Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька – про те, як в українців проходили останні дні перед Великоднем.

Вважається, що паски потрібно пекти у четвер. На це є дві причини. По-перше, у містах є традиція освячувати паски у суботу з полудня, тож до цього часу потрібно встигнути завершити усі справи. По-друге, якби паски не вдались, їх можна перепекти, наприклад, у суботу. Окрім того, раніше пекли багато пасок і часом за один день це було нереально зробити. Також у суботу пекли паски по селах, де люди ішли на всеношну службу і освячували кошики в неділю зранку.

Читайте також: Як правдиві галичани готувалися до Великодня і що клали в кошик

Є уявлення про те, що в п’ятницю паски не печуть, бо цього дня виносять Плащаницю – це страсна п’ятниця, жалобний день. Кажуть, що цього дня навіть пташка гнізда не в’є. Але багато етнографічних джерел вказують на те, що паски у п’ятницю таки пекли. Упродовж тижня є багато роботи, а п’ятниця – більш спокійний день, коли є час побавитись з тістом. Тому, насправді, немає твердої настанови – і в четвер, і в п’ятницю, і в суботу люди пекли і печуть паски.

Те ж можна сказати і про звичай вмиватись самим та мити вікна у чистий четвер. Насправді, люди робили це і в інші дні, адже за один день неможливо зробити все. Зазвичай обряди, пов’язані з прибиранням оселі, зосереджувались на першій половині тижня, а у другій бралися за випікання і приготування їжі. Все логічно – якщо наготувати раніше, їжа може зіпсуватись. Про цю логіку варто пам'ятати, коли говоримо про традиції.

У суботу доробляли хатні справи, допікали паски і ладилися до церкви. Подекуди цього дня був такий звичай: дідусь або бабуся – хто був старшим в родині – приносили до хати бесаги (торби через плече) і роздавали усім хатнім обновки, адже весна – це час, коли все поновлюється, і люди в тому числі. Це робили перед тим, як складати кошик для освячення.

У різних місцевостях кошики складали по-різному. Подекуди усе, що наготували до свята, складали на вози і везли до церкви кропити. А подекуди була традиція випікати таку величезну паску, що треба було розібрати челюсті печі, щоб її дістати. Вважалося, що то дуже файно і в родини буде величезний прибуток, врожай.

У деяких етнографічних джерелах говорять про те, що в суботу розписували писанки, адже всі хатні справи вже були перероблені і лишався час. Та якщо ви писали писанки, то знаєте, яка це кропітка робота і як багато часу вона займає. Тож про суботу можемо говорити, якщо ідеться про дряпанки чи крапанки, що не потребують зусиль. Зазвичай писанки писали упродовж усього посту.

Читайте також: Три добрі великодні паски. Рецепти від пані Стефи

Багато писанок потрібно було приготувати дівчатам, особливо – високо у горах, де замість поливаного понеділка існував звичай волочильного понеділка, адже «гуцульське лудинє (вбрання) дороге», щоб його обливати. Замість цього хлопці ходили до дівчат по писанки – «волочились» за яйцями. Чим більше писанок отримував хлопець, тим більше він гонорувався. А скільки дівчина роздала писанок, то стільки хлопці мали просити її до танцю.

Подекуди звичаї волочильного і поливаного понеділка поєднувались. Наприклад, писанками могли відкуповуватись від обливання або хлопці могли обливати дівчат за те, що ті не хотіли давати їм писанки.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.