Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: сецесія над річкою та палаци Пекарської

4651 0
Сьогоднішня мандрівка Tvoemisto.tv подарує зустріч з палацами та неординарними помешканнями однієї з найгарніших вулиць Львова – Пекарської, яка веде від «туристичного» центру міста до відомого Личаківського цвинтаря, а також кількох вуличок поруч із нею.

Нетуристичний Львів – спецпроект Віктора Гальчинського, медіа-хабу «Твоє Місто» та будівельної компанії «Ваш Дім» про архітектуру, вулиці і визначні місця, що постали в різний час, але разом створили і продовжують формувати атмосферу та стиль справжнього Львова.

Розпочнемо ж прогулянку з зовні тупикової вулиці академіка Богомольця, яка є яскравим прикладом сецесійної забудови початку ХХ століття.

Ця вишукана вуличка, що колись носила ім’я польського драматурга та поета Адама Асника, була забудована архітектурним бюро Івана Левинського у 1904-1908 роках на місці садів та городів. Сім її будинків спроектував особисто Іван Левинський.

З парного боку вулиці одразу привертає увагу розкішний сецесійний ліпний декор кам’яниці №4 з жіночими обличчями в каштановому листі та панно з майолікової плитки. Цей будинок постав тут на замовлення спілки Ельстера-Топфа.

Цікавим є і ліпний декор колишньої кам’яниці Леона Штаубера. Фасад цього будинку спроектував Тадеуш Обмінський.

Оригінальні будиночки навпроти утворюють дворик-«курдонер» – парадний двір, обмежений центральним будинком та боковими будівлями.

Боковою межею курдонера зліва є кам’яниця №3 із багатим оздобленням та півкруглою кутовою частиною.

У центрі дворика бачимо ще одну пам’ятку, але інженерну – чи не єдину водну колонку-помпу австрійських часів, яка збереглася у робочому стані. Ще до 80-х років ХХ століття таких артезіанських помп у Львові було чимало, однак із різних причин вони були демонтовані.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Голландські будиночки, палац-бібліотека та костел з грамплатівками

Минаємо сецесійні кам’яниці…

...та виходимо на коротку вулицю імені польського поета та львів’янина Себастіяна Кльоновича. Вулицю назвали так у 1895 році, історичну назву їй повернули в 1995 році.

З будинків цієї короткої вулички у стилі віденського класицизму варто виділити будинок №7 з ліпним декором та добре збереженим монохромним вітражем «Союз вчительок» – організації, якій певний час належав цей будинок авторства Анджея Ґоломба.

Оригінальним є і наступний наріжний будинок №5 з вежею, спроектований також Анджеєм Ґоломбом для Мойсея Оберґарда, який був і першим власником будинку №7.

Якщо відійти убік від цього будинку на коротку вуличку Гулака-Артемовського, можемо помилуватися величним будинком у стилі історизму. Кам’яниця  спроектована Якубом Соломоном Крохом та Маврицієм Зильберштайном.

Повертаємось на вулицю Кльоновича та підходимо до наріжної кам’яниці №4, чиїми авторами є теж Якуб Соломон Крох та Маврицій Зильберштайн.

За вулицею Кльоновича одразу повертаємо на вулицю Костя Левицького. Ця вулиця, що з’єднує центр та Погулянку, виникла на місці дороги вздовж закутої в колектор річки Пасіка та колись називалася «На Рурах», оскільки у XV столітті тут проходив міський водогін.

Вулиця багата на архітектурні цікавинки, але сьогодні ми познайомимось лише з кількома з них. Насамперед із кам’яницею Ельстерів (№14-16), збудованою в стилі орнаментальної сецесії фірмою Івана Левинського в 1907 році. Авторство проекту приписують Тадеушові Обмінському.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Прокуратура в готелі та вілла-зоопарк

Цікавим є будинок №18, збудований у 1875 році за проектом Йозефа Енгеля-старшого для Євангелістської школи, утвореної німецькою громадою при вже відомому нам костелі святої Урсули. Нині тут обласне управління Державної казначейської служби.

Ще однією пам’яткою є кам’яниця Атлясів – зблокований будинок з трьома номерами: 11, 11а та 15 авторства Фердинанда Касслера та Валерія Шульмана. На прохання перших власників – родини Атляс у нумерації свідомо відсутній №13 – до речі, аналогічно 13-й номер замінено на 11а і на вулиці Богомольця.

Всю красу скульптурного оздоблення цього ансамблю, яке виконав Францішек Томаш Бєрнат, можна побачити хіба зимою – декор приховує густе листя дерев, що ростуть на вулиці на місці, де колись текла річка.

Одразу ж за кам’яницею Атлясів повертаємо ліворуч на вуличку Кониського, першою назвою якої була Нижня Пекарська.

Тут одразу ж привертає увагу вишукана будівля нинішньої школи №21 з оригінальним декором.

Колись це був власний будинок архітектора Зигмунта Кендзерського, що збудував його для себе у 1907 році. Однак згодом його придбали для жіночої науково-виховної школи сестри-монахині De Notre Dame, і в 1930 році будинок був ґрунтовно перебудований за проектом Вавжинця Дайчака.

Цікавим є тунельний вхід у шкільний двір через «стару» будівлю школи, що збереглася поруч із оновленою.

Всередині шкільного двору зліва бачимо неординарну стіну з високими колонами, які наштовхують на думку, що тут колись була церква. Натомість, за спогадами учнів, все набагато прозаїчніше – ця помпезна стіна колись приховувала спортивний зал і шкільну каплицю нагорі.

Йдемо далі та з лівого боку бачимо будинок з цікавими бетонними колонами обабіч вікон та оригінальним декором над вікнами з близькосхідними мотивами. Ця кам’яниця постала тут на початку ХХ століття та спочатку мала три поверхи.

Далі милуємося півкруглим наріжним будинком авторства того ж Зіґмунта Кендзерського. Будинок збудований у 1907 році для Ядвіги Кендзерської.

Дорогою привертає увагу оригінальна кам’яниця з багатим ліпним декором та яскравими «вишеньками» на майоліковій плитці над вікнами. Будинок побудований фірмою Івана Левинського для Юзефа та Александра Ельстерів та нині відноситься до вулиці Академіка Павлова. Різні джерела приписують авторство проекту цього будинку в стилі орнаментальної сецесії як Івану Левинському, так і Тадеушу Обмінському. 

Далі йдемо повз дві вишукані кам’яниці 1900 року авторства Карела Боубліка, який створив багато цікавих львівських пам’яток. Спочатку вони були чиншовими, а зараз тут школа №24 імені Марії Конопницької з польською мовою навчання.

Вулиця Кониського виводить нас на величну будівлю з червоної цегли – нині це педагогічний коледж Львівського національного університету імені Франка. Призначення будинку за 118 років не змінилося – в 1900 році він був збудований за проектом Григорія Пежанського для жіночої вчительської семінарії Асника.

Повертаємо ліворуч на вулицю, що носить ім’я видатного українського економіста Михайла Туган-Барановського. Цю сучасну назву вулиці дали не випадково, адже тут розташований головний корпус Львівського торговельно-економічного університету. Корпус збудували в 1935 році для Академії міжнародної торгівлі за проектом Вавжинця Дайчака та Мєчислава Штадлера.

Поруч з корпусом академії привертає увагу кам’яниця в стилі історизму, збудована у 1888 році за проектом Івана Левинського на місці палацу, що існував тут у XVIII столітті.

Йдемо далі та виходимо на вулицю Пекарську біля її першого палацу, що зберігся до наших днів з першої третини ХІХ століття – класицистичного палацу графа Орловського.

Цей палац до початку ХХ століття перебудовували кілька разів – архітектори Вільгельм Шмід, Бруно Бауер та Максиміліан Кочур, але скульптура Фортуни на вершині фасаду залишилася без змін. Її авторство приписують Гартману Вітверу, автору скульптур на фонтанах-криницях на площі Ринок. Сама Фортуна була створена на початку ХІХ століття, а цифри «1931» на її імпровізованому «постаменті» увічнюють рік останньої перебудови палацу.

Після Другої світової війни палац став багатоквартирним будинком. Найвідомішим його мешканцем цього періоду був відомий львівський письменник Роман Іваничук.

Повертаємо праворуч і прямуємо до раціоналістичної кам’яниці авторства Юзефа Пйонтковського, де до Другої світової війни була редакція газети «Щоденна» та друкарня.

Навпроти бачимо один з «плоских» будинків Львова, що був споруджений у 1890-х роках. Подібний «плоский» будинок в Одесі є однією з найбільших туристичних атракцій та зупинкою усіх міських екскурсій, у Львові ж таких будинків кілька. Цей будинок свідомо проектувався гострокутним, щоб «втиснутися» між сусідніми.

Вікна цього унікального будинку виходять на ще один палац – Семенських-Левицьких, що постав тут у першій половині ХІХ століття за проектом відомого архітектора Фридерика Баумана.

Палац пережив дві реконструкції – перебудову в стилі французького бароко у 1877 році за проектом А. Вагнера та реконструкцію Іваном Левинським та Яном Томашем Кудельським у 1891-1894 роках. Зараз тут спецшкола-інтернат №102 для дітей з розумовими порушеннями.

Біля цього палацу ми завершимо нашу сьогоднішню мандрівку, а вже наступної п'ятниці продовжимо знайомитися з палацами та іншими цікавинками вулиці Пекарської і не тільки.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів