Іван Левинський — видатний український будівничий, який створив новий образ модерного Львова. У той час, коли місто відзначає рік Левинського, пропонуємо поглянути, як будівлі, до яких мала стосунок його фірма, виглядали колись і якими їх можна побачити зараз.

Готель «Жорж» (пл. Міцкевича, 1)

Готель побудували у 1900 році за проектом віденської фірми архітекторів Фердинанда Фельнера та Германа Гельмера на місці давнього готелю Russie Жоржа Гоффмана. Урочисте відкриття відбулося 8 січня 1901 року. Проект пристосувала та реалізувала архітектурно-будівельна спілка Івана Левинського та Юзефа Цибульського. У 1940 році готель торимав назву «Львів», у 1945-1995 роках — «Інтурист». У роки незалежності готелю повернули його давню назву «Жорж».

 

Музей Олекси Новаківського (вул. Листопадового Чину, 11)

Іван Левинський звів будівлю, витриману в неороманському стилі, за проектом архітектора Юліана Захаревича у 1889-1890 роках. Спершу вона була віллою й творчою робітнею польського художника Яна Стики, а у 1907 року її придбав митрополит Андрей Шептицький і наступного року подарував Національному музеєві (тоді — Єпархіальному Церковному музеєві). Уже у 1913 році там оселився Олекса Новаківський, який переїхав до Львова на запрошення митрополита. Зараз у будівлі розташований художньо-меморіальний музей.

 

Читайте також: Що має побачити кожен львів’янин. Музей Олекси Новаківського

Вілла Потуліцьких-Пінінського (вул. Матейка, 4)

Цю віллу на нинішній вулиці Матейка зводила фірма Івана Левинського за проектом Яна Томаша Кудельського упродовж 1891-1894 років на замовлення графа Францішека Потуліцького. Вілла встигла побувати у власності Станіслава Вишньовського та Леона Пінінського, а в роки німецької окупації Львова у маєтку розміщувався Інститут праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Рейху. Після Другої світової війни будинок певний час використовували як палац урочистих подій. Зараз тут Західний науковий центр Національної академії наук України.

 

Читайте також: У гості до Левинського: у Львові відкрили виставку про відомого архітектора. Фоторепортаж

Страхове товариство «Дністер» (вул. Руська, 20)

Фірма Івана Левинського звела будівлю страхового товариства у 1905-1906 роках у стилі «гуцульської» сецесії на розі вулиць Руської та Підвальної на місці трьох давніших кам’яниць. До будівництва долучали виключно місцевих майстрів, тільки систему опалення замовляли у Відні. Крім страхового товариства, у будівлі були помешкання, театральна та спортивна зали. Зараз тут розташовані перша міська комунальна поліклініка та обласний центр медико-соціальної експертизи.

 

Читайте також: Вілла Левинського, яка може зникнути, та її мешканці. Фоторепортаж

Головний залізничний вокзал (пл. Двірцева‎, 1)

Двірець зводили у 1902-1904 роках на місці старого вокзалу. Будівельні роботи виконувала фірма Івана Левинського, Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. Фронтон прикрасили скульптурами Антоні Попеля і Петра Війтовича: жінка символізує залізницю і торгівлю, чоловік на леві — промисловість і місто Львів. При зведенні двірця використали найкращі досягнення початку ХХ століття: електричне освітлення, вентиляцію, центральне опалення, електричні ліфти. Під час війни будівля дуже постраждала, тому відновили тільки фасад, всередині інтер'єри зробили у стилі сталінського ампіру.

 

Оперний театр (проспект Свободи, 28)

Зиґмунт Ґорголевський був автором проекту оперного театру. Безпосереднім його помічником був архітектор Ян Новорита. Театр будували упродовж 1897-1900 років. Для закладення фундаментів майбутньої споруди архітектор запропонував змінити русло Полтви, яка тоді протікала під вулицею з боку нинішнього театру імені Марії Заньковецької та під площею Різні. Цикл будівельних робіт, до якого входили земляні, бетонні, мулярські та каменярські етапи, зреалізувала архітектурно-будівельна спілка Івана Левинського та Юзефа Сосновського.

 

Будинок Торгово-промислової палати (просп. Тараса Шевченка, 17-19)

Побудований у 1907-1910 роках за проектом архітекторів Альфреда Захаревича і Тадеуша Обмінського. Основну частину робіт виконувала будівельна фірма Івана Левинського. Будинок був обладнаний системою центрального опалення. Електричне обладнання, внутрішня телефонна мережа, електричні ліфти встановила фірма «Сокольницький і Вісьнєвський». У радянський період у будинку палати містився міський комітет Комуністичної партії України. Зараз тут розташовується Прокуратура Львівської області.

 

Бурса Українського педагогічного товариства (вул. Генерала Чупринки, 103)

Над проектом цієї будівлі у 1906-1908 pоках, крім Івана Левинського, працювали Олександр Лушпинський, Лев Левинський та Тадеуш Обмінський. Вона є однією з найяскравіших пам’яток української сецесії. З 1913 року тут був монастир сестер василіанок, а зараз — корпус Українського державного лісотехнічного університету.

 

Костел та монастир кармеліток босих (вул. Генерала Чупринки, 70)

Костел зводили на кошти Кароліни Рачинської за проектом німецького архітектора з Кельна Франца Штатца, який спеціалізувався на сакральній архітектурі. Іван Левинський та Юліан Захаревич пристосували проект Штатца до умов ділянки. Будівництво тривало з 1893 по 1898 рік.

У часи радянської влади тут розташовувався НКВС, за німецької окупації — Гестапо. 1943 року на терені монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених. Після закінчення війни й до 1952 року у будівлях монастиря був охоронний полк НКВС-МВС. Згодом його перебазували на південні околиці Львова, а колишній монастирський комплекс перейшов у розпорядження міської автоматичної телефонної станції. Будівлю храму львівська дирекція «Укртелекому» використовувала як операційну залу для розрахунків та обслуговування клієнтів. Тепер церква належить УГКЦ і носить назву на честь святого Климентія папи.

 

Читайте також: Що має побачити кожен львів’янин. Церква святого Климентія папи

Палац Семенських-Левицьких (вул. Пекарська, 19)

Архітектурне бюро Левинського займалося не тільки будівництвом, а й реконструкцією. Одним із об’єктів, над якими працювала ця фірма, був і палац Семенських-Левицьких. Його звели до 1849 року та перебудували 1877 року за проектом архітектора Вагнера у стилі французького бароко. Іван Левинський та Ян Томаш Кудельський у 1891-1894 роках на замовлення власника реконструювали палац, і в такому вигляді він дійшов до наших днів. Зараз у приміщенні розташована спеціалізована школа-інтернат №102 для дітей із розумовими вадами.

 

Читайте також: Що має побачити кожен львів'янин. Палац Семенських-Левицьких

Довідка

Іван Левинський — український архітектор, який народився в місті Долина на Івано-Франківщині. Серед найвідоміших робіт автора — будинок акціонерного товариства «Дністер» на вулиці Руській, 20 (сучасна перша міська поліклініка) та головний залізничний вокзал Львова, який починала будувати його фірма. Помер архітектор 4 липня 1919 року. Похований на Личаківському кладовищі, поле №73.

За матеріалами photo-lviv.in.ua, lvivcenter.org, Музей Івана Левинського, Архітектура Львова, Рік Івана Левинського. Частину архівних фото надала Національна бібліотека імені Василя Стефаника.

Організатори року Левинського у Львові Арт-центр Павла Гудімова «Я Галерея», Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України

Марія Стахів

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.