Фото: З відкритих джерел
Як бізнес-освіта впливає на розвиток майбутніх підприємців
Якісна освіта – основа бізнесу
У бізнесменів інколи діаметрально протилежне ставлення до освіти. Одні кажуть, що хороша освіта є добрим підґрунтям для вдалого бізнесу, другі ж наслідують Марка Цукерберга, кажучи, що освіта – не найважливіше, що бізнес можна побудувати без неї. Яке ваше ставлення до освіти та бізнесу?
Вищої освіти недостатньо для того, щоб людина могла розпочати власну успішну справу і вести її без якихось підводних каменів. Це дає базу, але не охоплення. Саме тому менторство – один із чинників, який допомагає і пришвидшує рух у бізнесі кожного окремого індивідуума..
Чи допомогла безпосередньо вам вища освіта започаткувати бізнес?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Я не є бізнесменкою, а президенткою великої організації. Вища освіта має спонукати людину до навчання, вивчення і пізнання чогось нового. Це все стає чудовим фундаментом для подальшого руху.
На вашу думку, чого зараз не вистачає українській бізнес-освіті? Чи існує в Україні якісна бізнес-освіта?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Безперечно, існує. Є дві відомі бізнес-школи: в УКУ та Києво-Могилянській академії, які дають якісну освіту. Проблема України в тому, що є багато тренерів, спікерів, бізнес-шкіл, які не дають якісної бізнес-освіти.
Є чимало реклами, де закликають «приходьте до нас, бо ми найкращі, найпередовіші», але насправді це не так.
Тобто є хороший маркетинг, але не працює бізнес-навчання?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Українська нація легко сприймає рекламу за очевидний фактор. Але важливо вчасно і правильно знайти раціональне зерно у всьому, що нам пропонують. Це наша відповідальність.
На ваш погляд, чи є в українському бізнесі авторитети щодо освіти та пропагування бізнесу і підприємництва?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Авторитетів у бізнесі багато. Сьогодні для мене найбільшими авторитетами є люди, які у час війни релокували свої підприємства зі сходу України. Часом на засіданнях нашого комітету з питань релокованого бізнесу можна почути чимало історій, як люди по вісім днів їхали у легковій машині, як перевозили свій бізнес. Такі люди мають бути прикладами.
Про бізнес-освіту, її важливість говорять чи не всі. При правильному пошуку у фейсбуці та на ютуб-каналах сьогодні молодь має можливість почути багатьох фахівців. Наприклад, на базі Жіночої Ділової Палати України активно функціонує навчальна платформа, засновниця якої є відома бізнес-тренерка, коуч, авторка книги «Час бізнес-етикету» Юлія Юдіна. На цій платформі ми проводимо навчання з професійного та особистого розвитку жінок.
Загалом у нас є 22 вузькогалузеві комітети, і ми запрошуємо для кожної галузі того спікера, який може дати цінну інформацію за короткий термін. Люди повинні мати можливість пізнавати щось нове. Це важливий фактор розвитку і успіху.
Чи можете назвати приклади бізнесу, на який варто рівнятися або наслідувати його?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Наприклад, фабрика косметики «Весна», яка релокувалася до Львова, або засновниця елітної якісної косметики Boitier Надія Гаталяк, або Ірина Петелицька, яка виробляє цукерки зі справжнього шоколаду – «ШокоБум». Також хотіла б згадати Лілію Кісліцину, яка є відомою підприємницею з Краматорська, депутаткою, засновницею ГО «Смарта». Вона переїхала до Львова і з перших днів війни тоннами відправляє вантажі до Краматорська. Для мене всі вони є прикладами бізнесу.
Допомагає у всьому Львівська ОВА: цікавиться, переживає, як іде їхній бізнес, як вони доїхали, чи все їм вдалося.
Жінка у бізнесі – чому варто відмовитись від стереотипів
Про жінок у бізнесі стереотипи були, є і, мабуть, будуть. Жінкам у бізнесі нелегко, але зі щойно почутих історій розуміємо, що жінки справляються. Як жінкам вдається вдало підтримувати бізнес, розвивати, шукати своє місце на міжнародній бізнес-арені?
То жінка допомагає бізнесу?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Жінка сьогодні допомагає усьому – бізнесу, чоловіку, дітям. Коли ми на засіданнях починаємо говорити про релокований бізнес, то часто можемо почути від чоловіків, що у них релокацією бізнесу займалася дружина. Навіть якщо кінцевий засновник чоловік, то це ще не означає, що його бізнес частково чи більшою мірою не провадить жінка.
Існує стереотип, що вдома все повинна робити мама. Як-от виховувати дітей, готувати їжу. Сьогодні ми повинні усюди розповідати про спростування цих стереотипів.
І освітою дітей займаються жінки. Це ж також неправильно?
Наталія Карпенчук-Конопацька: У нас в Україні є такий момент – коли чоловік закінчує виш, то починає працювати, заробляти, витрачає гроші на свій розвиток. Згідно зі статистикою, 92% свого доходу жінки витрачають на сім’ю, а чоловіки тільки 44%. Це тому, що для чоловіків обов’язково має бути спортзал, автомобіль, а жінкам часто шкода віддати гроші на те чи інше.
Є велика кількість платних тренінгів, куди запрошують серйозних спікерів, то там більше чоловіків. Вони вважають, що це норма. В Україні багато чоловіків-ректорів, але обмаль жінок. А в садочках – навпаки. Виходить, що жінки там, де складніша робота. Чому жінок-депутаток набагато більше в селищних радах чи у менших містах? Знову ж таки, бо жінки там, де важче.
Розповідаючи це все, чоловіки часто самі телефонують і пропонують підтримку певних проєктів, бо розуміють, що жінок у бізнесі має бути більше.
Гроші, диплом, освіта – що важливіше?
За кордоном однією з найавторитетніших організацій в освіті та пропагуванні підприємництва є Junior Achievement. Розкажіть про неї?
Андрій Турак: Цю організацію заснували в 1919 році в Америці. Тоді проблеми були такі ж, як і тепер. На той час активніше почали розвиватися міста, але більшість людей жили в селах. Люди, приїжджаючи із сіл, просто були не готові до нових реалій. Отож троє підприємців об’єдналися, щоби допомогти молодим хлопцям і дівчатам адаптуватися до життя в місті і отримати необхідні навички.
Тепер Junior Achievement працює на шести континентах у більш ніж 100 країнах світу. Щороку ми навчаємо більше 10 мільйонів молодих людей. У Європі це 40 країн де понад чотири мільйони учнів щороку проходять наші програми.
У нас є довгострокові програми, які заклади освіти інтегрують у свої навчальні плани. Зараз ми працюємо з професійно-технічними закладами. І з менторством нашої молоді нам допомагає Жіноча ділова палата.
Наш флагманський продукт – це курс «Компанія», розрахований на рік. Діти впродовж навчального року отримують не тільки теорію, а й застосовують її на практиці. Вони починають розуміти, що таке підприємництво, генерують бізнес ідеї, вивчають ринок, створюють продукт чи послугу, якщо потрібно, залучають додатковий капітал, створюють компанії, отримують прибуток і вчаться робити фінансову звітність. Тобто проходять на практиці весь цикл підприємницької діяльності.
За статистикою, у Європі та в світі майже 70% дітей, завершуючи наше навчання, чітко розуміють, чим займатимуться. Більше того, наші випускники втричі швидше знаходять роботу ніж ті, хто не проходять наших навчань. Часто молодь не беруть на роботу, бо вона не має досвіду. А де його взяти, якщо на роботу не беруть? Тому ми хочемо, щоб так було й у нас, тож допомагаємо дітям здобувати досвід ще під час навчання.
Андрію, чому ви не працюєте за фахом? Яким був ваш шлях у бізнесі?
Андрій Турак: У восьмому класі в мене була розмова з батьками. Вони мені сказали: Вже пора задуматися ким ти хочеш стати. Як заробляти гроші собі на життя.. Батьки сказали, що банки – це дуже перспективно, тому вони радать піти в економічний ліцей, а потім у банківський інститут. А далі я працюватиму в банку, через якийсь час дороблюся до директора і завжди матиму гроші «на кусень хліба з маслом».
Я послухав, готувався і справді закінчив виш, пішов працювати в банк. І за п’ять років таки доробився до директора відділення банку. Але в жовтні 2008 року, коли почалася світова економічна криза, це відділення закрили, а мене звільнили… з доларовим кредитом на машину. Без роботи і грошей я опинився на вулиці. Тоді мене занесло в прямі продажі – страхування життя. Я проводив багато зустрічей але нічого не міг продати. Я був в розпачі.
Мене врятувала книжка про мистецтво торгівлі Френка Беттджера. Автор розповів про зовсім інший підхід до продажів. Не продавати людям, а допомагати їм купити. А щоб допомогти купити, треба поговорити з людиною, дізнатися які в неї потреби, а потім допомогти їй отримати те, що вона хоче. І це змінило все. В мене почали з’являтися клієнти.
Я займався продажами кілька років, а потім мене запросили провести тренінг для страхових агентів. Він пройшов дуже вдало. Я почав проводити тренінги постійно. Згодом мене почали запрошувати провести тренінги банки та інші компанії. Тепер я бізнес тренер, а також директор з розвитку Junior Achievement Ukraine.
Наскільки важливими для людини є гроші, диплом, освіта?
Андрій Турак: Всі ми хочемо бути щасливі, правда? І чомусь домінує така думка, що успіх – це шлях до щастя. Якщо ти успішний, маєш гроші, - то ти будеш щасливий. Але я знаю з власного досвіду і з досвіду багатьох інших людей, що гроші не завжди приносять щастя. Є багато заможних людей, але нещасливих.
Не успіх приводить до щастя, а щастя приводить до успіху. Якщо ти щасливий, любиш те, що робиш і це приносить тобі радість, то ти можеш стати найкращим у своїй справі, і тоді ти неодмінно досягнеш успіху.
Які предмети у навчальних закладах є важливими для подальшого формування в молоді бажання до провадження підприємницької діяльності?
Андрій Турак: У Григорія Сковороди є байка «Бджола та шершень». Шершні – це трутні, які сидять на інших, а бджола – роботяга яка літає і робить свою роботу. Звертаючись до бджоли, шершень запитує: Чому ти літаєш і збираєш мед,? В тебе ж його забирають люди? А бджола відповідає: Мені приносить набагато більшу радість сам процес збирання меду ніж його споживання.
Те саме з людьми. Вони щасливі тоді, коли щось роблять для інших і це приносить їм радість. І наших дітей у школах та інститутах ми також маємо навчити знайти свою споріднену справу і приносити користь для інших.
Наталія Карпенчук-Конопацька: Будучи головою Вищої екзаменаційної комісії та проводячи зустрічі в бізнес-клубах, я часто запитую студентів, ким вони хочуть стати. Більшість – заступником директора, консулом із зарплатою не менш ніж 15-20 тисяч гривень. А дивлячись на те, як інші працюють з 9 години ранку, часто без обіду, вони не розуміють, як так можна. Всі хочуть, аби робота була неважка і в той же час високооплачувана.
Якщо у молоді буде імплементація в роботу, розуміння, як проходять всі її етапи, як даються гроші, де їх можна заробити, вона почне все цінувати.
Андрій Турак: Люди, крім того, що хочуть бути щасливими, хочуть бути ще й здоровими, жити в достатку і реалізувати свій потенціал. Але нас цього не вчать у школі. Тому я би запровадив уроки з основ здорового способу життя з кулінарними класами, де би діти вчилися самі готувати корисні і смачні страви.
І щоб жити в достатку, недостатньо вміти заробляти гроші, їх треба вміти зберігати і примножувати. Для цього я додав би уроки з фінансової грамотності і підприємництва, що допоможуть дітям реалізувати свій потенціал.
Молодь важливо навчити думати та генерувати ідеї
Що стосується курсів, то у вересні у Львівській та Чернівецькій областях проводитимуть навчання для учнів та молоді. Який їхній основний меседж та чому саме обрали ці області?
Андрій Турак: Після повномасштабного вторгнення, чимало людей переїхало зі сходу на захід України. Оскільки найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб на душу населення прийняли Львівська і Чернівецька області, ми спільно з нашими партнерами, вирішили продовжити працювати саме у цих областях та викладати основи підприємництва для учнів закладів професійної технічної освіти.
Дуже важливо зробити технічні спеціальності знову популярними. Не можуть же всі бути в ІТ. Хтось має шити одяг і пекти хліб. Мають бути робочі спеціальності, які зараз дуже знецінені, але насправді фундаментально важливі.
Наталія Карпенчук-Конопацька: Профтехосвіта зазнала шалених репутаційних втрат. Насамперед треба вкласти у голови самих батьків, що не варто казати дітям «якщо будеш погано вчитися, підеш у ПТУ». Тепер токар може мати більшу зарплату, аніж айтішник. Також люди із профтехосвітою за кордоном заробляють більші гроші, аніж тут. І це в той час, коли їхня допомога дуже потрібна в Україні. А хто відбудовуватиме нашу країну.
Чому Ділова жіноча палата вирішила долучитися до цього проєкту?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Я багато свого часу витрачаю на спілкування з молоддю. Молодь і діти – це наше майбутнє, код нації. Важливо передати їм усі ті засадничі речі, які ми маємо. Не завжди треба дивитися на історії успіхів. Набагато важливіше, як люди до цього йшли.
Чи може молодь, яка закінчила курси молодого підприємця, працевлаштуватись у колективі, де працюють підприємці, котрі активно розвинули свій бізнес. Наскільки це реально?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Це абсолютно реально. Усе залежить від того, наскільки успішно пройде навчання молода людина. У Львові велика нестача різних фахівців. Якщо молодь покаже добрі результати, наші підприємці будуть щасливі працевлаштувати її в себе.
Андрій Турак: Навпаки, підприємці будуть щасливі працевлаштувати таку молодь. Людей «з вулиці» цікавить отримувати якнайбільшу зарплату і якнайменше працювати. Проте коли людина після наших курсів, пройде цілу трансформацію, то вона стане набагато ціннішою.
Якби у вашому житті в 15-19 років з’явився бізнес-ментор, який навчив вас фінансової грамотності та навичок, як це змінило б життя, вплинуло на кар’єру, розвиток?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Мені пощастило з великою кількістю людей у житті, які ще з 16 років навчили мене багатьох корисних речей. І тепер я там, де я є.
В процесі розвитку кожної людини, її правильної трансформації важливим є ментор, коуч, який допоможе йти по життю сміливо та впевнено.
Наші підприємці – дуже прогресивні люди, готові ділитися знаннями, давати стипендії.
Андрій Турак: Із власного досвіду скажу, що менторство для підприємництва вкрай важливе: ти «прокачуєш» насамперед свої лідерські навички.
Що порадите підприємцям, чому їм вигідно ставати менторами для молоді?
Наталія Карпенчук-Конопацька: Хочу побажати всім робити трохи більше, аніж зазвичай. Це стосується кожної сфери. Ділитися більшою часткою добра, часу, зусиль. Вважаю, що кожен підприємець повинен допомагати всім, особливо молоді, яка відбудовуватиме Україну, пришвидшуватиме прогрес.
Андрій Турак: Ви можете ходити на найкращі семінари, читати найкращі книжки, але нічого так не «прокачає» ваші навики, як менторство. Тобто коли ви почнете вчити самі.
Хтось з мудрих сказав: «Ми не успадковуємо землю в наших предків, ми позичаємо землю в наших дітей». Якщо це перекласти на Україну, то «Ми не успадковуємо Україну в наших предків, ми позичаємо Україну в наших дітей». Ми хочемо, щоб наші діти жили краще? І це від нас залежить наскільки добре вони будуть жити.
Світ постійно змінюється. І той хто перестав вчитися, дуже добре пристосований до світу, якого вже немає. Тому нам необхідно навчити наших дітей постійно вчитися.
Проєкт реалізується Громадською організацією «Junior Achievement Europe» за підтримки німецької федеральної компанії Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, яка діє за дорученням уряду Німеччини.
Текст: Ольга Шведа
Фото: Іван Станіславський
Відео: Марта Байдака
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.