
Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
Валерію Миколайовичу, чи має депутатський корпус вплив на вирішення транспортної проблеми?
Усе, що залежить від депутатів, робимо. Наприклад, наша фракція за рік озвучила десятки запитів із пропозиціями, як покращити роботу громадського транспорту. Депутати погодили придбання у лізинг 150 нових автобусів, гроші на 30 трамваїв із Берліна. Тобто депутати підказують, озвучують побажання громади, дають у руки чиновникам усі необхідні фінансові інструменти для того, щоб поліпшити транспортні перевезення, але, як показує практика, ані проведення конкурсу, ані новий транспорт суттєво нічого не змінили. Про це говорять самі львів’яни на зустрічах, пишуть сотні відгуків у соцмережах. Відтак основна причина проблеми – некомпетентність осіб, які відповідають за транспорт у Львові.
У чому полягає некомпетентність, адже велика кількість нового транспорту мала би зробити проїзд комфортнішим?
Є автобуси, але нема водіїв. Є автобуси, але нема визначеності, на які маршрути їх пускати. Транспортну проблему не можна вирішити лише оновленням автопарку. Потрібна чітка стратегія. Її нема. Є лише випрошування коштів. Проблема транспорту виключно господарська, підхід до неї має бути прагматичним із чіткими розрахунками. Звісно, можна ще кілька років чекати на електронний квиток. Але ми проти того, щоб львів’яни ще 1,5-2 роки потерпали від колапсу. Тож наприкінці року довелося вдатися до методу «батога і пряника». Щойно депутати пригрозили не голосувати за черговий лізинг на автобуси на 2019 рік, як чиновники нарешті почали проводити якісь розрахунки, показувати презентації проекту стратегії. Також ми стали ініціаторами створення робочої групи щодо проблем транспорту, яка вже розпочала працювати.
Маєте власні напрацювання?
Так. Перше – ефективно використовувати бюджетні кошти. Коли надійде вся партія нового транспорту, АТП-1 матиме достатньо автобусів, щоб обслуговувати всі свої маршрути. Тож, можливо, доцільніше надалі купувати більше тролейбусів і трамваїв: нових і недорогих вживаних з Європи. Ними можна розвантажити райони із мережею електротранспорту. Водночас частину автобусів із маршрутів-дублерів скерувати на ті, що не повторюють рух трамваїв-тролейбусів. Частину міських маршрутів потрібно відкоригувати, щоб автобуси не перевозили повітря, а мешканці отримали пряме сполучення з автостанціями, приміським і головним вокзалами, медзакладами. Зокрема, Михайло Дідух має такі напрацювання по Рясному. Ще мають бути чіткі графіки руху, великі і реальні штрафи перевізникам за регулярні зриви цих графіків чи відсутність необхідної кількості автобусів на маршрутах. Потрібно повернути контроль за оплатою проїзду пасажирами. І таких пунктів багато.
Справді, у Львові ухвалюють багато програм, але нема стратегій. Чому?
Бо кожна стратегія – це важка і планомірна робота із розрахунком кількох кроків наперед. Насправді у Львові реалізовується дуже багато позитивних речей. Та мене обурює, що у мерії нема стратегічних планів для вирішення стратегічно важливих для Львова питань. І тут мова не тільки про транспорт. Згадайте сміття. Ми й досі не знаємо, що буде з львівськими відходами після завершенні дії меморандуму з областю у червні 2019 року. Очевидно, що завод не встигнуть збудувати до цього часу. Ще влітку я озвучив запит із проханням розповісти про «сміттєві» плани на наступний рік. Замість стратегії у відповіді отримав опис того, яким має бути завод.
Наразі вся стратегія міста – це кредити. Боргова яма Львова – майже 5 мільярдів 700 мільйонів гривень. Це три річні бюджети розвитку міста. Головні повернення припадуть саме на 2019-2024 роки. Лише в 2021 році доведеться повернути 974 млн грн. Ці кредити віддаватимуть і наші діти, і внуки.
Також львів’ян непокоїть, що буде з їхніми будинками після 1 січня, коли їх знімуть з балансу «жеків». Що порадите робити?
Львів’яни самі обиратимуть, хто і як керуватиме їхніми будинками. Я ж підтримую ідею створення ОСББ. Разом із головами успішних об’єднань напрацьовуємо механізми, які мотивуватимуть ставати повноцінними господарями у своїх будинках. Уже домоглися позитивних змін для мешканців, котрі хочуть оформити земельну ділянку біля будинку в постійне землекористування об’єднання. Також внесли корективи у два проекти ухвал. Одна визначає допоміжні приміщення, що залишаються у розпорядженні власників квартир. Інша стосується саме списання всіх будинків з балансу «жеків». Домоглися, що всі «борги» будинку зберігаються за старими балансоутримувачами, а не перекладаються на плечі львів’ян.
Якою є ситуація з інфраструктурою в окремих мікрорайонах. Над чим працюють ваші депутати?
Передусім це покращення благоустрою. Віталій Свінціцький, Михайло Дідух та Ірина Оршак працюють над цим у Шевченківському районі, зокрема, Рясному. Тарас Ворко та Анна Мармуляк – у Залізничному. Завдяки їхнім наполяганням зроблено ремонти доріг хідників, прибудинкових територій, встановлено дитячі і спортивні майданчики, відкрито нові сквери і громадські простори.
Водночас, є й масштабні проекти, над реалізацією якої працюємо від початку каденції. Наприклад, на початку року відкрили першу медіатеку на Рясному. Зараз головна увага – на дорожній інфраструктурі. Єдина артерія для Рясного – вулиця Шевченка. Вона перевантажена транспортом. Дорога зруйнована і однією з найгірших у Львові. Три роки активної роботи і є добрі новини. Перше – на 2019 рік передбачили кошти на початок капремонту вулиці Шевченка. Друге – є готовий проект і оголошено тендер на будівництво нового моста на перетині Шевченка-Ковча. Адже старий шляхопровід в аварійному стані. Третє – визначено варіант будівництва альтернативної дороги з Рясного до Левандівки на вул. Суботівську. Триває виготовлення проектної документації.
За ініціативи Тараса Ворка, у Залізничому районі створюють Школу мистецтв на вул. Кричевського, 61, яка стане однією з найкращих у Львові. Велике триповерхове приміщення, окрема концертна зала, сучасні класи. Водночас, на вул. Виговського, 1а вже почалися капітальні роботи з відновлення дитячого садочка на 10 груп. Також практично з нуля будуємо спортивні і дитячі майданчики.
Для прикладу, стараннями Віталія Свінціцького до кінці року Рясне-2 матиме капітально відремонтований спортивний стадіон біля СЗШ №100. У Залізничному районі завершено ремонт стадіону біля СЗШ №40, який 20 років був у занедбаному стані. А історія його відновлення почалася з перемоги Володимира Баб’яка у Громадському бюджеті в 2016 році.
Ще торік депутати ухвалили концепцію авторства Ірини Оршак про обов’язкове сортування відходів: на органіку і суху фракцію. І от лише наприкінці цього року після нових запитів і нагадувань є певний прорив. У Львові стартує пілотний проект із компостування рослинних (опале листя, трава) і харчових відходів. У визначеному мікрорайоні встановлять спеціальні контейнери для їх роздільного збору. Далі їх відвозитимуть на станцію компостування.
На Ваш погляд, яким буде 2019 рік для Львова?
Бюджет розвитку у 2019 році менший, аніж цьогоріч. Після виплат всіх кредитних зобов’язань, на розвиток матимемо 1,2 мільярди гривень. Тож ми буде уважно стежити за кожною копійкою, аби кошти приносили користь громаді Львова. І, однозначно, продовжимо реалізовувати всі масштабні проекти, які запланували.
НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ
(Матеріал підготовлено в рамках програми висвітлення діяльності Львівської міської ради).
Інтерв'ю Твого міста
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид
- Грибовицьке сміттєзвалище. План «А» Садового
- А ви вже домовились із сусідом? Як у Львові створюють ОСББ
- Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги
- !FESTrepublic: як на місці заводу у Львові будують ще одне місто
- Незрячість – не вирок. Я пишу коди на рівні з усіма програмістами
- «У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?
- Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»
- Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина із аутизмом
- «Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про свої особливості, дружбу та роботу
- Богдан Волошин про справжніх галичан та «діснейленд» у Львові
- ДЦП успіху і щастю не перепона. Історія львівського перекладача
- Одне життя на мільйони
- Жінка – не кінь: 8 думок про свято 8 березня
- Війна змінила мене на краще. Доброволець, який розвиває громадський простір Львова
- Найсильніші ми. Про Львів, шахи і гендер
- Як у Львові помолодшало статеве життя і чому кожна п’ята пара – безплідна
- Що приховують польськомовні написи у Львові
- Лікар про public health у Львові, епідемії та дитячі хвороби, яких не помічають батьки
- Чого Львів може навчитись у мера-француза з Глухова. Відео
- Від Майдану до аеропорту: історія студентки, яка воювала в АТО
- Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів’янки
- Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста
- Дві львівські вулички: одна проблема – різні рішення
- Місія здійсненна: коли Львів позбудеться маршруток
- Син чи дитина. Чому хлопчик – «бажаніша» дитина, аніж дівчинка
- Львів'янка поскаржилася на умови в пологовому. Що відповів лікар