фото: Андрій Поліковський

фото: Андрій Поліковський

Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова

9443 0
Марію Музичук називають українською шаховою королевою. Вона народилася та виросла у Стрию, але вже давно почуває себе львів’янкою. У свої 23 роки вона є Міжнародним Гросмейстером та п’ятнадцятою Чемпіонкою світу з шахів серед жінок. Марія Музичук розповіла Tvoemisto.tv про те, хто її навчив грати у шахи, скільки годин вона присвячує цьому заняттю щодня, як святкує перемоги та переживає поразки, а також у якому віці в дитині можна розгледіти маленького шахіста.

Про «шахову» родину Музичуків

Батьки із самого початку вирішили, що шахи будуть моєю професією. Так воно і сталося. Тато і мама дуже добре грають у шахи та є Заслуженими тренерами України. Вони здебільшого працюють із дітьми як тренери в дитячо-юнацькій спортивній школі. Маю старшу на два з половиною роки сестру Ганну. Так само, як і я, вона є Міжнародним Гросмейстером. Батьки привчали нас до шахів в однаковому віці: спочатку – сестру, а згодом і мене.

Я дуже рано почала грати в шахи: граю з двох років.  Вочевидь, у такому віці мало що розуміла. Чесно кажучи, навіть не пам’ятаю, як це все відбувалося. Батьки розповідають, що мала дещо розсіяну увагу. Мені було приблизно 10 років, коли зайнялася шахами серйозно. Відтоді приділяю цьому по кілька годин на день.

У сімейному колі ми дуже рідко граємо між собою. Це не так цікаво. Із сестрою хіба що можемо розіграти бліц-партію на миття посуду (сміється). Більше люблю брати участь у звичайних турнірах, де вже відбувається серйозна боротьба.

Про юність, подаровану шахам

Я рідко відвідувала шкільні уроки, завжди мала індивідуальний графік, тож різні іспити здавала вже опісля своїх турнірів. Викладачі поблажливо до того ставилися, бо розуміли, наскільки це для мене важливо.  Я їм вдячна за це.  Перемога у Чемпіонаті України з шахів серед дівчат до десяти років дала мені можливість брати участь у чемпіонатах світового рівня. Це подарувало мені чимало сил.

Я багато чула від своєї старшої сестри про поїздки за кордон на різноманітні шахові турніри. Слухала і думала: «Коли вже і я нарешті туди поїду?» Так і сталося. Тішусь, що мені теж вдалося. Раніше до того ніколи не бувала за кордоном, тому неймовірно зраділа. Відтоді я щоразу намагалася грати якомога краще, викладатися на повну під час усіх турнірів: як українських, так і міжнародних.

Про «п’ять-шість годин» та способи відволіктися

Аби відчувати справжнє задоволення від гри потрібні результати. Треба вигравати, аби це стимулювало працювати над собою далі. Я приділяю шахам увагу щодня. По п’ять-шість годин. Часу на різноманітні хобі мені, на жаль, бракує. Хоча й люблю читати, проводити час із друзями, слухати музику. Це заспокоює.

Коли шахіст грає, він має бути повністю сконцентрований. Тож перед цим варто себе налаштувати. У кожного свій рецепт. Мені, наприклад, допомагає 20-хвилинна прогулянка до води перед партією. А після партії… це вже залежить від результату. Коли виграєш, тоді, звісно, маєш позитивні емоції й хороший настрій. Хочеться побути в компанії, аби поговорити, розповісти про успіхи. Коли ж результат негативний, то часом потребую побути наодинці, аби ніхто не тривожив. За 10 хвилин я «відходжу» від програної партії та вже можу нормально спілкуватися. Звісно, програші засмучують, але я не з тих, хто дуже перейматиметься після поразки.

Про емоції після перемоги та звання «Львів’янка року»

Після перемоги на чемпіонаті світу в мене було дуже багато емоцій. Усі їх навіть не описати! Пам’ятаю, як зробила свій останній хід, й мене одразу всі почали вітати. Довкола було дуже багато камер. Люди підходили й поздоровляли, кликали на інтерв’ю. Раніше у мене також було багато інтерв’ю. Але коли я прилетіла до Львова після чемпіонату світу, то побачила стільки камер, скільки не бачила до того. Вдячна усім, хто влаштував для мене такий сюрприз.  Дуже багато людей. Дуже багато квітів. Це незабутні емоції!

Одразу після чемпіонату світу чимало львів’ян упізнавали на вулиці, підходили та вітали. Це було приємно й неочікувано. Пригадую, як просто йшла по проспекту, а мене зупинила жіночка й запитала: «Це ви чемпіонка світу?» Відповідаю, що так. А вона: «Боже, яке це щастя! Я вас вітаю».

Було дуже приємно отримати звання «Львів’янка року». Це важливо для мене. Коли я жила в Стрию, то вже тоді знала, що навчатись буду у Львові. Налаштовувала себе, що поїду до Львова й буду тут жити. Вже давно почуваю себе львів’янкою. П’ять років навчалася у Львівському державному університеті фізичної культури. Освоїлась тут і дуже люблю це місто. Мені надзвичайно подобається проспект Свободи і площа Ринок. Це мої улюблені місця, де часто гуляю, проводжу час із друзями.

Про чемпіонат світу з шахів у Львові та нову чемпіонку-львів’янку

Після чемпіонату світу в Сочі у мене була зустріч із Петром Порошенком, під час якої я висловила бажання, щоб матч за звання чемпіонки світу з шахів серед жінок пройшов в Україні. Президент підтримав ідею. Я вважаю, що у Львові є всі можливості, аби гідно провести фінал чемпіонату світу з шахів, який відбудеться наступного року в березні 2016 року.

Хочу відзначити, що недавно у Львові з’явилася ще одна приємна новина – львів’янка Наталя Букса стала чемпіонкою світу з шахів серед дівчат до 20 років. Із чим її і вітаю. Я слідкувала за цим турніром. Особливо, за останньою партією. Кілька разів Наталія відмовлялася від «нічиєї», адже на той момент «нічия» не гарантувала їй першого місця. Такими ходами вона дещо погіршувала свою позицію, але це було правильне вольове рішення. Наталя заслужила цю перемогу.

Про «тусовку» шахістів у Львові

Львівська шахова школа відома у всьому світі. Вона виховала більше 20 гросмейстерів. Є дуже мало міст, які б могли похвалитися такими ж високими досягненнями. Фактично, усіх шахістів Львова, усіх гросмейстерів я знаю. Час від часу ми зустрічаємося, граємо бліц-партії, збираємося в шаховому клубі, точніше – збиралися…

У нас був Львівський шаховий клуб. Проте, так склалося, що Львівський національний університет ім. Івана Франка відібрав його в нас. Раніше ми там постійно зустрічалися, проводили турніри. Коли я ще жила в Стрию, а турніри були тут, у Львові, то я з легкістю долала півторагодинний шлях сюди. Хотілось тут грати. Але, на жаль, цей клуб у нас забрали. Зараз ми час від часу там ще збираємося, але тепер це лише приміщення.

Про те, коли варто віддавати дитину на шахи

Чимало батьків мене питають, коли дитина вже готова до щоденних тренувань. Багато залежить від характеру дитини: є діти терплячі, наполегливі, а є дуже емоційні, непосидючі. Протягом двох місяців після того, як дитина почала займатися шахами, можна вже помітити певні здібності: чи їй це подобається, чи має вона хист вираховувати наперед.

Якщо у 5-6 років дитина має до того здібності й бажання, то варто давати їй можливість займатися шахами. Через кілька років ця дитина може також стати чемпіоном або чемпіонкою світу.

Розмовляла Юлія Сабадишина,
фото – Андрій Поліковський,
оператор – Володимир Барчук,
режисер, монтаж – Патриція Кузнєцова

Люди Твого Міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!