Спокійний, поважний і усміхнений. Високий і статний. Про таких кажуть – добряк. Разом з цим Ігор Стояновський – дуже відповідальна і наполеглива людина, котра пройшла довгий шлях від студента медичного університету до заступника головного лікаря. А ще – принциповий львів’янин, котрий став депутатом львівської міської ради, член фракції «Об’єднання «Самопоміч» та постійної комісії із питань гуманітарної політики. Tvoemisto.tv поспілкувалося з Ігорем Стояновським про важливість життєвого вибору, медреформу у Львові та улюблені фільми.

Про вибір професії

Пане Ігоре, ваш життєвий вибір був усвідомлений і продуманий. А як не помилитися у виборі тим, хто зараз стоїть на порозі прийняття рішень?

Якщо Ви питаєте про вибір професії, то я не одразу вирішив стати лікарем. У четвертому класі мені батьки подарували радіо-конструктор, і я серйозно захопився радіотехнікою. Пізніше – інформатикою і комп’ютерами. Одночасно, для мене завжди було святом, коли мені дозволяли прийти на роботу до батьків – вони працювали у науково-дослідному інституті біології тварин. Це як тепер у «Діснейленд» з’їздити – я бачив на власні очі, як народжуються наукові відкриття, мені навіть показували електронний мікроскоп і будову найдрібніших структур клітини.

Потягом до природознавчих наук я особливо завдячую моїм шкільним вчителям. Досить довго вагався, куди подавати документи – на біологічний факультет чи у медичний. Зрештою вирішив, що буду лікарем. Хірургом вирішив стати вже під час літньої студентської практики 5-го курсу, яку провів у хірургічному відділенні Лікарні швидкої медичної допомоги. Тож щоб не помилитися у виборі професії, треба розуміти що тебе надихає, а для цього треба себе пробувати у різних царинах.

Яку помилку в житті необхідно оминути, а що, навпаки, обов’язково слід зробити?

З висоти допущених мною помилок, я би порадив не боятися помилятися, принаймні бути морально готовим до того, що помилки – не протилежність до успіху, а невід’ємна його складова. Головне – своєчасно їх розпізнавати, визнавати і виправляти. Я навчився цьому дещо із запізненням і ще продовжую вчитися. Тому головна помилка, яку треба оминути, – не намагатися уникати помилок. Що обов’язково слід зробити – повірити у себе, довести собі самому, що ти чогось вартий.

А які слова чи поради найбільше вплинули на вас?

Мабуть, найбільше вплинули ті, яких я не дослухався. Я хотів би подякувати усім, хто давав або намагався дати мені корисні поради – батькам, вчителям, друзям. Вони допомагали і продовжують допомагати мені схвалити власне рішення, за яке я несу відповідальність. 

Про студентів, пацієнтів і документи

Чи можете ви по студенту, молодому фахівцю побачити – це буде добрий лікар чи слабенький?

Я викладаю хірургію студентам медичного університету вже 15 років. Для себе визначив декілька критеріїв, за якими, як мені здається, можна оцінити, чи студент має риси характеру, які допоможуть йому досягти успіху в медицині. Під час перших практичних занять з хірургії студенти часто зомлівають, спостерігаючи перев’язку, хірургічне втручання чи навіть пацієнта, який страждає. Зазвичай вони цього соромляться, бо це може сприйматися колегами як прояв слабкості і психологічної неготовності до професії медика. Але я завжди заспокоюю цих студентів, кажу їм, що насправді з них можуть стати найкращі лікарі. Бо вони вже мають одну з найважливіших рис, потрібних медику, – співчуття до пацієнта. Усе інше залежить від наполегливості і працелюбності.

У якій ситуації ви відмовитесь від пацієнта?

Я б волів відмовитися від оперування близьких родичів. Є неписані закони хірургії, які рекомендують самостійно не займатися лікуванням близьких нам осіб. Це пояснюється суб’єктивністю сприйняття важливої інформації, якщо вона стосується дорогих нам людей, і ризик допустити помилку суттєво зростає.

Також відмовлюся від оперування пацієнта, якщо знаю, що не готовий технічно виконати втручання, яке йому потрібне. У такому випадку прошу когось із досвідченіших колег допомогти. Останнім часом, відмовляюся від участі в операції вимушено, розуміючи, що через інші обов’язки просто не матиму часу це зробити спокійно, без нервів і ризику для пацієнта.

Що відчуває 46 річний чоловік? Що таке взагалі – вік, роки у житті чоловіка?

З точки зору кар’єри хірурга – це найбільш продуктивний вік. Це такий перехідний вік, коли не хочеться витрачати дорогоцінний час, який залишився попереду, на несуттєві речі.

Що вас змучує та виснажує?

Виснажує усвідомлення необхідності витрачати багато часу на паперову роботу. Я якось підрахував, що під час підготовки до Євро-2012 підготував приблизно 1000 файлів із документами. У деяких царинах продукування паперових документів уже доведене до якогось культу і позбавлене здорового глузду.

Ви завжди думаєте про роботу? Що допомагає відключитись вдома?

Не завжди, але дуже багато. Інколи робота мене наздоганяє вдома, багато речей пов’язаних із роботою мушу вирішувати по телефону у післяробочий час і у вихідні. Відключитися допомагають дружина і син. Останнім часом допомагає зняти стрес якась хатня робота, люблю майструвати щось руками.

Про улюблене

Яка ваша улюблена страва?

Я люблю солодке. Одна із улюблених страв, яку в нашій родині готують раз на рік на Свято Преображення Господнього, – паляниця із маком.

А який улюблений фільм?

Нещодавно подивився «Аферу доктора Нока» із Омаром Сі. Це комедія, але дуже повчальна. Радив би її обов’язково подивитися студентам медикам і сімейним лікарям, яких зараз торкнулася реформа охорони здоров’я.

А ваша улюблена книжка?

Думаю, у людини не може бути дуже постійних вподобань. Одна з книжок, яку я часто переглядаю, – «Повний збірник законів Мерфі». Там є багато дотепних життєвих правил, наприклад: «Якщо вам здається, що усе йде добре, значить, ви щось прогавили».

Про реформу медицини у Львові

Ви – член постійної комісії із питань гуманітарної політики. Питання реформування медицини у Львові – гостра тема для обговорення?

У нашій комісії та у фракції «Об’єднання «Самопоміч» є кілька медиків, і це спрощує прийняття багатьох важливих рішень, оскільки вони добре розуміють потреби і проблеми зсередини. Реорганізації лікарень і поліклінік тривають, роботи в нас справді дуже багато.

За вашими словами, багато лікарень і відділень взаємодублюються, а для Львова такої їхньої кількості не потрібно. Які саме варто скоротити чи оптимізувати? Про які профілі йдеться?

Новий спосіб фінансування медицини, який в народі називають «гроші йдуть за пацієнтом», найкраще покаже – які потрібні, а які – набагато менше. Непотрібні природним способом відійдуть або змінять профіль. Наприклад, у Львові є багато хірургічних відділень, лише у лікарні швидкої допомоги їх є три, і всі завантажені. Але є стаціонари, де хірургічні ліжка простоюють, або лікують пацієнтів, яких можна лікувати амбулаторно. В найближчому майбутньому система зміниться: сімейний лікар надаватиме скерування, і котра лікарня полікує більше пацієнтів, та й отримає більше фінансування.

У багатьох стаціонарах зараз відбувається процес скорочення ліжок. На прикладі нашої 8-ої лікарні можу сказати, що раніше у нас було 420, тепер – 365 стаціонарних ліжок, але жоден працівник не втратив роботу. У тих приміщеннях, де раніше було незручно і некомфортно, зробили просторіші палати. Деякі приміщення, що звільнилися, переробили, до прикладу, у кабінет реабілітації. Ми вчимося раціонально і ефективно використовувати час і можливості.

Про медицину в країні

Як забезпечити належні умови лікування соціально незахищеним верствам населення? Як зробити, щоб лікарні були зацікавлені лікувати таких пацієнтів?

Буде визначений гарантований перелік послуг, який покриватиметься Національною службою здоров’я, і для пацієнта він не коштуватиме нічого. І заклад охорони здоров’я буде зацікавлений надавати медичні послуги, за які їм заплатять. Я передбачаю, що навіть приватні медзаклади конкуруватимуть за можливість отримати фінансування і надаватимуть гарантований перелік послуг цим пацієнтам.

Як ви оцінюєте медичну реформу у 2018 році?

Я би не поспішав називати ці зміни повноцінною реформою. Це перші обов’язкові кроки і передумови для успішного втілення масштабної реформи охорони здоров’я. Я працюю в медицині друге десятиліття, і за цей час ми від кожного міністра чули про необхідність реформувати медичну галузь. Аж зараз чи не вперше наблизилися впритул до реальних дій.

Зараз реформа полягає у реформуванні економіки медицини, яка є невід’ємною складовою економіки всієї держави. Від того, як ми будуватимемо економіку країни загалом, залежить і розбудова сучасної медичної системи. Нам не варто винаходити український велосипед – у світі вже давно апробовано декілька моделей медицини. Нам потрібно обрати ту,  яка відповідає нашій моделі економіки, і мудро впровадити. Є спільна ознака, яка притаманна для усіх успішних систем охорони здоров’я, – 70% усього фінансування зосереджується на первинній ланці, на ранньому виявленні хвороб та профілактиці. Наступні кроки реформи є похідними і залежними від цього першого кроку.

В останні роки нам вдалося у Львові створити передумови для успішного безболісного впровадження реформи первинної ланки. Відкрито декілька амбулаторій сімейної медицини. Наприклад, на вулиці Грінченка, 4, на Личаківській, 119, на Лінкольна, 53, на Угорській, а також у селищі Рудно. 62% мешканців Львова уже підписали декларації з сімейними лікарями. Досі ми не знали реальної цифри мешканців, які отримували медичну допомогу. Раніше розрахунок потреби у меддопомозі відштовхувався від принципу «приписного населення». Тепер, коли є укладені декларації, кошти починають скеровуватися туди, де дійсно надається допомога.

Марта Більська

Партнерська публікація в рамках програми висвітлення депутатської діяльності Львівської міської ради