Сьогодні – день народження Василя Стуса. 10 фактів з життя письменника

1157 1
6 січня Василю Стусу мало б виповнитися 78 років. Українці знають його не лише як дисидента, а й цікавого, талановитого поета, якого радянська система згноїла у своїх концтаборах. Tvoemisto.tv пропонує пригадати, яким було життя поета та чому його боялась комуністична влада.
фото: sites.google.com

фото: sites.google.com

  1. Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селянській родині й був четвертою дитиною в сім’ї. Згодом поступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (нині - Донецьк), який закінчив з червоним дипломом.
  2. Василь Стус вчителював. Викладав українську мову й літературу. Спочатку три місяці працював в селі Таужне Кіровоградської області, згодом у середній школі № 23 м. Горлівки. Проте, це не єдине поле діяльності дисидента – був підземним плитовим в шахті «Октябрська», літературним редактором газети «Социалистический Донбасс» (1963 рік) також заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.
  3. Під час служби в армії відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке й переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено.
  4. Зрештою вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві із спеціальності «Теорія літератури». За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.
  5. На прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» 4 вересня 1965 року Василь Стус піднявся з місця й крикнув: «Хто проти арештів невинних людей — встаньте!». Після цього довелося розстатися з аспірантурою і першу свою книгу «Зимові дерева» опублікувати за кордоном. І тут почалося — арешти, попередження.
  6. З моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й знайшов свою кохану. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
  7. Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Веселий цвинтар» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.
  8. 12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку «Час творчості». На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. По закінченню строку, поета  вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…». У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
  9. 1978 року поета прийнято до PEN-клубу.
  10. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

За інформацією: газета "День", onlyart.org.ua


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (1)

Додати коментар
12 Січня, 2016 16:53
Ірина З нагоди, кілька уривків з листів Василя Стуса близьким та рідним [***]://starylev.com.ua/club/blog/vasyl-stus-ya-shchaslyvyy-vsuperech-vsomu-neshchastyu-i-vsiy-bidi