Фото: Yusypovych.com

Фото: Yusypovych.com

Все буде Ла Скала: що обіцяють претенденти на Львівську оперу

4402 0
П’ятеро з семи учасників конкурсу на посаду гендиректора-худкерівника Оперного театру розповіли на дебатах «Твого міста», як забезпечать самоокупність, прозорість і «естетичну насолоду».

21-го лютого комісія в Києві розгляне кандидатури претендентів на посаду генерального директора – художнього керівника Львівського оперного театру. У другий тур конкурсу, оголошеного вперше за майже двадцять років, вийдуть троє з семи. Вони вирушать до Києва, де кожен матиме годину на представлення своєї програми. Утім, уже зараз виникає колізія: посаду художнього керівника театру, яку організатори конкурсу сумістили з гендиректорською, обіймає колишній міністр культури та один з учасників конкурсу Василь Вовкун. На дебати між претендентами на посаду, організовані платформою «Твоє місто» на пропозицію колективу Оперного, Василь Вовкун не прийшов.

Tvoemisto.tv занотувало найважливіші моменти презентацій претендентів.

Олександр Драган: «Братиму в команду тих, хто працює краще за мене»

35 років. Закінчив Львівську консерваторію, має диплом диригента. 2008-го року став директором Хмельницької обласної філармонії. Каже, що взяти участь у конкурсі його мотивувала любов до опери. Програму озвучувати відмовляється, з посиланням на закон, який дозволяє представляти її лише комісії: боїться плагіату.

«У театрі недостатня кількість прем’єр, репертуар оновлюється невпевнено, потенціал оркестру не реалізований», – констатує Драган. Тому він має намір створювати «резонанси та медійні приводи навколо театру» й хоче, щоб до Оперного ходили різні люди. Ще одна мета, яку декларує Драган – аби театр репрезентував Україну в Європі та світі.

Коли заходиться про гроші, Драган наводить як приклад практику фінансування польських театрів. Він вважає, що Міністерство культури не повинне дотувати театр. Хвалиться, що за сім років йому вдалося збільшити доходи Хмельницької філармонії в десять разів.

Роман Ковальчук: «До останнього тримався, щоб не підписувати контракт»

48 років. У 8-му класі поставив комедію «Шельменко-денщик». Грав у військовому оркестрі. 1990-го року переїхав до Львова та почав працювати в Оперному. 2000-го року став помічником італійського режисера Джузеппе Вішілії. Виступає проти закону, що передбачає підписання контрактів з усіма працівниками театрів (і творчими, й адміністративними) на три роки без обов’язкового продовження. Представляти програму також відмовляється. Має чотири рекомендаційні листи, три з яких починаються однаковою фразою «На засіданні комісії…», та шість подяк.

Роман Ковальчук вбачає проблему в тому, що глядачі «не поспішають на вистави, адже вони і так завжди будуть іти, й подивитись їх можна в будь-який момент». За зразок планує взяти італійський театр Ла Скала. «Театр може стати духовно-мистецьким центром Західної України, і це реально зробити», – говорить він.

Однією з проблем він вважає те, що артисти погано володіють іноземними мовами: «поляки та французи не впізнають своєї мови, що лунає зі сцени». Має намір поповнити кадрами балетну трупу. Та головним своїм завданням називає консолідацію колективу: «Треба підписати колективний договір, який буде утримувати весь колектив, і профспілка з адміністрацією діятимуть спільно».

Олег Петрик: «Якщо хтось інший стане директором, але буде втілювати мої ідеї, я буду навіть більше радий»

39 років. З них двадцять років у театрі. Взяти участь у конкурсі його мотивували патріотичні міркування: «Боляче дивитись, як убивають театр, убивають таланти». Крім освіти балетмейстера-постановника та педагога-репетитора, має дипломи з правознавства та фінансів. Перший і єдиний кандидат, що представив свою програму.

 

У програмі зазначено, що Петрик проаналізував творчий, фінансово-економічний та кадровий аспекти діяльності театру; диференціює глобальні (законодавство, погана мистецька освіта) та локальні проблеми. Перелік локальних проблем дуже довгий, серед них – брак ефективного менеджменту, кваліфікації працівників, політика закритості адміністрування від колективу, відсутність колективного договору тощо.

Одна з пропозицій Олега Петрика – створити незалежну наглядову раду, яка спостерігатиме за роботою театру. «Я тут не для того, щоб стати директором, а для того, щоб оживити громадянське суспільство. Підняти й озвучити проблеми, які є в театрі. Якщо хтось інший стане директором і буде робити це, я буду навіть більше радий: матиму більше часу для розвитку кафедри й театру танцю, який я очолюю».

Олег Федик: «У мене немає нічого, крім театру»

 

43 роки. «Я найцікавіший кандидат з усіх, бо не маю необхідного стажу управління», – відразу попереджає кандидат. В Оперному він працює з 1997-го року – артистом оркестру. 2007-го року, коли чергова спроба адміністрації театру та профспілки порозумітись зазнала невдачі, пішов навчатись на «менеджмент організацій» в інститут післядипломної освіти при Львівському університеті імені Франка. 2010-го року написав дипломну роботу про Оперний театр як неприбуткову організацію. Каже, що за сім років майже нічого не змінилось.

Програму Олег Федик не представив, проте стверджує, що в ній є детальний план заробляння грошей та мотивування персоналу. Також він планує створити два повноцінні творчі склади, що дасть змогу їздити на гастролі й паралельно показувати вистави у Львові. Ще один пункт програми, за словами Федика – відеозапис вистав «для вивчення власних помилок». Він також обіцяє, що бухгалтерія Оперного стане прозорою.

Орест Щудло: «Надбання, які я отримав у мистецтві, переніс на бізнес-складову»

46 років. Закінчив консерваторію за класом скрипки, після чого пішов у бізнес. Видав бізнес-довідник «Місто Лева», працював в українсько-американському підприємстві «РосанПак», а зараз входить до правління заводу «Іскра». Програму не представляє.

Орест Щудло проаналізував результати фінансового аудиту Оперного театру 2015-го року. Зауважує, що дотації на оперні театри становили величезну суму – 500 мільйонів гривень, 25% витрат на культуру. «Зараз Львівський оперний театр дотується на 87% і лише 13% заробляє сам. Тоді як Ла Скала дотується лише на 37%», – каже він. Допоможе підвищення цін на квитки, продаж сувенірів, платний дозвіл на фото- і відеозйомку, оренду костюмів тощо. Ще одне джерело заробітку – платний доступ до онлайн-трансляції вистав.

Із залу закидають, що за такого підходу театр перетвориться на «естетичну забігайлівку замість соціального інституту». «В моїй концепції є максимальне збереження трудового колективу, і мистецька складова – це є номер один. Головне призначення Оперного – естетична насолода народу, що живе в цій чудовій країні», – відповідає претендент.

Євген Лавренчук. На дебати не прийшов

35 років. Дипломований режисер музичного театру. Навчався в Російському університеті театрального мистецтва на режисерському факультеті. Дванадцять років керував Польським театром у Москві й Міжнародною театральною школою. Останні два роки викладає «Менеджмент та маркетинг у некомерційних організаціях та закладах культури» у Вроцлавській Академії Бізнесу та Дипломатії.

У мотиваційному листі, поданому конкурсній комісії пише: «Мій досвід як директора культурних закладів (12 років я керував Польським театром у Москві та Міжнародною театральною школою), як режисера (понад 30 вистав та міжнародних програм в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Литві та Ізраїлі) та як продюсера й менеджера дає право ставити найамбітніші цілі: створення Театру, який би зайняв гідне місце на мапі театральної Європи завдяки масштабним оперним та балетним постановкам та виводу окремого бренду – оркестр львівської Опери як самостійної творчої одиниці».Має рекомендації від Романа Віктюка, Алли Бабенко й Павла Ар’є.

Василь Вовкун. На дебати не прийшов

60 років. Чинний художній керівник Оперного театру, колишній міністр культури та туризму (2007-2010). Працював актором у Чернівецькому музично-драматичному театрі, у київському театрі-студії «Будьмо!». З 1994-го року – головний режисер-постановник Українського державного центру культурних ініціатив Мінкульту, засновник і худкерівник режисерської майстерні «Арт-Велес».

У мотиваційному листі написав: «Мотивацією подання заяви про мою участь у конкурсі є прагнення вивести театр на європейський конкурентоспроможний художній рівень, акцентуючи в репертуарі театру на твори українських композиторів». І додав, що, працюючи художнім керівником Львівської національної опери із 2014-го року, ретельно вивчив творчі та організаційні традиції та можливості цього колективу.

Нагадаємо, що 11-го січня Міністерство культури оголосило конкурс на посаду генерального директора і художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Нового директора мають обрати не пізніше 11-го березня. Попередній гендиректор, Тадей Едер, пішов на пенсію за віком, оголосивши, що на його місце є близько п’ятдесяти претендентів; утім, зголосились лише семеро.


Підготувала Марічка Цигилик

Фото Петра Ткачишина 

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!