Не втратити клієнта. Чи справді аптеки під час карантину мають шалені прибутки
Спочатку стовідсотковий підйом продажів, згодом – провал, аж до закриття десятка аптек. Та навіть попри пандемію Сovid-19 та кризу, аптеки «D.S.» не втратили своїх клієнтів. Мережі довіряють, з провізорами радяться, в аптеках шукають вигідні пропозиції.
Генеральний директор, співвласник мережі аптек «D.S.», випускник Львівської бізнес-школи УКУ Олег Никулишин розповів Tvoemisto.tv, як карантин вплинув на бізнес компанії, яку стратегію розвитку обрали та які ліки зараз українці змітають з полиць аптек.
Збитки підраховують досі
Карантин, паніка, закриття багатьох громадських місць і заборона виходити на роботу призвели до того, що всі ринули в аптеки. Тоді, на початку пандемії, зі слів Олега Никулишина, справді був підйом продажів. Прибуток сягав до 100%. Та вже з квітня в аптеках стало не так людно.
«У другому кварталі цього року провал був колосальний – мінус 40 відсотків, – каже гендиректор «D.S.». – Люди практично не виходили з помешкань, транспорт не їздив... Та аптеки продовжували працювати, при цьому несли значні збитки, бо доводилося платити за оренду, видавати зарплати».
У серпні продажі дещо покращилися, але й це досі не може покрити збитки, завдані раніше.
Основний сегмент клієнтів зараз – хворі на застуди та коронавірус люди.
«Продажі зросли лише за рахунок того, що зростає епідзахворюваність, а також більшає хворих на коронавірус. Пацієнти купують лише ті ліки, які їм виписав лікар. Або ж антибіотики, які призначив лікар суто за протоколом, за яким лікують від коронавірусу. Тобто, став дуже відчутним сегмент Covid-19», – пояснює Олег Никулишин і додає, що, натомість, продажі оздоровчого і косметичного сегментів зупинилися, бо на це в людей не має грошей.
Дистанцію ніхто не скасовував
Карантинні обмеження та відсутність клієнтів призвели до того, що 10 аптек «D.S.» довелося закрити. Лише частина з них роботу відновили. Зараз у Львові та області працює 110 аптек цієї мережі. Загалом по Україні їх кількість сягає 260 закладів у 69-ти населених пунктах 11-х областей України.
Хоч на час карантину компанія зайняла стратегію ефективності, а не розвитку, щойно ситуація в країні покращиться, мережу аптек планують розширювати.
Важливими у компанії залишаються людські цінності, правильна комунікація та взаємодовіра. Завдяки їм, на думку Олега Никулишина, й вдалося зберегти багатьох працівників у компанії навіть у час пандемії.
Чи не щотижня серед персоналу були хворі на коронавірус, людей доводилося відправляти на лікарняні, підміняти. У час жорсткого карантину працівники брали відпустки за власний рахунок, а влітку йшли у планові.
Останнім часом «розслабилися» й клієнти. Якщо раніше у тих же аптеках люди строго дотримувалися дистанції, ходили в рукавичках і правильно носили маски, то зараз це далеко не так.
«Раніше в людей був певний страх заразитися, тепер кажуть: «як має бути, так буде». Люди страждали психологічно. А тепер вирішили все надолужити: всюди людно, автобуси переповнені, бази відпочинку зайняті. Люди таким чином миряться з ситуацією, пускають проблему на самоплив або взагалі відмовляються вірити у наявність хвороби, кажучи, що все це вигадки. Аж поки їх або родичів не торкнеться хвороба», – наголошує Олег Никулишин.
Аптеки не лише для хворих
Зараз мережа аптек «D.S» налічує майже півтора мільйони постійних клієнтів. Це вдалося досягти завдяки злагодженій роботі усієї команди, постійного вдосконалення, нових програм комунікації, системи лояльності та роботи з різними сегментами.
Олег Никулишин розповідає, що їхніми клієнтами, навіть у час карантину, є не лише хворі чи люди похилого віку, а й молоді мами та всі, хто дбає про своє здоров’я та красу. Звісно, більшість з них орієнтується на ціну, тому компанія часто розробляє та змінює асортиментні матриці, пропонує вигідні пропозиції.
«Нашими клієнтами є всі категорії та зрізи суспільства. Майже 80% наших покупців середнього статку, близько 20% – це середній плюс. Відтак, для одних принциповою може бути ціна, а для інших – безпека і супровід. Через різну купівельну спроможність часто пропонуємо клієнтам спецпропозиції, як, от, наприклад, для хронічно хворих чи мам, що годують», – пояснює далі співрозмовник.
Велику роль в умовах карантину відіграють самі провізори, адже вони повинні не лише відпускати ліки, а й надавати медичні послуги, консультувати, підказувати з дозуванням.
Гендиректор мережі аптек наголосив: «У більшості випадків це все не видно за «кулісами». Клієнт приходить в аптеку і бачить лише фасад, інше – залишається непомітним. Але так чи інакше, на собівартість якісних ліків впливає чимало – виконання всіх ліцензійних умов, вхідний контроль, умови зберігання, транспортування, наявність документів, які підтверджують якість, температурний режим, навчання провізорів тощо».
Боротьба за клієнта
Олег Никулишин каже: рітейл (роздрібна торгівля) та низька платоспроможність пацієнтів дуже впливають на дохід аптек.
«Найнижчі націнки, які лише можуть бути, це в аптеках. У нас є три дистриб’ютори, які є монополістами на ринку. Далі аптека живе на своїй мережі. Тому, коли кажуть, що аптечний бізнес, особливо в час карантину заробляє значно більше, це все стереотипи, міфи та легенди. Аптеки – це соціальний вид бізнесу. Ми боремося за своїх клієнтів, пропонуємо якісні ліки, маємо багато аптек. Де є монополія, там того не буде. Сервіс можливий лише в рітейлі, де є конкуренція», – каже гендиректор.
Ситуацію на краще могла б змінити страхова медицина. Мережі боролися б за тендери, кращі пропозиції, якість обслуговування. Маючи страховий поліс, люди спокійно йшли б та брали потрібні ліки в аптеках, не задумуючись скільки вони коштують.
Щось схоже зараз відбувається із програмою «Доступні ліки», коли частина пацієнтів звертається до лікаря, той виписує рецепт і людина спокійно йде в аптеку. Оскільки всі витрати покриває держава, пацієнта може й не цікавити вартість ліків.
Наразі жодної підтримки від держави компанія не відчуває. Зрештою, й не потребує. Головна підтримка від держави, як наголосив Олег Никулишин, буде тоді, коли їх роботі ніхто не заважатиме.
Відповідальність за усіма
Як працювати та поводитися з клієнтами в час карантину усі працівники мережі аптек «D.S» знають. Для цього керівництво прописало інструкції та провело навчання. Строго в аптеках і з чистотою – приміщення постійно миють та дезінфікують, а самих працівників забезпечили необхідними засобами індивідуального захисту.
Проте, на думку Олега Никулишина, набагато частіше порушують правила знову ж таки клієнти. Впливати на них мала б держава.
«Бізнеси зараз дуже перевіряють, а ось до відвідувачів, клієнтів санкцій чомусь не застосовують. Люди ходять без масок, порушують дистанції і їм за те нічого. А якщо б були прийняті відповідні постанови Кабміну, за людьми слідкувала поліція, вказувала на порушення, штрафувала, тоді й захворюваність була би меншою», – каже співрозмовник.
Не зданий екзамен
Кризу, яку ми всі переживаємо, зі слів гендиректора аптек «D.S.», варто сприймати як своєрідний екзамен, до якого треба готуватися.
«Завжди усім кажу: робіть домашнє завдання наперед, а не під час і тим більше після. Криза якраз показує, як і що ми робимо, наскільки ми до неї готові, який у нас запас міцності та чи можемо бути конкурентноздатними, – каже співрозмовник. – Чарівної пігулки, яка все вирішить, не існує. До кризи, як і до екзаменів, треба готуватися заздалегідь: налагодити роботу, правильно комунікувати з людьми».
Чи успішно склала екзамен мережа аптек «D.S.», гендиректор казати не береться. Каже, що усе ще попереду. Мовляв, ми пройшли економічну кризу, а зараз чекає ще й фінансова.
«Економічна криза була важка. Але якщо зараз зросте долар, підняли мінімальну заробітну плату, це все потягне підвищення цін. А звідки в людей має взятися купівельна спроможність? Тому, це лише початок і розслаблятися ще дуже рано», – резюмував він.
Наразі ж компанія напрацьовує схему доставки ліків. Вже підключені кілька фірм, які це здійснюють. Та, на думку Олега Никулишина, доставкою такого товару, як ліків, повинні займатися лише ліцензовані організації, які мають спеціально облаштовані для цього автомобілі та термокейси.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
«Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою реалізовують проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи», який виконується в межах Проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи