Фото: Yusypovych.com
Все буде Ла Скала: що обіцяють претенденти на Львівську оперу
21-го лютого комісія в Києві розгляне кандидатури претендентів на посаду генерального директора – художнього керівника Львівського оперного театру. У другий тур конкурсу, оголошеного вперше за майже двадцять років, вийдуть троє з семи. Вони вирушать до Києва, де кожен матиме годину на представлення своєї програми. Утім, уже зараз виникає колізія: посаду художнього керівника театру, яку організатори конкурсу сумістили з гендиректорською, обіймає колишній міністр культури та один з учасників конкурсу Василь Вовкун. На дебати між претендентами на посаду, організовані платформою «Твоє місто» на пропозицію колективу Оперного, Василь Вовкун не прийшов.
Tvoemisto.tv занотувало найважливіші моменти презентацій претендентів.
Олександр Драган: «Братиму в команду тих, хто працює краще за мене»
35 років. Закінчив Львівську консерваторію, має диплом диригента. 2008-го року став директором Хмельницької обласної філармонії. Каже, що взяти участь у конкурсі його мотивувала любов до опери. Програму озвучувати відмовляється, з посиланням на закон, який дозволяє представляти її лише комісії: боїться плагіату.
«У театрі недостатня кількість прем’єр, репертуар оновлюється невпевнено, потенціал оркестру не реалізований», – констатує Драган. Тому він має намір створювати «резонанси та медійні приводи навколо театру» й хоче, щоб до Оперного ходили різні люди. Ще одна мета, яку декларує Драган – аби театр репрезентував Україну в Європі та світі.
Коли заходиться про гроші, Драган наводить як приклад практику фінансування польських театрів. Він вважає, що Міністерство культури не повинне дотувати театр. Хвалиться, що за сім років йому вдалося збільшити доходи Хмельницької філармонії в десять разів.
Роман Ковальчук: «До останнього тримався, щоб не підписувати контракт»
48 років. У 8-му класі поставив комедію «Шельменко-денщик». Грав у військовому оркестрі. 1990-го року переїхав до Львова та почав працювати в Оперному. 2000-го року став помічником італійського режисера Джузеппе Вішілії. Виступає проти закону, що передбачає підписання контрактів з усіма працівниками театрів (і творчими, й адміністративними) на три роки без обов’язкового продовження. Представляти програму також відмовляється. Має чотири рекомендаційні листи, три з яких починаються однаковою фразою «На засіданні комісії…», та шість подяк.
Роман Ковальчук вбачає проблему в тому, що глядачі «не поспішають на вистави, адже вони і так завжди будуть іти, й подивитись їх можна в будь-який момент». За зразок планує взяти італійський театр Ла Скала. «Театр може стати духовно-мистецьким центром Західної України, і це реально зробити», – говорить він.
Однією з проблем він вважає те, що артисти погано володіють іноземними мовами: «поляки та французи не впізнають своєї мови, що лунає зі сцени». Має намір поповнити кадрами балетну трупу. Та головним своїм завданням називає консолідацію колективу: «Треба підписати колективний договір, який буде утримувати весь колектив, і профспілка з адміністрацією діятимуть спільно».
Олег Петрик: «Якщо хтось інший стане директором, але буде втілювати мої ідеї, я буду навіть більше радий»
У програмі зазначено, що Петрик проаналізував творчий, фінансово-економічний та кадровий аспекти діяльності театру; диференціює глобальні (законодавство, погана мистецька освіта) та локальні проблеми. Перелік локальних проблем дуже довгий, серед них – брак ефективного менеджменту, кваліфікації працівників, політика закритості адміністрування від колективу, відсутність колективного договору тощо.
Одна з пропозицій Олега Петрика – створити незалежну наглядову раду, яка спостерігатиме за роботою театру. «Я тут не для того, щоб стати директором, а для того, щоб оживити громадянське суспільство. Підняти й озвучити проблеми, які є в театрі. Якщо хтось інший стане директором і буде робити це, я буду навіть більше радий: матиму більше часу для розвитку кафедри й театру танцю, який я очолюю».
Олег Федик: «У мене немає нічого, крім театру»
43 роки. «Я найцікавіший кандидат з усіх, бо не маю необхідного стажу управління», – відразу попереджає кандидат. В Оперному він працює з 1997-го року – артистом оркестру. 2007-го року, коли чергова спроба адміністрації театру та профспілки порозумітись зазнала невдачі, пішов навчатись на «менеджмент організацій» в інститут післядипломної освіти при Львівському університеті імені Франка. 2010-го року написав дипломну роботу про Оперний театр як неприбуткову організацію. Каже, що за сім років майже нічого не змінилось.
Програму Олег Федик не представив, проте стверджує, що в ній є детальний план заробляння грошей та мотивування персоналу. Також він планує створити два повноцінні творчі склади, що дасть змогу їздити на гастролі й паралельно показувати вистави у Львові. Ще один пункт програми, за словами Федика – відеозапис вистав «для вивчення власних помилок». Він також обіцяє, що бухгалтерія Оперного стане прозорою.
Орест Щудло: «Надбання, які я отримав у мистецтві, переніс на бізнес-складову»
46 років. Закінчив консерваторію за класом скрипки, після чого пішов у бізнес. Видав бізнес-довідник «Місто Лева», працював в українсько-американському підприємстві «РосанПак», а зараз входить до правління заводу «Іскра». Програму не представляє.
Орест Щудло проаналізував результати фінансового аудиту Оперного театру 2015-го року. Зауважує, що дотації на оперні театри становили величезну суму – 500 мільйонів гривень, 25% витрат на культуру. «Зараз Львівський оперний театр дотується на 87% і лише 13% заробляє сам. Тоді як Ла Скала дотується лише на 37%», – каже він. Допоможе підвищення цін на квитки, продаж сувенірів, платний дозвіл на фото- і відеозйомку, оренду костюмів тощо. Ще одне джерело заробітку – платний доступ до онлайн-трансляції вистав.
Із залу закидають, що за такого підходу театр перетвориться на «естетичну забігайлівку замість соціального інституту». «В моїй концепції є максимальне збереження трудового колективу, і мистецька складова – це є номер один. Головне призначення Оперного – естетична насолода народу, що живе в цій чудовій країні», – відповідає претендент.
Євген Лавренчук. На дебати не прийшов
35 років. Дипломований режисер музичного театру. Навчався в Російському університеті театрального мистецтва на режисерському факультеті. Дванадцять років керував Польським театром у Москві й Міжнародною театральною школою. Останні два роки викладає «Менеджмент та маркетинг у некомерційних організаціях та закладах культури» у Вроцлавській Академії Бізнесу та Дипломатії.
У мотиваційному листі, поданому конкурсній комісії пише: «Мій досвід як директора культурних закладів (12 років я керував Польським театром у Москві та Міжнародною театральною школою), як режисера (понад 30 вистав та міжнародних програм в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Литві та Ізраїлі) та як продюсера й менеджера дає право ставити найамбітніші цілі: створення Театру, який би зайняв гідне місце на мапі театральної Європи завдяки масштабним оперним та балетним постановкам та виводу окремого бренду – оркестр львівської Опери як самостійної творчої одиниці».Має рекомендації від Романа Віктюка, Алли Бабенко й Павла Ар’є.
Василь Вовкун. На дебати не прийшов
60 років. Чинний художній керівник Оперного театру, колишній міністр культури та туризму (2007-2010). Працював актором у Чернівецькому музично-драматичному театрі, у київському театрі-студії «Будьмо!». З 1994-го року – головний режисер-постановник Українського державного центру культурних ініціатив Мінкульту, засновник і худкерівник режисерської майстерні «Арт-Велес».
У мотиваційному листі написав: «Мотивацією подання заяви про мою участь у конкурсі є прагнення вивести театр на європейський конкурентоспроможний художній рівень, акцентуючи в репертуарі театру на твори українських композиторів». І додав, що, працюючи художнім керівником Львівської національної опери із 2014-го року, ретельно вивчив творчі та організаційні традиції та можливості цього колективу.
Підготувала Марічка Цигилик
Фото Петра Ткачишина
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери