Колаж: Дмитро Тарадайка
Завжди перший. У пам’ять про педіатра Богдана Остальського
Богдан Остальський був педіатром, тривалий час працював головним спеціалістом відділу координації роботи закладів охорони здоров'я управління охорони здоров’я Львівської міськради. Він помер унаслідок Covid-19 13 вересня у віці 60-ти років.
Втрата кваліфікованого спеціаліста, порадника, колеги приголомшила практично усіх.
«Згасла свічка життя Богдана Остальського. Разом з нашими лікарями Богдан всіма силами боровся зі зловісним вірусом. Здавалося, з’явилася надія. І раптом все. Однокурсник, колега, багатолітній головний педіатр Львова залишиться у нашій пам’яті професіоналом, вправним організатором, наставником і помічником педіатрів. А ще дуже витриманою, порядною, інтелігентною Людиною», – написала на своїй сторінці у Фейсбук заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак.
Жив для роботи та дітей
Богдан Остальський був великим працелюбом. Кар’єру починав як лікар-педіатр. Працював у Новороздільській міській лікарні спочатку дільничним педіатром, потім – завідувачем дитячої консультації. Був заступником головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної та організаційно-методичної роботи Львівської обласної дитячої лікарні (Охматдиту), а у 1994-1996 роках працював головним педіатром управління охорони здоров’я Львівської ОДА. Далі працював завідувачем дитячого відділення у 5-й міській поліклініці, заступником головного лікаря з охорони материнства і дитинства. З 2007 року і до останнього був спеціалістом управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, головним педіатром Львова.
Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду
Саме у 5-й міській поліклініці Львова Богдан Остальський познайомився зі своєю другою дружиною – Зоряною. Вона після інтернатури прийшла у поліклініку працювати педіатром. Він уже був завідувачем дитячої поліклініки.
Подружжя разом прожило 22 роки і старалося ніколи не «змішувати» робочі питання з особистими.
Перше, що каже Зоряна Остальська про свого чоловіка, це те, що він був доброю, щирою та безкорисливою людиною. Допомагав усім, хто попросить, без будь-якої вигоди для себе.
«На роботі, вдома, у вихідні, під час відпусток, пізно ввечері до Богдана постійно дзвонили друзі, пацієнти і навіть незнайомці. Просили порад, консультацій, просто уваги. А він ніколи відмовляв, лише все злагоджував, організовував, домовлявся», – каже дружина, заступниця головного лікаря з експертизи непрацездатності 5-ї міської поліклініки Зоряна Остальська.
Ранок педіатра починався з душу, кави і канапки. Переконання дружини з’їсти щось корисніше – не діяли. Казав, що так йому смакує найкраще.
Богдан Романович любив читати. Серед улюблених – філософські та історичні твори. Напам’ять знав увесь «Кобзар» Тараса Шевченка. А ще дуже любив розв’язувати кросворди, дивитися передачі про тварин та розповідати анекдоти.
«Богдан був душею компанії. Завжди знав, що сказати в тій чи тій ситуації, як підтримати розмову, а де варто змовчати. У будь-якій незрозумілій ситуації розповідав анекдоти. Але вони були, знову ж, таки влучні», – розповідає дружина.
Читайте також: Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
Активним спортсменом відомий педіатр не був, але футболом жив та жодного матчу не пропускав, особливо, якщо на полі грала іспанська «Барселона».
І, звісно, Богдан Остальський був турботливим сином, батьком та дідусем – від першого шлюбу у нього є дві доньки та вже підростає двоє онуків, наймолодший з яких народився за місяць до хвороби дідуся.
Святий Миколай
Завжди усміхнений, добрий та безвідмовний. А ще інтелігентний, щирий та відкритий. Виконувачка обов’язків начальника управління охорони здоров’я Львівської міськради Наталія Літвінська каже, що їй досі важко уявити робочий день без Богдана Остальського.
«З Богданом працювала з 2007 року. Він був педіатром, але ми його часто називали Святим Миколаєм. Такий же ж добрий, хороший і дуже любив дітей. Уявити день без Богдана дуже важко. Здається, що прийдеш на роботу, а там сидітиме він», – з тремором у голосі каже Наталія Літвінська.
Серед заслуг Богдана Остальського – розробка міської Програми материнства і дитинства та впровадження Школи відповідального батьківства у кожному дитячому поліклінічному відділенні.
«Школа відповідального батьківства, яку впровадив Богдан Остальський, охоплює різні етапи: від настання вагітності до народження дитини і навіть далі. На таких зустрічах батькам розповідають, як пильнувати вагітність, як доглядати за новонародженою дитиною, які щеплення робити. Також у Школі порушують питання, що стосуються правил поведінки та догляду за дітьми, профілактики опіків, дитячого травматизму», – каже Наталія Літвінська.
Богдан Остальський відповідав за увесь блок материнства і дитинства – перевірки закладів охорони здоров’я, порядок госпіталізації вагітних, проведення профілактичних щеплень, роботу пологових стаціонарів.
Відділення охорони здоров’я розташоване на двох поверхах – першому і третьому. Ранок Богдана Остальського майже завжди розпочинався однаково – з «обходу». Його колега розповідає, що у кожному кабінеті він ненадовго затримувався, розповідав останні новини, бажав гарного продуктивного дня, тим самим піднімав усім настрій.
«Міг зайти і сказати: «а що ви тут без мене робите?» і починав розповідати анекдоти, смішні історії, обговорювати цікаві теми. Точно так само робочий день в нього і закінчувався – лише з усмішкою та наче додатковою підзарядкою від роботи», – веде далі Наталія Літвінська.
Читайте також: Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
Сумним чи в поганому настрої Богдана Остальського на роботі не бачив ніхто. Попри всі робочі моменти, ніколи ні з ким не сварився, а на зауваження щодо своєї роботи був лише вдячний.
«Інколи було відчуття, що Богдан міг образитися за мої якісь слова чи вчинки. Через те одного разу довго не спала, все думала, що йому скажу і як проситиму вибачення. Але зранку, щойно починала розмову, мене зупиняв і відразу заспокоював, мовляв, «не бери це собі до голови, я вже давно забув». Через це з ним було дуже легко працювати. Якщо ж у керівництва були зауваження до нього, він не те, що не сердився і не ображався, а дякував. Казав, що це для нього є поштовхом, аби виправитися. Таких людей справді обмаль», – згадує Наталія Літвінська.
Безвідмовність – ще одна риса Богдана Остальського.
«Треба когось замінити – він готовий, треба щось пояснити – завжди пояснить, нікому прокоментувати якусь ситуацію чи поїхати на подію – на поготові. Справжній універсальний солдат», – додає колега.
Бездоганність в усьому
Колеги лікаря не перестають наголошувати, що Богдана Остальського з-поміж інших завжди вирізняла інтелігентність. Це було помітно із його зовнішнього вигляду, у спілкуванні з ним та у його вчинках.
Навіть на робочому столі, зі слів Наталії Літвінської, у нього було все ідеально.
«У Богдана завжди у всьому був порядок: документи і речі поскладені, на столі чистота. Ми, жінки, навіть такого ладу не мали. Інколи за це було соромно», – каже вона.
А ось робочі моменти в особисту площину Богдан Остальський ніколи не переносив, хоч на роботі усі знали, як любив своїх дітей і тішився онуками.
Радів Богдан Романович й тим, що цього року, 25 березня, вийшов на пенсію.
«Для держслужбовця це дуже важливо. Хоч Богдан продовжував працювати, та все одно казав, що для нього пенсія – це підсумок прожитого і ним зробленого. Казав, що це його психологічний захист», – пригадала Наталія Літвінська.
Допомагає і після смерті
Де заразився Богдан Остальський коронавірусом не відомо ані сім’ї, ані колегам. Кажуть, це могло трапитися будь-де – у транспорті, під час зустрічей. Прямого контакту із хворим на Covid-19 не було.
Богдана Романовича у Центр легеневого здоров’я госпіталізували 10 серпня. 13 вересня відомий педіатр помер.
«Знаю, що до порятунку було прикладено чимало зусиль, та все ж Богдан не зміг перебороти хворобу. Дякую колективу Центру легеневого здоров’я, особливо завідувачу реанімації В’ячеславу Миколайовичу Бондару, а також професору Валентині Чоп’як та всій лікарській спільноті, особливо управлінню охорони здоров’я, родині, друзям, які долучилися до лікування Богдана», – говорить Зоряна Остальська.
Читайте також: Була там, де важко. У пам'ять про лікарку-анестезіолога Ірину Федорошин
До речі, гроші, які зібрали друзі та колеги на похорон сім’я перерахувала на лікування 8-річного Марка Крищука, який має важке захворювання і потребує термінового лікування за кордоном. Зоряна Остальська просить усіх небайдужих доєднатися до порятунку маленького львів’янина.
Якщо бажаєте допомогти Марку, гроші можна переказувати на рахунки:
Картка Приватбанку
4149 4390 0132 4643 Крищук Володимир (батько)
Реквізити фонду :
Банк: ПАТ «ПриватБанк» МФО 325321 ЄДПРОУ 41411833
Рахунок UA723253210000026004053731145
Призначення : благодійний внесок для лікування Марка
Банк: ПАТ «Кредобанк» МФО 325365 ЄДРПОУ 41411833
рахунок UA913253650000026008011024214
Призначення : благодійний внесок для лікування Марка
Ольга Шведа
Фото надані управлінням охорони здоров'я ЛМР
Колаж: Дмитро Тарадайка
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку