фото: Анна Журба

фото: Анна Журба

У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова

5936 0
Чи відновлять у Львові Сихівське озеро та де шукати фахівців для лікування дерев.

Восени в українському парламенті обговорювали пріоритети екологічної політики на п’ять років. Реформування екологічної сфери, серед іншого, передбачає посилення відповідальності за порушення законодавства, зміцнення ролі місцевого самоврядування у контролі та вирішенні екологічних проблем, а також – створення системи моніторингу довкілля. У концепції змін також згадуються зміни клімату та необхідність реагувати на них.

У межах проєкту «Наші реформи» Tvoemisto.tv на прикладі Львова з’ясувало, як змінюватиметься екологічна політика. Керівниця новоствореного управління екології та природних ресурсів ЛМР Олександра Сладкова розповіла нам, чому у Львові немає чим дихати та як це виправити, куди зникають птахи, що робити із крокодилами та чи буде у Львові велике озеро.

Яка у Львові екологічна ситуація і в яких районах менше проблем, у яких – більше? Чи є комплексне дослідження на цю тему?

Наразі комплексного дослідження немає. Є окремі галузеві, із замірами у різних точках. Наприклад, пересувна лабораторія досліджує якість повітря на 26 перехрестях Львова у певний час. Але про решту – ми не знаємо. Є ще ідея стежити за якістю повітря у громадських просторах, наприклад, на площі Двірцевій чи на вулиці Гашека, де багато людей.

Щодо підтоплень, то ми суто інтуїтивно знаємо, що це стосується вулиць Торф’яної і Сахарова.

Щодо перегрівання міста, то нам відомо, що гарячі точки є у Залізничному районі та у промзоні Рясне. Також перегрівається центральна частина міста і район вулиць Городоцької – Шевченка.

Знаємо, що водойми міліють, ґрунтові води відходять і забруднення водойм стає гіршим через зменшення у них біорізноманіття.

Щоб отримати ґрунтовну відповідь на запитання про повну екологічну ситуацію у Львові, потрібно провести дослідження вразливості міста до змін клімату. У нас є розроблений Green City Action Plan – документ для організацій, що дають містам кредити на інфраструктуру, щоб вони розуміли, на що гроші не давати, бо це більше нашкодить, ніж допоможе. У цьому документі ідеться про ключові необхідні заходи за кожним напрямком. Там багато цікавої інформації. Його оприлюднять десь у січні-лютому.

І що, згідно із цим планом, є найбільшою екологічною проблемою Львова зараз?

У першу чергу ідеться про забруднення повітря через вживані автомобілі з Європи без газових каталізаторів. У великої кількості автомобілів вихлопні гази не очищуються взагалі. У цивілізованих країнах таке заборонено.

Люди не усвідомлюють, наскільки бажання не витратити тисячу доларів на каталізатор, купити дешевшу машину або скрутити каталізатор, щоб отримати із нього пару грамів золота, вбиває здоров’я, людей, планету. За поширенням захворювань дихальних шляхів у нас ситуація найгірша в Європі.

У нас вважають, що погане повітря у Львові через затори. Але заторів рівно стільки, скільки є вулиць. Проблема у тому, що якість вихлопів від цих заторів є катастрофічною. На місцевому рівні не пускати ті автомобілі в центр ми не можемо, але дуже старатимемось знайти якісь шляхи. І посадкою більшої кількості дерев цьому не зарадиш, хоч дерева сильно покращують клімат міста.

Раніше міський голова говорив, що потрібно залучати поліцію, щоб вона штрафувала водіїв за відсутність каталізаторів. Але в поліції говорять, що для цього потрібно змінювати законодавство.

На зміни у законодавстві потрібно тиснути завжди. Але для початку потрібно розуміти, що проблема є. Тоді є шанс її вирішити. Навколо говорять – купуйте автомобілі, споживайте більше, у пластикових пакетах немає нічого страшного тощо. Маємо це змінити.

10 років тому вчені пояснювали, що на нас чекає, але ніхто не вірив, бо не відчував на собі. А зараз у нас то занадто теплі листопад і грудень, то дощів немає місяць. Здається, це ж класно. Але насправді це сильно дошкуляє природі. Наприклад, дерева не можуть нормально спати, виснажуються, мухи попрокидались. І це тільки те, що ми бачимо. Зміни клімату призводять до того, що ми втрачаємо види.

Міське середовище агресивне і складне для того, щоб тут жили тварини і рослини. Та й людям уже не так приємно у ньому. А ми його ще й погіршуємо. Це дуже сумно.

Розкажіть детальніше про моніторинг якості повітря в громадських просторах.

Це робитиме пересувна лабораторія. Мешканці, особливо біля Пластової, дуже хочуть, щоби були стаціонарні датчики. Так, є система датчиків ЕкоБот, але вони вимірюють тільки вміст пилу. Комплект датчиків, що уловлює інші види забруднень, в першу чергу гази, що потрібно на Пластовій, коштує пів мільйона гривень. Ми не таке багате місто, щоб у різних точках ставити такі комплекти. До того ж, їх можуть просто вкрасти. Пересувна лабораторія – це оптимізація процесів.

Звісно, ми будемо розміщувати недорогі датчики у різних місцях, але все вони не проаналізують. Проблема назріла, доручення про облаштування міської системи моніторингу якості повітря є. Ми думаємо, яким чином її налаштувати і що саме та де ми маємо вимірювати.

Що робити з тим, що ми знаємо найбільш забруднені перехрестя у Львові?

Розробники Green City Action Plan радять нам розвивати громадський транспорт і альтернативні маршрути. Ідеться про те, щоб перевести весь муніципальний транспорт на більш екологічне паливо, купувати більше електротранспорту та купити каталізатори на бензинові і дизельні транспортні засоби. Почати потрібно із себе. Є доручення міського голови, щоб проаналізувати всю техніку. Ідеться також про поліцейські машини та інші міські служби.

Також потрібні смуги для громадського транспорту, якими можна швидше доїхати. Так, затори для автомобілів від цього погіршуються. Зараз у людей вибір – або 40 хв в заторі в смердючому повному автобусі, або у своїй приємній машині, а згодом це має бути вибір – 40 хв в заторі в машині чи 10 хв без затору громадським транспортом.

Можливо не всі, але 30-40% людей оберуть громадський транспорт. Нас це влаштує.

Чи будуть у Львові якісь інформаційні кампанії? Не тільки про сортування сміття, а й про інші речі, що впливають на екологічну ситуацію.

Поки що я проводжу їх своїми силами. Наступного року говоритимемо про парки. Ми кажемо, що парки – легені міста. Ну і що? Щоб зачепити людей, у кожній рекламі ми намагались закласти нову і несподівану думку.

Щороку у Львові є акція «Посади своє дерево» і люди з ентузіазмом висаджують щось незрозуміле там, де насправді того не треба. Ми будемо говорити про те, щоб виростити своє дерево, адже після посадки питання тільки починаються. Посадковий матеріал в місті має бути дуже добрим. Для відновлення лісів достатньо садити щось маленьке, там дерева самі себе відкоригують. У місті ж мають бути якісні саджанці із правильно сформованою кроною, щоб не створювати небезпеки. Бо коли щось криве, косе, замучене виросло, воно легко може поламатися і впасти.

У парках ще можна було б експериментувати, але вони у нас і так надмірно загущені. У закордонних парках є галявини, там бачиш кожне дерево, а за групою дерев можна здалеку визначити вид. А у нас парк виглядає як молодий ліс через 20 років після пожежі – все в самосіві. Це не про всі парки, але переважно рослини у них доглядаються останніми.

Медіа-хаб «Твоє місто» ініціював кампанію #дерева_твого_міста, до якої долучилось багато львів’ян. А нещодавно на Сихові почали реалізовувати проєкт з обліку дерев. Чи можемо говорити, що у Львові нарешті порахують дерева?

Хлопці, які садили з нами дерева протягом п’яти років, задавались питанням, чому вони погано доглядаються чи взагалі не мають догляду. Вони вивчили закордонні практики і намагаються принести їх до нас. Саме вони і розробили сайт Inspect Tree. Сихівський район ми обрали пілотним, щоб зрозуміти, наскільки райони можуть брати участь у заповненні документів, скільки часу іде на підрахунок, що це дасть району тощо. Тобто всі дерева на Сихові не порахують, але цей пілот допоможе удосконалити систему, щоб наступного року запустити її повноцінно. У європейських містах, де я бачила хороше доглянуте озеленення, завжди є такий зелений кадастр.

Українське законодавство теж говорить про облік дерев у містах.

У нас із 2001 року є Положення про інвентаризацію, але там ідеться про окремі ділянки, картосхеми, паперові паспорти дерев. Якщо чесно, це опис деревини, що прийшов з лісництва і не має стосунку до розуміння що і де є в парку. До того ж, з паперовими матеріалами неможливо працювати. Це підходить хіба, наприклад, для шкільних територій чи ділянок, що дають під забудову, щоб забудовник не сказав потім, що тут нічого не росло.

А для того, щоб управляти якістю міських дерев, цього замало. Тому і створили InspectTree. Ми маємо розуміти, що у нас є, в якому стані і коли потребуватиме заміни, що потрібно зробити, щоб дерево почувалось краще.

Зараз у нас на дерева звертають увагу, коли є підозра на аварійність. Якщо ремонтують вулиці, то їм обрубують коріння. Деякі райони трошки поливають дерева, але не всі. А дерева у працездатному віці потребують постійного догляду, щоб у старості не приносити проблем. Це так само, якби людину залишали одразу після народження, щоб вона сама давала собі раду. Тобто треба народити 30 дітей, щоб двоє якось вижили. У Львові таке ставлення до дерев, що жодної рани ми не лікуємо і навіть якщо хтось пошкодив дерево, то думають про нарахування штрафу, а не про те, щоб допомогти дереву. А якщо мати бажання, то при свіжих пошкодженнях майже все можна вилікувати, при застарілих це буде просто коштувати більше.

Чи з’явиться у Львові якась окрема служба для догляду за деревами?

Ми за зиму розробимо правила обрізки і догляду за деревами і будемо привчати мешканців до них. Працюватимемо і над окремою службою. Перед кожним капремонтом чи реконструкцією робитимемо обстеження, щоб знати, що замінити, а що особливо цінне і його треба берегти, щоб воно прожило ще 40 років.

Про цінне. Скільки у Львові старих дерев і що з ними буде?

Раніше я думала, що перелік дерев-пам’яток природи є вичерпним. Але їх там усього 17. За моїми підрахунками, таких дерев у Львові насправді від 100 до 300, і я хочу, щоб у нас був хоча би перелік цінних дерев. Ми маємо знати, де вони, маємо гордитися ними, популяризувати їх, лікувати тощо.

У Стрийському парку є дуб, якому гарантовано 500 років. Зараз це мертвий стовбур. Він помер, тому що у нього зламалась гілка і ніхто його не вилікував, тож дерево заливало водою і воно зігнило. Якби йому років 10 тому допомогли, він би жив далі. Зараз обламалась гілка у найстарішого дубу Сихова, що біля входу у парк Папи Івана Павла ІІ. Також у нього уражене коріння. Він ще живий, але потребує допомоги, інакше ми його теж втратимо. Наголошу також, що в жодному разі не можна заробляти дупла дерев – ані цементом, анічим.

Де шукати фахівців для лікування дерев? Чи можна когось навчити цьому за короткий термін з нуля?

Фахівці є у Києві, є у Європі. Ми думаємо спільно з університетом Франка, біологічним факультетом, набрати групу арбористів на навчання. Це запропонувала Дзвінка Калинець-Мамчур, але поки ще обговорюємо, як це має бути. Там ми зможемо навчити робити це з нуля. Арборист – рідкісний фах, що потребує значних фізичних зусиль і водночас – голови на плечах. Здається, що це різноробочі, але тут треба дуже добре думати.

Ви говорили про небезпеку вихлопних газів. Які ще екологічні проблеми Львова потребують негайної уваги?

На мою думку, другою проблемою за важливістю є втрата води – падіння рівня ґрунтових вод.

Коли я ходила до школи, то дощ у Львові міг падати два тижні. Зараз же дощі короткотермінові і концентровані, особливо влітку. Два тижні дощу немає, потім за пів години випала півмісячна норма опадів, усе це злилося в каналізацію, вода не затрималась на поверхні. Окрім того, поверхні розігріті і вода одразу випаровується. Земля не просочується водою, вода до коріння дерев не доходить. Це також велике навантаження на очисні споруди, а рівень ґрунтових вод тим часом падає.

Через це повітря стає сухішим, відповідно, росте температура влітку. Коли земля по-троху віддає вологу, то повітря зволожується і охолоджується. Якщо цього немає, то все перегрівається, рослини почуваються погано, птахам нема де пити тощо.

Раніше у Львові якраз говорили про відновлення водойм. Це станеться?

Наразі ми лежимо в тому напрямку. Іноді трохи підповзаємо.

Ми унікальне місто у світі з точки зору води. Немає інших міст з населенням понад 500 тисяч без жодної водойми. Хіба Лас-Вегас в Неваді, але там качають артезіанську воду, чи острівні міста. Львів же розташований на вододілі, на материку. У нас дві річкові системи – Зубра і Полтва, але повноводності немає ані там, ані там. У нас немає озер – хіба ставки. Я рада, що був проєкт громадського бюджету з відновлення озера на Панча. Ми понад усе маємо зберігати водойми, яких забагато втратили за минулі роки через непродумане будівництво.

Буде відповідна міська програма?

Ми хочемо розробити концепцію зелено-блакитного каркасу міста. Зелений – це поєднані між собою зеленими коридорами парки, щоб люди могли переходити з одного в інший, більше пересуватись ними у своїх щоденних справах. Такі коридори допомагають флорі переносити насіння, бджолам, наприклад, перелітати для запилення, білкам перебігати, пташкам перелітати. А блакитний каркас – це вода. Коли ми говоримо про ландшафт, то ідеться не лише про озеленення, а й про доступ до води, хоч якийсь, у нашому випадку. Кожен струмок і кожна калюжа у 0,2 гектари для нас є цінною.

Мабуть у кожному місті Європи є велика річка. У Львові вкотре заговорили про відкриття входу до Полтви. Чи можливо відкрити її повністю? Наприклад, побудувати іншу каналізацію.

Мільйонні інвестиції, як в Дубаї, навряд чи прийдуть у Львів, щоб це зробити. Окрім того, Полтву відкрити неможливо, тому що вона більше не має того притоку води, що був колись. На це вплинула забудова міста. Коли вона була не щільною, поверхні були водопоглинаючими. Вони через ґрунт і далі по глині віддавали воду у найближчий потічок. Коли все забудовано, то вся вода зливається в каналізацію. Та є інші напрямки, куди ми можемо рухатись.

На Вітовського буде новий колектор, де брудний і дощовий стоки ітимуть разом. Але було б добре забрати звідти дощову воду і наповнювати нею ставочки. На Сахарова сходяться три пагорби – Студентського парку, Парк культури і Цитаделі. По їх низу можна перехоплювати воду, вона чиста, і спускати її в ставок.

Є і хороші новини щодо річок. У нас є Зубра і її відновити легко. Вона зараз така, як Полтва 100 років тому. По-перше, вона на поверхні, по-друге, протікає через парк, де було Сихівське озеро, притік води до неї не змінився. Зубра ніколи не пересихає, завжди наповнена.

Нам пощастило у тому, що на Сихові побутова каналізація перекачується насосними станціями в Полтву, а дощова – збирається в Зубру. Єдине, є проблеми з брудним дощовим стоком, що утворюється у перші 15 хвилин дощу: це пил, важкі метали, мастила, частинки гуми тощо. Можна окремо перехоплювати цю першу воду і переводити у побутову каналізацію. А все, що далі – у Зубру та її притоки. Таким чином можна наповнити знову Сихівське озеро. Але для цього також треба забрати незаконні підключення до Зубри: з мийок машин, що використовують жахливу хімію, приватних будинків, що не мають місцевих очисних споруд. Якщо обладнати ці будинки очисними спорудами, що коштують 200-300 євро, то Зубра могла би бути дуже чистою і класною.

То у Львові відновлять Сихівське озеро?

Його колись спустили, тому що у нього ішли стоки з ЛАЗу. У 2012 році ЛАЗ припинив своє існування. Це була сумна новина для всіх, але для озера це – нові перспективи. Колись його можна відновити.

Уздовж Сихівського озера планується «Зелена лінія» – рекреаційний маршрут від Хуторівки у бік села Зубра. Можна буде іти вздовж потічка, озера, яких раніше у нас не було.

І ті, хто живуть в Рясному, казатимуть, що все найкраще дістається Сихову.

У Рясному є прекрасне багатообіцяюче болото. Колись там був котлован під будинок, туди почала приходити вода і його закинули. Зараз там болото з качками. Мої колеги 5 років тому задокументували це як водойму, слава Богу. Я би дуже хотіла, щоб там був екопарк, щоб показати, як треба працювати з болотом, щоб милуватись качечками. Але в жодному разі не годувати їх хлібом – качки не живуть більше одного року, якщо годувати їх хлібом. Качок можна годувати хіба хлібом, що не містить дріжджів, або сухарями.

Чи у Львові хтось займається, окрім наукових установ, міськими птахами і тваринами?

Я попросила університет Франка, щоб мені виділили людину, яка займатиметься тваринами в місті. Ця людина, до речі, розповіла, чому у Львові поменшало птахів. У дитинстві, поки я ішла в школу, все співало, а зараз я тільки затор нюхаю. Так от, вона спочатку сказала, що це через закриті горища, адже не всі птахи відлітають на зиму. А потім додала, що різке зменшення птахів, як не дивно, спричиняє ЛКП «Лев». Зв’язок такий: безпритульні собаки постійно тероризували котів, ті ховалися і сильно не розмножувалися. Тепер собак стерилізують, вони неагресивні і котами цікавляться набагато менше. Відтак, коти почули себе вільніше і розмножились. З одного боку, вони виїдають щурів і мишей, що добре. Але так само вони почали виїдати і пташок. У місті все на все впливає.

Тобто у Львові буде прописано, що робити з котами, птахами, чим годувати качок?

Ухвала про котів є, ми із зооактивістами подивимось, чи треба її оновлювати. А про інших тварин, що є або можуть з’явитися в місті, потрібно подумати.

Маємо знати, що робити, якщо дика тварина забігла в місто – лисиця чи лось. У нас це завжди призводить до смерті тварини. Я би так не хотіла. У Польщі міська муніципальна варта має двох спеціалістів, яких залучають якраз у таких випадках. Вони то із змією на фото, то лося обнімають – вони знають, як з дикими тваринами поводитись. У нас же знімають на телефон, як бідний лось напоровся на паркан і помер. Це жахливо.

Я хочу зрозуміти, які тварини можуть жити в місті, адже, хоч деякі зникають, інші по-трохи повертаються.

У минулому столітті існувала ідея, що природу треба забрати з міста, що тварини розносять паразитів. У Європі зараз є рух про те, щоб зробити Європу знову «дикою». Сільське господарство і скотарство стали там більш ефективними або взагалі перевели свої потужності в країни третього світу. Тобто у них з’являються території, куди може повертатися природа, і вони намагаються зробити так, щоб олені, зайці, лисиці заходили в місто, щоб їх було більше. Нам, може, теж вже не треба так боротися з тваринами.

Окрім того, на митниці затримують тварин, яких перевозять контрабандою – був випадок, коли вилучили крокодилів і мавпу. Також тварин вилучають із цирків і звіринців. Тому ми працюємо над ідеєю муніципального притулку для диких тварин. Є земельна ділянка далеко від людей і транспорту, де можна лисицям і вовкам, що живуть на Знесінні, зробити нормальні вольєри.

Зараз у нас є дві станції – екологічний центр на Кубанській і зоологічний відділ парку Знесіння, у яких велика кількість тварин, значно більша, ніж там може жити. Тварини стресують від того, що різні види – мисливці і їжа – надто близько одне від одного. Поряд з лисицями і вовками живуть кролі, коні, вівці. Хижаків треба відділити і зробити їм простір. Цих тварин неможливо повернути в природу, вони залякані і замучені попереднім життям. Тому їм треба дати шанс максимально близько до природи і приємно прожити решту життя. Прекрасний приклад такого – Домажир, ми маємо вчитись у них.

Що потрібно змінити у законодавстві у сфері екології, щоб нормально почуватись і кудись рухатись?

Зараз готуються зміни до законодавства, де буде визначення, що таке реабілітаційний центр для тварин, що таке притулок і що таке звіринець чи зоопарк. Багато зоопарків маскуються під притулки і центри, але фактично вони заробляють кошти на тому, що експонують тварин. Є зоологи, які кажуть, що тварин зовсім не можна експонувати, а є такі, хто каже, що можна, якщо тварина у нормальних умовах і не проти – тобто вона має вирішувати сама. У цивілізованих зоопарках тварина є де сховатись. Тварини не можуть утримуватися з метою заробітку. Якщо ж це так, то це треба називати своїми іменами. Реабілітаційні центри і притулки можуть мати якісь пожертви, якщо у них є прозора система збору коштів і витрат.

А окрім тварин?

Нам катастрофічно потрібно перейти до стандарту «Євро-6» в автомобілях. Усі решта – просто заборонити. Має бути дієвий механізм, як штрафувати водіїв, не пускати в місто без каталізаторів.

Також ми хочемо, щоб Винниківське і Брюховицьке лісництво, наші легені міста, стали муніципальними лісами. Зараз вони – у складі державних лісгоспів. Активісти не дають їм рубати ліс, а лісгосп на тому заробляє – вирубали, посадили, вирубали і так по колу. Коли активісти частину лісу блокують, то лісгосп не знає, як утримувати структуру, лісівників, які все одно мають бути. Тож місто мало би це фінансувати. Для цього треба зробити ці ліси муніципальними, наприклад, рекреаційного, наприклад. Дати їм статус недоторканих, щоб ніхто не міг там нічого набудувати, бо це легені міста, їхня задача – дихати.

Олександра Бодняк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.

Інтерв'ю Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!