Tvoemisto.tv роздивляється вілли Личакова. І схоже на те, що їхні архітектори змагались, хто прикрасить район більш вишуканою будівлею.

Нинішня мандрівка нетуристичними місцинами Львова охопить закутки однієї з найдовших львівських вулиць – Личаківської, яка також є головною вулицею Личаківського передмістя. Вулиця зберегла свою назву з XVI століття, як зберіг назву і район – Личаків. До речі, назва «Личаків» має дві версії походження: перекручену назву Лютценгоф – двір німецьких колоністів Лутців, що мали колись тут маєток, і від назви «личаки» – солом’яного взуття найбідніших мешканців міста.

Оскільки цікавинок і таємниць Личаківської та прилеглих до неї вуличок цілком вистачить на кілька повних днів прогулянок, сьогодні сконцентруємось на Нижньому Личакові, що йде від початку вулиці до Винниківського ринку, і звернемо особливу увагу на закутки з парного боку. Стартуємо з площі Митної, від якої починається Личаківська вулиця. Нещодавно на площі відбулася реконструкція, результатом якої є ось такий цікавий фонтан на одному рівні з площею, розташований перед будинком, який дав назву цій площі.

Будинок за фонтаном – колишній монастир ордену Кларисок. Після закриття монастиря у 1780-х роках у будівлі монастиря австрійська влада розмістила тут митний уряд.

Розташований поруч костел ордену Кларисок був споруджений ще у XVII столітті. Першим будівничим костелу був відомий майстер італійського походження Павло Римлянин. У 1760-х роках склепіння храму прикрасили розписи Мартина Строїнського, що збереглися до наших днів. Після закриття монастиря австрійська влада розмістила в ньому тютюновий склад, у ХІХ столітті тут містилася римо-католицька церква, а з 40-х років ХХ століття – знову склад. З 1980-х років храм перепрофілювали у виставкову залу сучасного мистецтва, а зараз тут музей сакральної барокової скульптури XVIII століття імені Іоанна Георга Пінзеля.

Проходимо повз костел Кларисок та на наступному будинку бачимо цікавий артефакт – знак трамвайної зупинки середини ХХ століття, який не втратив актуальність. Тут трамвайною колією, як і раніше, курсують трамваї №2 та №7. На жаль, на знаку не зберігся світлофор червоного кольору, що був тут колись над номерами маршрутів.

Йдемо далі та повертаємо до закутка, що справедливо називається вулицею Вузькою. Це найвужча вулиця Львова, яка у найвужчому місці має ширину лише 3 метри. Завершується вулиця сецесійною кам’яницею під номером 8.

Наступний поворот вправо – на вулицю Академіка Філатова, яка до 1871 року звалася Глинянською Нижчою. Вулиця забудована у стилі віденського класицизму, а її окрасою є помпезна кам’яниця №9.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Пивний сад, відьмин будинок та вермут "Квіти Погулянки"

Повертаємось назад на Личаківську і йдемо до наступного повороту направо – на вулицю, названу на честь відомого львівського скульптора Гартмана Вітвера. Вулиця утворилася на місці дороги, прокладеної паралельно до лінії міських фортифікацій, і розпочинається від будинку на вулиці Личаківській, 16, спорудженого за проектом відомого архітектора Карела Боубліка у 1899 році. Головним елементом оздоблення будинку, розташованим вже з боку вулиці Вітвера, є фігура Святого Йосифа з дитятком Ісусом роботи Броніслава Мар’яна Солтиса.

Найцікавішою кам’яницею вулиці є будинок №8, зведений тут у 1920-х роках. Він має асиметричний фасад та прикрашений маскаронами у вигляді голівок-«путті».

Через невеличкий скверик навпроти будинку №8 повертаємося на вулицю Личаківську…

…та прямуємо до наступного повороту направо, яким є вулиця Дмитра Донцова.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Монастирський став, готичний палац та дім для жебраків

Ця затишна вуличка була забудована на початку ХХ століття. У 1916 році вона отримала свою першу назву – Глинянська. Найцікавішими її будинками є група чиншових сецесійних кам’яниць з двором-курдонером. Будинки збудовані фірмою Івана Левинського у 1906-1908 роках для Марії Бардах за проектом, імовірно, Тадеуша Обмінського,

будинок №11 авторства Броніслава Бауера, споруджений у 1911 році для родини Сокіл,

а також будинок із оригінальною вежею під номером 15.

Знову повертаємось на Личаківську та йдемо вперед до перехрестя з вулицею Чехова. За перехрестям бачимо вишукані будівлі монастиря та шпиталю ордену Боніфратрів (Братів Милосердя). Ці споруди цікаві тим, що були зведені наприкінці XVII століття та збереглися до наших днів у первісному вигляді.

Монастирський комплекс побудований коштом Яна ІІІ Собєського, тому вхідний бароковий портал будівлі прикрашає герб родини Собєських «Яніна».

Нині будинки монастиря є частиною військового госпіталю, відомого зараз як Військово-медичний клінічний центр Західного регіону. Цікаво, що військовий госпіталь тут зробила ще австрійська влада у 1785 році, а основні будівлі нинішнього військового госпіталю спорудили у другій половині ХХ століття.

Повертаємося трохи назад та звертаємо на вулицю Антона Чехова, яка була забудована у 1895-1898 роках кам’яницями авторства переважно архітектора Анджея Ґоломба.

Однак, найцікавіші будинки цього мікрорайону були споруджені на замовлення його сина – інженера Францішка Ґоломба. Саме він замовив більшу частину будинків на вулиці, на яку повернемо вліво одразу ж за військовим госпіталем. Колись вона носила назву Боніфратрів, тепер ж називається на честь академіка Михайла Кравчука.

Справжніми витворами сецесійного мистецтва є будинки, збудовані для Францішка Ґоломба архітектором Авґустом Богохвальським.

Йдемо далі вулицею Кравчука та біля світлого будинку з вишуканою ліпниною виходимо на вулицю Чернігівську.

Тут повертаємо вліво вгору, де за хвилину з правого боку побачимо величну будівлю колишньої Колегії ордену Піярів. Нині це головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні.

Цей будинок був споруджений у 1770-1776 роках будівничим Ксаверієм Кульчицьким у стилі бароко з елементами класицизму за проектами італійського архітектора Паоло Антоніо Фонтани. На фронтоні будівлі зберігся рельєф «Око Божого Провидіння».

Колегія Піярів та освітній заклад для шляхетської молоді у цьому будинку були ліквідовані австрійською владою, натомість у 1785 році тут відкрили Королівський шпиталь королівства Галичини та Володимерії. Зараз на площі перед величним будинком обласної лікарні встановлено пам’ятник професору-медику, голові Українського лікарського товариства Мар’яну Панчишину.

Повертаємось на вулицю Чернігівську, щоб помилуватися оригінальним гербом Львова на комплексі старших будівель військового госпіталю…

… та вишуканим палациком, у якому колись був дитячий шпиталь Святої Софії, а нині знаходиться отоларингологічне відділення обласної лікарні.

Повертаємось до головного корпусу колишньої Колегії Піярів та виходимо у бік Личаківської вулицею Устима Кармелюка, яка, незважаючи на мінімальну довжину, має досить цікаві об’єкти.

Перша з цікавинок – вілла №3, що була споруджена у 1923 році за проектом архітектора Казимира Теодоровича у стилі арт деко з елементами карпатської архітектури та «закопанського» стилю. Це – колишній будинок професора-медика Мар’яна Панчишина, пам’ятник якому ми бачили біля обласної лікарні. За своє життя будинок встиг побувати не тільки житлом, а й відділом реєстрації новонароджених дітей (ЗАГСом) і навіть художньо-меморіальним музеєм Антона Манастирського. З 1992 році у віллі працює Музей історії медицини, створений Українським лікарським товариством.

Другою цікавинкою вулиці є одна з небагатьох вілл Львова, що мають власні імена – вілла «Marzenie», що польською мовою означає «мрія» або «сон».

Виходимо на Личаківську, переходимо вулицю та підходимо до трамвайної зупинки в бік центру, поруч із якою бачимо непримітні вузькі сходи між одноманітними кам’яницями.

Піднімаємося догори і менш ніж за хвилину потрапляємо з гамірної вулиці в світ затишку та вишуканості. Це – багата на цікаві пам’ятки вулиця Івана Вишенського, що була прокладена та побудована на початку ХХ століття.

Ця вулиця споруджувалася як елітна дільниця і нині виглядає так, ніби кожен її архітектор та будівничий змагався один із одним, хто вишуканіше. Тут варті уваги всі кам’яниці, і насамперед будинок із вежею №24, що був збудований у 1909 році на замовлення Міхала та Стефанії Завойських у стилі романтичного модерну архітектором Адамом Опольським, який спроектував добру третину будинків цієї вулиці.

На сусідньому будинку №22 бачимо барельєф Фредерика Шопена, встановлений першим власником будинку, великим поціновувачем творчості композитора Вільгельмом Манном.

В глибині вулиці бачимо кам’яницю з цегляною колбою на аттику. Вона споруджувалася Адамом Опольським для Францішка Сави у 1911 році.

Вирізняється з-поміж вишуканої забудови і червоний будинок №33, що був побудований для Ванди Імдуховської за проектом Агенора Імдуховського.

Справжніми перлинами вулиці є дві вілли – великий оздоблений майоліковою плиткою будинок №12, який збудувало у 1911-1912 роках архітектурне бюро Івана Левинського для українського адвоката і судді Романа Ковшевича…

…та будинок № 11 навпроти, збудований у стилі романтичного модерну за проектом Адама Опольського для Яна Готфріда.

Саме біля цих вілл вулиця Вишенського робить Г-подібний поворот у бік Винниківського ринку.

Тут варто відзначити кам’яничку № 6, збудовану у 20-х роках ХХ століття у дворковому стилі з цікавим балкончиком із опуклими колонами.

Спускаємось донизу до Личаківської та з правого боку бачимо костел святого Антонія Падуанського, де ми і завершимо сьогоднішню подорож. Цей храм був побудований орденом францисканців на кошти Януша Вишневецького у 1718-1739 роках.

Сучасний бароковий фасад костел отримав у 1765 році під час перебудови за проектом Франца Кульчицького.

Тоді ж, у 1765 році, при сходах до костелу встановили статую Богородиці Непорочного Зачаття авторства Себастьяна Фессінгера.

Цікавою є і скульптура Антонія Падуанського, встановлена зліва від костелу, авторство цієї скульптури приписують теж Себастьяну Фессінгеру.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.