Фотоколаж: Дмитро Тарадайка

Фотоколаж: Дмитро Тарадайка

Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка

5437 0
Цієї неділі, 9-го серпня, Василю Савенку виповнилося б 60. Якби не коронавірус.

Пандемія Covid-19 стала ще однією передовою в Україні. На неї вийшли медики. Tvoemisto.tv хоче вшанувати пам’ять померлих лікарів, медсестер і фельдшерів та розповісти історію кожного з них. Кого ці люди любили, із чого сміялись, про що мріяли та що залишили нам у спадок – у проєкті «У пам’ять про медиків».

Сьогодні розповідаємо про Василя Савенка – медика із 45-річним стажем, який пройшов два Майдани і керував Старосамбірським центром первинної медичної допомоги.

«Він зробив нас тими, ким ми є»

У Старосамбірському центрі первинної медичної допомоги досі не можуть повірити, що Василь Савенко, який переборов рак, пішов із життя через вірус. 

Два роки тому Василь Олексійович будував тут усе з нуля, ніхто до того часу не мав справу із первинною медичною допомогою нового формату. Тож сюди з’їжджалися з інших районів переймати досвід.

Старосамбірський центр первинної медичної допомоги починався так...

Під керівництвом Василя Савенка було понад 200 працівників. Він говорив, що молодим треба давати дорогу, що він за ними не встигає, хоча, зізнаються його працівники, було якраз таки навпаки.

Заступниця директора центру Марта Галевич згадує, що 1-го серпня 2018 року він запросив її у свій кабінет і запропонував посаду заступниці. «Тоді це був для мене безмежно радісний день, а цього року, 1-го серпня, дуже сумний. Моєю першою реакцією було «А чи я впораюся?», на що він мені сказав «Ти будеш йти, а я буду з тобою. Все в тебе вийде». Тепер Марта мусить йти сама, зі згадкою про свого наставника у душі.

Медик розповідає, що у її житті багато змінилося після початку роботи у первинці із Василем Олексійовичем, що їхній центр став, по суті, однією сім’єю.

«Василь Олексійович знав всі наші проблеми і навіть особисті допомагав вирішувати. Він зробив із нас тих, ким ми є. Тоді ми були початківцівцями, але він завжди у нас вірив більше, аніж ми самі», – зізнається Марта Галевич зі журбою.

Василь Савенко був максималістом, в якого не було сірого – тільки чорне або біле. Він був принциповим у своїх поглядах і генератором ідей.

Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду

Як сім'янин був строгим і вимогливим батьком, але водночас неймовірно гордим за свою сім’ю. Сини за прикладом батька, завдяки своєму розуму та вмінням зайняли своє місце у суспільстві.

Його старший син Богдан, який 16 років тому закінчив школу і його фото досі висить на дошці пошани, працює першим секретарем у Посольстві України в Словаччині. А молодший син Олег працює лікарем-рентгенологом у Львові на МРТ-діагностиці. 

Коли почався Майдан в Україні Василь Савенко, він був його активним учасником, як і Революції Гідності. Священник на похоронах згадував, як він ночував із Василем Олексійовичем на підлозі Жовтневого палацу і упродовж двох місяців допомагав чим міг і надавав учасникам Майдану першу медичну допомогу.

Помаранчева революція, 2004 рік, Василь Савенко справа на фото

Заступниця директора з економічних питань Христина Осипова була з ним щодня поруч. Пригадує, як санітарка, яка мала потрапити під скорочення, зізналася, що у неї рак, тоді Василь Олексійович підключив всі зусилля, скеровував її на дослідження, телефонував по фондах і всіляко допомагав. Коли жінка приходила йому подякувати, він був вже у лікарні з Covid-19.

«Ти міг сказати йому про проблему, навіть не просити допомоги, а він вже шукав варіанти вирішення. Так я сказала, що в моєї дитини проблеми зі слухом. І коли ми поїхали по роботі до Львова, він мені сказав «Знаю, що в твоєї дитини проблеми. Я вже про все домовився. Їдемо». Василь Олексійович був нашою фортецею», – розповідає Христина.

Василь Савенко зі своєю заступницею з економічних питань Христиною Осиповою

Коли Христина з Мартою щось радилися, то він казав «А ну ви, сіамські близнюки, розходьтеся! Ви коли керівниками будете ставати?» Він завжди хотів виховати зі своїх підлеглих керівників, аби вони досягали більшого, були сильними.

Василь Савенко любив приготувати щось смачне, приносив на роботу печену ковбасу, м'ясо, сало, солені огірки. І ще нещодавно пригощав працівників по 2-3 рази на тиждень малосольними огірками власного виробництва.

Найбільша мрія медика було побачити свою онуку Евелінку, яка народилася у квітні у Братиславі. Він мріяв про цю зустріч і дуже на неї чекав. Він також хотів подорожувати по Дністровському лимані, заїхати до батька у Вінницю, звідки власне і був родом.

Читайте також: Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук

Василь Савенко також займався крільми і бджолярством. Кожен його день був розписаний і спланований.

Він не любив вихідні, бо місця собі не знаходив. У суботу він ще їхав на роботу, у неділю був на пасіці і вже чекав понеділка. Загалом медик багато чого реалізував у первинці, казав, що то все залишиться для людей. Був дуже відкритий до своїх підлеглих і казав усім «Вчіться, поки я живий».

«Все його життя – це найкращі результати»

Син Василя Богдан, який живе зі своєю сім’єю у Братиславі, не може зрозуміти, як сталося так, що його батько мав обійняти свою онуку, а тепер вона довідуватиметься про нього із тихих сімейних спогадів та архівних фото. 

Богдан розповідає, що батько був мотиватором, людиною найкращих результатів. Він закінчив школу та медичне училище з відзнакою, Куйбишевський університет теж на відмінно, був старостою потоку. Пішов служити в армію, звідки його скерували на керівника медичної служби в Угорщину.

«Все його життя – це найкращі результати, високі планки і досягнення цілей», – розповідає Богдан.

Василь Олексійович був хорошим господаром, який у Старому Самборі з нуля побудував будинок своїми руками.

«Він приїхав за 800 км і, нікого не знаючи, став директором Старосамбірської первинної медицини. Він і тут все побудував з нуля. Тато був активний у громадському та політичному плані, постійно допомагав людям.

А як сім’янин мав добре почуття гумору. Він вірив, що кожен може щось змінити. Одиниці роблять історію, він пройшов Перший Майдан, Революцію Гідності, три роки боровся з раком. Ще казав «Я певно не буду робити закордонний паспорт, бо не знаю, скільки мені…», але в останні пів року відчув, що стало краще, що він хоче жити», – розповідає Богдан і вже не може стримати сліз. Це такі сильні чоловічі сльози за Батьком, який для них із братом Олегом поставив у житті такі планки, щоб вони досягли того, чого захочуть.

Читайте також: На Львівщині на Covid-19 захворіли понад тисяча медиків

Син говорить, що Василь Олексійович все життя прожив на Львівщині, але душею був на Вінниччині. Там його душа наливалася. 

«Для батьків він був гордістюКолись були не тільки похвальні грамоти, але й писали листи подяки батькам за взірцевих синів. Коли приходила телеграма в село, то всі знали, що то Василечко знов відзначився», – поділився спогадами Богдан.

Син Олег був більше поряд з батьком, але зізнається, що Василь Олексійович був більше при роботі. Батьки познайомилися у Вінниці в медінституті. Сам Василь закінчував хірургію, став військовим медиком. В Угорщині очолював цілу медичну роту. Василь ще певний час служив у Криму. Після служби, на Львівщині перекваліфікувався і став лікарем-урологом. Через низькі зарплати змушений був поїхати у Лівію, де працював 2 роки лікарем і неймовірно весь час сумував за домом. Дружина при цьому завжди була йому найпершою підтримкою та опорою.

«Батько навчив нас всього, що ми вміємо. Ми все робили разом. Він казав: «Навіщо платити майстрам, якщо у мене вища освіта і в тебе три. То що ми того не зробимо?» Тато мене вів по житті, все що в мене в житті є – це завдяки Батькові. Він радив, як робити і якщо я спочатку не розумів, то згодом усвідомлював, для чого», – ділиться Олег.

Син Олег на роботі у батька

«Тато ще говорив, що зробить внучці качелю, всім ПЛР-тести і тоді дозволить приїхати Богданові із сім’єю, але через кілька днів він захворів...», – гірко додає Олег.

Василь Олексійович контактував з багатьма людьми на роботі, але де підхопив вірус невідомо. Імунна система була ослабленою після раку, кажуть його працівники.

«Ми всі дивувалися «Як людина, яка пережила онкологію, не змогла подолати вірус?» Ми вірили, що він сильний, то як так? Просто у голові не вкладалося».

Василя Савенка від раку рятували різні лікарі. Спочатку він не вірив у лікування, йому на лінійному прискорювачі пропалили пухлину і він помалу одужав, хоча мав наслідки променевої хвороби і боявся повернення раку.

У п’ятницю, 17 серпня, він почав підкашлювати на роботі. У понеділок, 20-го, йому зробили КТ і то син Олег його вмовив. КТ показало пневмонію зі страшними ураженнями. Почали лікування, адже дружина – терапевт, радилися з великою кількістю лікарів зі Закарпаття, Львова, Києва. Кожен щось корегував, допомагав.

Госпіталізували медика 25-го серпня у Центр легеневого здоров'я. Навіть у лікарні Василь Савенко писав смс-повідомлення з приводу робочих питань, та через відсутність зв'язку вони cпершу не надходили адресатові.

Його рятували, як могли, тоді перевели на ШВЛ, але о 17.15 1 серпня серце Василя Олексійовича зупинилося.

Заступниця міністра охорони здоров'я Ірина Микичак висловила свої співчуття з приводу смерті, як вона наголосила, справжнього лікаря. Вона раніше йому (коли була ще директоркою департаменту охорони здоров'я ЛОДА) вручала почесну грамоту, ще одну до всіх відзнак, які Василь Олексійович заслужив своєю наполегливою працею.

Біль від утрати ще нестерпно важкий. Пройшли лише кілька днів від смерті людини, яка для багатьох була фортецею.

«60 років. Він мав ще жити. Все життя посвятив, тільки не собі. Надіюся, там йому буде краще», – сказав син Богдан.

P.S Василь Олексійович подарував ікону Святого Пантелеймона амбулаторії Старого Самбору після ремонту. Він вважав святого своїм покровителем, адже День народження у нього саме на Пантелеймона – 9 серпня. 

Христина Гоголь

Головне зображення: Дмитро Тарадайка

Фото надали рідні та близькі Василя Савенка

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто»  це медіа, якому справді можна довіряти.

Якщо Вам подобається те, що ми робимо  долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!

Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:

  • ексклюзивні e-mail розсилки
  • доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
  • можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
  • можливість стати експертом «Твого Міста»
  • ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
  • у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».

Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням. 

 

 


Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!