамнички на кожній центральній вулиці. Увесь Еґер буквально стоїть на грибниці підземних льохів, де зберігали вино. Вони і під архієпископським палацом, і під замком, і під приватними садибами. Місцева мешканка розповідала, як у дитинстві могла пробратися цими ходами з-під свого житлового будинку в сусідній квартал.
Але навіть серед цього винного моря є острів, де концентрація винарень зашкалює. Зветься місцина дуже романтично – Долина красунь. Хоч в угорському варіанті ви навряд чи вимовите цю назву – Szépasszonyvölgy. Отже, знаходимо неподалік від Базиліки вулицю з такою назвою і хвилин 20 прошкуємо в сам кінець.
Вулиця виводить на околицю Еґера, де в затишній долині колом, стіна до стіни, вистроїлися винарні. На око їх 30-40. Ми відвідали лише кілька. З-поміж них найбільше до душі припав бар Ostoros (з борсуком на вивісці). У них розлога винна карта, стильний інтер'єр і найсимпатичніші сомельє. А ще у суботу в Еґері курсує спеціальний винний автобус, на маршруті якого 8 локацій. Оплачуючи проїзд (приблизно 6 євро), ви отримуєте купони, які надалі можна використати як плату за дегустацію чи купівлю вина. Детальніше, як це працює – тут.
Годують в Еґері так само щедро, як і напувають. Основні осередки харчування зосереджені на центральній площі Dobó ter та вулиці Szechenyi, що пролягає повз університет та архієпископський палац. В обідню пору тутешні ресторани навперебій пропонують комплексне меню за 4-5 євро. До складу входить перше, друге і салат або десерт. До вечора ходиш ситий. Із винаходів угорського фастфуду варто звернути увагу на кюртош-калач та дьозгомбоч. Перший – це випічка у вигляді порожньої трубки великого діаметру, посипаної зверху різними додатками. Добрі кюртоші випікає артистичний хлопець на вулиці Szent János. Під його віконечком завжди топчуться покупці. Дьозгомбочі ми засікли на вулиці Szechenyi у не надто помітному закладі під назвою Falank Fanni. Це гігантські парові булочки з начинкою і підливкою. Дуже поживно і дуже солодко.
Щодо смачних сувенірів додому – рекомендуємо еґерські марципани. У місті є свій Марципановий музей, який створено силами фактично однієї людини – кондитера Лайоша Копчіка. Головний шедевр – барокова кімната в натуральний розмір, повністю виготовлена зі солодкого матеріалу. Крім двох речей – дзеркального скла і скрипкових струн. Надивувавшись експонатам, затоварюєтеся марципанами у крамничці навпроти.
Бюджет
Ми порахували, що 300 євро впритул, але вистачає, щоб удвох провести 4 дні в Еґері. Не на широку ногу, але й не в режимі жорсткої економії. Сума покриває дорогу (переліт до Будапешта й повернення, потяги-автобуси в Угорщині), недорогий апарт, повноцінні обіди щодня, вино в помірних кількостях, 2 походи в термали, 2 походи в музеї. Це така програма-мінімум. Будь-які додаткові витрати – це вже ризик виходу за 300-єврові рамки. Проте перебір не буде аж надто відчутним. Бо рівень цін у закладах харчування чи супермаркетах не надто випереджає український, а за деякими позиціями навіть відстає.
Олег Дорожовець, Христина Дорожовець
Фото авторів і VisitEger
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку