Центральна диспетчерська, кол-центр та геолокація: як зміниться «швидка» на Львівщині

5502 0
Скільки сьогодні коштує виїзд бригади швидкої медичної допомоги і чому не потрібно викликати медиків без реальної необхідності, розповідає керівник обласного Центру екстреної медичної допомоги.

Щодоби близько 140 машин швидкої медичної допомоги у Львівській області виїжджають на понад тисячу викликів. Більшість проблем, із якими звертаються до «швидкої», не є екстреними й не вимагають допомоги служби медичного порятунку. Аби навчити людей не панікувати й правильно визначати, якої допомоги вони потребують, в Україні запроваджують спеціальні кол-центри. Адже сьогодні кожен виїзд бригади коштує понад 500 гривень, які можна було б витратити на нове обладнання, машини, навчання лікарів. Володимир Похмурський, який у кінці січня очолив Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, розповів Tvoemisto.tv, як львівські медики наздоганятимуть світові стандарти та чого очікувати від реформи «швидкої».

Із 2012-го року до грудня 2016-го року Володимир Похмурський очолював Центр екстреної медичної допомоги Івано-Франківської області. Йому 51 рік, народився у Львові, закінчив Львівський державний медичний інститут. До 2012-го року працював хірургом у лікарні швидкої допомоги. Кандидат наук, доцент, викладач у національних медичних університетах Львова та Івано-Франківська.

Координація дій 

Львівському обласному центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф підпорядковані всі служби «швидкої» в області. Зараз у ньому створюють єдиний координаційний центр. Він почне працювати приблизно за півроку.

«Це має бути єдина центральна оперативна диспетчерська служба, –  розповідає Володимир Похмурський. – Виклики на номер 103 з усієї області прийматимуть у Львові спеціально навчені диспетчери. Зараз у деяких районах виклики приймають чергові лікарі, в інших – санітарки, подекуди зв’язок доступний лише з мобільного». Диспетчери визначатимуть потребу виїзду за викликом машини швидкої допомоги. У разі аварій, пожеж та інших надзвичайних ситуацій диспетчер оперативно передаватиме інформацію бригаді, щоб зекономити час.

Одна з новацій медичної реформи – обладнання всіх машин швидкої допомоги GPS-трекерами. Диспетчер матиме перед собою на електронному пристрої карти, яка в режимі реального часу показуватиме місце розташування кожної бригади, тож зможе скерувати найближчу до місця виклику. Система дасть змогу відстежити місце, з якого прийшов виклик, незалежно від того, чи зі стаціонарного телефону, чи з мобільного телефонували. «Наше завдання – дати змогу вижити людям усюди, де б вони не перебували. Знаючи, що якась бригада недоукомплектована, то у разі необхідності їй на підсилення, або й замість неї, можна буде скерувати іншу, що перебуває, наприклад,  за п’ятнадцять кілометрів», – розповідає лікар.

Такі служби вже працюють у Дніпрі, Херсоні, Харкові та Сумах, тож Львів урахує як позитивний досвід, так і помилки колег.

Телефонна допомога

У перспективі координаційний центр спростить розподіл викликів на екстрені та неекстрені з системою пріоритетності. «Швидка допомога – спеціалізований і дорогий спосіб порятунку. Один виклик у середньому коштує 500 гривень. У цю суму входить амортизація машини й обладнання, навчання й оплата праці персоналу, пальне. Собівартість утримання бригади – понад півтора мільйона гривень на рік. Тому, якщо ми використовуємо цю бригаду, щоб дати пацієнту пігулку, дешевше буде викликати таксі, що довезе його до лікарні. Адже в цей самий час десь може трапитись аварія; забракне машин, і ми втратимо час, коли можна буде врятувати людину», – пояснює Володимир Похмурський. За його словами, в деяких країнах на людину, що зловживає зверненнями до «швидкої», штрафують за неправомірний виклик.

Не мали б виїжджати бригади «швидкої» й до паліативних хворих, адже найчастіше такі пацієнти потребують звичайного знеболення, яке може зробити патронажна сестра. «Таких людей багато і їхнє лікування є великою соціальною проблемою, – каже лікар. – У нас її ніколи належним чином не вирішували. У світі практикують створення так званих кабінетів нічного болю, в яких працює один медичний працівник з автомобілем, водійськими правами та телефоном. Він виїжджає до паліативних хворих, які потребують допомоги. Його послуги обійдуться громаді на порядок дешевше».

Допомогти сформулювати свою проблему та визначити, чи справді потрібна негайна допомога парамедиків, допоможуть у спеціальних кол-центрах, де працюватимуть спеціалісти-консультанти, з психологічною освітою. Це одна з новацій медичної реформи, запропонованої Міністерством охорони здоров’я.

«Консультанти зможуть оцінити рівень стресу в людини, визначити серйозність ситуації та вирішити, чи є необхідність скеровувати бригаду "швидкої". А також порадити людині, що можна зробити до приїзду "швидкої"», – розповідає Володимир Похмурський. За його словами, такі консультації – європейська практика, яку слід запозичити, адаптувавши до українських реалій.

Кол-центри мають запрацювати вже цьогоріч в системі виклику 103:  якщо диспетчер, приймаючи виклик, визначить, що людина не в критичному стані, а просто хоче порадитись, він переадресовуватиме виклик на кол-центр. Є також телефон екстреної допомоги 112, який, за словами Володимира Похмурського, у Львові працює добре, але в межах області поки має певні недоліки, тому доцільніше сьогодні використовувати номер 103.

Кадрові проблеми

За чинними нормативами на 100 тисяч громадян має припадати десять бригад «швидкої». У Львівській області два з половиною мільйони мешканців, отже, щодня повинні працювати 250 бригад.

«Реально ми маємо 140, – констатує Володимир Похмурський. – І навантаження на них удвічі більше, ніж мало би бути. Ми хочемо дати медикам змогу рятувати людей, а для цього потрібно обмежити непрофільні виклики. Некритичні пацієнти забирають левову частку виїздів. З часом альтернативою мають стати сімейні лікарі, які боротимуться за кожного пацієнта, бо це їхні гроші».

Загалом у Центрі працює 2700 осіб. Цього достатньо, щоб укомплектувати наявну кількість бригад. Але цього потрібно перевчити частину непрофільних працівників. Тут постає проблема підвищення якості підготовки кадрів.

«У жодній країні Європи у складі виїзних бригад швидкої допомоги немає некваліфікованого персоналу, зокрема санітарок. У нас же ж досі працюють такі бригади, а це неприпустима розкіш, – каже керівник Центру швидкої допомоги. На мій погляд, добре було б на щодень мати загальну мережу з бригад, які складатимуться з двох кваліфікованих медиків на добре оснащеній машині. У Польщі, для прикладу, один із фельдшерів керує машиною і отримує за це доплату. Дві пари навчених рук гарантовано зможуть забезпечити повноцінний протокол медичного порятунку людей в стані загрози їхньому життю або здоров’ю».

Для складних випадків – наприклад, аварій – пропонується закріпити за кількома бригадами-«двійками» одну лікарську. А щоб лікарі, які працюють на швидкій допомозі, не втрачали кваліфікації, вони мають чергувати в лікарнях. Адже лікар – це «клініцист, інтелектуал із вищою освітою, знанням мов і розумінням процесів біохімії, фізіології тощо. Він має розвиватися. Якщо ж ми зачинимо його в машині, то, хоч яким він є геніальним, за три роки має перспективу стати звичайним фельдшером».

Кадрові зміни

Навчати працівників екстреної медичної допомоги за світовими стандартами вже почали. Зокрема, провели Міжнародну школу інструкторів за участі лікарів, сертифікованих Американською асоціацією серця. Плануються щоквартальні навчання для медичних працівників.

Інструктори передаватимуть досвід колегам у різних регіонах Львівської області. «Їхнім завданням буде за короткий час внаслідок інтенсивного навчання підняти кваліфікацію всіх працівників. Ми зробимо дві інструкторські бригади у Львові та шість – у районах. Але для цього потрібен щонайменше рік інтенсивної щоденної праці», – ділиться планами Володимир Похмурський.

Для підготовки й контролю якості кадрів у Львові хочуть створити клінічну кафедру екстреної медичної допомоги. Відтак у планах – створення відповідної клінічної університетської бази у майбутньому шпитальному відділенні екстреної медичної допомоги лікарні швидкої допомоги міста Львова. Це мало б  забезпечити повноцінну підготовку медичних кадрів з медицини невідкладних станів.

Ще один напрямок удосконалення – міжнародна співпраця, зокрема з Польською радою працедавців екстреної медичної допомоги, яка є орієнтиром навчальної роботи з медиками й пропонує свої ресурси для підготовки українських спеціалістів. «Навчаючи польських парамедиків – їх там називають рятівниками – 90% приділяють практиці й лише 10% теорії. Адже для порятунку людини вирішальним є комплекс практичних навичок і вмінь, доведених до автоматизму. Це тяжка праця, яка вимагає зокрема й відповідної фізичної та психологічної підготовки. Наші ж фельдшери, які по суті є парамедиками, вчаться ті самі три з половиною роки, але не мають достатньо практичних навичок, необхідних для роботи в бригаді швидкої допомоги», – розповідає лікар.

Технічне переоснащення

Сьогодні Львівській області бракує 91 машини швидкої допомоги. Три роки тому через державні закупівлі вдалося придбати близько сімдесяти машин. Ще кілька автівок дісталися Львову в межах проекту українсько-польської співпраці.

«Решта автопарку – у критично зношеному стані. Частина бригад досі їздять на газелях”», – нарікає Володимир Похмурський.

На оновлення автопарку у цьому році обласна рада виділила чотири мільйони гривень. Коли приймалось це рішення, за таку суму можна було придбати три найдешевші «швидкі». Тепер – лише дві.

«Ми сподіваємось, що у фінансуванні технічного переоснащення візьмуть участь територіальні громади. Адже вони будуть розпоряджатись величезними коштами і зможуть придбати машини, які Центр візьме в оренду для обслуговування мешканців саме їхнього регіону», – каже Володимир Похмурський.

Загалом Україні бракує близько двох тисяч машин швидкої допомоги. Міністерство охорони здоров’я заявляє, що шукає гроші, щоб їх купити. 

Підготувала Наталія Середюк,
фото Богдана Ємця

Міські акценти