Фото: Євгенія Закревська
Бійців, які воюють з 24 лютого або з 2014-го, потрібно буде міняти, тому має бути резерв. Воювати доведеться, зокрема, і тим, хто не дуже до цього пристосований. Тому нам треба бути ефективнішими – на всіх рівнях. І для цього потрібно навчатися. Які навички потрібні нам сьогодні у війні з агресором, розповідає військова ЗСУ Євгенія Закревська.
Читайте також: Ви сподіваєтесь на армію, але й армія сподівається на вас
Помітила, що багато знайомих, які не воюють, особливо це стосується чоловіків, при спілкуванні ніби за щось вибачаються. Чи навіть уникають спілкування. Фоном постійно якась непроговорена, а іноді і проговорена вина. Друзі, це трошки бісить. Чесно. І це контрпродуктивно. Я точно знаю, бо в мене таке було з 2014-го року. Але тут ще накладається оце «ти, дівчина, і то на фронті, а я/ми/вони...» А це бісить ще більше. Ну бо це максимально примітивний тупий штамп, що на війну природньо іти чоловікам. І лише їм. Або в першу чергу їм. Що на війні їм місце.
Війна – це впринципі неприродньо. Там нікому не місце. І чоловіки не більше до неї пристосовані. Тобто не всі пристосовані. І не всі ефективні. Як і жінки. Люди – різні, підготовка у всіх – різна. Як фізична, так і психічна. І це не обумовлюється статтю. Це обумовлюється попереднім досвідом, фізичним станом, генетикою, особливостями психіки, попередньою роботою, хоббі, освітою, світоглядом, та багато чим.
Я абсолютно переконана, що:
Не всі повинні воювати. Не всі чоловіки повинні воювати. Не всі чоловіки повинні воювати перед жінками, а тим більше замість жінок.
Це неефективно. Це неправильно. Це не той критерій, за яким потрібно обирати. Це примітивне спрощення, яке призводить до неефективного використання людського ресурсу. Найбільш дефіцитного ресурсу на цій війні...
Власне. Будь ласка. Припиніть себе гризти, видихніть і робіть добре те, що у вас виходить. Те, що ви робите.
Але. Оскільки людський ресурс дійсно дефіцитний. У нас, на жаль, він буде вичерпуватись. Двохсотих, трьохсотих, просто виснажених фізично і психічно бійців, які воюють з 24.02 (і ще раніше – з 2014-го) потрібно буде міняти. Має бути резерв. Я боюсь, що воювати доведеться і тим, хто не дуже до цього пристосований. Не дуже підходить. Не дуже готовий. І жінкам, і чоловікам. Бо нас тупо набагато менше. І нічого з цим не зробиш. Окрім, як стати набагато ефективнішими – на всіх рівнях. Включно – на індивідуальному рівні.
Тому доведеться готуватись. У вас поки що є час.
І я раджу витратити його на:
1) Фізичну підготовку: на війні вам доведеться ходити в броніку, бігти (перебігати), бігти з прискоренням в повному спорядженні зі зброєю або повзти в аналогічному спорядженні, копати окоп – швидко, з колін, або лежачи, перебувати тривалий час в незручній позі, витягувати пораненого товариша, швидко падати на землю і так само швидко підводитись і бігти. Це фізично важко. Але це важливо для виживання – вашого і підрозділу. Потрібно збільшити цей ресурс.
Тренуйтесь. Покращіть свою фізичну форму. Додайте + 100 до витривалості і сили. А можливо і до швидкості. Тільки не бігайте зараз в броніку, бо це шкідливо для спини. Просто бігайте, нарощуйте дистанцію, додавайте 100-метрівки прискорення, качайте ноги (піднімайтесь по сходах), сідниці, спину – тобто, весь м'язовий корсет. Просто хоч якось тренуйтесь.
2) Тактичну медицину. Без коментарів. Просто «мастхев».
3) Індивідуальні бойові навички. Поводження зі зброєю і саперною лопаткою, мінімальна тактика. Це не важко. Це не страшно. Це навіть цікаво. І це просто навички, потрібні для виживання в умовах війни, якими варто оволодіти до того, як припече.
4) Орієнтування на місцевості. Карти, компас, азимути, орієнтири, як пройти/проїхати в той лісок і повернутись точно цією ж дорогою (і запам'ятати її з першого разу), звідки стріляють/ де побачили рух/ як це прив'язати до орієнтирів і пояснити це іншій людині словами? Як прив'язати себе до мапи? А он ту посадку, що видніється в далині? Як зробити це з гаджетами? Як на офлайн-мапі?
5) Навчіться користуватися різним військовим приладдям. Волонтери, ви передаєте купу корисних речей на фронт. Навчіться хоча б ви цим всім користуватись. Буде дуже помічне. Дальноміри, біноклі з сіткою, тепловізори, ПНВшки, планшети, рації, системи відеоспостереження і т.д.
6) Навчіться користуватись побутовими речами і системами на новому рівні. Уявіть, що ви Робінзон Крузо і вам дали пусту школу, розвалений будинок, місце під окоп, і вам потрібно облаштуватись там і жити. Що вам для цього потрібно? Де це взяти? Як облаштувати побут там, де немає світла, води, каналізації? Як заживити будинок від генератора? Як цей генератор поремонтувати? Як користуватись газовим балоном? Як зробити душ? Як запустити пралку без центральної електрики? Як провести вайфай?
7) Навчіться керувати автомобілем, якщо ще не вмієте. Включно механікою і всіма праворульними барбосами, які волонтери женуть на фронт.
8) Навчіться керувати дроном. Пройдіть школу пілотів. Занурьтесь в це комьюніті. Як не дивно – це дефіцитний ресурс на фронті. І дуже цінний
9) Знайдіть і вдосконалюйте свою суперсилу. Як ваша робота, хоббі чи колись отримана і забута освіта може допомогти на війні? Подумайте, подбайте про те, щоб зробити ці знання і скіли не теоретичними, а практичними.
10) Будьте готові вчитись далі. Війна – це постійне навчання в дуже стислі терміни.
Тобто не кожен мусить воювати. І це нормально. Це не соромно. Це ефективно.
Але. Кожен має готуватись воювати. На жаль, так.
Так ви збільшете свої шанси на виживання і наші шанси на перемогу.
А війна – це гра імовірностей. Хто її виграє – той і переможе. Ми виграємо. І ми переможемо.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.