М’ясо з землі. Репортаж із львівських ринків, де буяє антисанітарія

18015 0
«Твоє місто» перевірило, чи після отруєння півсотні львів’ян неякісною рибою на ринках міста покращились умови продажу м’ясних продуктів. Результати вражають.

22 вересня десятки львів’ян звернулись до лікарні з симптомами харчового отруєння. За три дні кількість постраждалих сягнула шістдесяти, а експертиза показала, що причиною отруєння стала сальмонела. Усі ці люди їли копчену скумбрію, куплену у продавчині з Привокзального ринку. Тепер жінці загрожує вісім років ув’язнення.

Після інциденту на всіх ринках міста зняли з продажу копчену рибу. Та чи змінились вимоги адміністрації до якості та умов продажу м’ясних продуктів, через які найчастіше передається як сальмонельоз, так і смертельно небезпечний ботулізм? Щоб з’ясувати це, кореспондентка Tvoemisto.tv побувала на популярних львівських ринках.  

Найцентральніший львівський ринок – Галицький – ззовні має презентабельний вигляд. Людей небагато, черг і тисняви теж немає. Але мене більше цікавить те, що всередині. Прямую до м’ясного відділу.

Продавці з усіх боків вихваляють свій товар, запрошують покупців помацати – все свіженьке й домашнє!

Покупці охоче мацають м’ясо.

На запитання про дозвільні документи відмахуються: мовляв, вони є, але кожному покупцеві показувати їх не будуть. Про спеціальний одяг чи бодай рукавички тут, схоже, й не чули.

Сміття продавці кидають просто під ноги, а м’ясо препарують без рукавиць.

Випадково натрапляю на підсобне приміщення, де гучно працює м’ясорубка. Старша пані в домашньому одязі похапцем закидає шматки м’яса, що перемелюються на фарш. Готовий фарш пакує в поліетиленові пакети. Побачивши мене, затуляє м’ясорубку своїм тілом.

Так роблять фарш на Галицькому ринку.

«Керівництво суворо заборонило давати коментарі. Особливо після біди на Привокзальному ринку», – говорить санітарний лікар. Але запевняє: перевірку м’яса проводить щоранку.

«Перед тим, як потрапити на прилавок, м’ясо проходить низку аналізів. І тільки якщо воно безпечне та свіже, я даю дозвіл на торгівлю. Бували випадки, коли продавці привозили на збут м’ясо тварини, вбитої у стані агонії. Його продавати заборонено: доводилось завертати цілу партію», – каже лікар.

Раніше продукти, які потрапляють на прилавки, контролювала санепідемстанція. Два роки тому цю структуру почали реорганізовувати, а нещодавно уряд передумав і оголосив про остаточну ліквідацію СЕС. Планові перевірки на великих підприємствах тепер проводять лише раз на рік, на малих – раз на п’ять років. Про візит попереджають заздалегідь, а позапланові рейди проводять, лише коли хтось поскаржиться. І з цим усе не так просто: споживач має написати скаргу, з нею звернутись до органу місцевої влади, звідки скаргу передадуть до Держспоживслужби, далі інспектори проситимуть дозволу на перевірку в різних міністерств… Процедура може розтягнутись на місяці. Коли дозвіл нарешті отримають, продукцію, яку необхідно було перевірити, вже можна не знайти. Тому довести, що ви отруїлися саме продуктами з ринку, складно.

Попередні масові спалахи харчових інфекцій у Львові були пов’язані саме з курятиною.

Прямую на сумнозвісний Привокзальний ринок. Тут у порівнянні з Галицьким і місця більше, й товару, й людей. Знайти рибний та м’ясний відділи неважко – йду на запах.

Цього разу йду не сама, а з керівником м’ясного відділу Тарасом Тадеощуком. Мій візит його не здивував, і він радо погодився скласти мені компанію.

«Те, що ви зараз бачите – це рейдерське захоплення ринку, – каже Тадеощук. – Багато з цих продавців не мають навіть санітарної книжки, мовчу вже про дозвільні документи на продукцію. Коли адміністрація приходить із перевіркою, жіночки здіймають несамовитий ґвалт. Вони об’єдналися у профспілку і намагаються захищати свої інтереси. А про безпеку покупців ніхто не подумав».

За прилавком м’ясного ряду.

Поки Тарас Тадеощук перевіряє документи у продавчинь, я зазираю за їхні робочі місця. Калюжі крові, шматки м’яса, особисті речі вкупі з брудними ганчірками – картина буквально за кожним прилавком. Біля деяких яток стояти неможливо: сморід виїдає очі.

Судячи з запаху, ця риба не лише не заморожена, а й не охолоджена вже віддавна.

«Вся продукція зберігається без холодильників. Якщо холодильник і є, він часто просто бутафорський – або зламався, або ніколи й не працював», – каже Тадеощук.

Холодильник із ковбасами відключений. Ботулізм не дарма назвали «ковбасною хворобою»

Продавчині з Привокзального не соромляться фотоапарату й навіть не намагаються приховати безлад і бруд. Поміж яток вільно гуляють собаки. Вони почуваються тут королями, їм часто-густо перепадає ласий шматочок з прилавку. Залітають і птахи – точно не на закупи.

Тут різали м’ясо.

Робоче місце продавця. Сало лежить просто на прилавку.

«Якщо дозволи на торгівлю все ж є, не факт, що вони справжні. Я не раз чув про купівлю таких довідок. На жаль, не знаю, скільки це коштує», – веде далі керівник м’ясного відділу. Згодом одна з продавчинь у приватній розмові натякає: купити довідку не проблема, коштує це не більше 200 гривень.

Такий вигляд має дозвіл на торгівлю на Привокзальному.

Антисанітарія й м’ясні продукти, що зберігаються без охолодження – ідеальні умови для розмноження збудників смертельно небезпечних інфекцій. У м’ясі та напівфабрикатах із нього бактерії сальмонели виживають і швидко розмножуються.

Ганчірки, мотлох, м’ясо. Незабаром його пропонуватимуть покупцям.

«На зараження впливає безліч факторів, особливо те, як ці продукти зберігаються і як продаються, – коментує завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця Ольга Голубовська. – Ніде у світі нема таких стихійних ринків. Ніяка країна не може собі дозволити, щоб продукти продавались із землі чи з брудних прилавків. Над цим ведеться суворий контроль, бо локалізувати спалах інфекції й лікувати людей державі коштує дорожче, ніж профілактичні заходи».

Це не значить, що купувати продукти на ринках не можна. Проте варто, по-перше, уважно перевіряти дозвільні документи, по-друге, звертати увагу на вигляд як товару, так і продавця. Й не поспішати вірити, що м’ясо на прилавку свіже, якщо ніде поруч не видно холодильника.

Текст і фото Дар’ї Бавзалук

Міські акценти