Нам це треба: як локальні громади можуть заробляти на історичних об’єктах

5472 0
Для використання занедбаної культурної спадщини в Україні не обов’язково мати багато грошей.
фото надані Ганною Гаврилів

фото надані Ганною Гаврилів

Україна має немало об’єктів культурної спадщини, які могли б використовувати місцеві громади собі на користь, — потрібно лише бажання та ініціативність. Засновниця благодійного фонду «Спадщина.UA», кураторка ініціативної групи з відродження Поморянського замку Ганна Гаврилів розповідає, як можна це зробити, на власному прикладі.

Протягом останнього року в межах проекту «Експедиція» наша команда здійснила кілька десятків одноденних виїздів у Галицьку провінцію задля дослідження об’єктів історичної нерухомості, що могли б увійти в управлінський пакет нашого фонду. І слід визнати, що на нашому шляху їх трапляються сотні — громадських, житлових, культових, промислових та господарських об’єктів, абсолютно незатребуваних локальною громадою. Аргументи різні: «Та бо кому вона треба, та стара рудера?», «Дешевше збудувати новий, ніж ремонтувати оцей», «У нас нема бюджету на утримання цього приміщення», «Ми не вміємо і не знаємо, як це зробити», «Нема, кому цим займатися» або ще «Воно не наше».

Тим часом у цивілізованому світі об’єкти культурної спадщини є або дохідними складовими громадських бюджетів, або принаймні самоокупними, або — в рідкісних випадках — витратними, але одночасно й своєрідними магнітами, довкола яких розвивається локальна інфраструктура гостинності та супровідні галузі.

Чому в Україні інакше?

По-перше, бо століттями з нашої свідомості викорінювалося відчуття господаря власної землі. Бо все нажите власною працею майно було розкуркулене і націоналізоване. І нам так глибоко вбили в голову, що «то державне, а значить — не моє, і хай пропаде», що ми ніяк не можемо про це забути. Бо за господарних «совєтів» у підвалах Підгорецького палацу на Стрийщині розводили риб, а в палаці Реїв на Рогатинщині розташовувався свинарник. Бо з побутового лексикону видалялася ціннісна термінологія, і тепер, коли питаєш у місцевих орієнтир, вони не ідентифікують замки, палаци і мануфактури — вони реагують на «санаторій», «гуртожиток» і «ПТУ».

Перший діагноз — місцева амнезія. І зараз волонтерам, свідомим мешканцям чи експертам необхідно донести до громад цінність та потенціал історичної спадщини, розташованої на їхній території.

Читайте також: У нас є тисячі своїх «нотрдамів». Допоможіть врятувати Поморянський замок, будь ласка

По-друге, через стереотип, що для запуску проекту необхідні величезні гроші на виготовлення проектно-кошторисної документації, тривалу та вартісну тяганину з її погодженням, а також абсолютно непідйомні кошториси на виконання ремонтно-реставраційних робіт.

Натомість є альтернативний шлях — ревіталізація, що передбачає незначні покращення, які можна зробити власними силами на волонтерських засадах і які дають можливість відчинити об’єкт для відвідувачів та забезпечити його самоокупне функціонування.

Практично кожне село має бодай один напівзруйнований маєток, костел, млин чи народний дім — історичну будівлю, розташовану у вигідному місці — чи в центрі села, чи в глибині парку, чи на мальовничій околиці, чи десь при трасі. І кожну з них можна пристосувати під громадський простір, інфоцентр, краєзнавчий музей, сувенірну крамницю, кав’ярню, місце для збуту продуктів локального виробництва під власним брендом, заклад для виїзних урочистих подій тощо. Бюджет невеликий і алгоритм простий — толока. Прибрана територія, побілені вапном стіни, зібрані зі всього села локальні старожитності, сторінка в соцмережі та інформпривід — і локація стає привабливою для заїжджих туристів. Таким чином можна забезпечити певний фінансовий притік в село.

По-третє, відсутність подібних компетенцій на місцях. Тому соціальний ринок створив нову генерацію культурних менеджерів, які готові виступити операторами та допомогти локальним громадам створити довкола їхніх об’єктів спадщини туристичні продукти.

У 2019 році побачило світ видання «Економіка спадщини: посібник для малих громад», яке є у вільному доступі. Це чудове практичне видання із врахування всіх українських реалій, настільна книга кожного представника малої громади, який прагне використати свою культурну спадщину як ресурс. Крім того, на початку 2019 року громадські організації зі всієї України об’єдналися в Мережу експертів ОГС для підтримки громад зі спадщиною та діляться з ними практичним досвідом.

Чи є «дохідний» потенціал у української спадщини?

Останні кілька років локальний туризм стає все популярнішим. Мешканці мегаполісів прагнуть на вікенд втекти з шумних міст, туристам набридли традиційні і протоптані маршрути, вони прагнуть досліджувати недосліджене та вивчати рідне. Крім того, локальному туризму сприяють і відремонтовані дороги та власні авто. У цих умовах потенціал для розвитку локального культурного туризму в українській провінції є, і він однозначно великий.

Читайте також: Її архітектура не поступається Відню і Парижу. Як Львову відновити площу Франка

Чи є успішні приклади в Україні, де спадщина стала ресурсом?

На мою думку, в сучасних українських реаліях сама по собі спадщина наразі не може бути безпосереднім ресурсом, натомість має всі можливості стати ресурсом опосередковано — виступити магнітом для приваблення туристів, довкола якого створюється інфраструктура гостинності, що забезпечує доходи локальній громаді.

У 2015 році Вигодська селищна рада у партнерстві з Туристичною асоціацією Івано-Франківщини (ТАІФ) та Мармуреським природним парком у межах «Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007-2013» створила у маленькому селі Вигода Долинського району Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Для проекту обрали розташовану в центрі селища будівлю, споруджену ще у 1855 році. Первинно вона була резиденцією засновника Вигодської вузькоколійки австрійського барона Леопольда фон Поппера, за радянського часу функціонувала як клуб, а вже останні 30 років не експлуатувалася та перебувала в критичному стані. Нині це спроектований за останніми світовими трендами інтерактивний музей, що пропагує, інтерпретує, оспівує природну спадщину прикарпатського регіону й унікальну вузькоколійку «Карпатський трамвай», а також затримує туриста в селищі на 3-4 години.

Сам музей, попри надходження від продажу вхідних квитків, кави та сувенірів, покриває свої видатки всього на 60%, а решта дофінансовується з місцевого бюджету. Проте він виконує функцію генератора змін, соціальних ініціатив та місцевих доходів. Зокрема, локальне лісове господарство відкрило алею казкових героїв у парку, селищна рада облаштувала набережну річок Мізунка та Свіча, поруч з центром збудували два літні майданчики, ресторан та медоварню, реформується атракція «Карпатський трамвай», маркуються вело- та пішохідні маршрути. А локальна громада самоорганізувалася і створила агротуристичну ініціативу «Гостинна бойківська Долинщина», куди ввійшли понад 25 підприємців зі сфери гостинності. Кластер пропонує розміщення в місцевих садибах та створив програму, що може затримати туристів до 5 днів: відвідування Центру спадщини Вигодської вузькоколійки, подорож вузькоколійкою «Карпатський трамвай», дегустаційний екскурс у медоварню «Чорна бджола», відвідування овечої ферми «Дубовий Кут», «Доброї» еко-ферми свійських тварин, атракцій «Кузня», «Сон на вуликах», подорож стежками та лабіринтами «Скелі Довбуша» тощо.

Інший успішний приклад — освітньо-культурний простір «Поморянський музей» в селищі Поморяни Золочівського району, який створили з ініціативи Благодійного фонду «Спадщина.UA» у 2018 році. Понад три роки наша команда займається всебічним відродженням пам’ятки архітектури національного значення — Поморянського замку, що зараз перебуває в аварійному стані. І якщо раніше ми спрямовували всі сили на пошук коштів для ліквідації аварійного стану пам’ятки, то одного дня ми зрозуміли, що є і інший шлях — вищезгадана ревіталізація, розвиток туристичного потенціалу містечка, де замок виступає магнітом.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні зі Львова: історичне селище Поморяни

Тому торік ми попросили в директора місцевого професійного ліцею надати БФ «Спадщина.UA» в користування приміщення для створення краєзнавчого музею. Для цього ми обрали колишню бухгалтерію площею всього лиш 40 кв. м, що розташовується в невеличкому будиночку в центрі села біля входу в замковий комплекс та вже не експлуатується впродовж 15 років. Нам знадобилося 10 днів, 10 тисяч гривень на будматеріали і пальне, а також кілька однодумців-волонтерів — місцевих та львівських, — аби перебілити вапном стіни, перемалювати в зелений колір столярку, назбирати по коморах та стодолах локальні старожитності — бамбетель, куферок, люлі, нецки, ціпи, ступи, магільниці, рогачі тощо. І одного вересневого недільного дня для мешканців та гостей міста відкрився «Поморянський музей».

Зараз музейні фонди мають вже понад 200 експонатів, вони не вміщаються в наявні експозиційні площі, і ми у пошуку нового приміщення. Тепер це не просто локальний краєзнавчий музей — це багатофункціональний об’єкт: інфоцентр, маленька сувенірна крамниця, місце для перепочинку, освітній простір, атракція для дітей та чудова локація для куштування місцевої кухні.

Нещодавно в Поморянах для місцевих підприємців ми організували тренінг «Спадщина — як ресурс», на який закликали мешканців селища та прилеглої території на напрацювання спільних ідей щодо розвитку інфраструктури гостинності довкола Поморянського замку. Спікером покликали засновницю згаданого агротуристичного кластеру з Вигоди пані Оксану Клебан, яка поділилася їхньою історією успіху і дала віру, що і тут подібний сценарій можливий. Ми обговорювали питання, яким чином затримати туриста в Поморянах, якщо він нарешті сюди приїхав, що можуть поморянці показати, де переночувати і чим нагодувати; як можуть Поморянський замок та місцева громада підсилити один одного; як може розвиток туристичного потенціалу Поморян вплинути на розвиток локальних господарств та інфраструктуру гостинності.

І ми виявили низку цікавих атракцій, які можуть привабити туристів, тож у кінці травня вже плануємо запустити новий туристичний продукт «Курс на Поморяни». Він передбачатиме відвідини замку, музею, екскурсії на бричці до інших об’єктів культурної спадщини містечка — дерев’яної церкви Собору пресвятої Богородиці XVII ст. з чудотворною іконою матері Божої, барокового костелу Пресвятої трійці XVIII ст., неоготичної ратуші, — куштування локальної кухні, і на десерт — чан. Програма зможе затримати туристів у селищі на 6-8 години та даватиме можливість системного доходу для мінімум десяти місцевих сімей, що для депресивного вимираючого містечка — велика можливість.

Тож спадщина може бути ресурсом для громади. Приїжджайте в гості у Поморяни та переконайтеся в цьому самостійно.

Фото надані авторкою

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар