Фото: Бюро спадщини
Таємниці княжого храму святого Миколая. Екскурсія найстарішою церквою Львова
Розташований на території давньоруського Львова, неподалік підніжжя Княжої гори, храм святого Миколая Чудотворця вважається одним із найдавніших храмів міста. Про історичне значення храму, реставраційні роботи та найцінніші скарби розповідає кандидат історичних наук, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Кметь.
Яким був храм у давні часи?
«Храм будували за хрестово-купольним зразком із імітацією тринавної структури. Вівтарна частина, приділ (прибудова в православному храмі) святого Миколая залишились і зараз. Ще один приділ реконструювали в 1776 році, коли з фундації єпископа Петра Білянського збудували захристію. Тоді й порушили симетрію розміщення бічних апсид. У первісній версії центральна частина опиралася на потужну аркову структуру. Це були високі колони, що розділяють простір храму. Хори, що ми бачимо зараз, це вже результат перебудови 90-х років, коли їх розширювали», – пояснює Василь Кметь.
Читайте також: Найперший, найбільший, найулюбленіший. Гарнізонний храм Львова відзначає 9-ліття відкриття
XVII століття видалось епохою потужних літургійних реформ. Чого вартує лише требник Петра Могили – богослужбова книга, видана у 1646 році друкарнею Києво-Печерської лаври. Він був щедро ілюстрований різноманітними гравюрами, заставками та ініціальними літерами.
«У 60-х роках XVII століття требник у новій редакції митрополита Петра Могили перевидали і у Львові. Це видання й досі зберігається у нашому храмі. На одній із його гравюр зображена похоронна процесія до княжої церкви святого Миколая і це найдавніший графічний портрет міста Львова, який створив український митець Іван Глинський у 1667 році. Видніється тодішній готичний фасад Латинського кафедрального собору, ратушева вежа, що впала в 1826 році, Успенська вежа, ще триярусна. Також помітна Замкова гора, Будельниця і те, як над церквою святого Миколая сходить сонце», – додає історик.
Дискусії щодо того, чи не стояв на його місці давніший дерев'яний храм, досі є предметом наукових суперечок. Але на цьому зображенні можна роздивитись саме кам’яний фасад храму святого Миколая, а також тодішній його притвор – окрему вежу з куполом.
Що пережив храм за століття?
«За свою довгу історію храм застав численні пошесті, навали завойовників і пожежі. Одна з найбільших пожеж сталася у 1623 році, після якої храм тривалий час залишався пошкодженим. Є свідчення про збори коштів на його відбудову. І в 1673 році делегація церкви святого Миколая навіть ходила до Московії, і принесла звідти "40 куниць і 7 рублів на відбудову церкви". Остаточна дата відбудови церкви помічена на одній із арок, яка гласить: «"На славу святої Трійці і святого Миколая церква відновлена 1701 року"», – розповідає Василь Кметь.
Переважно, головним джерелом історії церкви є їх описи у протоколах візитацій 1743 і 1762 року. У них описувалися усі церкви, крім церкви святого Миколая. Загадка, чому опис саме цього храму був не внесений до протоколів, хоч і були віднайдені чернетки опису його візитації, досі залишається нерозгаданою.
Читайте також: Що має побачити кожен львів'янин: церква святого Миколая
«Моя теорія полягає в тому, що станом на середину XVIII ст. храм, незважаючи на свій престижний статус, перебував у поганому стані. Під час чергової реставрації церкви у 1924 році дослідник Микола Голубець віднайшов фрагменти записів настоятеля Григорія Дунікевича, де було написано про дах, що протікав, поганий стан підлоги, затікання вівтаря в період злив. Він описував епізоди, коли громада була змушена здавати під заставу церковну утвар (приналежності православного храму), для того щоб церква вижила. І священник ініціює відновлення церковного простору, але не сам, а з колегою – Петром Білянським, майбутнім львівським єпископом, який до кінця XIX століття став фундатором багатьох змін і реформ. В церкві з'являється ще 6 вівтарів, за латинським зразком, крім центрального, нові хоругви, ікони. А в 1771 році він замовляє іконостас відомому скульптору Іванові Щуровському», – розповідає пан Василь.
Бути похованим біля церкви святого Миколая було дуже престижно.
У документах храму збереглась записка секретаря Івана Горбачевського 1769 року, за якою виходить, що питання про поховання вирішувалося на рівні офіціала, секретаря-єпископа.
Під час реставраційних робіт у 2017 році археологи «Рятівної археологічної служби» виявили частину давнього цвинтаря, де було близько 20 поховань XVII-XVIII століття. Ці останки перепоховані в єдиній урні на території храму.
Унікальні розписи храму
«Первісні розписи храму не збереглися. А ось питання, чи первісний сюжет зі збережених не належав Петру Холодному, досі викликає безліч дискусій. Нам відомо, що в той час потрібно було отримати дуже багато дозволів, щоб зробити розписи храму і навіть збереглись листи Юрія Ванчицького, настоятеля храму і секретаря єпархії, до Московського патріарха, з проханням про такий дозвіл», – додає історик.
До слова, фрески головного фасаду виконав у 20-х роках минулого століття український митець Петро Холодний-Старший.
Між вівтарем церкви та мистецька фундація у Парижі
Після завершення Першої світової війни до Львова прибув Василь Дядинюк, колишній боєць УНР. Він ніколи не займався мистецтвом, але знайомство з Олексою Новаківським стало вирішальним і подарувало нам ще одного видатного українського митця, який активно впроваджував нові технології, вивчав нові західні традиції і відновлював давні українські пам'ятки.
«У 1927 році він отримав стипендію імені митрополита Андрея Шептицького і поїхав навчатись до Парижа і стажуватись в тамтешній академії мистецтв. Однією з екзаменаційних робіт стало виготовлення кивоту для головного престолу церкви святого Миколая у Львові, який створили у 1932 році. Декілька ескізів своїх робіт Василь Дядинюк надіслав митрополитові Андрею Шептицькому для ухвалення. Він розробив сюжети зображення на бічних пластинах, а саме зображення Ісуса Агнця Божого і Христа – Виноградної Лози та інших», – зазначає Василь Кметь.
Первісна версія збереглась лише на архівних фотографіях, що є у храмі. З невідомих причин, після війни кивот переробили, він став іншим і більшим. На щастя, пластини з оригінальними зображеннями авторства Василя Дядинюка збереглися.
Ірина Колодка
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку