Люди Твого міста: Андрій Худо про Львів емоційний

5211 0
Червоний диван, червоні стіни – такою, здавалося б, напруженою є атмосфера у кабінеті відомого львівського ресторатора, співзасновника Холдингу емоцій «!FEST» Андрія Худо. Однак розмова з Tvoemisto.tv була дружньою і невимушеною. Андрій Худо поділився спогадами з дитинства, а також розповів про харизму Львова, креативний простір, ставлення до критики, вдачу та інтуїцію.

Про дитинство 

 Я – корінний львів’янин, насамперед - в душі. Народившись у цьому місті, змалку відчув його атмосферу і неповторний шарм. Правда, Львів тоді був просякнутий радянськістю. Не було такого широкого спектру ресторанів, натомість був гострий дефіцит товарів та послуг. Щоб купити морозиво в дитячому кафе на вулиці Володимира Великого, мені доводилось простоювати у довжелезних чергах.

Ще дитиною я зрозумів, що Львів – це моє місто. Жодного разу навіть не замислювався над тим, чи виїжджати звідси (хоч можливості були!). Мені завжди хотілося навчатись і працювати саме у Львові, серед людей, котрі тут мешкають. Так, власне, і сталося – ми з однодумцями започаткували ресторанний бізнес, націлений, по суті, на популяризацію міста. Часто навіть доводилось чути, що ресторанні заклади Холдингу емоцій «!FEST» стали брендом Львова. Це не лише приємно тішить, а й покладає величезну відповідальність.

 

Про улюблені місця у Львові

У Львові є чимало місць, які мені подобаються. У юнацькі роки ми з друзями часто прогулювались центром міста, потім сідали на трамвай «двійку» і їхали аж до кінцевої зупинки. Там виходили і прямували до Алтайських озер, гуляли в парку, спілкувались і веселились. Ці місця для мене є рідними, часом здається, що я знаю їх, як своїх п’ять пальців.

В центрі ми гуляли, зазвичай, проспектом Свободи. Він тоді чомусь вважався більш «центральним», ніж площа Ринок. Зараз, як бачимо, все навпаки. Сьогодні я теж люблю прогулюватись історичним центром. Коли там ідеш, обов’язково зустрінеш когось зі знайомих. Разом ви йдете на каву чи пиво, спілкуєтесь, обмінюєтесь думками, дискутуєте. Саме у такому невимушеному спілкуванні я завжди черпаю натхнення на нові проекти, знаходжу свіжі ідеї, наштовхуюсь на альтернативні думки. Взагалі мені комфортно у Львові. Не впевнений, чи працювалось би мені так добре в якомусь іншому місті.

Про «європейський Лас-Вегас»

Свою неповторну харизму Львів здобув ще наприкінці XIX століття, за часів Австро-Угорщини. З початком нафтовидобутку у місті почали «крутитися» гроші. До того ж Габсбурги лояльно ставились до Львова і також впроваджували тут свої інфраструктурні проекти. Тож міська економіка до війни була орієнтована на сервіс. У місті було чимало ресторанів, готелів, кабаре, казино і навіть будинків розпусти. Це був своєрідний «європейський Лас-Вегас».

 

З приходом «совєтів» майже вся інфраструктура була зруйнована. Почалось будівництво великих заводів і фабрик, а на роботи стали зганяли до міста селян. Тоді Львів суттєво змінив своє обличчя, став по-радянськи сірим, симетричним і нецікавим.

Сьогодні наше місто повертає собі звичний вигляд. Сюди знову модно приїжджати заради розваг. Я не бачу у цьому нічого крамольного – хіба погано те, що люди повертаються зі Львова з позитивними емоціями та купою приємних спогадів?

Про гостинність галичан

Перш ніж започаткувати бізнес, ми з Юрком Назаруком та Дмитром Герасімовим довго думали над визначенням концепції своєї роботи. А оскільки основною ознакою ментальності галичан є гостинність, то ми вирішили використати її у своїй справі. Наш ресторанний холдинг – це, по суті, індустрія гостинністі. Погодьтесь, у Львові завжди любили і шанували гостей. Я й сам мало не щодня якщо не іду в гості, то приймаю їх у себе. Такі ми вже є, галичани.

Львів – гостинне місто, харизматичне, емоційне. Тому ми й назвалися холдингом емоцій. Це той фактор, за яким впізнають Львів на мапі світу, через який їдуть спеціально сюди. Ми є своєрідними чарівниками – даруємо людям позитивні емоції (сміється).

 

Про правило «трьох місяців»

Засновники та натхненники Холдингу емоцій «!FEST» - дуже динамічні люди. Вони швидкі, оперативні, постійно працюють на випередження. Часом мені здається, що ми були б непоганими автогонщиками – що-що, а тиснути на газ ми вміємо (сміється). У впроваженні задумів користуємось правилом «трьох місяців» - саме стільки часу виділяємо на реалізцію нового проекту. Однак над останнім – рестораном-пивоварнею «Правда» - працювали понад півроку. Цей проект вимагав більших зусиль. Але наш рекорд – це друге відновлення Першої грильової ресторації «М’яса та справедливости». Заклад фактично з нуля ми створили за десять з половиною днів.

Про правило «одного автобуса»

У нас дуже велика команда. Це понад 1650 працівників. Саме завдяки цим людям ми рухаємося вперед і реалізовуємо нові проекти. Для обміну досвідом та невимушеного, дружного спілкування «без краваток» раз на рік ми збираємо свій топ-менеджмент і їдемо у подорож – чи то в Карпати, чи в Австрію або ж в Італію. Головне – аби усі вмістились в один автобус. Це 33 місця. Як на мене, кістяк компанії має нараховувати саме таку кількість людей. Під час цих поїздок ми спілкуємось, обмінюємось досвідом, враженнями, дискутуємо. Адже в робочій атмосфері у нас немає для цього достататньо часу. У такому спілкуванні – скажімо, біля вогнища за келихом вина – народжуються нові креативні ідеї. Тому такі поїздки – невід’ємна складова нашого бізнесу. Керівники, котрі мало спілкуються зі своїми підлеглими, – приречені на невдачу.

 

Про локалізацію

Ресторани мають «дихати» тими місцями, в яких вони розташовані. Хороші ресторатори вміють на цьому «зіграти» - використовують у концепції своїх закладів місцеву історію, традиції, культуру, легенди. Коли ми озброїлися цією «фішкою», за нами впіймали хвилю і інші бізнесмени Львова. І це добре, адже конкуренція не шкодить гостям міста, навпаки – дає їм ширший вибір.

Мені подобаються заклади, котрі дивують своїх гостей, дарують їм той «Wow!-ефект». От, скажімо, «МакДональдс» - це технологічно хороший ресторан швидкого харчування. Але я не отримую особливого задоволення, перебуваючи в ньому. Саме тому ми маємо на меті створення концептуальних авторських ресторанів. Ними важко керувати, їх важче підтримувати. Але лише про такі заклади із захопленням розповідатимуть друзям і знайомим. А це, повірте, варте зусиль.

 

Про креативний простір

Одним з наших наступних проектів є «FEST Republic». Ми створюватимемо свій креативний простір. Це буде своєрідне місцечко з офісами і майстернями. Будемо запрошувати молодих креативних людей, які там працюватимуть, генеруватимуть ідеї, обмінюватимуться досвідом. Відкриття «FEST Republic» заплановано цьогоріч у травні. Містечко буде розташоване в районі Високого замку. Хотілося б, щоб воно стало українською Силіконовою долиною.

 

Про вміння слухати

Бізнес навчив мене тверезо сприймати критику. А критикували нас доволі часто, постійно висловлювали зауваження, звертали увагу на недоліки. Найчастіше критика була недоброзичливою. Сьогодні я намагаюся відділяти конструктив від словесної полови. Головним критиком для мене є не конкурент чи якийсь визнаний експерт (хоча їх думка теж важлива!), а гість, який відвідує мій заклад. Він голосує грошима. Це найоб’єктивна відповідь на питання, чи у правильному напрямку ти рухаєшся. Я завди намагаюся слухати своїх гостей, мені важливе кожне їхнє слово. Спілкування з відвідувачами не раз допомагало мені зробити правильний вибір.

 

Про інфраструктуру

Важко назвати Львів ідеальним містом для ведення бізнесу. У нас ще дуже часто виникають проблеми через малорозвинену міську інфраструктуру. От, приміром, Львову катастрофічно бракує просторого конгрес-холу для проведення конференцій, симпозіумів та форумів. Таке приміщення суттєво поліпшило б становище ділового туризму.

По-друге, хотілося б, аби у місті започатковувались нові фестивалі, котрі залучали б туристів не лише з України, а й з усієї Європи. Відповідно це позитивно впливало б на розвиток ресторанного бізнесу. До прикладу, Львів себе чудово позиціонує своїми джазовими фестивалями, на які приїжджають музиканти і меломани з найвіддаленіших куточків світу. Гадаю, Львову варто розширюватись у фестивальному напрямку, для цього тут створено чимало можливостей.

 

Про вдачу та інтуїцію

Успіх нашої компанії залежить від трьох компонентів – проривної ідеї, перевіреної команди та оптимального бізнес-плану. Важливими є також вдача та інтуїція. Завдяки цим складовим майже всі наші проекти влучали в «десятку». Принаймні жоден з них не був збитковим.Далі лише знадобиться наполегливість та реактивна швидкість – і успіх обов’язково прийде.

 

Про віру у себе і в свої сили

Я зажди був амбіною людиною. Ставив перед собою якнайвищу планку і в жодному разі її не опускав. У 2006-му Юрко (Юрко Назарук, співзасновник холдингу «!FEST» - Авт.) розповів про ідею «Криївки». Ми тоді так загорілись, що через рік наполегливої праці заклад вже приймав перших відвідувачів. Зізнаюсь чесно, й через вісім років у бізнесі наші очі досі не згасають. Від першого до наразі останнього проекту – від «Криївки» до пивного театру «Правда» - ми кайфували від роботи. Цей драйв, з яким ми працювали, не передати словами. Робота тривала і вдень, і вночі, ніхто не жалівся на втому. Головне, як на мене, – вірити в себе, вірити у свої сили, не втрачати душевної молодості і повністю віддаватись улюбленій справі. Якщо у тебе немає для цього ні сил, ні бажання – відійди в бік, звільни дорогу іншим.

Гадаю, наша праця увінчалась успіхом лише через те, що ми ніколи не ставили гроші вище мети. Нам важливіше було вразити гостя закладу, ніж отримати фінансову виручку. Ми не були меркантильними, ми були романтиками. Хоч прораховували все до дрібниць і не забували про раціо.

Текст: Орест Дрималовський. Фото: Марина Ансіфорова.