Помічниця екснардепки і в минулому журналістка Ярина Капітан (Федак) має трьох синів та успішну кар’єру. У межах проєкту «Час жінок» вона пише, що поєднувати материнство та роботу їй допомагає, зокрема, постійна підтримка чоловіка та родини.
Коли мені було десять, ми грали у гру «В якому віці ти вийдеш заміж і скільки у тебе буде дітей». Я завжди говорила, що одружуся у 24 і матиму донечку. Зі шлюбом помилилась на рік — вийшла заміж у 25, а з дітьми серйозніше прогадала. Ми із чоловіком маємо трьох рідних синів і 14 хрещеників на двох. Власне, на двох, бо у більшості процесів, пов’язаних з ними, ми спільно діємо. На мені більше організаційних речей, на чоловікові — моральна підтримка. Яскравий приклад — пологи. На перші чоловікові не вдалося втрапити через банально мою недосвідченість — я просто не думала, що вже народжую, тому йому навіть не подзвонила. На другі він не встиг. Зате треті пильнував від самого початку до кінця. І скажу вам відверто: це були найнадійніші і найпростіші наші пологи із трьох.
Ми не планували багато дітей. Ні у мене, ні в чоловіка в родині багатодітність не в тренді. Я взагалі одиначка, і мені досі важко зрозуміти братерську чи сестринську любов. Так сталося, бо, напевно, Бог мав на нас свої плани, та й чоловік був не проти. Я, дізнавшись про третю вагітність, спершу відходила тиждень від шоку, згодом ще тиждень плакала, що не дівчинка, а тепер не уявляю, що ми б мали тільки двох синів.
Читайте також: Найважливіша у світі місія чоловіка
Декрет №1 із роботою почала поєднувати, коли малому виповнилося 5,5 місяців. Я змогла це робити, бо син був дуже спокійним і я мала, ким підстрахуватись, щоб його залишити. Коли виникала потреба поїхати на роботу, залишала малечу або з однією, або з другою бабусею, бувало із маминим братом чи кумою, і була впевнена, що до наступного годування (а годувала винятково грудьми) він спатиме не менше, ніж 4 години. А за чотири години, знаєте, скільки усього можна зробити?
Чоловік тоді був зайнятий будівництвом нашого будинку, тому ми бачились лише вечорами, але купання, присипання, пеленання малечі, перевдягання вночі було за нами двома. І з першим, і з другим, і з третім сином. Із першого декрету я повністю вийшла на роботу, коли синові було рік і сім місяців. Із ним залишилася моя мама, яка звільнилась з роботи. Із другим почала працювати, коли йому було вже більше, як 2 роки. А з третім не була у декреті жодного дня — працювала одразу ж із пологового.
Чи могла я обрати інший шлях, влитися в декрет і зупинитися із роботою? Могла б. Але я, по-перше, цього не хотіла, а по-друге — моя робота не вимагала постійної присутності в офісі, тож я могла більшість речей робити дистанційно. Крім того, моя керівниця — жінка, тому ми легко порозумілися і змогли перелаштувати робочий процес. І, що важливо, у мене була впевненість, що я маю, ким підстрахуватися, і можу розраховувати на підтримку та допомогу чоловіка.
Читайте також: Поступися, ти ж дівчинка або Чому бути мамою настільки відповідально
Ми живемо за містом, а це додаткові логістичні турботи. Старші хлопці ходять до школи, на бадмінтон, плавання та каное, найменший — у садок, ми з чоловіком — на роботу, у мене є ще кілька громадських проектів, бабусі із нами не живуть, прибиральниці чи господині, яка варить їсти, у нас не має. Інколи людям може здаватися, що встигати усе (як їм здається) за таких умов — це зі сфери фантастики. У мене, як мінімум, чотири подруги — багатодітні. Приміром, у моєї куми — п’ятеро дітей. Вона фантастично виглядає, веде бізнес, возить дітей з одного кінця міста в інший на тренування, готує сніданки й вечері. Глянувши збоку, здається, що все встигає. Але я добре знаю, чого їй це вартує, о котрій вона лягає і о котрій встає, в який час ночі доробляє робочі питання, скільки разів на рік відпочиває і як часто ходить на каву, скільки часу витрачає на себе. Водночас знаю і тих, хто має вп’ятеро менше дітей, але не встигає і половину з того.
А що ж чоловік? У нас вдома є правило: ми снідаємо і вечеряємо у повному складі (не питайте, коли ми часом сідаємо за стіл). Це час не тільки для їжі, а й для розмов, зокрема і виховних. Чоловік нерідко пояснює дітям, чим батькові й мамі у нашій родині доводиться жертвувати, щоб їм нічого не бракувало і наскільки важлива їхня співучасть у родинних процесах. Не я, а він роз’яснює, чому важливо допомагати мамі у прибиранні, побути з молодшим братиком, ділитися, заїхати чи подзвонити зайвий раз до бабусі, тренуватися, діяти за принципом «брат за брата». Він турбується більше глобальними речами, нашим майбутнім, над чим і працює. А я, крім роботи, більше відповідаю за поточні речі: завезти, привезти, заплатити, купити, прибрати, зварити, підготувати подарунки дітям, батькам, кумам, друзям, хрещеним, обрати маршрут для відпочинку, забронювати готель, спланувати кіно. Ми розуміємо рівноцінність нашого вкладу у виховання дітей, незважаючи на кількість часу, який кожен із нас їм приділив. Година чоловікового перебування із синами і розмова на рівних може компенсувати цілий день, який провела з ними тільки я. Або навпаки. В іншому випадку не було би жодного шансу та сенсу питати в нас: «Як ви все встигаєте?».
Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.
This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
