Про перші поїздки за кордон
Вперше я потрапив за кордон, коли навчався в десятому класі. Це була поїздка в Краків по міжнародній програмі обміну. Саме після цього я зрозумів, що хочу побачити у своєму житті якомога більше країн.
Після другого курсу до нас в «Пласт», де я активно брав участь, приїжджали канадці. Тоді у нас з’явилася можливість поїхати в Канаду, я нею успішно скористався і жив там два з половиною місяці. Містер Тед Лойко, з яким я познайомився у Торонто, запропонував мені бути перекладачем голландки, яка була спостерігачем на виборах Президента України 2004 року. Це був початок ланцюжка співпадінь, які довели мене до активних мандрів.
Жіночці з Міністерства закордонних справ Нідерландів я чимось сподобався і вона запросила мене в гості. Прислала запрошення, мені відкрили візу і я поїхав до неї в Утрехт. Там вона запропонувала поїхати в Амстердам автостопом. Я тоді ще не знав, що це в якийсь час буде навіть моєю професією.
Літом цього ж року я проходив практику на «Першому національному», у відділі новин. Коли практика закінчилася, редактори сказали мені стандартну фразу: «Ми вам зателефонуємо». Я плюнув на це все і поїхав з дівчиною автостопом в Францію.
На фото: Гаваї
Тоді ми заїхали аж на південь Франції, мандрували Польщею та Німеччиною. Я позичив в друга 100 доларів, бо батьки мені не хотіли давати на це грошей. Написав мамі записку, що їду в Францію і ми вирушили. За два тижні витратили майже все, але дорогою назад якийсь француз дав нам 60 євро і наказав сісти в автобус і безпечно дістатися додому. Гроші ми собі залишили, але додому поїхали далі автостопом. Вислали йому зі Львова листівку.
Під час поїздки в Францію ми ночували переважно в палатках, один раз спали на заправці. Їли те, що купували в супермаркетах, варили в казанку гречку. Одного разу нас навіть пригостили їжею два гомосексуалісти. Головне – бути позитивно налаштованим, і жодних негативних історій з вами траплятися не буде.
Про мандри під час роботи телеведучим і режисером
Після цієї мандрівки мені таки запропонували роботу на «Першому Національному». Там я робив сюжети для випусків новин, налагоджував контакти з журналістами, операторами і режисерами.
Першою моєю роботою, яка була пов’язана з мандрами, стала рубрика у програмі «Сніданок з 1+1» під назвою «У світ за очі». Найперша мандрівка була в Єгипет, я зняв там 5 сюжетів, після чого телеканал затвердив цей проект. Загалом в Єгипті, Туреччині та інших туристичних країнах був по разів шість як мінімум.
В США одного разу ми їхали з Нью-Йорка в Лос-Анджелес автомобілем. Америки я побачив більше, ніж половина американців.
В рамках цього проекту ми їздили як по різних країнах, так і по Україні. А під час однієї з поїздок в Хорватію я проїхав зі Спліта в Дубровнік автостопом. Ми вставили епізод в сюжет, це побачило керівництво «Першого автомобільного» і запропонувало робити мені таку передачу, де я б їздив по світу лише автостопом. Це мій авторський проект і аналогів такій передачі немає у світі.
На фото: Шрі-Ланка
Ми зробили десять серій «Автостопу». Були в Аргентині, Канаді, Білорусі та інших країнах. Всі серії можна знайти на «YouTube». А тоді почалася економічна криза і ці два проекти, де я багато мандрував, закрили.
Мандрувати працюючи я продовжив вже в якості режисера програми «Орел і Решка». Тоді ми об’їхали шість країн Південної Америки, фінальна зйомка була в Перу. Однак багато часу на прогулянки і відпочинок не було, ми прилітали в якусь країну, знімали там декілька днів і знову в літак.
Поради для тих, хто вже планує літні подорожі
Перед тим, як їхати в будь-яку країну, трішки вивчаю її культуру і ментальність людей. Але не занадто сильно, щоб залишалося щось невідкрите і вражаюче.
Найкрасивіші дівчата – в слов’янських країнах і Бразилії
Коли людина потрапляє в критичну ситуацію за кордоном і в неї нема грошей, є сотні варіантів як їх можна заробити. Хтось може працювати фізично, хтось – влаштуватися офіціантом, а якщо гроші потрібні тільки щоб повернутися додому, можна попросити друзів, аби надіслали.
В посольства України не звертався ніколи. Не впевнений, що вони можуть якось реально допомогти. Навіть якщо дадуть грошей на квиток додому, думаю, їх треба буде згодом повернути.
На фото: Коста-Рика
Люди насправді бояться покинути усе, що в них вже є і кудись поїхати. Також бояться шукати потім нову роботу, залишитися в чужій країні без грошей, але головне, що стримує українців, – візове питання. Не всі українські студенти можуть заробити собі на візу.
Не треба стримувати себе в авантюрних рішеннях. 99% людей подумає: ну, поїхав, приміром, Міськів десь за край світу, але ж він не показник. Інколи люди поводять себе, як маса, і біжать туди, куди всі. Варто слухати своє серце і не боятися змін.
Спілкувався Артур Бобрик
Фото: З особистого архіву Андрія Міськіва