фото: park-podillya.com.ua
Де розташовується?
Гавареччина — невелике село із 400-літньою історією та, певно, ще давнішими традиціями гончарства відноситься до Білокамінської сільської ради, що у Золочівському районі Львівської області. Розташовується поміж туристичними Золочевом та Олеськом. Відстань зі Львова – близько 80 км.
Трохи історії
Село засноване в XVII столітті. За місцевою легендою, першими мешканцями села були гончарі, яких у 1-й половині XVII ст., на прохання графині Терези Вишневецької (дружини Юрія Вишневецького), було виселено з містечка Білий Камінь, щоби вони своїми горнами (печами) не задимлювали містечко. Так переселилося у ліс на північ від Білого Каменя п'ять родин: Вислинські, Гарбузинські, Митулінські, Куземські, Сушанські. Тут вони розчистили невелику площу під будівництво житла та оселилися. Це невеличке поселення і дало початок майбутньому передмістю, яке назвали на честь Терези Вишневецької – Терещизною. По смерті графині всі маєтності перейшли до її дочки Гаври, а саме поселення (колонія) у підніжжя Вороняків отримала назву Гаврощизна (пол. Gawroszczyzna) і вже до кінця ХІХ століття назва села трасформувалася у Гавареччину.
Що подивитися?
Село є осередком традиційного народного промислу — чорнодимленої, «сивої», неполиваної, Гаварецької кераміки. 1984 року гаварецька кераміка була представлена на міжнародній керамічній виставці в Фаєнці (Італія). Роботи Дмитра Вислинського здобули золоту медаль. Тут можна познайомитись з технологією виготовлення чорнодимленої кераміки, відвідати майстер-клас по виготовленню гончарних виробів. У селі залишилося усього троє місцевих майстрів, є кілька зовсім молодих та учнів з інших сіл, які вчаться таємницям гаварецької майстерності. Але почути про ці секрети краще від самих майстрів, які розкажуть вам і про технологію, і про місцеву глину, не оминувши веселі байки.
Також на екскурсію можна завітати і до Музею-криївки, що роташовується за 500 метрів від в’їзду до села. У густому листвяному лісі з високою травою облаштовані лавочки, столик і навіть туалет для тих, хто приходить подивитись на криївку. У самій криївці, накритій склом, повністю збережено інтер’єр, в якому жили повстанці, хіба що справжню зброю замінили муляжами, як кажуть місцеві, про всяк випадок.
Фото: 1ua.com.ua
Криївка була під однією з хат, але та осіла і вже нічого не було видно, тоді очевидці перенесли криївку трохи поодаль, накрили її склом, щоб бажаючі могли заглянути і побачити, як все було майже насправді. Колись в ній переховувалися молоді сміливі партизани
Магазину в селі ви не знайдете, але дорогою до криївки є дерев’яна криниця глибиною, воду з якої витягають за допомогою величезного колеса та двох відер. З іншого кінця села вода потрапляє до осель з джерела, що сховалося у лісі. Криницю копало двоє майстрів і спочатку знайшли воду на глибині 41 м., але з часом вода з криниці пропала, довелося копати глибше і лише на глибині 54 метрів знову натрапили на джерело. Подібних криниць в селі було п'ять, донині збереглося лише дві. цікавою є конструкція цієї криниці, яка дозволяє прискорювати процес набирання води, а саме, використовується два відра – поки одне витягується з криниці, то друге опускається туди.
Фото: uk.wikipedia.org
Чим дістатися?
Якщо їхати до Гавареччини автомобілем, то потрібно дістатися Золочева, звідти доїхати Білого Каменю, а там лісовою дорогою, колись засипаною щебенем, ще близько 4-х кілометрів.
З інших видів транспорту – електричка або автобус до Золочева, маршрутка до Білого Каменю і прогулянка пішки до села з перепочинком у хвойному та мішаному лісі.
За матеріалами: karpaty.info, ua.interestingukraine.kiev.ua, tyzhden.ua, vgolos.com.ua.
Опублікувала Наталія Середюк