Дві Катерини. Як дві жінки створили успішну козячу ферму в Карпатах

8625 0
Катерина-старша втратила дім через війну, Катерина-молодша - через пожежу. Зараз обидві розвивають українське фермерство у Карпатах та не мають відбою від туристів.

У мальовничій Тухлі на Львівщині дві жінки кілька років тому відкрили ферму, де варять козячий сир. Катерина-молодша – Ільків колись мешкала у селі Орів, а Катерина-старша – Тарасенко-Лісова аж в Алчевську, що в Луганській області. Сьогодні вони тримають чимале господарство, не мають відбою від туристів, а невдовзі хочуть створити контактну ферму свійської худоби. Tvoemisto.tv у межах проєкту «Я вірю в цю країну» розпитало, з чого все почалося, де перетнулися шляхи двох Катерини та чому власну справу жінки вирішили розвивати саме в селі на Львівщині.

«Я б там не вижила…»

Катерина Тарасенко, більше відома за своїм псевдонімом Лісова, є переселенкою із Алчевська. Жінка має дві освіти – інженера-електрика та економіста-маркетолога. Однак у рідному місті залишатися не змогла, відколи на сході України розпочалася війна.  

«Із початком бойових дій я була навіть не в Алчевську, а в Лимані поблизу Словянська (тоді ще Красний Лиман), де відбувалися чи не найбільші збройні конфлікти за всю історію АТО, як я потім читала. Там була з сином, няньчила свою онучку, їй було всього 10 місяців. Та оскільки в мене ІІ група інвалідності, то було складно: швидка не працювала, аптеки теж. Я б там не вижила, то й діти вирішили відправити мене кудись-інде», – каже жінка.

Спочатку Катерина три тижні пролежала у харківській лікарні, потім в Одесі, Києві. І після пів року таких переїздів вона знову повернулася до дітей в Червоний Лиман, коли він був уже з українського боку і сказала, що не зможе так жити. Ті постріли не давали їй спокою, найменший поштовх, рух, зізнається, і ставало набагато гірше.

Читайте також: Зміїна ферма та плантація салату. Топ-5 незвичайних ферм біля Львова

«Нещодавно Фейсбук нагадав мені допис п’ятирічної давнини, коли виникла ідея переїхати: «1 січня – чудова дата почати все заново». Я написала, що шукаю хатинку в селі з маленьким городом, де б могла щось вирощувати. Потім активно шукала село, яке б мене прийняло. До мого переліку потрапили села Орів, Ямельниця, Крушельниця, Урич. Я там ніколи не була, але почала телефонувати», – розповідає Катерина-старша.

Зустрілися на зламі старого життя

Багатодітна мати Катерина-молодша Ільків якраз жила в Орові, що за 150 кілометрів від Львова. За освітою – медсестра. На той час вона, двічі вдова з трьома дітьми, жила в хаті з батьками та братом. У їхньому селі була база «Карпатські полонини», яка приймала переселенців на деякий час пожити безкоштовно. Туди вирушила Катерина Тарасенко-Лісова у пошуках будинку для оренди.

«У Львівській обласній державній адміністрації мені контакти жінки з Орова. Старша пані була сліпою і шукала співмешканку, яка б доглядала за нею, а вона би потім переписала хату. Варіант нібито підходив, але поки я збиралась, то вона вже передумала. Потім, будучи на місці вже, я познайомилась з родичами тієї пані і дізналась, що вона 5 чи 6 таких брала до себе і потім виганяла», – розповідає Лісова.

Жінка каже, що не пошкодувала, бо коли приїхала в село, то вже за кілька днів знайшла хатинку в оренду по сусідству з Катериною-молодшою.  

Забули про відчай та продовжували боротися

Протягом року жінки спілкувалися і здружилися. Виявилося, що в них багато спільного: Катерина Ільків закінчила художню школу, а Катерина Лісова дуже любить малювати. Катерина-старша закінчила музичну школу, а Ільків любить музику. Смаки в музиці, до речі, в них теж збігаються, незважаючи на різницю у віці. Жінки слухають Вівальді і Баха, Rammstein та реп-виконавців.

Читайте також: А вівці з Європи! Історія сімейного фермерства на Львівщині

За деякий час у Катерини-старшої з’явилась старенька кізочка, яку подарувала їй бабця молодшої Катерини. Уже після цього у Лісової з'явилася мрія про власну ферму. А після першого року життя в Карпатах у Катерини-молодшої згорів будинок. Вона з дітьми спочатку місяць мешкала з Катериною-старшою, а потім їй знайшли стареньку хатинку на краю села. Саме тоді дві Катерини побачили в інтернеті інформацію, що переселенцям дають гранти на розвиток підприємництва.

«Я дуже прикипіла до кіз, вони так мені сподобалися! А до того я авіть не бачила наживо ні корів, ні кіз. Катеринка мене всьому вчила і досі вчить», – зізнається Катерина-старша.

У минулому Катерина-старша Лісова була маркетологом, писала багато бізнес-планів і мала заготовки. Тоді, пригадує, за чотири години зробила бізнес-план для козячої ферми. Потім до села приїхала комісія, а в господарстві Катерин не було нічого: ані посуду, ані меблів.

«У нас була дуже «весела» ситуація. У Каті ж перед тим вщент згоріла оселя, а я приїхала з маленькою валізою і рюкзаком. У комісії сказали, що наш план увійшов до 24 найкращих із 136, але грантів було тоді лише 18. Та ми вирішили боротися до останнього. Я звернулась до друзів, родичів. Нам зібрали гроші на перші закупки. Почали купувати кіз, а фото кожної виставляти на сайт грантодавця. Нас самих все захопило, бо з просуванням було легко – на 6-ій козі грантодавці здалися і сказали, щоб ми обирали обладнання, бо їм вже досить фото наших кіз», – розповідає Катерина-старша.

Тоді жінки придбали перші два холодильники, породистого цапа, каструлі тощо. До осені почали думати, що треба робити сири, бо це легше, ніж везти молоко до Львова. Катерина Лісова робила, а Ільків коптила. Тоді ж Катерина молодша  знайшла хатинку на горі в кінці села, половину кіз доглядала в себе, а іншу половину – Катерина старша.

Про Тухлю, перспективи та важку зиму

У 2017 році на фермі двох Катерин народилося ще 25 козенят. Також жінки взяли ще два гранти: для малозабезпечених від міжнародної організації з міграції «Самозайнятість» і «Рука допомоги». Тоді ж, наприкінці 2017-го, їм запропонували переїхати в Тухлю.

«Ми познайомилися з чиновниками Сколівського району. Нам сказали, що в Тухлі більше перспектив, адже це туристичний пункт. За два тижні ми переїхали, нам допомогли знайти дві стареньких хатки. Зима була тоді дуже важка, ми втратили майже половину стада. Умови були жахливі. Але у 2018 році влітку орендували інше приміщення – стару колгоспну ферму. Тут, звичайно, оренда вища, але для нас це шанс розмістити кіз та іншу худобу», – каже Катерина Лісова.

Стадо жінки досі не збільшують: у них 35 кіз, 22 дійні і 13 підлітків, а ще 2 цапи. Є овечка з баранчиком, два ягняти. Котедж «Чотири сезони» зі Славська подарував фермі верхового коня, який тепер теж там живе і розважає туристів. Також у жінок є пташиний двір – кури, качки, гуси, індики, на весну вони замовили цесарок і фазанів та готуватимуть клітки для перепела. Катерини планують зробити контактну ферму свійської худоби, де будуть всі тварини, яких можна утримувати в господарстві, окрім корів, Катерина-старша зізнається, що їх побоюється.

«У цьому році на Різдво приїхав керуючий одного з рожанських готелів і пішов побавитися з нашими козенятками, вони тоді були зовсім маленькі. Він вийшов через годину і сказав: «Ваші козенята зробили моє Різдво. Це – справжнє диво». Так, до нас приїжджає багато людей, які не бачили ніколи наживо тварин», – додає жінка.

Від туристів відбою нема

Здебільшого жінки працюють вдвох, за змінним графіком. Якщо влітку, то Катерина-старша прокидається о 5:00-05:30 і працює до 10:00. А Катерина-молодша спить довше – до 9:00-10:00, поки туристи не наїдуть, але працювати потім може до самого ранку. Варити сири і коптити їх виходить лише пізно ввечері, бо протягом дня на фермі людно. У міжсезоння, кажуть, графік трохи легший.

«Є певні групи гідів, які про нас знають і привозять часто сформовані групи. Друга категорія – це люди, які проїжджають повз – побачили і заїхали. Третя – це таксисти зі Сколе, Славська, Рожанки, які з нами співпрацюють і привозять туристів. Четвертий – це ті, хто про нас знає, читає і заїжджає. Ми працюємо як для одного туриста, так і для п’ятдесяти», – каже Катерина-старша.

На минулі свята ціна на екскурсію становила 50 грн, а дегустація – 100 грн. Окрім того, у теплу пору року на фермі проводять пікніки, на вулиці або, якщо дощ, то - на сіні. Катерини пропонують страви, які самі готують в казанах на вогнищі: бограч, куліш, печену бульбу.

«У нас постійний дефіцит продукції, катастрофічно не вистачає сирів, бо людей завжди дуже багато. Сьогодні, приміром, продавали сири щойно засолені і пояснювали, що поки заїдете додому, сир просолиться», – зізнається Катерина Лісова.

«Ми хочемо відроджувати українське фермерство»

На фермі не виготовлять відомих чи класичних сирів, які знають всі. Із самого початку жінки вирішили, що копіювати нікого не будуть, а хочуть створювати власний особливий асортимент. Творчі ідеї Катерини-молодшої вже навіть "запозичають" конкуренти. Тому жінки задумуються над тим, щоби патентувати свою продукцію.

«Улітку в нас було 14 сортів сиру, зараз менше. Це пов’язано з тим, що восени кози були вагітні, не доїлися.  Але нам все одно прийдеться докупляти молочко, от шукаємо варіанти кооперації з фермами, у яких не такий збут, як в нас, і які готові продавати нам якісну продукцію. Поступово починаємо розуміти – треба робити кооператив, де об’єднаються наші сімейні ферми», – розповідає Катерина-старша.

Жінки кажуть, що хочуть донести до людей, що природа і домашні тварини – це здорово і класно. Вони прагнуть допомагати у відродженні фермерства в Україні і вже навіть мають послідовників із Тернополя, Хмельницького, Львівщини та Житомирщини. Люди приїжджають на ферму двох Катерин, де жінки часом проводять тренінги, діляться досвідом про те, як не боятися і почати, створити власну справу, як враховувати побажання клієнтів. А нам розповідають про плани - створити музей бойківського побуту та виставку робіт місцевих майстрів. 

Ольга Коваль

Фото надані Катериною Тарасенко-Лісовою

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.

Я вірю в цю країну

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!