Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
Балет «Життя» розділив із Русланою Лижичко перемогу на пісенному конкурсі «Євробачення» 2004 року. «Дикі танці» відкрили львівським танцівникам цілий світ – із Русланою балет виступив у півсотні країн Європи, Америки та Азії. Проте, за словами керівниці колективу Ірини Мазур, найріднішою залишається львівська сцена, а найбажанішою – українська публіка.
Подружжя Мазурів заснувало балет «Життя» у Львові 1986 року. Авторами всіх постановок, заснованих на українській автентиці та синтезі європейського модерну з елементами джазу, є Ірина Мазур та її син Володимир – соліст балету. Артисти колективу на сцені не лише танцюють, а й співають та декламують тексти. «Життя» має чимало рекордів: наприклад, у 2009 році в Південній Кореї балет виступав перед стотисячною аудиторією, а під час гастролей у Великій Британії дав тридцять концертів за три тижні.
Tvoemisto.tv розпитало заслужену артистку України Ірину Мазур про те, як сприймають закордоном українську автентику, чого чекати поціновувачам творчості «Життя» від прем’єри «ETNOЕВОЛЮЦіЯ» і чому навіть після виступів на одній сцені з Вітні Г’юстон і Селін Діон львівські танцівники залишаються тут.
«Спершу виступали лише на фестивалях і конкурсах»
Тридцять років тому ми з чоловіком повернулись із Німеччини, де працювали у джаз-балеті. Мали конкретну мету: створити в Україні колектив сучасної хореографії. Тоді в СРСР про таке навіть не йшлося, тож рішення було доволі революційним і керував нами, певною мірою, юнацький максималізм.
Набрати танцюристів тоді не було проблемою – тут не бракувало людей із сильною академічною основою і класичною базою, яких виявилось не складно привчити до сучасної манери. Перший млинець нашого колективу виявився вдалим. За три місяці ми поїхали до Прибалтики на конкурс, і наші постановки посіли три призові місця.
Сучасникам легше – зараз на подібне мистецтво в Україні є бодай якийсь запит. А тоді вся хореографія в нас обмежувалась або класичними, або народними танцями, й пробитися зі своїм баченням на конкретні заходи було практично неможливо. Спершу ми виступали лише на фестивалях і конкурсах.
До початку співпраці з Русланою ми, можливо, не були настільки відомими широкому загалу, як хотілося б. Руслана шукала колектив для виступу на «Євробаченні» й наші дороги перетнулися – ми були єдиним балетом в Україні, який займався стилізацією української автентики. Зрештою, відтоді мало що змінилося в цій галузі.
«Нам би хотілося більше виступати у Львові»
Перемога на «Євробаченні» дала нам змогу багато гастролювати. Ми з Русланою об’їздили понад п’ятдесят країн світу, дали, без перебільшення, тисячі концертів. Це був унікальний досвід – працювати на одних майданчиках із Селін Діон, Дженніфер Лопес, Вітні Г’юстон.
Фото: соцмережі
Дуже знаковими для нашого колективу були проекти, які ми реалізували з Вроцлавською оперою. Це були, як їх називають у Польщі, superwidowiska – не звичайні оперні постановки, а дуже видовищні шоу. Ми вже тричі їздили в межах цього проекту до Польщі, де працювали з солістами італійського театру La Scala та інших.
Один із виступів був у воді – сцена стояла на водоймі, а солісти випливали на човнах. Друга постановка – «Князь Ігор» – була не менш грандіозною. Для неї спорудили сцену 150 метрів завдовжки, для декорацій залучили живих коней із возами. Коли вистава відбувається не в класичному концертному залі, а в парку, і спеціально для проекту зводять декорації розміром із десятиповерховий будинок, це просто виходить за будь-які межі уяви. Україні, на жаль, до такого рівня ще далеко – навіть на «Євробаченні» в Києві такого рівня організації не було.
Крім Руслани, ми працюємо з іншими українськими артистами – Лілею Ваврін, Іриною Долею, Богданом Сташківим, Катериною Малицькою та іншими. Любимо виступати у Львові й дуже відповідально, з трепетом ставимось до виступів удома. Та зараз із українських міст ми маємо у Львові найменше концертів. Частіше виступаємо у Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Одесі. На жаль, замовлень є стільки, скільки є.
«Мета – показати, що українське може бути стильним»
В Україні автентичні мотиви, які ми ретранслюємо у постановках, сприймають як щось звичне. А закордоном для людей це справжня екзотика, що сприймається на диво добре. Часто там дивуються, що танцівники півтори години безперестанку працюють на сцені. Глядачі навіть не здогадуються, що вони після виступу можуть піти на афтепаті й до ранку танцювати там (усміхається, – ред.).
Ми ставимо перед собою мету показати, що українське може бути стильним, модним, сучасним. Я дуже люблю народну хореографію, але сьогодні не можуть бути лише постійні шаровари й вишиванки. Все розвивається, й ми не можемо залишатись, умовно кажучи, на рівні розвитку трипільської культури. Ми шукаємо нові форми реалізації талантів своїх танцюристів: якщо так сталося, що прийшли люди, які можуть подати себе як актори, то ми обов’язково даємо таку змогу. Зараз також розвиваємо автентичний вокал. Дівчата раніше не займалися співом, і ми спеціально запросили вокалістів, які відібрали людей, здатних розвиватись у цьому напрямі.
У час тотальної глобалізації ми вважаємо, що наша сила саме в розумінні нашої ідентичності. Мусимо усвідомити, яких батьків ми діти, і тільки тоді зможемо принести велич і стабільність України. Ми все частіше звертаємось до історичних мотивів, але намагаємось обіграти їх по-сучасному.
«Однієї моєї волі для того, щоб людина була в колективі, мало»
Зараз такий час, що утримувати велику трупу геть непросто. Сталий концертний склад трупи – дванадцять-шістнадцять людей. Коли потрібно більше, добираємо фрилансерів. Більшість основного складу в балеті від самого початку – навіть із п’ятірки, що виступала на «Євробаченні» 2004 року, в нас досі працює троє людей.
Нових людей обираємо на кастингах, які оголошуємо не частіше, ніж раз на рік. Насамперед я звертаю увагу, звичайно, на технічні дані. Приходять професіонали, і я дивлюся, що вони вміють, як тримаються на сцені. З кожного відбору залишаю одну дівчинку й одного хлопчика.
Коли людина потрапляє до колективу, її завдання – «зжитися» з цим живим організмом. Бувало таке, що тих, кого я відберу, категорично не сприймали танцівники балету. Скажу чесно: я – суворий керівник. Але однієї моєї волі для того, щоб людина була в колективі, мало. Деколи талановиті танцівники не приживаються в колективі, бо не сприймають наших проукраїнських цінностей.
Я завжди хочу, щоб мої танцівники заробляли більше. Але зараз ситуація в країні така, що всі мусять пристосовуватись. Ми намагаємось якнайчастіше долучатись до волонтерських проектів.
«Львів трохи ближче до Європи»
У проекті «ETNOЕВОЛЮЦіЯ» ми зібрали найкращі номери за тридцять років існування балету. Це буде поєднання уривків наших найкращих робіт і, звичайно, нові номери. Ми маємо на меті показати еволюцію України від часів трипільської культури й до сьогодення.
З початком війни на Донбасі ми свідомо стали приділяти такій тематиці ще більше уваги. У такий складний час, коли триває тотальна русифікація, українці повинні триматися купи і працювати над своєю українськістю. Треба розвивати сучасну пісню, хореографію, живопис, скульптуру: конкурентоспроможний, якісний мистецький продукт. Бо перемога на культурному фронті не менш важлива, ніж на реальному.
Раніше наш колектив працював у різних жанрах і стилістиках, серед яких було арт-кабаре. Зараз ми призупинили роботу в жартівливих, розважальних напрямках. Натомість, розвиваємо наш історично-музичний перформенс «Ремінісценції.UA».
Перед сольним концертом в Одеській опері ми мали деякі побоювання, бо везли повністю україномовну програму. Перший номер пройшов у певній напрузі, але вже з другого пішли овації. Люди приходили за лаштунки й казали, що винятково український контент має частіше з’являтися на сцені їхнього міста.
Україна так змінилась в останні роки в усіх напрямах, що модерний продукт буде дедалі більш запитаним на всіх сценах. Якби ми не бачили постійного руху в бік позитивних змін, то змушені були б емігрувати. Нам пропонували виїхати до Німеччини, до Польщі, багато разів кликали до Києва. Але ми фанати Львова – вважаємо, що це місто трохи ближче до Європи (всміхається, - ред).
Розмовляла Наталія Середюк
Фото Мелісси Жаботинської та Матвія Пограничного
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»