фото: facebook, narodna.pravda.com.ua, top.thepo.st, uk.wikipedia.org
Василь Павлов, співробітник Українського інституту національної пам’яті розповів Tvoemisto.tv, що зміна системи військових звань – це вимога часу, яка допоможе швидше подолати радянське минуле. Окрім того, такий крок є поновленням історичних традицій системи українських військових звань. Мова йде про введення звання «хорунжий», яке було властиве добі Козаччини та періоду Української Революції 1917-1921 років. «Запровадження звання «бригадний генерал» також є доцільним, адже відповідає нинішній військовій структурі Збройних Сил України. Зараз маємо батальйонно-бригадну структуру», – говорить Василь Павлов.
Матеріальні витрати на такі нововведення будуть несуттєві. «Форма військових все одно періодично оновлюється після завершення терміну її використання. Так само оновлюється і фурнітура. Тож якщо це буде одночасно – зміна військових звань та зміна військової форми – витрати будуть мінімальні», – переконаний Василь Павлов. За його словами, військові звання записуватимуться у посвідчення чи військовий квиток від руки. У всіх наказах та інших документах, які створюватимуться чи зберігатимуться на комп’ютерах, натомість просто проведуть автоматичну заміну одних звань на інші.
Читайте також: Українцям розробили військову форму за стандартами НАТО. ФОТО
Таку форму розробили для українських військових.
Дослідник козаччини Іван Сварник, директор Львівської обласної наукової бібліотеки, також є прихильником ініціативи. Він розповів Tvoemisto.tv, що військові звання в арміях УНР та ЗУНР перегукувалися з традиціями козацтва. Отаман, сотник, курінний, бунчужний, хорунжий тощо, – усі ці назви походять із козацької доби. «Вони використовувалися у практичному житті, а також були втілені у тогочасних статутах та інших військових документах: не лише сухопутних військ, а й морського флоту, кавалерії, артилерії», – говорить Іван Сварник.
«Рядові звались козаками, далі – сотники. Існувала ціла низка понять для військовиків спеціального призначення: бунчужний (штабний офіцер), хорунжий (офіцерське звання для людини, яка відповідала за прапор військового формування), обозний (займався постачанням для війська). Окремими великими формуваннями, які мали розмір сучасного батальйона, керували курінні отамани. Гетьман, як відомо, був головнокомандувачем та очолював усе військо», – пояснив історик.
Читайте також: 10 тез Блаженнішого Любомира Гузара про війну і Церкву
За словами Івана Сварника, «бригадний генерал» – це вже запозичення з американського війська. В арміях УНР та ЗУНР термін «бригада», як військове об’єднання, застосовувався також. Однак, командувачі цих бригад йменувалися отаманами або генералами. Наприклад, був генерал-хорунжий. Козаки генералів не мали, але вони часто стикалися з частинами європейських армій (наприклад, тогочасна армія шведів мала генералів), тому для січовиків ця назва «диковинкою» не була.
«У часи козаччини в Україні діяла чітка система, яка поєднувала не лише військовиків, а й поширювалася на адміністративний устрій. Територія ділилася на сотні й полки. Сотня – це формування в межах села, а полк об’єднував кілька населених пунктів на чолі з полковим містом. Усе підпорядковувалося військовій структурі», – підсумував історик.
Спілкувалася Юлія Сабадишина
