«Не можна фотографувати для книги на айфон». Перемоги і провали книжкового дизайну

1872 0
На Форумі видавців дизайнери оцінили оформлення цьогорічних книжкових новинок і пояснили, що українські книговидавці досі роблять неправильно.

Погано надруковані, зле відредаговані, кепсько склеєні й недоладно оформлені книжки – страх і ненависть українських книжкових дизайнерів. Проте середньостатистичного читача оформлена похапцем книжка не так бентежить, особливо якщо вона коштує дешево. Цьогорічний врожай українського книжкового ринку на Форумі видавців оцінили троє дизайнерів –  Микола Ковальчук, Лара Яковенко та Євген Вєлічев.

 «Чомусь ми часто сприймаємо дизайн книги як щось страшенно просте. Так, буцімто треба просто вибрати шрифти, набрати текст і якось його зверстати», – каже дизайнер Микола Ковальчук. Він викладає у Могилянській школі журналістики та у Школі дизайну та програмування Projector. 

За словами Миколи, добрий дизайн починається з розуміння структури книги, усвідомлення обмежень, які накладає на видання замовник, і навіть окремих нюансів друку.

«Досі якісно оформлене видання залишається елітарним продуктом», – констатує одесит Євген Вєлічев, графічний дизайнер та ілюстратор. Чимало видавців беруть ілюстрації зі стокових сайтів, використовують малюнки, які  не відображають змісту книги, а сам текст набирають  безкоштовним шрифтом. «Видавці часто нехтують естетичним виглядом книги, тож доводиться навчати замовника», – нарікає Євген і додає, що подекуди освіченості, щоб оцінити якість видання, бракує і самим читачам.

Лара Яковенко, яка, зокрема, є авторкою дизайну минулорічного видання «Тіней забутих предків» видавництва «Артбук», наводить приблизні цифри: «Близько 80% людства мріють видати власну книжку, а читає книжки менше, ніж 20%». Ті, хто має на це гроші, оплачують видання власної книжки самі, часто нехтуючи всіма видавничими канонами. У серйозних видавництв інакша проблема – з термінами та бюджетом. На чомусь треба економити, а щось встигають зробити у дуже короткі терміни.

Якісне оформлення книги базується на матеріалі – текст має диктувати логіку дизайну. Йдеться про текст, фотографії чи живописні ілюстрації, шрифт і навіть набір тексту. Також треба зважати й на колір та щільність паперу, спосіб поклейки книги, її формат та якість друку.

«Тішить, що видавці нарешті почали купувати шрифти, але натомість досі не навчились набирати тексти», –  зауважує Микола Ковальчук. А від того, як набраний текст, залежить композиція сторінки: розміщення полів, ілюстрацій, переноси та інше.

Халепа з переносами занапастила український переклад книги Сари Торнтон «33 митці у трьох актах», яку одразу декілька авторитетних закордонних видань назвали найкращою книгою цього року про мистецтво. Крім того, клопотів потенційним читачам додав ще й надто дрібний шрифт.

Фото: arthuss.com.ua

Однаково уважне ставлення до  контенту та усіх елементів оформлення  – від текстового наповнення (а це і якісний переклад, і добра редактура) та ілюстрацій до якості паперу – є запорукою успіху книги.

«Втім, у реаліях українського книговидання це часто не працює, – стверджує Микола Ковальчук. –  Замовники ставлять щось у пріоритет, а на чомусь економлять. Скажімо, чому не набрати крутий роман шрифтом Times New Roman, адже його все одно читатимуть! Або ж навпаки, купують дорогий якісний папір, роблять золоті каптали й тиснення на обкладинці, але сам текст украй посередній, та й зверстаний на трієчку».  

Суворі бюджети й терміни здатні зіпсувати потенційно успішну книгу. Проте зробити цілком пристойне видання можна й у межах скромного бюджету. Для цього можна відмовитися від окремих дизайнерських рішень і не перенасичувати книжку ілюстраціями.

Євген Вєлічев переконаний, що, якщо бракує часу чи  грошей, краще узагалі відтермінувати проект. Інакше художник змушений похапцем малювати ілюстрації, а фотограф не встигає відзняти увесь матеріал, і світлини доводиться «позичати» в інтернеті.  

Хороша книжка не потребує прикрас та викрутасів, вважає Лара Яковенко.  Дизайнери люблять провести кілька ліній, додати фон на сторінці – все, наче й дизайн нічогенький.  Принаймні, видно, що хтось працював. Інколи це виглядає елегантно, проте не завжди  доречно.

Зрештою, як і деякі ілюстрації. За словами Євгена Вєлічева, усі зображення, надруковані в книзі, повинні супроводжувати текст і відповідати його змісту. Кожен окремий малюнок не може відрізнятися за стилем від обкладинки та інших ілюстрацій. У цьому сенсі прикладом зразкового видання є  книга «Малевич. Автобіографічні записки 1918–1933» видавництва «Родовід».

Фото: rodovid.net

У ній кожен малюнок слугує перекладом тексту на візуальну мову. До того ж, усі вони виконані в одному стилі і пасують до шрифту та розміру тексту.  Навіть вибір паперу у цій книзі свідчить про дизайнерський підхід. Кожен окремий розділ друкували на папері різної щільності.

Заслужило похвалу і видання Ukrainian Erotic Photography видавництва «Основи». У цій книзі подбали про якість друку всіх фотографій та їхню стилістику, а також професійно попрацювали з колажами.

Фотографії у книжках та артбуках нерідко розчаровують. Видавці лінуються слідкувати за тим, щоб усі фото були в одному стилі. «Не можна знімати фото для книги на айфон», – чи то застерігає, чи то жартує Вєлічев.

У випадку з книжками про мистецтво, де використовують картини художників у якості ілюстрацій, важливий формат видання. Лише розуміючи формат полотен художника, можливо визначити розмір самої книги чи каталогу. Якісне видання – це цілісний продукт. Розгортаючи книгу читач має поринати в атмосферу тексту так, щоб ніщо не відволікало від читання, та ще й на додачу приносило естетичне задоволення.

Юлія Лисенко

Фото Катерини Москалюк