фото: unsplash.com
Онлайн ніколи не зможе замінити офлайн. Засновник Gastroli.ua – про концерти на карантині
Івент-індустрія – одна з тих галузей, що чи не найбільше постраждала від коронавірусу та карантину в Україні. Якщо нині відкривають літні майданчики та продовжує працювати доставка їжі, то з організацією подій все набагато складніше. Tvoemisto.tv розпитало у засновника сервісу з продажу квитків на концерти і фестивалі Gastroli.ua, випускника Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS) Ростислава Кулика про те, як змінився формат їхньої роботи, скільки індустрія подій вже втратила через пандемію та чому їм тут дуже важлива підтримка від держави.
Пошук нових ідей
Перший місяць карантину компанія відповідала на запити клієнтів стосовно повернення квитків та працювала з організаторами, щоби перенести концерти. Часу на те, щоби змінювати щось в роботі, тоді не було. Однак пізніше у Gastroli.ua вирішили частково перепрофілювалися та віддати свою платформу під збір коштів на засоби захисту для медпрацівників. Це була публічна акція, що мала назву «Антиконцерт», під час якої придбали елементарні речі, як-от рукавички, бахіли, дезінфектори тощо.
«Тоді вона була потрібна, бо ми розуміли, що держава не реагує, а ситуація з засобами захисту – складна. Ми просто дали всі свої технології, рекламні можливості й фінанси для того, аби забезпечити медиків засобами захисту та продуктами. Це була публічна акція, і всі бачили інформацію про це, хоча надалі я дотримуюсь думки, як казав колись Кузьма: «Там, де починається піар, закінчується благодійність». Думаю, що в той час кожен свідомий українець-бізнесмен так зробив: всі почали шити маски, доставляти обіди лікарям, возити на своїх таксі. Наша справа не була унікальною», – розповідає він.
Окрім цього, продовжує Ростислав Кулик, компанія перейняла популярну ідею з автокінотеатром, коли стрічки можна подивитися на великому екрані, сидячи в машині. Такий онлайн-кінотеатр розмістили на третьому поверсі паркінгу у ТВК «Південний».
«Ідея автокінотеатру була проста, нам треба було хоча б якісь кошти на зарплати працівникам. Ми побачили тренд, зрозуміли, що це давним давно популярне в Америці, і за форматом нам підходило. Ми не придумали цю ідею, їй сто років, але організували це. Там дуже класно і якісно все зроблено, тепер ще запустили доставку їжі», – каже чоловік.
Проте, зізнається керівник компанії, коли на вулиці тепло і сонячно, то люди хочуть їхати на природу радше, а коли дощ, то у кінотеатрі вільного місця немає. А з четверга планують там робити концерти. Спершу це буде «Пікардійська терція», і, якщо такий формат матиме успіх, то продовжуватимуть і шукатимуть нові ідеї для онлайн-кінотеатру, щоби зацікавлювати надалі.
«Коли відкриються звичайні кінотеатри, то, не думаю, що він буде потрібним, але, якщо львів’янам сподобається, то ми його залишимо», – додає він.
«У такому бізнесі не можна організувати доставку чи відкрити літню терасу»
Щодо концертів, то нині в Україні, за словами Ростислава Кулика, перенесли більше тисячі подій, і це навіть не беручи до уваги дрібних. 95% квитків залишаються в людей «на руках».
«Артист має приїхати, організатор має влаштувати концерт, глядач має прийти і насолодитися – така позиції індустрії. Питання в тому, що це не сьогодні, а тоді, коли буде можливо. Така ж справа з авіакомпаніями, які переносять поїздки доти, доки ситуація не стане сприятлива», – зазначає він.
Повністю змінити формат, аби бізнес не надто багато втрачав, тут не можуть, бо мають зобов’язання перед клієнтами. А також в компанії все ж вірять, що невдовзі вдасться провести концерти і не тільки.
«Якщо хтось може вийти зі свого бізнесу, який зупинився на сто відсотків, і в нього немає жодних зобов’язань і від цього нічого не втратить, то, звичайно, варто переформатовуватися. Не чекати з моря погоди чи того, коли закінчиться карантин. Ми ж чекаємо і віримо, що проведемо наші концерти та перенесли десятки з них на жовтень-грудень», – каже він.
Окрім цього, у Gastroli.ua все ж попробували багато нових форматів і витратили на це чималі гроші, однак зрозуміли, що ніяким чином замінити live entertainment неможливо.
«Ми пішли в онлайн, робили багато трансляцій, але онлайн не замінить офлайн в цьому бізнесі. І це не тільки ми попробували, а весь світ: Америка, Європа. Ніщо не може замінити живі фестивалі чи концерти. У такому бізнесі не можна організувати доставку чи відкрити літню терасу», – розповідає засновник компанії.
Команда Gastroli.ua теж змінилася, зокрема, тут скоротили 85% штату.
«Працювати в такому складі некомфортно, але є чітке розуміння того, що сам себе не врятуєш і ніхто не врятує цілу компанію. За нашими підрахунками, щонайменше, на пів мільярда гривень квитків є в українців в руках, за якими стоять сотні артистів та операторів», – каже чоловік.
Про об'єднання з конкуренами, пошук підтримки у держави та прознози для івент-індустрії
Ростислав Кулик наводить приклади Лондона та Нью-Йорка, де з тисячі місць в кінотеатрах зробили 200, аби підтримувати соціальну дистанцію. Та у Львові, каже, не реально таке зробити, бо нема можливості однією п’ятою квитків окупити концерт і неможливо водночас дотримуватися дистанції на концерті у 20 тисяч глядачів.
«Ринок шоу-бізнесу й івентів постраждав найбільше. Хтось скаже про проблеми авіакомпаній, але це такі корпорації, які завжди підтримує держава: Боїнг підтримує Америка, дає дотації, Аеробус підтримує Євросоюз, національні компанії підтримують національних перевізників. Вони не дозволять їм зникнути з лиця землі, бо тоді стане економіка. А бізнес подій і концертів не є найнеобхіднішим. Без нього ж можна обійтися теоретично, тому держава наша на це не звертає увагу», – каже Ростислав Кулик.
Проблема, за його словами, – комплексна, українського масштабу, тому компанія об’єдналася з усіма колишніми конкурентами і друзями та створює різні асоціації й намагається привернути увагу влади до тих законопроєктів і змін, які необхідні, щоби отримати податкові, кредитні канікули.
«Ми формуємо новий юридичний ринок роботи в шоу-бізнесі, в якому 10-15 років не було змін і всі працювали за радянськими правилами. Є багато країн, які допомагають, дають дотації, гранти, щоб не звільняли людей. За кордоном на це виділяють мільярди, міністерства культури займаються тим, що підтримують. Наприклад, в Франції міністр зробив проєкт, що називається «Збережи фестивалі» і з кожним організатором проговорює, що вони втратили і як можна допомогти», – розповідає він.
Для того, щоб фестиваль Канські леви, продовжує Ростислав Кулик, пережив цей рік, їм запропонували декілька мільйонів євро просто так, щоб вони не падали духом і не звільняли людей. Достатньо зайти на сайти розвинених країн світу і там є розділи Covid-19, де можна одразу прочитати, як і де дістати допомогу. У нас же три місяці не було міністра культури.
«Є комітет культури, який розробляв законопроєкт, що мав допомогти нашій індустрії, але туди включили і кіно, і телебачення, і креативну галузь. У результаті закон не прийняли взагалі. Усі на це дивляться, як на «танці-шманці», але, насправді, це серйозна історія і серозні втрати для нашої галузі. Тому потрібно думати системно. Хоча, як можна думати про шоу-бізнес і концерти в країні, де немає елементарних рукавичок для лікарів в медзакладах», – каже він.
Ростислав Кулик додає, що їхня індустрія не збирається на страйки чи мітинги, а спокійно і з розумінням ставиться до того, що відбувається. За його позитивними прогнозами, у серпні хотілося б перейти до open-air-концертів, в жовтні – до концертів в залах, хоча розуміє, що масові заходи дозволять уже в кінці будь-яких послаблень.
Ольга Коваль
«Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою реалізовують проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи», який виконується в межах Проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку