Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: будинок-перехід, вулиця пам'яті броварні та слов’янська бурса

2969 0
Палаци, монастирі, друкарні – з чого складається Нижній Личаків

У нинішній мандрівці нетуристичним Львовом продовжимо вивчати закутки Нижнього Личакова. Цього разу рухаємось з лівого боку вулиці Личаківської до Винниківського ринку і вище.

Подорож розпочинається від найпрестижнішої кам’яниці Львова на початку ХІХ століття, добре відомої львів’янам і туристам – наріжного будинку вулиці Личаківської, який, втім, має адресу вулиця Винниченка, 8.

Цей вишуканий будинок постав тут у 1804-1805 роках для видавця та типографа Йозефа Піллера, який розмістив тут друкарню та житло. Скульптурне оздоблення кам’яниці здійснив відомий скульптор, автор статуй фонтанів-криниць на площі Ринок Гартман Вітвер. На аттику фасаду з боку вулиці Винниченка розміщені скульптури Афіни, Марса та Беллони, з боків над балюстрадою – менші фігури Фортуни та Аполлона. На наріжнику стоять скульптури Меркурія та Геї, а під вікнами вміщено барельєфи на античну тематику.

Будинок Піллера в наші дні має ще одну цікаву особливість – частина його першого поверху використовується як вхід до підземного переходу, збудованого у середині ХХ століття під час кардинальної реконструкції площі Митної. Увійшовши до одної з «брам» переходу в кам’яниці, потрапляємо у високий вестибюль з оригінальним світильником радянських часів, звідки йде вхід під землю.

Розповідаючи про цей будинок, неможливо не згадати про ще одну доволі відому з 2010 року цікавинку Львова, яка розташована навпроти – це квітковий годинник на площі Митній. 

Квітковий годинник є покращеною копією годинника, який у 50-х – 60-х роках ХХ століття стояв трохи далі та був демонтований під час кардинальної реконструкції площі. Унікальною особливістю годинника є те, що він не припиняє працювати навіть узимку. Його автором є відомий львівський годинникар Олексій Бурнаєв. Ініціатива відновити цей проект належала тодішній голові Галицької райадміністрації Ірини Маруняк. Профінансувала відбудову годинника компанія «Київстар».

Ми ж прямуємо до нетуристичної частини вулиці Личаківської, де привертають увагу триповерховий будинок першої друкарні Антонія Піллера та висока кам’яниця з колонами на вікнах, що була збудована фабрикантом Шуманом у 1836 році та перебудована Іваном Левинським у 1886 році.

Ще один цікавий будинок із вишуканим декором носить номер 9. Це чиншова кам’яниця, збудована наприкінці ХІХ століття архітектором Анджеєм Ґоломбом.

Проходимо трохи вперед і повертаємо ліворуч на вуличку Короленка.

Тут можна помилуватися цікавою кам’яничкою з вишуканим аттиком під номером 14…

…а також розкішними житловими будинками орієнтовно початку ХХ століття.

Далі наш шлях пролягає праворуч, на дуже коротку вуличку, названу іменем відомого митця Григорія Смольського. Одразу ж за поворотом привертає увагу розкішна кам’яниця під номером 8, яка постала тут у 90-х роках ХІХ століття за проектом Вінцентія Кузневича для Зіґмунта Смолевича.

Окрасою будинку є вишуканий вхідний портал, прикрашений алегоричними фігурами авторства Леонарда Марконі.

Цікавими є і будинки №3 та №6, що виділяються з-поміж інших своєю червоною кольоровою гамою. Їх побудував у 1892 році архітектор Фелікс Дибусь.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Найвужча вулиця міста, вілла шанувальника Шопена та митний костел

А у цій помпезній кам’яниці, спорудженій на початку ХХ століття Тадеушем Мостовським, провів останні роки життя патрон цієї вулиці, художник та краєзнавець Григорій Смольський.

Виходимо назад на вулицю Личаківську та повертаємо праворуч, щоб познайомитись із цікавим будинком, що носить номер 15. Ця кам’яниця із трикутним фронтоном, який прикрашає горельєф архангела Гавриїла із пальмовою гілкою, була збудована у 1874-75 роках для власника столярного підприємства Яна Смутного.

Будинок приховує маленьку таємницю, яку можна розкрити, зайшовши до брами. У дворі на відвідувачів чекає несподіванка – двоповерховий палацик із чотириколонним портиком доричного декору та трикутним фронтоном. Він постав тут у 1847 році та був центральною спорудою цієї ділянки, яка пізніше була щільно забудована.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Пивний сад, відьмин будинок та вермут "Квіти Погулянки"

Повертаємось на Личаківську та йдемо далі у бік Винниківського ринку, минаючи кам’яницю із колонами на вікнах та «сонячною» брамою.

Наступною нашою зупинкою стане кам’яниця праворуч під номером 29, яка розташована навпроти колишнього монастиря Боніфратрів, а нині – Львівського військового госпіталю. До 1939 року у цьому будинку з оригінальним аттиком була редакція газети «Світ академічний».

Минаємо вхід до розташованого в глибині дерев колишнього притулку глухонімих дітей, побудованого тут у 1830-му році. Нині це школа Марії Покрови для дітей з вадами слуху.

На жаль, наступного будинку під номером 37 вже не існує. Цю пам’ятку 1857 року знесли для спорудження новобудови. Колись це був Галицький притулок для сліпих дітей, заснований польським дворянином Вінцентом Зарембою-Скшинським, вечірня школа та військовий комісаріат.

За будівельним майданчиком заглядаємо у маленьку тупикову вуличку Парфановичів, забудовану переважно раціоналістичними кам’яницями 20-х років ХХ століття. Єдиною її цікавинкою є оригінальний будинок №3.

Йдемо далі Личаківською та наближаємося до костелу святого Антонія. Зверніть увагу на два будинки на правій стороні вулиці – це вишукані кам’яниці №34-36, які збудували у 1913 році у стилі модернізованого класицизму для братів-декораторів Айзека та Мавриція Флеків за проектом Людвіка Соколовського.

Будинки оздоблено багатою ліпниною – барельєфами із зображенням дітей.

Одразу за ними є ще один цікавий невеличкий будиночок, прикрашений скульптурами. Це колишня жіноча школа святого Антонія, збудована у 1876 році за проектом Юзефа Каетана Яновського. Скульптури є портретами польських освітніх діячів Ґірамовича, Копчинського та Конарського авторства Еміля Шрьодля. На жаль, збереглися тільки дві з трьох скульптур.

За костелом святого Антонія виходимо на площу, яка колись теж носила ім’я святого Антонія. Тут здавна працював Личаківський базар, який за радянських часів став Винниківським ринком. Тут можна помилуватися оригінальним мозаїчним входом до ринку та мозаїчним зображенням жінок-хліборобів радянського періоду, яке ще збереглося.

Від Винниківського ринку піднімаємося догори вулицею Солодовою, яка отримала цю назву ще 1871 року від солоду, який тоді виробляли на броварні поруч. У ХІХ столітті вона ще мала назву Лоншанівка, бо піднімалася до маєтку родини Лоншанів.

Минаємо вузеньку вуличку Малу, сходами якої можна піднятися до вулиці Лисенка.

З правого боку вулиці бачимо будівлю з великим півкруглим еркером, яку ще не так давно увінчував металевий півник. Колись це був інтернат для студенток Вчительської семінарії, а нині це львівська школа №37 з поглибленим вивченням французької мови.Минаємо перехрестя з вулицею Пісковою та йдемо догори вулицею Лісною, яка колись називалася Сліпою через те, що закінчується глухим кутом.

Вулиця Лісна цікава кількома будинками початку ХХ століття. Наприклад, помпезним будинком №16, зведеним у стилі неоренесансу в 1912 році за проектом Володимира Підгородецького. Будівля знаменита тим, що до Другої світової війни тут жив польський письменник Єжи Масьор.

Цікавими є і відновлені вілли №11 та 13.

Вулиця завершується сходами, які виводять до парку «Знесіння», або Кайзервальду (Цісарського лісу). Зі сходів відкривається цікавий вид на вілли вулиці Лісної.

Повертаємось назад та спускаємося до збудованого в 1913 році наріжного будинку, оригінально декорованого ламаним камінням. Автором цього твору є відомий архітектор Броніслав Бауер. Далі повертаємо вправо на вулицю, що носить ім’я композитора Миколи Лисенка.

Тут одразу привертає увагу невеличкий, але вишуканий палацик під номером 63, за яким розташовано цікаву кам’яничку з червоної цегли.

Далі з правого боку бачимо цікавий будинок, зведений фірмою Івана Левинського в 1900 році як частина шпиталю святого Йосипа для невиліковно хворих. Нині тут дитячий реабілітаційний центр.

Навпроти цього будинку бачимо цікаву пам’ятку – двоповерхову віллу в стилі історизму з елементами народної архітектури. Її збудувала у 1889 році фірма Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Яна Томаша Кудельського. Ще рік тому вілла мала шанс повторити долю будинку військкомату на Личаківській, але завдяки активній позиції небайдужих львів’ян була врятована від «реконструкції» та внесена до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.

Далі з непарного боку вулиці бачимо невеличку церкву. Це – колишня каплиця Матері Божої Неустанної Помочі та монастир Кармеліток Босих, збудовані у 1890 році в неороманському стилі з елементами готики за проектом Юзефа Каетана Яновського. На початку ХХ століття монастир купили монахині ордену францисканок. Нині у частині приміщень монастиря базується інфекційна лікарня, а каплиця у 1998 році була освячена як Церква безсребреників Козьми і Даміана Української Греко-католицької Церкви.

Одразу ж за монастирем відкривається вид на величний комплекс колишнього костелу Найсвятішого Серця Ісусового та монастиря францисканок.

Цей архітектурний твір, у якому поєднується романський та готичний стилі, був зведений у 1877-1889 роках за проектом Юліана Захаревича. Нині це храм святого Іоанна Золотоустого Української православної церкви Київського патріархату.

Далі привертає увагу вишукана кам’яниця №37 із багатим декором.

Її окрасою є багатий вхідний портал із скульптурою діви Марії та написом польською мовою «Під Твоїм захистом».

Навпроти ж бачимо великий будинок колишньої бурси (гуртожитку) Народного дому, збудований у 1906-1907 роках у стилі «гуцульської сецесії» фірмою Івана Левинського за проектом Івана Лушпинського.

На будинку збереглися не тільки вишукані металеві деталі слюсарної майстерні Михайла Стефанівського та напис російською мовою, а й табличка із польською назвою вулиці – Куркова.

Минаємо цікаві наріжні будинки-близнюки, між якими є прохід до лікарні «Охмадит»…

… та бачимо високий будинок у стилі пізнього історизму, збудований 1898 року Альфредом Каменнобродським. Особливістю кам’яниці є флюгер на вежі у вигляді півня, що нагадує про назву вулиці та Куркове (Стрілецьке) товариство, що розташовувалося поруч.

Власне будинок Куркового товариства розташовується у дворі цієї кам’яниці. Він був побудований у 1871 році за проектом Йозефа Енгеля. Нещодавно будинок був відреставрований та переданий під Музей національно-визвольної боротьби – філію Львівського історичного музею.

Тут теж є свої таємниці, з якими ми познайомимось трохи пізніше. Наразі ж ми повертаємо ліворуч до вулиці Короленка, щоб побачити ще три цікавих пам’ятки.

Перша – колишній храм та монастир капуцинів з бароковим костелом Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, який побудовали у 1708-1730 роках на кошти краків’янки Єлизавети Софії Сенявської. У 1785 році комплекс перейшов до францисканців. Зараз тут церква Адвентистів сьомого дня, а у приміщенні монастиря працює школа для дітей із розладами мови.

Друга пам’ятка – православний храм святого Георгія, який був збудований у 1896-1900 роках за проектом віденського архітектора Ґустава Захса у волосько-візантійському стилі. Храм був освячений у 1901 році, з 1992 році тут діє Українська православна церква Московського патріархату.

Третя пам’ятка, що розташована в глибині двору одразу за храмом святого Георгія – одноповерхова вілла, збудована у 1850-х роках у стилі класицизму для родини Коморовських. У 1891 році її перебудував архітектор Ян Шульц. Біля цієї вілли, фасад якої цікавий ліпними арабесками та рослинними орнаментами над вікнами і балконом, ми сьогодні і завершимо нашу подорож.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу та спільноти у Facebook.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів